Рішення № 140108896, 28.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року м. Київ справа №320/44046/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про визнання дій протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 звернулись до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області, в якому просять суд:

- визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області щодо відмови неповнолітній ОСОБА_3 в оформленні паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ,

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області оформити та видати неповнолітній ОСОБА_3 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, проставити відмітку реєстрації місця проживання в паспорті та провести реєстрацію громадянства України - внесення запису про набуття особою громадянства України спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачі зазначають, що вони, в інтересах їх неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулись до відповідача із заявою про оформлення та видачу паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-ХІІ. Проте, відповідач листом від 07.08.2024 відмовив у наданні такого паспорта. Зазначені обставини слугували підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 8 вересня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №320/44046/25 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

20 жовтня 2025 року, представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають. В обгрунтування заперечень зазначає, що територіальні підрозділи ДМС України здійснюють оформлення і видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, яка досягла 16-річного віку , між тим, позивач народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, вважає звернення до суду позивача є передчасним , так як ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не досягнула віку, встановленого законодавством, для отримання паспорту громадянина України зразка 1994 р. Окрім того, за обліками Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління процесами ДМС України встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 документована паспортами громадянина України для виїзду за кордон. Оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_4 здійснено на підставі заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру із присвоєнням заявниці Унікального номеру запису в реєстрі (далі УНЗР) 20110712-00806.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є законними представниками (матір`ю та батьком) неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження виданого Печерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 документована паспортами громадянина України для виїзду за кордон: серії НОМЕР_1 , виданим 06.04.2016 органом 8089, серії НОМЕР_2 , виданим 03.12.2019 органом 8017, серії НОМЕР_3 , виданим 14.10.2022 органом 8017. Зазначені паспорти оформлені на підставі заяв-анкет для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру від 16.03.2016, №16429273 від 28.11.2019 та №22830374 від 07.10.2022, поданих законним представником матір`ю ОСОБА_1 . За обліками Єдиного державного демографічного реєстру Берещенко Маргариті Русланівні присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі 20110712-00806.

23 липня 2025 року неповнолітня та її законні представники звернулись до Печерського відділу Центрального міжрегіонального управління ДМС у м.Києві та Київській області з заявою про отримання паспорта громадянина України.

Листом від 07.08.2025 року №Б-130/6/8030-25/8030/136-25, за результатом розгляду звернення позивачів в інтересах неповнолітньої дитини, Печерським відділом Центрального міжрегіонального управління ДМС у м.Києві та Київській області повідомлено зокрема, що 07.06.2019 року набрала чинність Постанова від 03.04.2019 № 398 «Про внесення змін до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302», якою передбачається, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Також, повідомлено, що за бажанням та відповідно до «Тимчасового порядку оформлення і видача паспорта громадянина України» затверджений наказом МВС України від 06.06.2019 року № 456 оформлення та видача паспорта громадянина України у вигляді книжечки здійснюється особі, яка досягла 16- річного віку на підставі певних документів.

Вважаючи означену відмову відповідача протиправною, позивачі звернулися до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частин першої, другої статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно з частиною другою статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно із підпунктом "а" пункту 1 частини першої статті 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20 листопада 2012 року №5492-VI (далі - Закон №5492-VI) документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: паспорт громадянина України.

Як передбачено частиною третьою статті 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій.

Відповідно до частин 1-2, 4 статті 14 Закону №5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації.

За приписами частин 1-4 статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Паспорт громадянина України оформляється особам, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли вісімнадцятирічного віку, - на кожні 10 років. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Разом з тим, на даний час діє Положення №2503-ХІІ, відповідно до пункту другого якого паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Згідно з пунктом 3 Положення №2503-ХІІ бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1-3 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 (далі - постанова №302), передбачено, що паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт.

03 квітня 2019 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302", відповідно до якої пункт 3 постанови №302 доповнено абзацом такого змісту: "Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року".

Згідно із пунктами 1, 2 розділу І Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року №456, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 червня 2019 року за №620/33591 (далі - Порядок №456), цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до абзацу 5 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України", постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року №398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. №302", Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII (в редакції постанови Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року №719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку. Паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року №353 "Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України".

Підпунктами 1-3 пункту 1 розділу ІІІ Порядку №456 визначено, що для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник (далі - заявник) подає, зокрема, заяву, рішення суду, свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави.

Таким чином, вказаними нормами права передбачено два рівнозначних альтернативних варіанти оформлення документа, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України, а саме: паспорт у вигляді паспортної книжечки або паспортна картка.

Судом встановлено, що станом на час звернення до відповідача із заявою про оформлення та видачу паспорта громадянина України у формі книжечки ОСОБА_3 не виповнилося 16 років.

Як уже зазначалося судом, згідно з частиною другою статті 21 чинної редакції Закону №5492-VI кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України.

Разом з цим, відповідно до пункту 2 Положення №2503-ХІІ, паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Вказане Положення не втратило чинності. Тобто, особа має право на вибір у формі паспорту громадянина України, в якій бажає його отримати, у порядку визначеному чинним законодавством України.

Згідно із частиною другою статті 14 Закону №5492-VI документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.

Отже, з прийняттям Закону №5492-VI, паспорт громадянина України видається з 14 років та є обов`язком особи, яка досягла 14 років, його отримати.

Відсутність паспорту громадянина України з 14 років перешкоджає такій особі у реалізації її гарантованих Конституцією України прав та свобод.

Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що у свою чергу створювати перешкоди у реалізації позивачем своїх громадянських прав.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення до суду слугувала відмова відповідача, викладена в листі від 07.08.2025 року №Б-130/6/8030-25/8030/136-25, в оформленні неповнолітній ОСОБА_3 паспорта громадянина України у формі книжечки. Отже, предметом судового контролю у цій справі є відповідність цієї відмови критеріям, визначеним ч.2 ст.2 КАС України.

Водночас суд зауважує, що фактичною підставою відмови відповідач визначив неможливість оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року за відсутності рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання оформити та видати такий паспорт, а також недосягнення особою 16-річного віку.

Між тим, у відзиві на позовну заяву відповідач як підставу для заперечення проти позову навів іншу обставину, а саме наявність у ОСОБА_3 раніше сформованого унікального номера запису в Реєстрі, присвоєного при оформленні паспортів для виїзду за кордон.

Суд вважає за необхідне зазначити, що обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень оцінюється судом виходячи з тих підстав та мотивів, які покладено в його основу на момент прийняття. У постанові від 10.04.2025 по справі №300/4721/23 Верховний Суд виклав правовий висновок, відповідно до якого під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень адміністративний суд повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.

З аналізу змісту оскаржуваного листа від 07.08.2025 року випливає, що жодна з наведених у ньому підстав відмови не ґрунтується на нормах чинного законодавства. Так, вимога про наявність рішення суду, що набрало законної сили, як передумови для оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року не передбачена ані Положенням №2503-XII, ані Законом №5492-VI, а Тимчасовий порядок №456 урегулював окремі правовідносини, а саме порядок оформлення паспорта зразка 1994 року особі, щодо якої вже прийнято відповідне рішення суду, однак не встановлює, що звернення до суду є обов`язковою передумовою для первинної реалізації особою права на оформлення паспорта. Посилання відповідача на недосягнення особою 16-річного віку також не узгоджується з ч.2 ст.21 Закону №5492-VI, згідно з якою обов`язок отримати паспорт громадянина України виникає у особи з досягненням чотирнадцятирічного віку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що оскаржувана відмова, викладена в листі від 07.08.2025 року №Б-130/6/8030-25/8030/136-25, прийнята необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та без належного нормативного обґрунтування, а тому не відповідає критеріям, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, і є протиправною.

Разом з тим, вирішуючи питання про належний спосіб захисту порушеного права, суд враховує таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 документована паспортами громадянина України для виїзду за кордон: серії НОМЕР_1 , виданим 06.04.2016 органом 8089, серії НОМЕР_2 , виданим 03.12.2019 органом 8017, серії НОМЕР_3 , виданим 14.10.2022 органом 8017. Зазначені паспорти оформлені на підставі заяв-анкет для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру від 16.03.2016, №16429273 від 28.11.2019 та №22830374 від 07.10.2022, поданих законним представником матір`ю ОСОБА_1 . За обліками Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_3 присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі 20110712-00806, який відповідно до ч.1 ст.10 Закону №5492-VI є незмінним при наступних операціях у Реєстрі.

У постанові від 30.04.2025 у справі №420/29754/23 Верховний Суд, розглядаючи подібні правовідносини за участю особи, якій унікальний номер запису в Реєстрі було сформовано при оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон за згодою її законного представника, зазначив, що визначальною обставиною для вирішення спору є встановлення факту наявності у особи раніше сформованого унікального номера запису в Реєстрі та надання згоди на обробку персональних даних, а також з`ясування того, чи заявляла особа про наявність релігійних переконань саме при зверненні до органу міграційної служби.

Суд враховує, що вирішення питання про оформлення ОСОБА_3 паспорта громадянина України саме у формі книжечки належить до дискреційних повноважень органу Державної міграційної служби. Саме цей орган за наслідками розгляду заяви уповноважений оцінити наявність у Реєстрі раніше сформованого унікального номера запису, а також наведені позивачем обставини щодо релігійних переконань та відсутності у ОСОБА_3 внутрішнього паспорта, і прийняти відповідне рішення на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.

Враховуючи викладене, суд не вбачає достатніх підстав для задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача оформити і видати паспорт громадянина України у формі книжечки, оскільки суд не може підміняти собою суб`єкта владних повноважень та вирішувати замість нього питання, віднесені до його виключної компетенції, зокрема з урахуванням установлених обставин щодо раніше сформованого унікального номера запису в Реєстрі. З огляду на це задоволення такої вимоги було б передчасним.

У зв`язку із цим, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача у даному випадку є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 від 23 липня 2025 року, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Щодо посилань позивачів на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17, суд враховує, що предметом розгляду було порушене право на отримання паспорта у формі книжечки особи, яка не надавала згоди на обробку персональних даних та побоювалася настання негативних наслідків у зв`язку з майбутнім внесенням персональних даних до Реєстру. Натомість у справі, що розглядається, персональні дані ОСОБА_3 вже внесено до Реєстру та їй присвоєно унікальний номер запису, а тому за суб`єктним та об`єктним критеріями спірні правовідносини у цій справі не є повністю подібними до правовідносин у зразковій справі, що виключає їх безумовне врахування.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Щодо судового збору, то відповідно до вимог ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовується позивачу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про визнання дій протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Печерського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки ОСОБА_3 , викладену в листі від 07.08.2025 року №Б-130/6/8030-25/8030/136-25.

Зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 23 липня 2025 року, подану в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , про оформлення та видачу паспорта громадянина України у формі книжечки, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області (02152, м.Київ, вул.Березняківська, 4-а; код ЄДРПОУ: 42552598) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 605 (шістсот п`ять гривень) 60 копійок.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 28 вересня 2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кочанова П.В.