Рішення № 140109118, 28.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року м.Київ № 320/60041/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім ДМСЗ до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім ДМСЗ з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.10.2024 № 1111562302.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правовий режим воєнного стану в Україні суттєво вплинув на можливість та безперервність роботи підприємства, зокрема на своєчасність подання звіту про контрольовані операції за 2022 рік. Зважаючи на постійну загрозу життю і здоров`ю працівників підприємства звіту про контрольовані операції за 2022 рік було подано 12.02.2024 з об`єктивних причин, які не залежали від працівників підприємства.

Вказує, що Торгово-промислова палата України засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), та підтвердила що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними та невідворотними.

Вважає, що весь період дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України до його скасування є форс - мажорними обставинами.

На переконання позивача, вказані обставини справи свідчать, що подання 12.02.2024 звіту про контрольовані операції за 2022 рік відбулось саме з причин наявності форс-мажорних обставин (обставинами непереборної сили).

Від представника відповідача направлено відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказує, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки позивачем було порушено строки подання звіту про контрольовані операції за 2022 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 24.07.2024 № 4859-п, виданого Головним управлінням ДПС у м. Києві відповідно до п.п. 39.4 ст.39, п.п. 78.1.15 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України (далі ПК України), у зв`язку зі змінами у п.п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, внесеними Законом України від 30.06.2023 № 3219-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану», проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ДМСЗ» з питань несвоєчасного подання звіту про контрольовані операції за 2022 рік, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За результатами проведеної перевірки, контролюючим органом було складено акт перевірки від 29.08.2024 № 99746/Ж5/26-15-23-02-21/34807883, яким встановлено порушення п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 ПК України в частині несвоєчасного подання звіту про контрольовані операції за 2022 рік.

На підставі зазначених висновків контролюючим органом прийнято спірне податкове повідомлення рішення від 03.10.2024 № 1111562302, яким застосовано до позивача штраф у розмірі 329 973,00 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регламентовано ПК України, яким визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1. ст. 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п. 78.1.2, 78.1.15 п. 75.1 ст.75 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав:

платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звітність для податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до п. 39.4 ст. 39 цього Кодексу, якщо їх подання передбачено законом;

неподання платником податків або подання з порушенням вимог п. 39.4 ст. 39 цього Кодексу звіту про контрольовані операції, повідомлення про участь у міжнародній групі компаній, звіту в розрізі країн міжнародної групи компаній, глобальної документації (майстер-файлу) та/або документації з трансфертного ціноутворення.

Згідно з п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 ПК України платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов`язані подавати до 1 жовтня року, що настає за звітним, звіт про контрольовані операції та повідомлення про участь у міжнародній групі компаній.

Звіт про контрольовані операції та повідомлення про участь у міжнародній групі компаній подаються центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

Суд зазначає, що положення п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 ПК України не зазнавали змін як і з дати виникнення у позивача обов`язку по поданню звіту про контрольовані операції та повідомлення про участь у міжнародній групі компаній, так і станом на дату фактичного подання ним звіту про контрольовані операції та повідомлення про участь у міжнародній групі компаній.

Відповідно до приписів п. 120.6 ст. 120 ПК України несвоєчасне подання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення, та/або глобальної документації з трансфертного ціноутворення (майстер-файлу), та/або звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній, та/або повідомлення про участь у міжнародній групі компаній або несвоєчасне декларування контрольованих операцій у поданому звіті відповідно до вимог п. 39.4 ст. 39 цього Кодексу тягне за собою накладення штрафу (штрафів) у розмірі:

одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного подання звіту про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року;

одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного декларування контрольованих операцій в поданому звіті про контрольовані операції в разі подання уточнюючого звіту, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року;

двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного подання документації з трансфертного ціноутворення, визначеної п.п. 39.4.6 і 39.4.9 п. 39.4 ст. 39 цього Кодексу, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року;

трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного подання глобальної документації з трансфертного ціноутворення, визначеної п.п. 39.4.7 і 39.4.9 п. 39.4 ст. 39 цього Кодексу, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року;

десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного подання звіту в розрізі країн міжнародної групи компаній, але не більше 1000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року;

одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного подання повідомлення про участь у міжнародній групі компаній, але не більше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Системний аналіз наведених норм права дозволяє суду зробити висновок, що платник податків має зокрема обов`язок щодо подання до контролюючого органу звіту про контрольовані операції та повідомлення про участь у міжнародній групі компаній.

При цьому, такі звіти та повідомлення подаються до 1 жовтня року, що настає за звітним періодом.

У разі ж неподання або несвоєчасного подання звітів та повідомлень до платника податків застосовується штрафна (фінансова) санкція у розмірах, визначених Податковим кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи, товариством подано звіт про контрольовані операції за 2022 рік (реєстраційний номер 9314530444 від 12.02.2024) в якому задекларовано контрольовані операції з контрагентом SA JLC (Країна Республіка Молдова) на загальну суму 27 359 085,00 грн, який зареєстрований у державі (на території), включеній до переліку держав (територій), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1045, предметом контрольованої операції є масло солодковершкове екстра 82,5%.

Сума річного доходу товариства за 2022 рік становить 239 611 300 грн.

Перевіркою встановлено та не заперечується позивачем, товариством подано звіт про контрольовані операції за 2022 рік після закінчення граничного строку подачі, а саме 12.02.2024 з порушенням встановлених термінів на 133 календарних дні.

Підпунктом 39.2.1.7 п. 39.2.1 ст. 39 ПК України визначено, що господарські операції, передбачені п.п. 39.2.1.1 (крім операцій, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні) і 39.2.1.5 цього підпункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 150 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Господарські операції, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні, визнаються контрольованими, якщо обсяг таких господарських операцій, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Таким чином, комітент - резидент ТОВ «Торговий дім «ДМСЗ» зобов`язаний в установлений термін подати звіт про контрольовані операції здійсненні протягом звітного податкового періоду та повідомлення про участь у міжнародній групі компаній.

Щодо тверджень позивача про наявності форс мажорних обставин, суд вказає наступне.

Відповідно до абзацу ч. 6 ст. 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України від 02.12.1997 № 671/97-ВР « Про торгово промислові палати в Україні» та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням президії ТПП України 15.07.2014 № 40 (3):

6.11 За результатами розгляду документів ТПП України/регіональна ТПП видає сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

6.12 Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) видається заявнику на бланку Торгово-промислової палати України/регіональної торгово-промислової палати. В сертифікаті вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою, тощо), дата його укладання, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин … У сертифікаті про форс мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо податкових обов`язків вказується інформація про заявника, місце державної реєстрації, ідентифікаційний код, державна податкова інспекція в якій платник податків зареєстрований, зобов`язання, обставини, докази, на які посилається зацікавлена особа, що унеможливлюють виконання податкових обов`язків/здійснення обов`язкових платежів у встановлений термін, та інші відомості, зокрема про неможливість здійснення господарської діяльності, тощо.

В листі на який посилається позивач, відсутні дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою, тощо), зобов`язання, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин, чим не виконано вимоги п. 6.12 Регламенту засвідчення Торгово промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням президії ТПП України 15.07.2014 № 40 (3).

Враховуючи вищезазначене, твердження позивача про застосування в даній ситуації наявність форс-мажорних обставин не можуть бути прийняті як обґрунтовані та такими, які підтверджені реальними фактами.

Отже, підсумовуючи вищенаведене, позовні вимоги ТОВ «Торговий дім «ДМСЗ» не спростовують порушення, викладені в акті перевірки від 29.08.2024 № 99746/Ж5/26 15-23-02-21/34807883, та перевіркою ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ДМСЗ» встановлено порушення п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 ПК України в частині несвоєчасного подання звіту про контрольовані операції за 2022 рік.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Обов`язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнана джерелом права.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Вирішуючи питання про застосування ст. 13 Конвенції, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Аманн проти Швейцарії" зазначено, що ст. 13 Конвенції вимагає, щоб кожен, хто вважає себе потерпілим внаслідок заходу, який, на його думку, суперечив Конвенції, мав право на засіб правового захисту у відповідному національному органі для вирішення свого спору, а в разі позитивного вирішення - для одержання відшкодування шкоди. Однак це положення не вимагає безумовного досягнення вирішення спору на користь заявника.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в рішенні у справі Серявін та інші проти України: згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору відповідно до положень ст. 139 КАС України суд залишає за позивачем.

Керуючись ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.