Рішення № 140110926, 28.09.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/19491/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 26 червня 2026 року надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 1500-0305-8/78436 від 22.05.2026р. про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийняти рішення про переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV на пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу» 10.12.2015 № 889-VIII, починаючи з 29.06.2026 (дата подання до суду позовної заяви), та здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням переведення.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

Позивач зазначає, що ОСОБА_1 (далі по тексту - Позивач) з 6.08.2011р. у відповідності до ст.ст. 23, 37 ЗУ «Про державну службу» вийшов на пенсію за досягнення граничного віку перебування на державній службі, про що свідчить трудова книжка (серія НОМЕР_1 ) та пенсійне посвідчення (№ НОМЕР_2 серія ААЖ, номер особового рахунку НОМЕР_3 ).

В свою чергу, Позивач має більше ніж 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, що відповідає вимогам Закону №889-VIII, а тому зберігає право на отримання пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, і як наслідок, Позивачем прийнято рішення та направлено, через представника (адвоката) запит (додається до позовної заяви) до Відповідача, та поставлено декілька питань, а саме: надати належну правову оцінку викладеним обставинам із урахуванням системного тлумачення норм законодавства; прийняти рішення про призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII; у разі відмови надати вмотивовану письмову відповідь із посиланням на норми чинного законодавства, які регулюють дані правовідносини.

На адвокатський запит, Відповідач надав відповідь за № 1500-0305-8/78436 від 22.05.2026р. відповідно до якої позивачу повідомлено, що пенсію йому обчислено при страховому стажі 42 роки 1 місяць 5 днів (стаж враховано по 31.08.2011), середньомісячній заробітній платі 15008,58 грн., із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки - 3764,40 грн.*1.17 * 1.11 * 1.11 * 1.14 * 1.197 * 1.0796 * 1.115*1.121 = 9992,40 грн.). грн., розрахованій за період роботи з 01.01.1987 по 31.12.1991, з 01.07.2000 по 31.07.2011 (індивідуальний коефіцієнт заробітної плати 1,50200). Для призначення ОСОБА_1 пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ потрібно звернутись особисто або через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України.

Отже, зі змісту відповіді Відповідача, оформленої листом № 1500-0305- 8/78436 від 22.05.2026 року, вбачається, що останнім не надано належних та вичерпних відповідей на поставлені Позивачем питання, а наведена у листі інформація має загальний характер та не містить належного обґрунтування підстав, з яких Позивач не може реалізувати своє право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII. При цьому оскаржуваний лист не містить належної мотивації, не дає можливості встановити фактичні та правові підстави позиції Відповідача, а тому не відповідає критеріям обґрунтованості та вмотивованості рішень суб`єктів владних повноважень.

Вважаючи, що рішення Відповідача, оформлене листом № 1500-0305-8/78436 від 22.05.2026 року, прийняте без належного з`ясування всіх обставин, які мають значення для вирішення питання щодо призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, та не містить належного правового й фактичного обґрунтування, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не погоджується із заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що Позивач через представника звернувся до Головного управління із запитом за вх.27367/8 від 18.05.2026, в якій просив Головне управління розглянути питання щодо призначення пенсії Позивачу відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. №3723-ХІІ. Листом Головного управління № 1500-0305-8/78436 від 22.05.2026 надано обґрунтовану та вмотивовану відповідь на запит представника Позивача, в якій було надано роз`яснення стосовно порушеного питання у зверненні.

Відповідач зазначає, що представник за довіреністю/адвокат не є законним представником у розумінні пенсійного законодавства. Представництво допускається виключно для осіб, дієздатність яких обмежена внаслідок віку/стану здоров`я. Враховуючи викладене, оскільки заяву не подано у встановленому законодавством ( шляхом заповнення бланку заяви у сервісному центрі/на вебпорталі) порядку Головним управлінням правомірно було розглянуто таку заяву в порядку Закону України Про звернення громадян. Оскільки зазначений адвокатський запит не був розглянутий як заява про призначення пенсії, Головне управління не приймало жодного рішення щодо призначення/відмови у перерахунку пенсії Позивача. Разом з тим, за відсутності належним чином оформленої заяви про призначення пенсії, у Головного управління як суб`єкта владних повноважень був відсутній обов`язок на прийняття будь-якого рішення за наслідком розгляду такої заяви.

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.

13 липня 2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

20 липня 2026 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

Станом на 28 вересня 2026 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалася позиція позивача, перевіривши її доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

Позивач - ОСОБА_1 з 06.08.2011 року у відповідності до ст.ст. 23, 37 ЗУ «Про державну службу» вийшов на пенсію за досягнення граничного віку перебування на державній службі, про що свідчить трудова книжка (серія НОМЕР_1 ) та пенсійне посвідчення (№ НОМЕР_2 серія ААЖ, номер особового рахунку НОМЕР_3 ).

В свою чергу, як зазначає позивач, він має більше ніж 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, що відповідає вимогам Закону №889-VIII, а тому зберігає право на отримання пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.

Позивачем через представника (адвоката) направлено запит до Відповідача, в якому були поставлені наступні питання: надати належну правову оцінку викладеним обставинам із урахуванням системного тлумачення норм законодавства; прийняти рішення про призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII; у разі відмови надати вмотивовану письмову відповідь із посиланням на норми чинного законодавства, які регулюють дані правовідносини.

На адвокатський запит, Відповідач надав відповідь листом за № 1500-0305-8/78436 від 22.05.2026р. відповідно до якої позивачу повідомлено, що пенсію йому обчислено при страховому стажі 42 роки 1 місяць 5 днів (стаж враховано по 31.08.2011), середньомісячній заробітній платі 15008,58 грн., із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки - 3764,40 грн.*1.17 * 1.11 * 1.11 * 1.14 * 1.197 * 1.0796 * 1.115*1.121 = 9992,40 грн.). грн., розрахованій за період роботи з 01.01.1987 по 31.12.1991, з 01.07.2000 по 31.07.2011 (індивідуальний коефіцієнт заробітної плати 1,50200). Для призначення ОСОБА_1 пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ потрібно звернутись особисто або через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України.

Вважаючи, що рішення Відповідача, оформлене листом № 1500-0305-8/78436 від 22.05.2026 року, прийняте без належного з`ясування всіх обставин, які мають значення для вирішення питання щодо призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, та не містить належного правового й фактичного обґрунтування, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Джерела права та висновки суду

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст.ст.22, 64 Конституції України).

Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996 р., ратифікована Законом України від 14.09.2006 р. № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 р. (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (п.23 ч.1). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов`язаннями України.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі, - Закон № 1058-IV).

Згідно ст.1 Закону № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку, чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідно виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їх сімей, зазначені у ст.36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною 3 ст.4 Закону № 1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

За ч.1 ст.10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Згідно ч.3 ст.45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 р. визначалися Законом України «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-ХІІ).

01.05.2016 р. набув чинності Закон України «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII), згідно з п.2 розділу ХІ якого визнано такими, що втратили чинність: Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно із пунктами 10-12 розділу ХІ Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

За приписами ч.1 ст.37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином право на пенсію державного службовця за змістом ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ мали особи, які: а) досягли певного віку; б) мають передбачений законодавством страховий стаж; в) станом на 01.05.2016 р. мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

За наведеного правового регулювання, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 р. є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 Закону № 3723-ХІІ, пунктами 10-12 розділу ХІ Прикінцевих положень Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 р. певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 р. на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (вказані висновки щодо застосування норм права).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі № 822/524/18 та Верховним Судом у постановах від 15.12.2020 р. у справі № 560/2398/19, від 22.05.2024 р. у справі № 500/1404/23.

При цьому п.8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством, а саме відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 р. №283.

Вказане у сукупності свідчить про те, що набутий до 01.05.2016 стаж роботи на посадах державної служби зараховується до стажу державної служби, величина якого, окрім іншого (страхового стажу, віку особи) має вплив на наявність у особи права на пенсію, що призначається на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII.

Відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону N 889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N 283 від 03.05.1994 (далі - Порядок 283) (чинним до 01.05.2016) визначались посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування передбачених статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Верховний Суд в постанові від 10.05.2018 у справі №351/1792/17 зазначив, що після набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 889-VIII положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися.

Відповідно до статті 46 Закону України "Про державну службу" № 889-VIII та пункту 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" зараховується до стажу державної служби.

В постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі № 580/3805/22 зроблено правовий висновок, що визначальною умовою для збереження за позивачем права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у випадку, коли вперше призначалася пенсія за нормами Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ є встановлення додаткових умов, а саме: наявність в цієї особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади держслужби, або 20 років стажу держслужби, не залежно від того чи працювали станом на 01.06.2016 на держслужбі).

З наведеного положення випливає, що робота на посадах державної служби, здійснена до 01.05.2016, зараховується до стажу державної служби, який, разом із страхового стажем та віком особи, впливає на наявність права на пенсію, призначену відповідно до пунктів 10 і 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до змісту адвокатського запиту, поданого в інтересах позивача, перед відповідачем було порушено питання щодо реалізації позивачем права на пенсійне забезпечення відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ з урахуванням положень пункту 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII. При цьому позивачем наведено конкретні обставини, на які він посилався як на підставу для збереження за ним права на пенсію державного службовця, зокрема щодо тривалості стажу державної служби.

Натомість із відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 1500-0305-8/78436 від 22.05.2026 року вбачається, що відповідач фактично обмежився роз`ясненням загального порядку звернення за призначенням пенсії та зазначенням показників, за якими позивачу обчислено раніше призначену пенсію за віком. При цьому відповідачем не надано оцінки наведеним позивачем обставинам щодо наявності у нього необхідного стажу державної служби, не перевірено питання застосування до спірних правовідносин пункту 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII та статті 37 Закону № 3723-ХІІ, а також не наведено мотивів, з яких позивач не має права на призначення (переведення на) пенсію державного службовця.

Отже, відповідачем по суті не було вирішено порушене позивачем питання щодо реалізації ним права на пенсійне забезпечення відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ. Надана відповідь за своїм змістом не є рішенням, яким би було належним чином вирішено питання про наявність або відсутність у позивача права на відповідний вид пенсії, оскільки не містить встановлених відповідачем фактичних обставин, їх правової оцінки та мотивів застосування відповідних норм законодавства.

Посилання відповідача на те, що позивач не звертався із заявою про призначення (переведення на) пенсію у встановленому порядку, саме по собі не спростовує обов`язку відповідача належним чином розглянути порушене у зверненні питання та надати на нього обґрунтовану відповідь з урахуванням наведених заявником фактичних обставин і правових підстав. У разі якщо відповідач вважав, що подане через представника звернення не є належною заявою про переведення з одного виду пенсії на інший та не може бути підставою для прийняття рішення про переведення, він мав чітко зазначити про це у відповіді, навести відповідні правові підстави та роз`яснити порядок, у якому позивач може реалізувати своє право на звернення за відповідним видом пенсії.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач не здійснив належного та повного розгляду порушеного позивачем питання по суті, а лист № 1500-0305-8/78436 від 22.05.2026 року не містить достатнього фактичного та правового обґрунтування щодо відсутності у позивача права на пенсію відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Водночас встановлення факту неналежного розгляду звернення та неприйняття відповідачем рішення по суті порушеного питання не є тотожним встановленню судом безпосереднього права позивача на переведення на пенсію державного службовця.

Питання щодо наявності у позивача передбачених законодавством умов для призначення (переведення на) такого виду пенсії підлягає вирішенню відповідачем у встановленому законом порядку з урахуванням наведених у цьому судовому рішенні висновків.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, оформленого листом № 1500-0305-8/78436 від 22.05.2026 року, як такого, що прийняте без належного з`ясування всіх обставин, які мають значення для вирішення питання, та без наведення достатнього фактичного і правового обґрунтування.

Разом з тим суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийняти рішення про переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та здійснити відповідний перерахунок і виплату пенсії.

Як встановлено судом, спірне питання щодо наявності у позивача права на пенсію державного службовця по суті відповідачем не розглядалося, а відтак суд позбавлений можливості встановити, що на момент звернення позивача до відповідача були наявні всі передбачені законом умови для переведення його на відповідний вид пенсії.

При цьому суд враховує, що відповідно до частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів, що знаходяться на час переведення у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду України.

Отже, для вирішення питання про переведення позивача на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» необхідним є встановлення відповідачем усієї сукупності передбачених законодавством умов, зокрема наявності необхідного страхового стажу, відповідного стажу державної служби, віку та інших обставин, що мають значення для вирішення питання про набуття права на зазначений вид пенсії, із наданням їм належної правової оцінки.

Водночас суд не може перебирати на себе повноваження органу Пенсійного фонду України щодо первинного встановлення таких обставин та прийняття рішення про призначення або переведення на відповідний вид пенсії, оскільки такі повноваження належать до компетенції відповідача.

Зазначене узгоджується із завданням адміністративного судочинства, яке полягає у здійсненні ефективного судового захисту порушених прав особи, а не у підміні судом суб`єкта владних повноважень при здійсненні ним передбачених законом повноважень. При цьому адміністративний суд перевіряє рішення суб`єкта владних повноважень, зокрема, на предмет його обґрунтованості, тобто прийняття з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином, з огляду на встановлені у справі обставини, суд вважає належним способом відновлення порушеного права позивача зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути питання щодо переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ з урахуванням положень пункту 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, надати оцінку всім наведеним позивачем обставинам, у тому числі щодо стажу державної служби, та за результатами такого розгляду прийняти відповідне рішення у встановленому законом порядку.

При цьому під час повторного розгляду відповідач повинен врахувати правову оцінку, надану судом у цьому рішенні, зокрема щодо необхідності дослідження питання наявності у позивача передбачених законом умов для реалізації права на пенсію державного службовця, та не обмежуватися загальним роз`ясненням порядку звернення за призначенням пенсії.

Вимога позивача про визначення дати переведення на пенсію державного службовця з 29.06.2026 року та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії також не підлягає задоволенню, оскільки на момент розгляду справи судом право позивача на такий вид пенсії відповідачем належним чином не встановлювалося, а тому відсутні правові підстави для визначення судом дати виникнення права на відповідний вид пенсії та проведення пов`язаних із цим пенсійних виплат.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, оформленого листом № 1500-0305-8/78436 від 22.05.2026 року, та зобов`язання відповідача повторно розглянути питання щодо переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ з урахуванням положень пункту 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII та правової оцінки суду, викладеної у цьому рішенні.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії, та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на зазначене та згідно із ст.139 КАС України судові витрати позивачки в сумі 1064,96 грн. підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, оформлене листом № 1500-0305-8/78436 від 22.05.2026 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути питання щодо переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ з урахуванням положень пункту 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII та правової оцінки суду, викладеної у цьому рішенні, за результатом розгляду якого прийняти відповідне рішення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 коп.).

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65017, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, код ЄДРПОУ 20987385).

Суддя С.О. Cтефанов