Ухвала суду № 140108869, 28.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про прийняття адміністративної справи до провадження

та закриття провадження у справі

28 вересня 2026 року м. Київ справа №320/2141/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Дудін С.О., розглянувши питання про прийняття до свого провадження адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Ржищівської міської ради про визнання протиправним та скасування акта, стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Ржищівської міської ради, в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати акт про встановлення факту проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , складений 25.08.2025 старостою БаликоЩучинського старостинського округу Гриб Г.М.;

- стягнути на користь позивача зі Ржищівської міської ради Київської області моральну шкоду в розмірі 48 000,00 грн.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями позов розподілено на суддю Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

На підставі розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного суду було здійснено повторний автоматизований розподіл справи, за результатом якого адміністративна справа передана для розгляду судді Дудіну С.О.

Відповідно до абзацу 2 частини п`ятої ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України окремим документом можуть викладатися також ухвали з інших питань, які вирішуються під час судового розгляду.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне прийняти адміністративну справу до свого провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, виходячи з такого.

З матеріалів справи вбачається, що 25.08.2025 старостою Балико-Щучинського старостинського округу складено акт встановлення факту проживання ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 .

Позивач вважає означений акт незаконним та просить його скасувати, мотивуючи також позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди тим, що складення такого акта значно погіршило її життя, викликало емоційну напругу, почуття несправедливості, невизначеності та тривалі негативні наслідки.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

- визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

- встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

- прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина друга статті 5 КАС України).

Разом з цим обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Таким чином, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення суб`єкта владних повноважень, яке безпосередньо порушує права, свободи чи законні інтереси позивача.

Обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов`язкових юридичних наслідків. Водночас певні судження контролюючого органу про певні факти є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, в основу яких покладені згадувані висновки акта.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2025 у справі №520/36229/23.

Велика Палата Верховного Суду розглядала справу щодо оскарження акта перевірки, проведеної з питань дотримання вимог земельного законодавства (постанова від 20.03.2019 у справі №810/5854/14). В означеній справі Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків:

«Як убачається зі змісту уніфікованої форми акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства, це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок дотримання вимог земельного законодавства і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері земельного законодавства та його дотримання.

Аналіз змісту спірних правовідносин дає підстави для висновку, що акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства не є правовим документом, який установлює відповідальність для позивача, та відповідно не є актом індивідуальної дії у розумінні частини першої статті 17 КАС України. При цьому дії службової особи щодо складання такого акта та включення до нього певних висновків не породжують обов`язкових юридичних наслідків, що не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача.

Отже, оскаржувані позивачем дії інспектора та акт перевірки на момент звернення з цим позовом до суду не порушують прав, свобод або інтересів позивача, що на підставі наведених вище положень частини першої статті 5 КАС України унеможливлює розгляд таких вимог у порядку адміністративного судочинства.

При цьому Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що доводи позивача щодо протиправності дій інспектора зі складання акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства та помилковості (необ`єктивності) висновків, що містяться в такому акті, можуть бути перевірені адміністративним судом у разі звернення особи з позовом про визнання протиправним і скасування рішення посадової особи Інспекції, яким порушено права, свободи або законні інтереси позивача, прийнятого за результатами проведеної перевірки.».

Суд наголошує на тому, що складаючи акт про встановлення факту проживання, відповідач здійснював реалізацію своїх повноважень та виконував функції, покладені на нього законодавчо.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2021 у справі №520/5778/2020, а також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у подібних правовідносинах, зокрема, у постановах від 01.10.2018 у справі №522/15651/16-а, від 31.10.2019 у справі №826/27247/15, від 30.01.2020 у справі №640/4550/19.

Суд зазначає, що акт про встановлення факту проживання - це документ, в якому викладена інформація, що відображає ситуацію щодо фактичного місця проживання та не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для особи, відносно якої його складено, не фіксує жодних правовпорушень та не накладає на таку особу жодних заходів впливу, тому його висновки не можуть бути предметом спору; такий акт є носієм доказової інформації, а тому його оцінка може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта, або у випадку можливого використання такого акта, як доказу вчинення правопорушення при розгляді відповідного спору.

Висновки аналогічного змісту викладені у постанові Верховного Суду від 08.07.2021 у справа №520/5778/2020.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуваний акт сам по собі не порушує прав позивача та не зумовлює виникнення для неї будь-яких негативних наслідків.

Аналогічні висновки під час вирішення спору у подібних правовідносинах зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.03.2019 у справі №820/3713/17 та Верховним Судом, зокрема, у постанові від 30.01.2020 у справі №640/4550/19.

У цих справах було наголошено, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Тобто, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке порушує безпосередньо права чи обов`язки позивача.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинені ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язків характер.

В свою чергу, висновки, викладені у акті, не породжують обов`язкових юридичних наслідків. Водночас певні судження контролюючого органу про певні факти є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.11.2020 у справі №814/162/16.

Акт - це документ, в якому зафіксовано факти та оціночні судження особи/осіб, зокрема, щодо встановлення певного факту, тому до акта можуть пред`являтися лише ті вимоги, що стосуються, доказів. Оцінка акта може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Отже, акт є лише службовим документом, що фіксує лише певні факти, тобто такий акт не створює жодних правових наслідків, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність, а тому не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 5 КАС України, яке може бути оскаржено до адміністративного суду.

«Спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №П/9901/135/18 (провадження №11-70сап18), Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №640/19671/18, від 16.09.2021 у справі №640/20588/18, від 06.12.2022 у справі №804/8776/15, від 16.08.2024 у справі №640/12981/21.

За таких обставин, враховуючи наведені вище правові позиції Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, суд дійшов висновку, що оскаржуваний акт не порушує прав, свобод або інтересів позивача, що в силу положень частини першої статті 5 КАС України, що, в свою чергу, унеможливлює розгляд таких вимог у порядку адміністративного судочинства.

Подібні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 24.06.2022 у справі №826/10383/16, від 18.10.2022 у справі №808/890/17, від 03.10.2024 у справі №520/26475/21.

Щодо вимог про відшкодування позивачу моральної шкоди, спричиненої оскаржуваним актом, суд зазначає, що у Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №640/20859/18 сформувала наступний правовий висновок: «...щодо вимог [позивача] про відшкодування їй збитків у вигляді матеріальної та моральної шкоди, спричинених діями детективів НАБУ, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що оскільки основні вимоги позивачки у справі не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, то й вимоги про відшкодування заподіяної такими діями шкоди також не можуть бути розглянуті в адміністративному суді. Вимоги про відшкодування шкоди в разі завдання її внаслідок незаконних дій, зокрема, органу досудового розслідування чи прокуратури може бути подано в порядку цивільного судочинства на підставі статті 1173 та частини шостої статті 1176 Цивільного кодексу України.

27. З огляду на викладене суди першої та апеляційної інстанцій, ураховуючи суть спірних правовідносин та їх суб`єктний склад, правильно застосували норми матеріального й процесуального права та дійшли обґрунтованого висновку про те, що цей спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.».

Суд вважає означені висновки застосовними до спірних правовідносин, оскільки у цій справі позивач стверджує, що саме складення оскаржуваного акта значно погіршило її життя, викликало емоційну напругу, почуття несправедливості, невизначеності та тривалі негативні наслідки, чим спричинило моральну шкоду.

Пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі.

Згідно з частиною другою статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Керуючись статтями 238, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Прийняти до провадження адміністративну справу.

Закрити провадження в адміністративній справі.

Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам).

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.

Суддя Дудін С.О.