Рішення № 140110031, 28.09.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/29978/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Свиди Л.І.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 27.06.2025 року № 172350006786 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити з 18.06.2025 року ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши до спеціального стажу період роботи з 11.10.2017 по 07.05.2025 роки.

За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу - відповіді на відзив, третій особі - пояснень щодо суті спору.

Позов обґрунтований позивачкою тим, що 18.06.2025 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років, як працівнику охорони здоров`я відповідно до пункту 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області рішенням від 27.06.2025 року №172350006786 відмовило позивачці у призначенні пенсії у зв`язку з тим, що спеціальний стаж роботи, який дає право на пенсію за вислугу років 22 роки 0 місяців 1 день станом на 11.10.2017 року, в той час як відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» спеціальний стаж для призначення пенсії за вислугу років повинен складати 26 років 6 місяців. До спеціального стажу за вислугу років не зараховано періоди роботи з 11.10.2017 року по 07.05.2025 року. Позивачка не погодилася із правомірністю рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 27.06.2025 року № 172350006786 та звернулася до суду із цим позовом.

Відзив на позовну заяву вбачається, що відповідач позовне визнає, зазначає про те, що відповідно до п.2-1 Прикінцевих положень Закону 1058 особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений ст. ст. 52, 54 та 55 Закону 1788, пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом 1788. Закон України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» набрав чинності 11.10.2017. Відповідно до Закону № 213-VIII внесені зміни до п. «е» ст. 55 Закону 1788 право на пенсію за вислугу років мають: е) працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015-не менше 25 років та після цієї дати. з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців. З урахуванням наведеного, оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» набрав чинності 11.10.2017 року то спеціальний стаж позивача станом на зазначену дату повинен становити 26 років 6 місяців. Страховий стаж позивача становить 32 роки 05 місяців 24 дні. Стаж за вислугою років складає 22 роки 1 день із необхідних 26 років 6 місяців. Трудовий стаж - це періоди офіційної трудової діяльності, що підтверджуються записами в трудовій книжці. Трудовий стаж включає в себе такі поняття як загальний, пільговий і спеціальний стаж роботи. Спеціальний (загальний) стаж - це сумарна тривалість певної трудової діяльності на відповідних видах робіт, що дає право на дострокове призначення трудової пенсії. Пільговий стаж - це період трудової діяльності в шкідливих, небезпечних або специфічних умовах протягом повного робочого дня. Страховий стаж - це відрізок часу, протягом якого особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійного страхуванню та за який щомісяця сплачувалися внески в сумі не менше, ніж мінімальний страховий внесок. Постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993 затверджено перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. Стаж за вислугу років зараховується згідно вищезазначеного переліку та у відповідності до чинного законодавства України, зокрема, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Позовна вимога позивача в частині зобов`язання призначити та виплачувати пенсію за вислугу років, а саме з 18.06.2025 року, не підлягає задоволенню з підстав, що судом не може прийматися відповідне рішення, оскільки це є втручанням в дискреційні повноваження Пенсійного фонду України.

З пояснень щодо суті спору третьої особи вбачається, що відповідач позов не визнає, зазначає про те, що відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на призначення пенсії за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України від 04.11.1993 року №909 (зі змінами), станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 10 жовтня 2017 року - не менше 26 років 6 місяців. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення, які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту Враховуючи викладені вище законодавчі норми та Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 року №2-р/2019, особа набуває право на призначення пенсії за вислугу років незалежно від віку за умови, що вона має спеціальний стаж не менше ніж 25 років на 01.04.2015 року, не менше 25 років 6 місяців - на 01.01.2016 року та станом на 11.10.2017 року - не менше 26 років 6 місяців. Згідно з статтею 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», працівникам, зазначеним у переліку, пенсію за вислугу років призначають за умови звільнення з роботи за спеціальністю, яка дає право на таку пенсію. Крім того, до заяви про призначення пенсії за вислугу років надаються також документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років. При обчисленні спеціального страхового стажу для призначення пенсій за вислугу років враховується не більше 1 місяця в рік тривалості відпустки без збереження заробітної плати (лист Міністерства праці та соціальної політики України від 19.07.2004 року №02-939сл-6). Тобто до спеціального стажу зараховується час перебування у відпустці без збереження заробітної плати не більше 1 місяця з року. Пенсії за вислугу років призначаються у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. Відповідно до статті 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію. На підставі поданих документів, страховий стаж складає 32 роки 05 місяців 24 дні, спеціальний стаж за вислугу років - 22 роки 1 день. Враховуючи вищевикладене, аналізуючи чинні на момент вчинення окремої процесуальної дії норми законодавства можна зробити висновок, що підстав для призначення пенсії за вислугу років передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення» не має, оскільки відсутній необхідний спеціальний стаж роботи а саме 26 років 6 місяців на 11.10.2017 року.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення проти позову, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 звернулася до Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області з заявою про призначення пенсії за вислугу років, як працівнику охорони здоров`я відповідно до п. 2-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За результатом розгляду заяви ОСОБА_1 за принципом «екстериторіальності» 27.06.2025 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №172350006786 позивачці відмовлено у призначенні пенсії.

З рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №172350006786 від 27.06.2025 року вбачається, що спеціальний стаж відповідно до п. 2-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» становить на 01.04.2015 - 25 років, на 01.01.2016 року - 25 років 6 місяців, на 11.10.2017 року - 26 років 6 місяців. Страховий стаж особи становить 32 роки 05 місяців 24 дні. Спеціальний стаж особи відповідно до п. 2-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» становить на 11.10.2017 року - 22 роки 01 день. За наданими документами до страхового та спеціального стажу зараховано всі періоди.

В призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. 2-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відмовлено за відсутністю необхідного спеціального стажу роботи - 26 років 6 місяців.

Позивачка не погодилася із правомірністю рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №172350006786 від 27.06.2025 року та звернулася до суду із цим позовом.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення», іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Статтею 2 Закону №1788-ХІ встановлено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до ст.51 Закону №1788-ХІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Згідно зі ст. 52 Закону №1788-ХІ право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти відповідно до пункту «е» статті 55 цього Закону.

Згідно з пунктом 2-1 «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до пункту «e» статті 55 Закону №1788-ХІ (у редакції до 1.04.2015 року), працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

У подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набрав чинності 1.04.2015 року, пункт «е» статті 55 Закону №213-VIII викладено у наступній редакції: працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема:

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;

з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років;

Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 4 червня 2019 року №2-р/2019 положення, зокрема, статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законами №213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Конституційний Суд України в даному рішенні, серед іншого, зазначив, що на його думку, внесення змін Законом №213-VIIIдо оспорюваних положень Закону №1788- XII щодо підвищення на п`ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної статтею 51 Закону №1788-XII, а саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія статті 51 Закону №1788-XII поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у статтях 54, 55 Закону №1788-XII. Таким чином, зі змісту оспорюваних положень Закону №1788-XII випливає, що стан здоров`я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених пунктом «а» статті 54, пунктами «а», «б», «в», «г», «д», «е», «є», «ж» статті 55 Закону №1788, через певний проміжок часу погіршується, у зв`язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави. З огляду на наведене оспорювані положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, суперечать положенням статей 1, 3, 46 Основного Закону України.

Також Конституційний Суд України зазначив, що мета призначення пенсії за вислугу років - забезпечити потрібні умови життя особам, робота яких пов`язана зі швидкою втратою професійних навичок (працездатності), що може настати до досягнення цими особами віку, потрібного для набуття права на пенсію за віком. Призначення пенсії за вислугу років є додатковою соціальною гарантією для осіб, які в особливих умовах виконували певні професійні функції. Втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.

Отже, з 4.06.2019 року положення пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII слід застосовувати у редакції, що діяла до 1.04.2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відмова пенсійного органу у призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII обґрунтована відсутністю необхідного станом на 11.10.2017 року спеціального стажу роботи 26 років і 6 місяців.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №2-р/2019 з одного боку, та Законом № 1058-ІV з іншого в частині обмеження права на пільговий стаж, здобутий після 11.10.2017 року.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ч.3 ст. 22 Конституції України).

Одним із елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної" (абзац шостий підпункту 4.3 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року №1-р/2018).

Принцип юридичної визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2017 №2-р/2017).

Відтак, обмеження пунктом 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV врахування спеціального стажу, здобутого після 11.10.2017 для набуття права на призначення пенсії за вислугою років, є порушенням принципу юридичної визначеності та верховенства права.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою в постанові від 3 листопада 2021 року у зразковій справі №360/3611/20 за подібних правовідносин: «Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

Велика Палата Верховного Суду також не погоджується з посиланням скаржника на абзац другий пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, відповідно до якого положення Закону №1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом №2148-VІІІ мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. На думку скаржника, це положення свідчить про обмеження сфери застосування Закону №1788-ХІІ відносинами, про які йдеться в цьому пункті. Велика Палата Верховного Суду вважає, що якби таким був намір законодавця, то він мав би виключити із Закону №1788-ХІІ всі інші положення, чого зроблено не було.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №2-р/2019, а не Закону №1058-ІV».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 6 листопада 2023 року при розгляді справи №240/24/21.

Таким чином, право на пенсію за вислугу років згідно з пунктом «е» статті 55 Закону №1788-XII, мають особи, які станом на момент звернення до пенсійного органу мають спеціальний стаж роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку, про що також правильно зазначив суд першої інстанції.

Відповідно до ст. 62 Закону України від 5.11.1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1, 2 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого Постановою КМУ від 12.08.1993 року №637 (далі Порядок №637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Позивачка в позовній заяві зазначає про те, що відповідачем протиправно не зараховано до спеціального стажу період перебування позивачки на посаді сестри медичної з фізіотерапії та посади сестри медичної денного стаціонару з 11.10.2017 року по 07.05.2025 року.

Так, з доданого до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №172350006786 від 27.06.2025 року розрахунку страхового стажу вбачається, що до спеціального стажу позивачки не включено період роботи позивачки на посаді сестри медичної з фізіотерапії та посади сестри медичної денного стаціонару з 11.10.2017 року по 07.05.2025 року.

Як вже було зазначено судом, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №2-р/2019, а не п.21 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV.

Таким чином, ГУ ПФУ протиправно було не зараховано до спеціального страхового стажу періоди роботи позивачки з 11.10.2017 року.

Враховуючи вищевикладені обставини суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ в Одеській області №172350006786 від 27.06.2025 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно висновків Верховного Суду у постанові Верховного Суду у справі №500/1216/23 від 08 лютого 2024 року дії зобов`язального характеру щодо призначення пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Враховуючи протиправність оскаржуваного рішення, у суду є всі підстави для зобов`язання Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області призначити з 18.06.2025 року ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши до спеціального стажу період роботи з 11.10.2017 року по 07.05.2025 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані, відповідають вимогам законодавства та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 27.06.2025 року № 172350006786 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити з 18.06.2025 року ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши до спеціального стажу період роботи з 11.10.2017 по 07.05.2025 роки - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 27.06.2025 року № 172350006786 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області призначити з 18.06.2025 року ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши до спеціального стажу період роботи з 11.10.2017 року по 07.05.2025 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Леонід СВИДА