Рішення № 140110445, 17.09.2026, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/2872/26

Провадження № 2/309/1546/26

Р І Ш Е Н НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого-судді: Орос Я.В.

за участю секретаря: Калинич Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст цивільну справу за позовом ТзОВ «Ізі Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ :

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізі Фінанс» звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги мотивує тим, що 28.08.2025 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_2 уклали Договір кредитної лінії №FSC948515860, у формі електронного документа, відповідно до якого відповідач отримав від Товариства кредитні кошти у розмірі 3000 грн., кінцева дата повернення (виплати) Кредиту - 27.09.2030. Розділом 8 Договору передбачений розмір процентів та вартість послуг за користування кредитними коштами, так базова процентна ставка складає 1,00 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 365,00 (триста шістдесят п`ять) відсотків річних.

Відповідач кошти отримав, однак своїх зобов`язань щодо їх повернення не виконав. Таким чином, загальна сума заборгованості за кредитним договором, нарахована первісними Кредиторами становить 10770 грн, з них: заборгованість по кредиту 3000 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом 6270 грн; заборгованість по комісії за надання кредиту (в разі наявності) 0,00 грн. заборгованість за штрафним санкціям (в разі наявності) 1500 грн. Розмір штрафних санкцій вказаний в загальному розрахунку заборгованості вказаний, однак, позивач не включає їх до розміру позовних вимог. Отже, загальна сума заборгованості за кредитним договором заявлена до стягнення позивачем в позовній заяві становить 9270 грн.

Щодо відступлення прав вимоги за договором позивач вказує наступне.

25.11.2025 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № МВ-ТП/70.

08.05.2026 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та позивачем укладено Договір факторингу № 08/0526-01. ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та позивач на виконання договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 1 від 08.05.2026 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до позивача відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить: 9270 гривень 00 копійок., які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також витрати пов`язані з оплатою судового збору та витрати на правову допомогу.

Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 11.08.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою.

Відповідачу ОСОБА_1 направлено копію ухвали суду про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з доданими до неї документами та було запропоновано подати відзив.

19.08.2026 року відповідачем ОСОБА_3 в межах строку передбаченого ст. 178 ЦПК України через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву. Ознайомившись з позовною заявою, відповідач вказує, що не заперечує факту отримання кредитних коштів у розмірі 3 000 грн., водночас не визнає вимоги про стягнення 6270 грн процентів, 1500 грн штрафу та 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу виходячи з наступного. ОСОБА_3 просить перевірити добросовісність та законність нарахування відсотків у розмірі 6270 грн., враховуючи те що тіло кредиту становить 3000 грн. Крім того, вказує, що не виконання нею своїх зобов`язань вчасно пов`язано з складними життєвими, сімейними та матеріальними обставинами. У 2023 році ОСОБА_3 дізналася про наявність онкологічного захворювання та у листопаді 2023 року їй було проведено оперативне втручання. Захворювання та лікування ОСОБА_3 підтверджує медичними довідками та висновками лікарів. Крім того, на сьогодні на утриманні ОСОБА_3 перебувають четверо неповнолітніх дітей, і вона фактично самостійно несе відповідальність за їх забезпечення, так як батько дітей помер.

В судове засідання відповідач не з`явилась, про час, дату та місце судового розгляду повідомлялась належним чином.

Представник позивача ТОВ «Ізі Фінанс» в судове засідання не з`явився, заперечення на відзив не подавав.

У зв`язку з неявкою учасників справи в судове засідання, фіксація процесу звукозаписувальними технічними засобами засідання згідно зі ч.2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

Дослідивши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 28.08.2025 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_2 уклали Договір кредитної лінії №FSC948515860, у формі електронного документа, відповідно до якого відповідач отримав від Товариства кредитні кошти у розмірі 3000 грн., кінцева дата повернення (виплати) Кредиту - 27.09.2030. Факт укладення кредитного договору та отримання коштів у розмірі 3000 грн. відповідач визнає та не заперечує.

Право вимоги позивача також належним чином підтверджено договорами факторингу та реєстрами прав вимоги. Так, 25.11.2025 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № МВ-ТП/70. Згідно реєстру права вимоги до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право вимоги до : «111 ОСОБА_2 РНОКПП: НОМЕР_1 Номер кредитного договору: FSC948515860 Дата укладення: 28.08.2025 Заборгованість по тілу кредиту: 3 000,00, Заборгованість по процентам: 1 860,00 Заборгованість по неустойці: 1 500,00, сума відступленого права вимоги: 6 360,00 Сума фінансування: 1 200,00.

08.05.2026 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та позивачем укладено Договір факторингу № 08/0526-01. ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та позивач на виконання договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 1 від 08.05.2026 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до позивача відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Згідно вказаного Реєстру права вимоги позивач отримав вимогу до ОСОБА_3 у розмірі 10770 грн., при цьому просить стягнути з відповідача 9270 гривень 00 копійок, без врахування неустойки.

Відповідачем вказано на те, що до позовної заяви не долучено розрахунку заборгованості щодо кредитного договору №FSC948515860. Однак, до матеріалів позовної заяви долучено Розрахунок заборгованості ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» за період з 28.08.2025 року по 25.11.2025 року (до дати відступлення права вимоги), а також Розрахунок заборгованості ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" за період з 25.11.2025 по 08.05.2026 року (до дати відступлення права вимоги). Отже, сума стягнення заборгованості по тілу кредиту та нарахованих процентів підтверджена розрахунками заборгованості.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно вимог ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

За змістом ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Матеріалами справи безспірно стверджується дійсність грошової вимоги до ОСОБА_3 , за кредитним договором №FSC948515860 від 28.08.2025 року, як і договорами факторингу, які є чинним, доказів погашення заборгованості ні позивачу, ні попередньому кредитодавцю відповідачем не надано, а тому вимога ТОВ "Ізі Фінанс" про стягнення з відповідача заборгованості підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

При вирішенні даної справи слід враховувати, що даний кредитний договір є споживчим, тобто на дані правовідносини поширюється також дія Закону України «Про захист прав споживачів».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суд увід 11.12.2024 у справі №753/25744/21 касаційний суд виснував, що держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.

З огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Згідно частини 1 та 2 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором (п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Так, кредитор передбачив процентну ставку 1 % від суми кредиту, яка нараховується протягом 365 днів та за період з 28.08.2025 по 08.05.2026 нарахував відсотки на суму 6270 гривень, що в два рази перевищує суму виданого кредиту.

На переконання суду, нарахування за майже 9 місяців процентів за користування кредитом в розмірі 6270 гривень суперечить принципам добросовісності та призводить до істотного дисбалансу прав та обов`язків, що шкодить споживачу.

Дана позиція також кореспондується з позицією Верховного Суду викладеною у Постанові від 12.02.2025 у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №679/1103/23. Так, у цій справі, касаційний суд виснував, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на до контрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Таким чином, держава повинна захищати права слабкої сторони кредитних правовідносин та не допускати ситуацій за яких банки чи фінансові установи кладуть на споживача непомірно великий тягар зі сплати невиправданих відсотків.

Враховуючи долучені до позовної заяви докази, важкий матеріальний стан відповідача, онкологічне захворювання та дороговартісне лікування, що ОСОБА_3 підтверджує долученими до відзиву доказами, суд зазначає, що загальна сума яка підлягає стягненню з відповідача за кредитним договором становить 3000 грн. заборгованість за тілом кредиту та 1500 грн. прострочена заборгованість за нарахованими процентами (що не перевищує п`ятдесят відсотків вартості продукції), відповідає вимогам п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем долучено до позовної заяви договір про надання правової допомоги № 06/07/26-01 від 06.07.2026 року , додаткову угоду до договору про надання правової допомоги №06/07/26-01 від 06.07.2026 року, платіжну інструкцію про оплату гонорару за договором про надання правової допомоги № 06/07/26-01 від 06.07.2026 року та акт прийому-передачі наданих послуг Адвокатського об`єднання.

При цьому, враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, зважаючи на те, що позов задоволено частково, суд дійшов переконливого висновку, що сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з 5000,00 грн. до 2089 грн.00 коп. (5000 * 41,78%=2089,00).

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, відповідно до норм ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1112 грн.35 коп.

На підставі ст.ст. 526, 530, 611, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1054, 1082, ЦК України, керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 258, 259, 264, 265, 280, 282, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ТзОВ «Ізі Фінанс»- задоволити частково .

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ізі Фінанс» ( ідентифікаційний код юридичної особи 40224607, місцезнаходження 04073 м. Київ проспект Степана Бандери № 21 корпус В офіс.1) заборгованість за договором кредитної лінії № FSC948515860 від 28.08.2025 р. у розмірі 4500 грн. (чотири тисячі п`ятсот гривень), яка складається із суми заборгованості по тілу кредиту 3000 грн.; суми заборгованості по процентах 1500 грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ізі Фінанс» ( ідентифікаційний код юридичної особи 40224607, місцезнаходження 04073 м. Київ проспект Степана Бандери № 21 корпус В офіс.1) пропорційно до суми задоволених позовних вимог судовий збір у розмірі 1112грн.35 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ізі Фінанс» ( ідентифікаційний код юридичної особи 40224607, місцезнаходження 04073 м. Київ проспект Степана Бандери № 21 корпус В офіс.1) пропорційно до суми задоволених позовних вимог понесені витрати на правову допомогу у розмірі 2089 грн.00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду виготовлено 28.09.2026 року.

Суддя Хустського

районного суду: Орос Я. В.