Рішення № 140108935, 28.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року справа № 320/62591/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління юстиції України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання скасувати арешт на майно та виключити запис про обтяження.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» звернувся ОСОБА_1 з позовом до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яка полягає у невчиненні дій щодо скасування арешту та припинення обтяження нерухомого майна, внесеного до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на підставі постанови про арешт майна боржника № 20306341 від 23.01.2012, реєстраційний номер обтяження 12084273;

- зобов`язати Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинити дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», а саме:

скасувати арешт нерухомого майна, зареєстрований у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження 12084273;

забезпечити внесення до відповідного державного реєстру запису про припинення зазначеного обтяження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наявний запис про арешт нерухомого майна з наступними відомостями: тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 12084273, дата внесення: 23.01.2012, підстава внесення: постанова про арешт майна боржника №20306341, орган, що виніс постанову: відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві, об`єкт обтяження: квартира АДРЕСА_1 .

Позивач зазначає, що він ніколи не був власником квартири АДРЕСА_1 , водночас він є власником квартири АДРЕСА_2 .

Наявність запису про арешт, внесеного державним виконавцем щодо іншого об`єкта фактично на думку позивача створює для нього статус боржника у державних реєстрах, формує стан юридичної невизначеності та тягне за собою пов`язані з цим правові обмеження, що перешкоджають реалізації позивачем права володіння, користування та розпорядження належним йому майном.

Також позивач зазначає, що 25.11.2025 та 03.12.2025 звертався до відповідача із заявами про скасування арешту та внесення запису про припинення обтяження, проте станом на момент звернення до суду, відповідачем не прийнято рішень за результатами розгляду його звернень.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та в порядку, визначеному положеннями ст. 287 КАС України.

Витребувано докази у справі від позивача: докази щодо повідомлених у позові обставин, а саме копії правовстановлюючих документів на нерухоме майно, власником якого є позивач, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 ; від відповідача: копію Положення про Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ); копію постанови про арешт майна боржника № 20306341 від 23.01.2012 із доказами направлення та вручення позивачу; копії заяв позивача від 25.11.2025 та від 03.12.2025 про скасування арешту та внесення запису про припинення обтяження, та наданих відповідей, із доказами направлення та вручення позивачу; копії всіх матеріалів виконавчого провадження, в рамках якого винесено постанову про арешт майна боржника № 20306341 від 23.01.2012; відомості щодо закінчення виконавчого провадження, в рамках якого винесено постанову про арешт майна боржника № 20306341 від 23.01.2012; у разі знищення - вказати підстави такого знищення та надати відповідні докази знищення.

Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення тексту ухвали про відкриття провадження у справі в його електронний кабінет, про що свідчать довідка про доставку електронного листа від 29.01.2026.

01.05.2026 відповідачем через «Електронний суд» подано заяву про виконання ухвали суду, у якій зазначено, що перевіркою Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження №20306341 з примусового Виконання виконавчого напису від 15.06.2009 №542 про звернення стягнення на квартиру в будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Відповідач зазначив, що 12.03.2014 виконавче провадження завершено на підставі п.9 ч.1 ст. 47 (встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника) Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції від 21.04.1999 №606-XIV), підстава під час примусового виконання виконавчого напису №542, виданого 15.06.2009 ПН КМНО про звернення стягнення на квартиру в будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

26.10.2011 державним виконавцем складений акт опису та арешту нерухомого майна, а саме: кв. АДРЕСА_2 та направлено запит до комунального підприємства щодо отримання довідки Форма №3.

Згідно довідки форми №3, в квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_1 1952 р.н., ОСОБА_2 1996 р.н., ОСОБА_3 1998 р.

05.12.2013 державним виконавцем направлено клопотання до Служби у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації щодо надання дозволу для реалізації квартири в будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Згідно відповіді Служби у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації розгляд питання щодо надання дозволу на реалізацію квартири є неможливим, що унеможливлює подальше виконання виконавчого напису.

Відповідач зазначив, що матеріали виконавчих проваджень знищено за закінченням строків зберігання, передбачених Наказом №1829/5 від 07.06.2017, виданим Міністерством юстиції України «Про затвердження Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями», у зв`язку з чим надати копії матеріалів виконавчого провадження не виявляється за можливе.

Суд зазначає, що в процесі розгляду справи відповідач змінив своє найменування з Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління юстиції України, без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи (35011660), що слідує з відповіді на запит з ЄДР.

Відтак, відповідачем у справі є Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління юстиції України, ідентифікаційний код юридичної особи (35011660).

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

На виконанні у Відділі державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві перебувало виконавче провадження №20306341.

25.11.2025 позивачем на електронну адресу відповідача направлено заяву, у якій ОСОБА_1 просив скасувати арешт, накладений постановою про арешт майна №20306341 від 23.01.2012, щодо об`єкта за адресою: АДРЕСА_4 , внести до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про припинення відповідного обтяження.

Згідно заяви відповідача про виконання ухвали суду, поданої через підсистему Електронний суд 01.05.2026, перевіркою Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження №20306341 з примусового Виконання виконавчого напису від 15.06.2009 №542 про звернення стягнення на квартиру в будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що належить на праві власності ОСОБА_1 . За рахунок коштів, отриманих від реалізації заставленого майна, задовольнити вимоги Акціонерного банку «Енергобанк» у розмірі 4 564 748,28 грн.

Відповідач зазначив, що 12.03.2014 виконавче провадження завершено на підставі п.9 ч.1 ст. 47 (встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника) Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції від 21.04.1999 №606-XIV), підстава під час примусового виконання виконавчого напису №542, виданого 15.06.2009 ПН КМНО про звернення стягнення на квартиру в будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на нерухоме майно: квартира АДРЕСА_2 , наявне обтяження, а саме арешт нерухомого майна, підстава обтяження: постанова про арешт майна, 20306341, 23.01.2012, ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві, реєстраційний номер обтяження 12084273, власник ОСОБА_1 .

Позивач, вважаючи протиправною наявність у реєстрах інформації про нього про обтяження нерухомого майна, яке йому не належить, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На час накладення арешту на нерухоме майно умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку регламентувались Законом України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження», який втратив чинність 05.10.2016 (далі - Закон № 606-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 606-XIV (тут і далі в редакції, чинній на момент накладення арешту) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За пунктом 5 частини 3 статті 11 Закону № 606-XIV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Відповідач у заяві про виконання ухвали суду від 01.05.2026 зазначив, що 12.03.2014 виконавче провадження № 20306341 завершено на підставі пункту 9 частини статті 47 Закону № 606-XIV.

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як вже встановлено судом згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на нерухоме майно: квартира АДРЕСА_2 , наявне обтяження, а саме арешт нерухомого майна, підстава обтяження: постанова про арешт майна, 20306341, 23.01.2012, ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві, реєстраційний номер обтяження 12084273, власник ОСОБА_1 .

Разом з тим, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав, позивач ОСОБА_1 є власником квартира АДРЕСА_1 .

Щодо порушення прав позивача внаслідок помилкового зазначення його відомостей у реєстрі суд зазначає наступне.

У даному випадку порушення прав позивача зумовлене не накладенням арешту безпосередньо на належне йому нерухоме майно, а помилковим зазначенням його як особи, з якою пов`язане обтяження об`єкта нерухомого майна.

У Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо квартири АДРЕСА_2 , містяться відомості про обтяження із зазначенням прізвища позивача. Таке зазначення є помилковим, оскільки позивач не є власником зазначеного нерухомого майна, а отже, відсутні підстави для пов`язування його з обтяженням цього об`єкта.

Зазначена обставина має значення для оцінки правомірності оскаржуваної постанови, оскільки відомості, внесені до державного реєстру, мають офіційний характер та створюють правову визначеність щодо належності майна, наявності речових прав та їх обтяжень. Відтак зазначення у реєстрі недостовірних відомостей про особу, пов`язану з обтяженням нерухомого майна, не може розглядатися як технічна помилка, яка не впливає на права та інтереси такої особи.

Помилкова ідентифікація особи при внесенні відомостей про обтяження створює для позивача правову невизначеність.

Як вже зазначено судом вище, позивач звертався до відповідача із заявою про скасування арешту, накладеного постановою про арешт майна №20306341 від 23.01.2012, щодо об`єкта за адресою: АДРЕСА_4 , внесення до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про припинення відповідного обтяження.

У матеріалах справи відсутня відповідь Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за результатами розгляду даної заяви.

Обираючи належний та ефективний спосіб відновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яка полягає у невчиненні дій щодо скасування арешту, накладеного постановою ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві від 23.01.2012 у виконавчому провадженні № 20306341 та скасувати арешт, накладений постановою ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві від 23.01.2012 у виконавчому провадженні № 20306341.

У частині позовних вимог про зобов`язання відповідача забезпечити внесення до відповідного державного реєстру запису про припинення зазначеного обтяження, суд зазначає таке.

Згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на нерухоме майно: квартира АДРЕСА_2 , № 12084273, зареєстровано 23.01.2012 реєстратором Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

Оскільки внесення відомостей до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на нерухоме майно не входить до повноважень відповідача у даній справі, а до належного відповідача відповідні позовні вимоги не заявлялись, у частині позовних вимог про забезпечення внесення до відповідного державного реєстру запису про припинення обтяження № 12084273 суд відмовляє.

Враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, як інвалід 2 групи, судові витрати розподілу не підлягають.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу у справі, у сумі 12000,00 грн на користь Позивача, суд зазначає наступне.

Згідно з п.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 4, 5 ст. 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

На підтвердження понесених витрат представником позивача надано: договір про надання юридичних послуг від 09.12.2025 № 2025-12-002, договір субпідряду на надання професійної правничої допомоги від 10.12.2025 №2025-12-002-S01 та акт приймання-передачі наданих послуг від 19.12.2025 №2025-12-002-А01, довіреність від 12.12.2025.

Згідно з пунктом 1.1. договору про надання юридичних послуг від 09.12.2025 № 2025-12-002, укладеного між ТОВ «Юренс» в особі директора (Виконавець) та ОСОБА_1 (Замовник), предметом цього Договору є надання Виконавцем Замовнику юридичних послуг та, у випадках, визначених цим Договором, комплексної професійної правничої допомоги. Юридичні послуги включають правовий аналіз, підготовку документів, подання заяв та звернень, ведення претензійної роботи, супровід реєстраційних та інших юридичних процесів. Комплексна професійна правнича допомога надається у разі, якщо для виконання завдання залучається адвокат. До складу правничої допомоги входять, зокрема: підготовка та подання процесуальних документів; участь у переговорах; здійснення правового аналізу; подання заяв до державних органів; представництво інтересів у судах адвокатом; а також інші дії, необхідні для належного захисту прав та інтересів Замовника.

За пунктом 1.4. договору про надання юридичних послуг від 09.12.2025 № 2025-12-002 для належного та повного виконання цього Договору Виконавець має право залучати адвокатів та інших фахівців у сфері права на умовах субпідряду, формуючи єдиний комплекс професійної правничої допомоги для Замовника. Залучені фахівці діють у межах завдання Виконавця та не набувають статусу самостійних представників Замовника, якщо інше не погоджено письмово. Усі витрати на оплату послуг залучених фахівців погоджуються із Замовником та підлягають компенсації ним у повному обсязі, якщо інше не передбачено письмовою домовленістю або рішенням суду щодо розподілу судових витрат.

Згідно з пункту 1.7. договору про надання юридичних послуг від 09.12.2025 № 2025-12-002 Виконавець здійснює надання юридичних послуг як суб`єкт господарювання за КВЕД 69.10 «Діяльність у сфері права» та має право залучати адвокатів, субпідрядників або інші юридичні фірми для виконання спеціалізованих завдань у межах цього Договору.

Відповідно до пункту 1.1. договору субпідряду на надання професійної правничої допомоги від 10.12.2025 №2025-12-002-S01, укладеного між ТОВ «Юренс» (Виконавець) та Грабовим Олександром Анатолійовичем, вказано, що між ТОВ «Юренс» (Генеральний виконавець) та ОСОБА_1 укладено договір про надання юридичних послуг №2025-12-002 від 09.12.2025 року (далі «Основний договір»). Цей Договір субпідряду укладено з метою забезпечення Генеральним виконавцем належного виконання своїх зобов`язань перед Замовником за Основним договором.

За цим Договором Субпідрядник надає Генеральному виконавцю професійну правничу допомогу, необхідну для виконання Основного договору, включаючи правовий аналіз, підготовку та візування процесуальних документів, участь у судових засіданнях, надання правових висновків, узгодження правової позиції та інші дії професійної правничої допомоги в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (пункт 1.2. договору субпідряду на надання професійної правничої допомоги від 10.12.2025 №2025-12-002-S01).

Субпідрядник не працює з Замовником напряму та не має з ним жодних договірних, фінансових чи організаційних відносин. Усі взаємодії із Замовником здійснює виключно Генеральний виконавець. Субпідрядник надає професійну правничу допомогу лише Генеральному виконавцю, діє у складі єдиного комплексу правничої допомоги, спрямованого на захист прав та інтересів Замовника за Основним договором, та реалізує свої процесуальні повноваження адвоката виключно в межах завдання, визначеного Генеральним виконавцем. Цей Договір не створює між Сторонами трудових, агентських або корпоративних правовідносин. Субпідрядник здійснює діяльність у координації з Генеральним виконавцем та діє виключно в інтересах Замовника за Основним договором (пункт 1.3. договору субпідряду на надання професійної правничої допомоги від 10.12.2025 №2025-12-002-S01).

З довіреності від 12.12.2025, підписаної електронними цифровими підписами сторін, вбачається, що ОСОБА_1 уповноважив Кашубу Олександра Валерійовича, директора ТОВ «Юренс», який діє від власного імені як фізична особа, а не як службова особа ТОВ «Юренс», підписувати, подавати, надсилати від свого імені через підсистему «Електронний суд» позовні заяви, відзиви, пояснення, клопотання, інші процесуальні документи та додатки до них, підготовлені відповідно до Договору, а також отримувати через зазначену систему судові рішення, повідомлення та іншу процесуальну кореспонденцію.

З матеріалів справи вбачається, що всі процесуальні документи через Електронний суд подавались представником позивача Кашубою Олександром Валерійовичем.

У постанові від 13.07.2023 у справі № 469/3131/19 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою ніж адвокат особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані.

Суд за результатами перевірки даних в Єдиному реєстрі адвокатів України встановив відсутність будь-якої інформації щодо наявності у Кашуби Олександра Валерійовича статусу адвоката.

З урахуванням викладеного суд зазначає, що витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані. Аналогічний висновок міститься в Постанові КАС ВС від 19.05.2026 у справі № 320/46824/23.

Щодо наданого суду договору субпідряду на надання професійної правничої допомоги від 10.12.2025 №2025-12-002-S01, укладеного між ТОВ «Юренс» (Генеральний виконавець) та Грабовим Олександром Анатолійовичем (Субпірядник), за яким Субпідрядник надає Генеральному виконавцю професійну правничу допомогу, необхідну для виконання Основного договору про надання юридичних послуг №2025-12-002 від 09.12.2025 року, суд зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких доказів, які свідчать про надану ОСОБА_4 професійну правничу допомогу, як і не надано доказів того, що Субпідрядник за договором від 10.12.2025 №2025-12-002-S01 є адвокатом.

Суд за результатами перевірки даних в Єдиному реєстрі адвокатів України встановив наявність інформації щодо Грабового Олександра Анатолійовича, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №0000206 від 13.12.2017 ( https://erau.unba.org.ua/profile/57824), в той же час суду не надано доказів надання позивачу даним адвокатом будь-яких юридичних послуг.

Отже відсутні підстави для стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу у справі на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління юстиції України, яка полягає у невчиненні дій щодо скасування арешту, накладеного постановою ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві від 23.01.2012 у виконавчому провадженні № 20306341.

3. Скасувати арешт, накладений постановою Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві від 23.01.2012 у виконавчому провадженні № 20306341.

3. В іншій частині позову відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління юстиції України (ідентифікаційний код 35011660, місцезнаходження: 02100, місто Київ, вулиця Тороповського Георгія, будинок 39).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення або розгляду справи в порядку письмового провадження.

Суддя Кушнова А.О.