Рішення № 140110823, 28.09.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/42316/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання призначити пенсію,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Одеської області, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області від 31.10.2025 року (протокол №9) щодо відмови ОСОБА_1 в підтвердженні стажу роботи на посаді тракториста-машиніста, необхідного для призначення пенсії на пільгових умовах, в частині невизнання пільгового стажу за період з 1991 по 2005 роки на підставі архівної довідки;

зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Одеської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, як трактористу-машиністу, безпосередньо зайнятому у виробництві сільськогосподарської продукції з дня його звернення до відповідного територіального відділення пенсійного фонду із заявою про призначення такої пенсії та набуття такого права.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що головними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є досягнення відповідного віку 55 років, наявність страхового стажу 30 років, а також виконання робіт на посаді тракториста-машиніста, безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства упродовж 20 років.

Отже, відмова позивачу у зарахуванні періодів роботи трактористом-машиністом є протиправною і не грунтується на вимогах законодавства, оскільки такими не передбачено неможливості зарахування періодів роботи тракториста-машиніста через закріплення декількох працівників за одним трактором.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 29.12.2025 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

09.01.2026 року за вхід.№ЕС/3721/26 надійшов відзив на позов, в якому наголошено на необґрунтованості вимог позивача з огляду на таке. Відповідно до п. 4.2 Порядку, розгляд документів, наданих позивачем 18.11.2025 проводився за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області.

ГУ ПФУ в Рівненській області прийнято рішення №155950025453 від 24.11.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю пільгового стажу 20 років.

У рішенні встановлено:

страховий стаж ОСОБА_1 для призначення пенсії за наданими документами складає 35 років 03 місяці 17 днів, пільговий стаж відсутній;

до страхового стажу зараховано всі періоди згідно наданим документам;

до пільгового стажу не зараховано періоди роботи:

згідно довідки №34 від 08.10.2025, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки довідка не відповідає вимогам Додатку №5, затвердженого Постановою КМУ від 12.08.1993 №637, а саме, не зазначено фактично відпрацьований пільговий стаж «років/місяців/днів»;

згідно архівної довідки №101603-21 від 30.07.2025, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки Комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах в Одеській області не підтверджено період роботи з 1991 по 2005 роки на посаді тракториста-машиніста.

Позивач звернувся до територіального органу ПФУ із заявою про підтвердження стажу роботи, на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, за вислугу років за період роботи в колгоспі ім. Димитрова, КСП/БСК «Калчево» на посаді тракториста з 1991 по 2005 рік.

За результатами розгляду заяви про підтвердження стажу роботи рішенням №9 від 31.10.2025 відмовлено у підтвердженні періодів роботи з 1991 по 2005 роки на посаді тракториста-машиніста відповідно до п.п. 3 п. 2 ст. 114 розділу XIV ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» оскільки, згідно результатів перевірки достовірності документів, поданих для оформлення пенсії №1500-0904-1/7155 від 25.09.2025, за весь період роботи позивач значиться на тракторі з ОСОБА_2 або з ОСОБА_3 , що не підтверджує постійну зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспі.

Отже, комісія з підтвердження стажу це лише внутрішній етап перевірки документів. Її висновок сам по собі не є остаточним адміністративним актом, який можна оскаржити в суді.

Рішення про відмову у призначенні пенсії це офіційне рішення органу Пенсійного фонду, яке має юридичні наслідки.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 звернувся із заявою до Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо підтвердження періодів роботи з 1991 по 2005 роки на посаді тракториста-машиніста.

За результатами розгляду заяви про підтвердження стажу роботи рішенням №9 від 31.10.2025 відмовлено у підтвердженні періодів роботи з 1991 по 2005 роки на посаді тракториста-машиніста відповідно до п.п. 3 п. 2 ст. 114 розділу XIV ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» оскільки, згідно результатів перевірки достовірності документів, поданих для оформлення пенсії №1500-0904-1/7155 від 25.09.2025, за весь період роботи позивач значиться на тракторі з ОСОБА_2 або з ОСОБА_3 , що не підтверджує постійну зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспі.

18.11.2025 ОСОБА_1 звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Розгляд заяви проводився за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області.

ГУ ПФУ в Рівненській області прийнято рішення №155950025453 від 24.11.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю пільгового стажу 20 років.

У рішенні встановлено:

страховий стаж ОСОБА_1 для призначення пенсії за наданими документами складає 35 років 03 місяці 17 днів, пільговий стаж відсутній;

до страхового стажу зараховано всі періоди згідно наданим документам;

до пільгового стажу не зараховано періоди роботи:

згідно довідки №34 від 08.10.2025, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки довідка не відповідає вимогам Додатку №5, затвердженого Постановою КМУ від 12.08.1993 №637, а саме, не зазначено фактично відпрацьований пільговий стаж «років/місяців/днів»;

згідно архівної довідки №101603-21 від 30.07.2025, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки Комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах в Одеській області не підтверджено період роботи з 1991 по 2005 роки на посаді тракториста-машиніста.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

«Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років», затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 10.11.2006 №18-1, визначає механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника.

Так, відповідно до п. 2 Порядку №18-1, дія цього Порядку поширюється на осіб, які працювали: на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України; на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах; на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років; у період до 01 січня 2004 року на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, та якщо в трудовій книжці є записи з виправленням або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи (далі - періоди роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території).

Відповідно до пункту 3 Порядку №18-1 підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - підтвердження стажу роботи), здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - Комісії).

Згідно п. 4 Порядку №18-1 Комісії створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких обов`язково включаються представники органів соціального захисту населення, органів Пенсійного фонду України, Державної служби України з питань праці. До складу Комісії за згодою включаються представники профспілок та організацій Спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об`єднань профспілок на національному рівні та регіональних організацій роботодавців та їх об`єднань.

За приписами пункту 6 Порядку №18-1 основним завданням Комісії є розгляд заяв про підтвердження стажу роботи та прийняття за результатами їх розгляду рішень про підтвердження (відмову в підтвердженні) стажу роботи.

Відповідно до пунктів 11-15 Порядку №18-1 із заявою про підтвердження стажу роботи (додаток 2) заявник (його законний представник або представник, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (далі - його представник)), може звернутись до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України незалежно від території обслуговування цього органу. Для підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, до заяви додаються: документи, які підтверджують факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні) - щодо підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01 липня 2004 року та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; трудова книжка; документи (за наявності), видані архівними установами, зокрема: довідка про заробітну плату; копії документів про проведення атестації робочих місць; копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати. Заявник (його представник) може додатково подавати інші документи про стаж роботи.

Заява про підтвердження стажу роботи разом з документами, визначеними у пункті 11, абзаці дев`ятому пункту 12 цього Порядку, протягом п`яти робочих днів передаються на розгляд Комісії.

Комісії приймають рішення щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні та не пізніше п`яти робочих днів з дня його прийняття повідомляють заявника про прийняте рішення.

Рішення Комісій можуть бути оскаржені в Пенсійному фонді України або в судовому порядку.

З огляду на викладене, у разі ліквідації підприємства, за результатами роботи на якому працівник отримав стаж, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, без визначення правонаступника, підтвердження періоду роботу, що зараховується до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах здійснює комісія з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії.

Однак, така процедура може та повинна бути застосована виключно у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників.

Аналогічний висновок міститься у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2025 по справі №120/15386/24.

Судом встановлено, що за результатами розгляду заяви про підтвердження стажу роботи рішенням №9 від 31.10.2025 відмовлено у підтвердженні періодів роботи з 1991 по 2005 роки на посаді тракториста-машиніста відповідно до п.п. 3 п. 2 ст. 114 розділу XIV ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» оскільки, згідно результатів перевірки достовірності документів, поданих для оформлення пенсії №1500-0904-1/7155 від 25.09.2025, за весь період роботи позивач значиться на тракторі з ОСОБА_2 або з ОСОБА_3 , що не підтверджує постійну зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспі.

У рішенні №9 від 31.10.2025 зазначено, що його висновки, серед іншого, грунтуються на Акті за результатами проведення перевірки достовірності та обгрунтованості видачі довідок для призначення пенсії №1500-0904-1/7155 від 25.09.2025. Проте, такий акт до суду не надано, що унеможливлює здійснення судового контролю за висновками суб`єкта владних повноважень.

Водночас, з огляду на приписи статей 72- 77 КАС України обов`язок доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта. Натомість пенсійним органом такий обов`язок не виконано.

Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач з 13.07.1988 по 12.02.2006 працював колгоспі ім. Димитрова та КПС «Калчево».

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній визначені Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року (далі - Порядок №637).

Так, відповідно до п. 1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637.

Суд зазначає, що у даному випадку трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про роботу позивача, зокрема містить інформацію про періоди роботи, інформацію про накази про призначення та звільнення з роботи, відтиски печаток підприємств, тощо.

Жодних зауважень щодо періодів трудової діяльності відповідачем під час розгляду звернення позивача вказано не було. Як і не вказано про невиконання відповідних робіт із шкідливими і важкими умовами праці упродовж повного робочого дня.

Крім того, в процесі розгляду заяви позивача про підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах та прийняття рішення №9 від 31.10.2025 ГУ ПФУ в Одеській області не забезпечило дотримання вимог Закону України «Про адміністративну процедуру» №2073.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону №2073 адміністративний орган забезпечує належність та повноту з`ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 8 Закону №2073 адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону №2073 адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом; адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.

Всупереч приписам ч. ч. 1, 2, 3 ст. 8 Закону №2073 ГУ ПФУ в Одеській області не забезпечило належність і повноту з`ясування обставин, що мали значення для вирішення питання щодо наявності/відсутності у позивача права на пенсію; не вказало, які саме періоди роботи не були зараховані до її пільгового стажу та на якій правовій підставі.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону №2073 адміністративний орган зобов`язаний діяти добросовісно для досягнення мети, визначеної законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону №2073 адміністративний орган при здійсненні адміністративного провадження повинен діяти, керуючись здоровим глуздом, логікою та загальноприйнятими нормами моралі, з дотриманням вимог законодавства.

Суд відзначає, що не може вважатися розсудливою і добросовісною поведінка відповідача, яка знайшла прояв у тому, що до пільгового стажу не були зараховані періоди, які наявні у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , без жодної власної оцінки як фактичних обставин, так і правового регулювання відповідних правовідносин.

Крім того, відповідач порушив принцип гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону №2073 особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно виплинути на право, свободу чи законний інтерес особи.

Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону №2073 адміністративний орган зобов`язаний здійснювати інформування та консультування учасників адміністративного провадження з питань, що стосуються адміністративного провадження, а також щодо змісту їхніх прав та обов`язків.

Ч. 3 ст. 17 Закону №2073 установлено, що особа має право у передбаченому законом порядку витребовувати та/або надавати документи, а також інші докази, що стосуються обставин адміністративної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону №2073 учасники адміністративного провадження мають право:

1) отримувати від адміністративного органу роз`яснення щодо порядку здійснення адміністративного провадження, а також щодо змісту своїх прав та обов`язків у межах адміністративного провадження, визначених законом;

2) брати участь в адміністративному провадженні особисто або через своїх представників;

3) ознайомлюватися з матеріалами справи (крім відомостей, що відповідно до закону віднесені до інформації з обмеженим доступом), робити з них витяги, копії тощо, у тому числі з використанням технічних засобів, під час здійснення та після завершення адміністративного провадження, отримувати інформацію про процедурні дії та процедурні рішення, вчинені (прийняті) під час здійснення адміністративного провадження;

4) бути заслуханими адміністративним органом з питань, що є предметом адміністративного провадження, до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес такого учасника;

5) отримувати та надавати документи, інші докази, що стосуються обставин справи;

[…]

7) подавати клопотання про:

[…]

в) витребування документів або відомостей, необхідних для розгляду та вирішення справи;

[…]

9) отримати адміністративний акт;

[…]

11) оскаржити у передбаченому законом порядку адміністративний акт, процедурне рішення або дію, бездіяльність адміністративного органу;

12) користуватися іншими визначеними законом правами в адміністративному провадженні.

В порушення принципу гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні, перш ніж прийняти рішення про відмову у підтвердженні стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, ГУ ПФУ в Одеській області не надало позивачу можливості надати пояснення, подати додаткові документи, звернутися з клопотанням про витребування додаткових документів та відомостей для підтвердження підстав зарахування до пільгового стажу тих періодів роботи, які пенсійним органом не були зараховані.

Прийняття рішення у справі регламентовано нормами ст. 69 Закону №2073.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону №2073 за результатами розгляду справи адміністративний орган у межах своїх повноважень приймає адміністративний акт.

Вимоги до змісту адміністративного акта наведені у ст. 71 Закону №2073.

Так, згідно з ч. 1 ст. 71 Закону №2073 письмовий адміністративний акт або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, складається із вступної, мотивувальної, резолютивної та заключної частин.

Адміністративний акт містить підпис та/або печатку (у тому числі електронні), якщо інше не передбачено законом, та повне ім`я відповідальної посадової особи адміністративного органу.

У вступній частині зазначаються найменування адміністративного органу, дата прийняття адміністративного акта та його реєстраційний номер, відомості в обсязі, достатньому для встановлення особи адресата адміністративного акта, та його контактні дані.

Мотивувальна частина адміністративного акта складається згідно з вимогами цього Закону.

У резолютивній частині адміністративного акта зазначається суть прийнятого за результатами розгляду справи рішення. Крім того, можливе викладення додаткових положень, визначених цією статтею.

У заключній частині зазначаються строк набрання адміністративним актом чинності та спосіб визначення такого строку. В адміністративному акті, який негативно впливає на право, свободу чи законний інтерес особи або покладає на неї певний обов`язок, зазначаються строки і порядок його оскарження (у тому числі найменування та місцезнаходження адміністративного органу, який є суб`єктом розгляду скарги, та вид суду, до якого особа може подати позов). У разі якщо подання скарги чи пред`явлення позову не зупиняє дію адміністративного акта, у заключній частині повинна міститися вказівка на такий винятковий правовий наслідок з посиланням на правові підстави для такого винятку.

Вимоги до мотивування (обґрунтування) адміністративного акта визначені ст. 72 Закону №2073.

Так, згідно з ч. 1 ст. 72 Закону №2073 адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених ч. 6 цієї статті).

Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта.

Відповідно до ч. 2 ст. 72 Закону №2073 у мотивувальній частині адміністративного акта зазначаються: 1) дата подання заяви або скарги та стислий зміст вимоги, що в ній міститься (у разі прийняття акта за заявою або скаргою особи); 2) фактичні обставини справи; 3) зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи; 4) посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу; 5) детальна правова оцінка обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин.

Згідно з ч. 5 ст. 72 Закону №2073 відсутність в адміністративному акті мотивувальної частини, складеної відповідно до вимог цього Закону, має наслідки, встановлені цим Законом.

Рішення, яке є предметом спору, не відповідає вимогам мотивування (обґрунтування) адміністративного акта, визначеним ст. 72 Закону №2073.

Мотивування (обґрунтування) рішення про підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах не забезпечує позивачу належну можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження, оскільки всупереч приписам п. п. 4, 5 ч. 2 ст. 72 Закону №2073 в цьому рішенні відсутня детальна правова оцінка обставин, виявлених пенсійним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин; відсутнє посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки пенсійного органу.

Зокрема, в рішенні, яке є предметом спору, ГУ ПФУ в Одеській області не вказало з якої причини та на якій правовій підставі він дійшов висновку, що «за весь період роботи позивач значиться на тракторі з ОСОБА_2 або з ОСОБА_3 , що не підтверджує постійну зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспі».

Суд наголошує, що в контексті спірних правовідносин йшлося про прийняття рішення про підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, тобто про відмову особі в реалізації її конституційного права на соціальний захист.

Відтак, таке рішення потребувало ретельного, повного і чіткого обґрунтування, чого відповідачем не було забезпечено.

Оскільки рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 31.10.2025 №9 є протиправним, порушене право позивачки підлягає поновленню шляхом скасування цього рішення.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного Управління Пенсійного фонду України у Одеської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, як трактористу-машиністу, безпосередньо зайнятому у виробництві сільськогосподарської продукції з дня його звернення до відповідного територіального відділення пенсійного фонду із заявою про призначення такої пенсії та набуття такого права суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, 18.11.2025 ОСОБА_1 звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Розгляд заяви проводився за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області.

ГУ ПФУ в Рівненській області прийнято рішення №155950025453 від 24.11.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю пільгового стажу 20 років.

У рішенні встановлено:

страховий стаж ОСОБА_1 для призначення пенсії за наданими документами складає 35 років 03 місяці 17 днів, пільговий стаж відсутній;

до страхового стажу зараховано всі періоди згідно наданим документам;

до пільгового стажу не зараховано періоди роботи:

згідно довідки №34 від 08.10.2025, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки довідка не відповідає вимогам Додатку №5, затвердженого Постановою КМУ від 12.08.1993 №637, а саме, не зазначено фактично відпрацьований пільговий стаж «років/місяців/днів»;

згідно архівної довідки №101603-21 від 30.07.2025, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки Комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах в Одеській області не підтверджено період роботи з 1991 по 2005 роки на посаді тракториста-машиніста.

Проте, як вбачається з позовної заяви, рішення ГУ ПФУ в Рівненській області №155950025453 від 24.11.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах позивачем не оскаржується, а тому воно не є предметом судового контролю у даній справі.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позовні вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем, а тому у задоволенні позову в частині зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області призначити позивачу пенсію слід відмовити.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 1211,20 грн. судових витрат, сплачених згідно квитанції №2.453294445.1 від 18.12.2025 року.

Керуючись ст.ст.2-9, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання призначити пенсію задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області від 31.10.2025 року (протокол №9) щодо відмови ОСОБА_1 в підтвердженні стажу роботи на посаді тракториста-машиніста, необхідного для призначення пенсії на пільгових умовах, в частині невизнання пільгового стажу за період з 1991 по 2005 роки на підставі архівної довідки.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, ЄДРПОУ 20987385).

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, ЄДРПОУ 20987385, електронна пошта: upr@od.pfu.gov.ua)

Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА