Рішення № 140108950, 28.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року № 320/48732/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А. Б., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просила суд:

1. Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду у Київській області щодо не зарахування до трудового стажу ОСОБА_2 роботу у:

- ТДВ «Чернівецький завод залізобетонних виробів і конструкцій в період з 01.11.1977 по 01.01.1985;

- військову службу в період з 23.10.1991 по 01.10.1998 у військовій частині НОМЕР_1 ;

- ТзОВ «Рай» ЛТД в період з 10.02.2000 по 20.03.2000; та перебування на обліку в Центрі зайнятості в період 01.06.2000 по 15.08.2000 та з 17.10.2000 по 29.07.2001;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду у Київській області зарахувати до загального трудового стажу ОСОБА_2 роботу у ТДВ «Чернівецький завод залізобетонних виробів і конструкцій в період з 01.11.1977 по 01.01.1985, військову службу в період з 23.10.1991 року по 01.10.1998 року у військовій частині НОМЕР_1 , ТзОВ «Рай» ЛТД в період з 10.02.2000 по 20.03.2000 та перебування на обліку в Центрі зайнятості в період 01.06.2000 по 15.08.2000 та 17.10.2000 по 29.07.2001.

На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що звернувшись до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про виплату пенсії по втраті годувальника за померлого чоловіка, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в призначенні пенсії в разі втрати годувальника було відмовлено у зв`язку з тим, що у позивачки відсутній страховий стаж. Позивачка зазначає, що її загальний стаж становить 21 рік, 10 місяців 9 днів. Вказані обставини зумовили позивачку звернутись до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Головне управління ПФУ у Київській області своїм правом про надання письмового відзиву не скористалось.

На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів відповідачем було надано до суду додаткові докази по справі.

Ухвалою суду від 25.08.2026 було залучено до розгляду Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в якості другого відповідача.

Другим відповідачем було подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви встановлено, що позивачем не долучено посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії. На думку відповідача, ним правомірно прийнято рішення відмовити в призначенні пенсії згідно ст. 54 Закону №796 та ст. 36 Закону №1058 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу позивача.

Також відповідач вважає, що за доданими документами до загального страхового стажу правомірно не зараховано, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 01.11.1977, період роботи з 23.10.1991 по 01.10.1998 (період зараховано з 01.12.1995 по 01.10.1998), з 10.02.2000 20.03.2000, оскільки відсутня підстава звільнення (наказ та дата); матеріальна допомога з 01.06.2000 по 29.07.2001, оскільки відсутня підстава припинення виплати (наказ та дата), що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального захисту населення України 29 липня 1993р. № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993р. За № 110.

Відповідач звертає увагу, що 24.12.2024 позивач звернулась із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 31.12.2024 №103750008565 відмовлено в призначенні пенсії та проведено зарахування періодів до страхового стажу позивача. Згідно з розрахунком страхового стажу, ГУ ПФУ в Харківській області зарахувало позивачу наступні періоди до страхового стажу: з 01.11.1977 по 01.01.1985, військову службу в період з 01.12.1995 по 01.10.1998. Отже, в даній частині позовних вимог предмет спору відсутній.

Враховуючи наведене вище, відповідач вважає, що діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , чоловік ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 , зареєстрованого Васильківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ від 04.03.2021.

Станом на час смерті чоловіка ОСОБА_1 виповнився 61 рік.

Згідно наявного в матеріалах справи Експертного висновку, виданого Центральною міжвідомчою експертною комісією МОЗ та МНС України встановленого на комісії № 87 від 03.06.2021 встановлено: Захворювання, що призвело до смерті, пов`язане з виконанням обов?язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Проходження військової служби в період ліквідації на ЧАЕС підтверджується довідкою виданої старшому лейтенанту у відставці ОСОБА_3 1955 року народження в тому, що він проходив військову службу на посадах в період з 14.05.1986по 31.03.1987 - бортовий авіаційний механік - повітряний стрілець MI-8, в/ч НОМЕР_4 АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії посвідчення, виданого Львівською обласною державною адміністрацією від 09 вересня 2009 року, померлий ОСОБА_3 являвся учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2.

Позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду у Київській області з заявою від 15.02.2023 про призначення пенсії у разі втрати годувальника.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, на заміну рішення про відмову у призначенні пенсії від 24.02.2023, було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 103750005875 від 14.06.2023, оскільки згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" у заявниці відсутній необхідний страховий стаж.

Згідно вказаного рішення страховий стаж заявниці ОСОБА_1 складає 7 років 2 місяці 1 день.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано наступні періоди роботи згідно трудової книжки від 01.11.1977 серії НОМЕР_5 , оскільки записи суперечать вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального захисту населення України 29 липня 1993 року № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110:

- період роботи з 23.10.1991 по 01.10.1998 рік, оскільки порушено вимоги Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 637 п.6 від 12.08.1993, накази та дати наказів (підстави) про проходження військової служби;

- період перебування в центрі зайнятості з 16.06.1999 по 13.12.1999, оскільки порушено вимоги п.2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального захисту населення України 29 липня 1993 року № 58, відсутній наказ та дата наказу про припинення виплати допомоги по безробіттю, в даті припинення виплати допомоги по безробіттю наявне виправлення, яке не завірено належним чином;

- період роботи з 10.02.2000 по 20.03.2000 рік, оскільки порушено вимоги п.2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального захисту населення України 29 липня 1993 року № 58, відсутній наказ та дата наказу про звільнення з роботи;

- період перебування в центрі зайнятості з 01.06.2000 по 15.08.2000 та з 17.10.2000 по 29.07.2001, оскільки порушено вимоги п.2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального захисту населення України 29 липня 1993 року №58, відсутня дата наказу про відкладення допомоги по безробіттю та відсутній наказ та дата наказу про припинення виплати допомоги по безробіттю, а також відсутній підпис уповноваженої особи.

Для зарахування зазначених періодів необхідно надати уточнюючі довідки на підставі первинних документів.

Вважаючи, протиправною відмову в призначенні пенсії у разі втрати годувальника та не зарахування до страхового стажу періодів роботи позивачки відповідно до трудової книжки, остання звернулась із цим позовом до суду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсії визначає Закон України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058 відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною 1 статті 10 Закону №1058 визначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника визначені статтею 36 Закону №1058.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону №1058 пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 36 Закону №1058 непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Частиною 3 статті 36 Закону №1058 передбачено, що до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині 2 статті 36 Закону №1058, якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника;

2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Розмір пенсії у зв`язку з втратою годувальника визначений статтею 37 Закону №1058.

Згідно з частиною 1 статті 37 Закону №1058 пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.

Відповідно до частини 1 статті 38 Закону №1058 пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону - довічно.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні та до яких, зокрема, відносяться чоловік або дружина померлого годувальника, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV.

Формулювання ст. 36 Закону №1058-IV не ставить право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника в залежність від наявності у особи страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком, як про це зазначає відповідач в оскаржуваному рішенні.

Статтею 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років.

З аналізу ст. 36 Закону №1058-IV вбачається, що в спірних правовідносинах право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатній особі, до якої відноситься дружина померлого за умови, що вона досягла пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону №1058-IV (60 років).

Вимоги щодо страхового стажу в ст. 36 Закону №1058-IV стосуються виключно померлого годувальника, у зв`язку із втратою якого у особи виникає право на призначення пенсії.

На час звернення до відповідача за призначенням пенсії у разі втрати годувальника, позивач досягла 63-річного віку.

Натомість, відмова у призначенні позивачу пенсії обґрунтована тим, що страховий стаж позивача складає 7 років 2 місяці 1 день, що є недостатнім для призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника.

З цього приводу суд зазначає, що за приписами статей 26 та ч. 2 ст. 36 Закону №1058-IV підставою для віднесення членів сім`ї померлого годувальника до непрацездатних є виключно досягнення останніми пенсійного віку, необхідного для призначення пенсії за віком.

Наявність страхового стажу є обов`язковою умовою стосовно годувальника, про що прямо зазначено законодавцем у статті 36 Закону №1058-IV.

Отже, законодавець чітко розрізняє ці поняття і встановлює відповідні умови для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Позивачка у заяві від 15.02.2023 не зверталась за призначенням пенсії за віком, для призначення якої, окрім досягнення пенсійного віку, необхідним є наявність страхового стажу.

Судом встановлено, що позивачка звернулась до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, а не з заявою про призначення пенсії за віком.

Відтак, спірні правовідносини підлягають правовому регулюванню статтями 3637 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а з урахуванням статусу померлого годувальника також статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Водночас, зі змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 14.06.2023 № 103750005875 вбачається, що підставою для відмови у призначенні пенсії слугувала відсутність у позивачки необхідного страхового стажу, визначеного статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також не зарахування окремих періодів її трудової діяльності.

Суд зазначає, що вимоги щодо мінімальної тривалості страхового стажу, встановлені статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», стосуються реалізації права на пенсію за віком та не є умовою призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, яка регулюється спеціальними нормами статей 3637 цього Закону.

Отже, застосування відповідачем вимог статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до правовідносин, пов`язаних із призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника, є неправильним застосуванням норм матеріального права.

Крім того, суд звертає увагу, що не зарахування окремих періодів страхового стажу позивачки, навіть за наявності спору щодо належності підтверджуючих документів, не може бути правовою підставою для відмови у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника, оскільки наявність або відсутність страхового стажу позивачки не є визначальною умовою виникнення права на такий вид пенсійного забезпечення.

Що стосується застосування статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено факт участі померлого годувальника у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також наявність документів, які свідчать про зв`язок проходження військової служби з виконанням робіт у зоні ЧАЕС.

За таких обставин формальні зауваження щодо поданих документів не можуть нівелювати гарантоване законом право позивачки на соціальний захист.

Отже, оскільки станом на час звернення позивача за призначенням пенсії, позивачка досягнула пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону №1058-ІV, у розумінні приписів частини третьої статті 36 Закону №1058 та вважається непрацездатним членом сім`ї померлого годувальника, а тому вона має право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника.

З огляду на викладене, рішення Головного управління ПФУ в Запорізькій області, не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України та є протиправним.

Частиною 2 ст. 9 КАС України унормовано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з метою належного захисту прав позивачки слід визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 14.06.2023 № 103750005875 та таким, що порушує право позивачки на пенсійне забезпечення у зв`язку з втратою годувальника.

При цьому, ефективний захист порушеного права також потребує задоволення похідної позовної вимоги та зобов`язання відповідача призначити позивачці пенсію у зв`язку з втратою годувальника з 15.02.2023 відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у разі звернення за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника після спливу дванадцяти місяців з дня смерті годувальника, така пенсія призначається з дня звернення. Оскільки позивачка звернулась із відповідною заявою 15.02.2023, саме з цієї дати пенсія підлягає призначенню.

З приводу позовних вимог щодо зарахування спірних періодів роботи позивачки до страхового стажу, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Зокрема, ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок).

Пунктами 1, 3 Порядку також визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про періоди роботи, які внесені в довідки на підставі документів.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 № 58 (далі Інструкція), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 58 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

З приписів Інструкції Про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58 вбачається, що заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником.

Згідно вимог Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п.4.1 Інструкції № 58, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

У постанові Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Із аналізу вказаних правових норм вбачається, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення періоду роботи до страхового стажу і права на отримання пенсії з його врахуванням.

Аналогічна правову позиція висловив Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.

Суд зазначає, що предметом спору у цій справі є питання щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи позивачки у ТДВ «Чернівецький завод залізобетонних виробів і конструкцій з 01.11.1977 по 01.01.1985; військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у період з 23.10.1991 по 01.10.1998; ТзОВ «Рай» ЛТД у період з 10.02.2000 по 20.03.2000 та перебування на обліку в Центрі зайнятості в період 01.06.2000 по 15.08.2000 та 17.10.2000 по 29.07.2001.

Як вбачається судом з копії трудової книжки позивачки, у період з 01.11.1977 по 01.01.1985 позивачка працювала у Товаристві з додатковою відповідальністю «Чернівецький завод залізобетонних виробів і конструкцій» на посаді кладовщика та контролера ОТК 3 розряду. Вказаний період роботи також підтверджується уточнюючою довідкою від 19 жовтня 2023 року № 33/01.

Згідно розрахунку страхового стажу позивачки, період її роботи з 01.11.1977 по 01.01.1985 було зараховано відповідачем до страхового стажу, а позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Водночас, із рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 14.06.2023 вбачається, що підставою для не зарахування до страхового стажу періодів роботи стали недоліки роботодавців при заповненні трудової книжки.

Так, згідно спірного рішення, не зараховано до страхового стажу період роботи з 23.10.1991 по 01.10.1998.

Згідно запису трудової книжки позивачки № 4, остання у вказаний період проходила військову службу в Збройних Силах.

Запис № 4 було внесено до трудової книжки на підставі послужного списку, о/с № 49. Також вказаний запис був скріплений гербовою печаткою військової частини НОМЕР_1 , засвідчений підписом начальника штабу ОСОБА_4 .

Водночас, відповідачем не було зараховано військову службу позивачки у спірний період, оскільки порушено вимоги Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою кабінету Міністрів України № 637 п.6 від 12.08.1993, накази та дати наказів (підстави) про проходження військової служби.

Також відповідачем не зараховано період перебування позивачки в центрі зайнятості з 16.06.1999 по 13.12.1999; з 01.06.2000 по 15.08.2000 та з 17.10.2000 по 29.07.2001, оскільки порушено вимоги п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального захисту населення України 29.07.1993 року № 58, відсутній наказ та дата наказу про припинення виплати по безробіттю, в даті припинення виплати допомоги по безробіттю наявне виправлення, яке не завірено належним чином, відсутня дата наказу про відкладення допомоги по безробіттю та відсутній наказ та дата наказу про припинення виплати допомоги по безробіттю, а також відсутній підпис уповноваженої особи.

Також позивачка в період 10.02.2000 по 20.03.2000 працювала в ТзОВ «Рай» ЛТД на посаді касира.

Рішенням відповідача не було прийнято до уваги трудовий стаж позивача, оскільки порушено вимоги п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального захисту населення України 29.07.1993 №58, відсутній наказ та дата наказу про звільнення з роботи.

Отже, суд зазначає, що в трудовій книжці позивачки дійсно мають місце вказані недоліки.

Однак, зважаючи на сталу практику Верховного Суду, орган Пенсійного фонду України відмовив у зарахуванні окремих періодів її страхового стажу, посилаючись на формальні недоліки записів у трудовій книжці та відсутність уточнюючих довідок, виданих на підставі первинних документів.

Водночас суд враховує, що відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи на засадах змагальності сторін, при цьому суд вживає передбачених законом заходів для всебічного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, у тому числі з власної ініціативи.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачкою подано трудову книжку, а також інші документи та пояснення щодо проходження військової служби, перебування на обліку в центрі зайнятості та виконання трудової діяльності у спірні періоди. При цьому судом встановлено, що отримання частини первинних документів є ускладненим або неможливим з об`єктивних причин, зокрема у зв`язку з вилученням архівних матеріалів військової частини, що підтверджується відповідними відповідями на адвокатські запити.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що орган Пенсійного фонду, розглядаючи заяву позивачки, не забезпечив повного та всебічного з`ясування всіх обставин, обмежившись формальною оцінкою наданих документів без вжиття заходів для перевірки відомостей та витребування додаткової інформації у межах наданих йому повноважень.

Суд вказує, що документи про підтвердження стажу роботи можуть мати певні недоліки, проте неналежне заповнення роботодавцем трудової книжки чи інших документів про стаж не може бути підставою для позбавлення позивача права зарахування до страхового стажу періодів роботи, зазначених у цій трудовій книжці.

Суд вважає за необхідне звернути увагу відповідачів, що відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі № 677/277/17, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи.

Разом з тим суд зазначає, що оцінка належності та достатності доказів для зарахування відповідних періодів страхового стажу належить до компетенції органу Пенсійного фонду України як суб`єкта владних повноважень, а тому суд не підміняє собою такий орган.

З огляду на викладене, з метою ефективного захисту прав позивачки та з урахуванням положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача повторно розглянути питання зарахування спірних періодів страхового стажу з урахуванням правової оцінки суду, викладеної у цьому рішенні.

Щодо обраного способу захисту, суд зазначає таке.

Після реєстрації заяви позивачки та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності, було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Згідно з пунктом 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Разом з цим, ст. 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

До компетенції суду не належить здійснення призначення пенсії та первісного визначення права особи на призначення пенсії, судом здійснюється лише контроль правомірності рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень (відповідача) щодо вказаних питань.

Заяву про призначення пенсії позивачка подала за місцем проживання, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яке й прийняло спірне рішення про відмову в призначенні пенсії.

Тож, дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглянув заяву позивача про призначення пенсії, яким у цьому випадку є Головне управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

Отже, позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області не підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приписами ч. 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Враховуючи те, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.

Частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду позивачкою було сплачено судовий збір у розмірі 2147,20 грн.

Відтак, враховуючи задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що сплачена позивачкою сума судового збору підлягає частковому стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 14.06.2023 № 103750005875 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника з 15.02.2023 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути питання щодо зарахування страхового стажу ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012; місцезнаходження: 69005, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 158-б) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1073,60 грн.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Діска А.Б.