Рішення № 140108798, 25.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року справа № 320/29575/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві , в якому просить суд:

- визнати протиправними дії щодо проведення документальної позапланової перевірки на підставі наказу № 7937-п від 02.12.2024 року результати якої оформлено актом № 5775/Ж5/26-15-24-02-07/3490703322 від 28.01.2025 року;

- визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення № 19287240207;

- визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення № 19284240207;

- визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення № 19279240207;

- визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення № 19271240207;

- визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення № 19265240207.

Позиції сторін

В обґрунтування вимог позивач вказує, що не була належним чином повідомлена про направлений їй запит на надання інформації стосовно отримання іноземного доходу та не мала можливості на нього відреагувати, що призвело до ненадання інформації на запит від 07.10.2024, та в свою чергу до видачі незаконного наказу про проведення перевірки.

Зазначає, що не отримувала запит від 07.10.2024 відповідача, оскільки перебувала зазначений період часу поза межами України.

Посилається на зазначення неправдивих відомостей працівниками АТ «Укрпошта» щодо особистого отримання позивачем запиту від 07.10.2024.

У зв`язку із зазначеним, вказує, що позапланова невиїзна перевірка, що була проведена на підставі протиправного наказу № 7937-п, який був виданий з порушенням вимог щодо належного повідомлення позивача стосовно надання документів про отримання іноземного доходу, призвели до реальних правових наслідків, що порушують права платника, а саме винесення необґрунтованих податкових повідомлень рішень.

Зазначає, що при проведенні документальної перевірки не було використано жодного первинного документа.

Посилається, що відповідач визначив дохід позивача виключно на підставі письмової відповіді компетентного органу Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії, відомості з якого він визнав достатніми для висновку про те, що позивач отримувала доходи від британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» за 2020-2022 роки та зазначає, що вказана відповідь носить формальних характер.

На підставі вказаного просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що згідно податкової інформації, наданої компетентним органом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії у порядку, передбаченому Конвенцією між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна, яка набула чинності 11.08.1993, стосовно одержання доходів фізичними особами- резидентами України від британського суб`єкта господарювання «Fenix International LTD» за створення контенту на платформі OnlyFans за 2020 - 2022 роки, зокрема, на користь ОСОБА_1 протягом 2020-2022 роки надійшли грошові перекази на загальну сумі 180 252,00 доларів США (екв. 5 120 856,91 грн).

Вказує, що документом, шо підтверджує отримання доходу громадянами України від британського суб`єкта господарювання «Fenix International LTD» за створення контенту на платформі OnlyFans є письмова відповідь компетентного органу Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії, яка містить у тому числі персональні дані позивача, як отримувача зазначеного доходу

Зазначає, що листом від 07.10.2024 № 35479/Ж12/26-15-24-02-08-09 ОСОБА_1 направлено запит щодо надання пояснень та їх документального підтвердження щодо одержаних доходів. Водночас, на вказаний запит інформації та копії документів відповідачу не надано.

У зв`язку із ненаданням відповіді на вищезазначений запит, вказує про порушення позивачем пп. 73.3.3 п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України.

Посилається, що позивачем не подано податкові декларації про майновий стан та доходи за 2020, 2021 та 2022 роки, відповідно не включено до загального річного оподатковуваного доходу за 2020, 2021 та 2022 роки іноземні доходи отримані від британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» за створення контенту на платформі OnlyFans у загальній у сумі 5 120 856,91 грн.

Крім того, зазначає, що позивачем до перевірки не надано документів пов`язаних з предметом перевірки для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу.

Таким чином, вказує, що доводи ОСОБА_1 є безпідставними, у зв`язку із чим в задоволенні позову просить суд відмовити.

Позивачем також подано відповідь на відзив в якому акцентується увага на протиправності спірних податкових повідомлень-рішень.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати таку за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання на 21 липня 2025 року об 13:15 год.

21.06.2025, в судовому засіданні, за участі представника позивача Ваніна В.В., у зв`язку із неявкою у судове засідання представника відповідача, судом на місці ухвалено відкласти розгляд справи на інші дату та час.

Наступне судове засідання призначено на 27 серпня 2025 року об 14:00 год., про що сторони у справі повідомлені належним чином.

27.08.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками.

27.08.2025, в судовому засіданні, за участі представника позивача Ваніна В.В., представника відповідача Засімчук А.О., судом на місці ухвалено оголосити перерву у судовому засіданні у зв`язку із необхідністю надання представнику позивача можливості підготувати відповідь на відзив.

Наступне судове засідання призначено на 24 вересня 2025 року об 11:30 год., про що сторони у справі повідомлені належним чином.

24.09.2025, в судовому засіданні, за участі представника позивача Ваніна В.В., представника відповідача Засімчук А.О., ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.09.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 20 жовтня 2025 року о 14:00 год.

24.09.2025, в судовому засіданні, за участі представника позивача Ваніна В.В., представника відповідача Засімчук А.О., судом на місці ухвалено зобов`язати представника відповідача надати суду додаткові документи до матеріалів справи, у зв`язку із чим оголошено перерву у судовому засіданні.

Наступне судове засідання призначено на 24 листопада 2025 року об 12:30 год., про що сторони у справі повідомлені належним чином.

24.11.2025 судове засідання знято з розгляду у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги у м. Києві.

Наступне судове засідання призначено на 17 грудня 2025 року об 10:00 год., про що сторони у справі повідомлені належним чином.

17.12.2025, в судовому засіданні, за участі представника позивача Ваніна В.В., представника відповідача Засімчук А.О., судом на місці ухвалено оголосити перерву у судовому засіданні для надання часу представнику відповідача надати суду офіційний переклад долучених документів.

Наступне судове засідання призначено на 28 січня 2026 року об 10:30 год., про що сторони у справі повідомлені належним чином.

28.01.2026 судове засідання знято з розгляду у зв`язку з відсутністю мережевого зв`язку внаслідок відключення електропостачання до мережевого обладнання на всіх поверхах приміщення Київського окружного адміністративного суду.

Наступне судове засідання призначено на 02 березня 2026 року об 13:15 год., про що сторони у справі повідомлені належним чином.

02.03.2026, в судовому засіданні, за участі представника позивача Ваніна В.В., представника відповідача Полюхович І.І., судом на місці ухвалено задовольнити клопотання представника позивача про витребування оригіналів доказів та витребувано у відповідача для огляду в судовому засіданні оригінали доказів, які були подані до суду разом з додатковими поясненнями у зв`язку із чим оголошено перерву у судовому засіданні.

Наступне судове засідання призначено на 18 березня 2026 року об 14:00 год., про що сторони у справі повідомлені належним чином.

18.03.2026, в судовому засіданні, за участі представника позивача Ваніна В.В., представника відповідача Чучваги К.П., заслухавши пояснення сторін, за відсутності заперечень, судом на місці ухвалено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Встановлені обставини судом

Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1, пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 02.12.2024 № 7937-п, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з іноземних доходів отриманих від британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» за створення контенту на платформі OnlyFans фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2020 по 31.12.2022.

28.01.2025 посадовою особою відповідача складено акт про результати документальної планової невиїзної перевірки № 5775/Ж5/26-15-24-02-07/3490703322.

За результатами перевірки, посадовими особами відповідача встановлено наступні порушення:

- пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168, п. 179.1 ст. 179, з урахуванням пп. 49.18.4 п. 49.18, п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме, не подано податкові декларації про майновий стан і доходи за 2020, 2021 та 2022 роки до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДПС у м. Києві;

- п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, пп. «а» п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме, не надано документів пов`язаних з предметом перевірки для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу в тому числі книгу обліку доходів і витрат;

- пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168, з урахуванням вимог п. 163.1.3 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.3 п. 164.1, п. 164.3 ст. 164, пп. 170.11.1 п. 170.11 ст. 170, до пп. «б» п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України, а саме, не задекларовано іноземний дохід за створення контенту на платформі OnlyFans, що підлягає оподаткуванню на загальну суму 5 120 856,61 грн, в тому числі: в 2020 р. 1 570 738,85 грн, в 2021 р. 2 965 385,85 грн, в 2022 р. 584 731,91 грн та відповідно занижено зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 921 754,19 грн, в тому числі: в 2020 р. 282 732,99 грн, в 2021 р. 533 769,45 грн, в 2022 р. 105 251,75 грн;

- пп. 1.2, пп. 1.3 п. 16-1 Підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних Положень Податкового кодексу України, а саме, не задекларовано іноземний дохід за створення контенту на платформі OnlyFans, що підлягає оподаткуванню на загальну суму 5 120 856,61 грн, в тому числі: в 2020 р. 1 570 738,85 грн, в 2021 р. 2 965 385,85 грн, в 2022 р. 584 731,91 грн та відповідно занижено зобов`язання з військового збору, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 76 812,85 грн, в тому числі: в 2020 р. 23 561,08 грн, в 2021 р. 44 480,79 грн, в 2022 р. 8 770,98 грн;

- пп. 73.3.3 п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, а саме, не надано до податкових органів відповіді та документального підтвердження щодо отриманого іноземного доходу від британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» за створення контенту на платформі OnlyFans на письмовий запит про надання інформації.

За результатом виявлених порушень, відповідачем складено наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 05.03.2025 № 19279240207, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 020,00 грн;

- від 05.03.2025 № 19287240207, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 020,00 грн;

- від 05.03.2025 № 19284240207, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8 000,00 грн;

- від 05.03.2025 № 19265240207, яким збільшено податкові зобов`язання з військового збору на загальну суму 76 812,85 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 19 203,22 грн;

- від 05.03.2025 № 19271240207, яким збільшено податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 921 754,19 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 230 438,55 грн.

Не погоджуючись з обґрунтованістю вищезазначених доводів контролюючого органу та, як наслідок, правомірністю спірних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Застосовані судом норми права та висновки суду

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зокрема, в силу ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Вирішуючи цей спір суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (в редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних відносин) (далі ПК України).

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із пп. 75.1.2 п. 75 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

У відповідності до пп. 78.1.1, пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, серед іншого, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту; платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звітність для податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, якщо їх подання передбачено законом.

За положеннями п. 79.1 ст. 79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Також, п. 79.2 ст. 79 ПК України визначено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки інших підстав щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

У постанові від 22 вересня 2020 року у справі №520/8836/18 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, окрім наведених вище висновків, зазначила, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Таким чином, за наявності відповідних доводів обставини дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки входять до предмету доказування для цілей вирішення спору і, відповідно, підлягають першочерговому вирішенню судом.

Так, позивач посилається, що підставою для призначення перевірки ОСОБА_1 слугувало, зокрема, ненадання документів на запит Головного управління ДПС у м. Києві від 07.10.2024 № 35479/Ж12/26-15-24-02-08-09.

Разом з тим, позивач зазначає, що в акті перевірки вказано, що лист від 07.10.2024 № 35479/Ж12/26-15-24-02-08-09 направлено засобами поштового зв`язку та вручено ОСОБА_1 особисто 25.10.2024.

Водночас, позивач зазначає, що у зазначений час перебувала поза межами території України та надала копію відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 12.05.2025 № 19/К-4950/11412, з якого вбачається, що ОСОБА_1 покинула територію України 24.10.2024 та повернулася 06.11.2024.

Так, судом встановлено, що ГУ ДПС у м. Києві направлено ОСОБА_1 лист від 07.10.2024 № 35479/Ж12/26-15-24-02-08-09 у якому просило надати обґрунтоване пояснення та документальне підтвердження щодо одержання доходів від Британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» за створення контенту на платформі OnlyFans протягом 2020 - 2022 років, у тому числі, але не виключно договори, угоди, контракти з суб`єктом господарювання «Fenix International Ltd», банківські документи, що підтверджують отримання коштів за здійснені послуг / реалізацію товару, інші документи, які стосуються зазначеного питання.

З акта перевірки вбачається, що вказаний лист направлено засобами поштового зв`язку та вручено ОСОБА_1 особисто 25.10.2024.

Однак, як зазначалося вище, позивач вказує, що зазначений лист не отримувала, що свідчить про протиправність винесення наказу на проведення перевірки та, як наслідок, винесених за її результатами рішень.

Проте, суд не може погодитися із такими доводами з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 73.3.1 п. 73.3 ст. 73 ПК України, письмовий запит про надання інформації надсилається платнику податків або іншому суб`єкту інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, за результатами аналізу податкової інформації, отриманої у встановленому законом порядку, виявлено факти, які можуть свідчити про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, із обов`язковим зазначенням таких фактів у запиті.

Згідно із пп. 73.3.2 п. 73.3 ст. 73 ПК України, запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

У відповідності до пп. 73.3.3 п. 73.3 ст. 73 ПК України, платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані надавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом), у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Разом з тим, відповідно до п. 42.1 ст. 42 ПК України, податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.

Згідно із п. 42.2 ст. 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Пунктом 42.5 статті 42 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Верховний Суд у постанові від 08 квітня 2021 року у справі №812/821/17 зазначив, що порядок вручення документів платнику податків, передбачений пунктом 42.2 статті 42 ПК України і встановлений законом спосіб не передбачає умови отримання (ознайомлення) документів, надісланих за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а лише передбачає факт їх надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Крім того, суд зазначає, що конструкція пункту 73.1 статті 73 ПК України не передбачає умови вручення направленого запиту, а містить виключно вимогу щодо його надіслання, що кореспондує положенням пункту 42.2 статті 42 ПК України, що й закріплено підпунктом 73.3.2 пункту 73.3 статті 37 ПК України, а саме, що запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Разом з тим, що стосується факту особистого вручення листа із запитом від 07.10.2024 № 35479/Ж12/26-15-24-02-08-09, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270 затверджено Правила надання послуг поштового зв`язку (далі Правила), які визначають порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та регулюють відносини між ними (п. 1 Правил).

Відповідно до п. 112 Правил, користувач має право на подання звернень (скарг) щодо надання послуг поштового зв`язку оператору поштового зв`язку, національному регулятору, іншим органам державної влади відповідно до компетенції, а також на їх розгляд щодо поновлення його прав і захисту законних інтересів відповідно до законодавства.

Подання, розгляд звернень (скарг) користувачів та усунення порушень їх прав здійснюється відповідно до Законів України Про поштовий зв`язок, Про захист прав споживачів, Про звернення громадян, цих Правил та інших нормативно-правових актів.

Національний регулятор розглядає відповідно до законодавства звернення (скарги) користувачів щодо надання послуг поштового зв`язку, отримує з цією метою від операторів поштового зв`язку необхідну інформацію, що стосується предмета отриманого звернення (скарги), вживає у межах повноважень заходів для захисту прав користувачів.

Згідно із п. 114 Правил, оператор поштового зв`язку за невиконання чи неналежне виконання послуг поштового зв`язку несе відповідальність перед користувачами послуг поштового зв`язку згідно із законом.

Крім того, суд звертає увагу, що частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, всупереч вказаним положенням, позивач не надала доказів звернення із скаргою до національного регулятора або інших органів державної влади із метою з`ясування обставин проставлення на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень, на її переконання, інформації, яка не відповідає дійсності.

Окрім того, суд зазначає, що перебування позивача за кордоном, фізична його відсутність за податковою адресою, відсутність у нього доступу до електронного кабінету платника податків є виключно його суб`єктивними обставинами (обставинами особистого характеру), які ніяк не створюють у законодавстві для нього особливих умов щодо здійснення контролюючим органом відносно нього процедур, що передують проведенню документальних перевірок, процедур проведення перевірки, оформлення та реалізації її результатів, оскільки це суперечило б принципу рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації (підпункт 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 ПК України).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 вересня 2026 року у справі № 520/29086/24.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем виконано покладені на нього обов`язок щодо направлення запиту від 07.10.2024 № 35479/Ж12/26-15-24-02-08-09, суд відхиляє зазначені доводи ОСОБА_1 .

Щодо доводів позивача стосовно не ознайомлення із наказом про проведення перевірки до її початку суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 79.2 ст. 79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Пунктом 79.3 статті 79 ПК України передбачено, що присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

Водночас, підпунктом 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України передбачено, що платник податків має право, зокрема, бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, та за власною ініціативою пояснення з питань, що не запитувалися контролюючим органом, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Отже, незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 ПК України необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується також з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України.

В свою чергу, пунктом 42.2 статті 42 ПК України встановлено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (абз. 2 пункту 42.5 статті 42 ПК України).

Отже, законодавець передбачив два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків: надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (що і було зроблено відповідачем у спірному випадку) або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Водночас, у разі надіслання документів поштою, крім отримання платником цієї кореспонденції на пошті, вони також вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

У застосуванні положень пункту 79.2 статті 79 ПК України у взаємозв`язку з пунктом 42.2 статті 42 ПК України Верховним Судом сформовано усталений підхід, що з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків. Оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку. Платник податків вважається також ознайомленим із наміром про проведення перевірки у разі неможливості вручення йому відповідних документів після проставлення поштовим органом відповідної відмітки.

Вказаний підхід викладено у постановах Верховного Суду від 19.04.2024 у справі № 440/4696/18, від 23.10.2024 у справі № 380/11112/23, від 24.10.2025 у справі № 140/1534/25, від 06.03.2026 у справі № 120/429/25 тощо.

Також, суд звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 колегія суддів Великої Палати Верховного Суду дійшла таких висновків: аналізованими нормами ПК України (зокрема, пункт 42.2 статті 42, пункт 78.4, пункт 79.2 статті 79) з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Верховний Суд також сформував усталений підхід (зокрема, у постановах Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у справі № 520/8681/18, від 11 червня 2020 року у справі № 823/1606/17, від 12 серпня 2021 року у справі № 640/3605/19), що наказ вважається надісланим контролюючим органом в порядку, встановленому законом, у разі повернення за закінченням терміну зберігання поштою наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки, направленого на податкову адресу платника податків рекомендованим поштовим відправленням.

Отже, істотною обставиною при вирішенні питання своєчасного повідомлення платника податків про проведення відносно нього перевірки є встановлення дати, з якої наказ про проведення перевірки вважається врученим у відповідності до вказаних вимог податкового законодавства.

З урахуванням положень пункту 42.5 статті 42 ПК України такою є дата, зазначена поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на тому, що суди в обов`язковому порядку повинні встановлювати причини невручення документів платнику податків та наявності/відсутності підстав вважати направлену кореспонденцію врученою відповідно до вимог статті 42 ПК України, а відтак, і наявністю підстав вважати платника податків обізнаним про призначення перевірки до її початку.

З матеріалів справи вбачається, що копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 02.12.2024 № 7937-п та повідомлення від 05.12.2024 № 2762/26-15-24-02-08 направлено 05.12.2024 позивачу засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу позивача та повернуто такі 23.12.2024 за закінченням терміну зберігання.

Разом з тим, з матеріалів справи слідує, що перевірку позивача розпочато з 16.01.2025 тривалістю 5 робочих днів.

Таким чином, суд констатує, що ГУ ДПС у м. Києві дотримано строк для початку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, що передбачено п. 79.2 ст. 79 ПК України (не раніше 30 календарного дня з дати надсилання повідомлення та копії наказу), у зв`язку із чим, суд вважає необґрунтованими посилання позивача щодо порушення відповідачем порядку проведення перевірки.

У зв`язку із зазначеним, суд доходить висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дій щодо проведення документальної позапланової перевірки на підставі наказу № 7937-п від 02.12.2024 результати якої оформлено актом № 5775/Ж5/26-15-24-02-07/3490703322 від 28.01.2025.

Щодо порушень, які були встановлені контролюючим органом під час проведення перевірки суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України або постійними представництвами нерезидентів в Україні.

Згідно із пп. 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 ПК України, дохід, отриманий з джерел за межами України, - будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам.

У відповідності до пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України, платниками податку є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

За положеннями п. 163.1 ст. 163 ПК України, об`єктом оподаткування резидента є, серед іншого, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Пунктом 164.1 ст. 164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пп. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164 ПК України).

Відповідно до п. 164.3 ст. 164 ПК України, при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

У відповідності до пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 ПК України, платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Пунктом 164.4 статті 164 ПК України встановлено, що під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.

Отже, отримані фізичною особою доходи, отримані з джерел за межами України відносяться до об`єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

За приписами пп. 170.11.1 п. 170.11 ст. 170 ПК України, у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов`язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Також, п. 179.1 ст. 179 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Згідно із п. 167.1 ст. 167 ПК України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Крім того, пунктом 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

За положеннями пп. 1.1 п. 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України, платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (пп. 1.2 п. 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України).

У відповідності до пп. 1.3 п. 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України, ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Положення статей 176 та 179 ПК України регламентують обов`язок платника податків вести облік отриманих доходів, подавати річну декларацію про майновий стан і доходи у випадках, передбачених законом, а також підтверджувати відомості, зазначені у такій декларації, належними документами на вимогу контролюючого органу.

Виходячи з наведеного обов`язок фізичної особи-резидента подати річну декларацію та сплатити податок з іноземного доходу дійсно виникає за умови фактичного отримання такого доходу.

З акта перевірки вбачається, що контролюючий орган стверджує про отримання позивачем доходів у загальному розмірі 5 120 856,91 грн від британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» за створення контенту на платформі OnlyFans.

Разом з тим, відповідач зазначає, що у зв`язку із отриманням зазначеного доходу у позивача виникав обов`язок подати річну декларацію про майновий стан і доходи за відповідні періоди.

В свою чергу, ОСОБА_1 посилається на неможливість використання інформації, отриманої від компетентного органу Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії.

Проте, суд не погоджується із такими доводами позивача з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС в м. Києві отримано лист Державної податкової служби України від 02.10.2024 № 27331/7/99-00-24-04-03-07, у якому зазначено про надіслання інформації, наданої компетентним органом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії у порядку, передбаченому Конвенцією між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на дохід і на приріст вартості майна, яка набула чинності 11.08.1993, стосовно одержання доходів фізичними особами - резидентами України від британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» за створення контенту на платформі OnlyFans за 2020-2022 роки, у додатку до якого у переліку фізичних осіб зазначена ОСОБА_1 , яка отримала дохід за створення контенту на платформі в сумі 180 252,00 доларів США.

Зазначені відомості використано при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.

Таким чином, Головним управлінням ДПС у м. Києві використано інформацію, що надана ДПС України листом від 02.10.2024 та інформацію від компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії щодо одержання доходів від британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» за створення контенту на платформі OnlyFans з наданням відомостей щодо загальної кількості та вартості транзакцій в доларах США, розпорядником якої є ДПС України та яка підлягає розголошенню в спосіб визначений законом.

Відповідно до пп. 72.1.4 п. 72.1 ст. 72 ПК України, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема, від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів.

Так, стаття 83 ПК України встановлює перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок. Підпункт 83.1.2 пункту 83.1 статті 83 ПК України до таких матеріалів відносить, зокрема, податкову інформацію.

Згідно із п. 3.1 ст. 3 ПК України, податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії 10 лютого 1993 року укладено Конвенцію про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи і на приріст вартості майна, яка набрала чинності 11 серпня 1993 року. Законом України від 30 жовтня 2019 року № 244-IX ратифіковано Протокол про внесення змін до зазначеної Конвенції, який набрав чинності 5 грудня 2019 року (далі - Конвенція).

Також Україна та Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії є учасниками Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах, підписаної 25 січня 1988 року, яку ратифіковано Законом України від 17 грудня 2008 року №677-VI, і для України вона набула чинності 1 липня 2009 року (далі - Конвенція про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах).

Згідно з пунктом 1 статті 27 Конвенції, компетентні органи Договірних Держав обмінюються інформацією, необхідною для виконання положень цієї Конвенції або національних законодавств Договірних Держав, що стосуються податків, на які поширюється Конвенція в тій мірі, доки оподаткування не суперечить цій Конвенції, зокрема, щоб попереджувати шахрайство і полегшувати застосування встановлених законом положень проти легальних ухилень. Будь-яка інформація, одержана Договірною Державою, буде розглядатися як конфіденційна і буде розкрита тільки особам або властям (включаючи суди і органи управління), зайнятим оцінкою або збиранням, примусовим стягненням або судовим переслідуванням, або розглядом апеляції стосовно податків, на які поширюється ця Конвенція. Такі особи або органи будуть використовувати інформацію тільки з цією метою. Вони можуть розкривати інформацію в публічних судових засіданнях і юридичних рішеннях.

За змістом статті 4 Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах сторони, зокрема, як передбачено в цьому розділі, здійснюють обмін будь-якою інформацією, яка може бути доречною для: a) установлення суми та збору податку, а також стягнення податкової заборгованості й здійснення виконавчих заходів з метою її стягнення; і b) притягнення до адміністративної відповідальності чи порушення кримінального переслідування в судовому органі.

Стаття 5 Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах визначає, що на прохання запитуючої держави запитувана держава надає запитуючій державі будь-яку інформацію, що згадується в статті 4 та стосується конкретних осіб чи операцій. Якщо інформації, яка міститься в податкових досьє запитуваної держави, недостатньо для задоволення цією державою прохання про надання інформації, ця держава вживає всіх відповідних заходів для надання запитуючій державі запитуваної інформації.

Крім того, Міністерство фінансів України наказом від 16 квітня 2022 року №118 затвердило Порядок обміну податковою інформацією з компетентними органами іноземних країн.

Виходячи з наведеного, інформація, отримана контролюючим органом у межах міжнародного обміну податковою інформацією, є одним із передбачених законом джерел податкової інформації та може використовуватися під час здійснення податкового контролю, у тому числі при призначенні та проведенні перевірок, а також під час прийняття рішень за їх результатами.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06 серпня 2026 року у справі № 600/2950/25-а.

Таким чином інформація отримана на підставі міжнародного запиту від компетентного органу іноземної держави і яка містить конкретні дані про платника (персональні дані позивачки, суму нарахованого їй доходу) підпадає під ознаки податкової інформації.

Відтак, суд відхиляє твердження позивача про те, що відсутність інформації, щодо підтвердження отриманих доходів позивачем.

Разом з тим, згідно інформації наданої компетентним органом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії у порядку, передбаченому Конвенцією між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на дохід і на приріст вартості майна, стосовно одержання доходів фізичними особами - резидентами України від британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» за створення контенту на платформі OnlyFans за 2020-2022 роки, у додатку до якого у переліку фізичних осіб зазначена ОСОБА_1 , яка отримала дохід за створення контенту на платформі на загальну суму 180 252,00 доларів США.

Лист Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії щодо одержання доходів фізичними особами - резидентами України від британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» за створення контенту на платформі OnlyFans за 2020 - 2022 роки складається з описової частини англійською мовою та файлів Excel.

Зі змісту офіційного перекладу вказаного листа вбачається, що ОСОБА_1 протягом 2020-2022 років отримала від британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» грошові кошти у розмірі 180 252,00 доларів США.

Таким чином, інформація отримана на підставі міжнародного запиту від компетентного органу іноземної держави і яка містить конкретні дані про платника підпадає під ознаки податкової інформації.

Отже, висновки про отриманий дохід ґрунтуються на офіційному документі - письмовій відповіді податкового органу Великої Британії щодо виплат позивачу доходів від «Fenix International Ltd». Вказаний документ містить персональні дані позивача, суму нарахованого їй доходу та підтверджує факт її участі в платформі OnlyFans, як отримувача виплат. Отже, використання міжнародної податкової інформації було законним і виправданим, а отримані відомості достовірними. Жодних вимог щодо первинних документів від іноземної компанії ПК України не висуває; достатнім є сам факт отримання офіційних даних від компетентного органу іншої держави.

Таким чином інформація отримана на підставі міжнародного запиту від компетентного органу іноземної держави і яка містить конкретні дані про платника (персональні дані позивачки, суму нарахованого їй доходу) підпадає під ознаки податкової інформації.

В свою чергу, платник податків, який не згоден із відповідністю такої інформації дійсним обставинам справи або ж вважає, що розмір заниженого ним податкового зобов`язання є меншим, вправі подати до контролюючого органу або ж в ході судового розгляду справи відповідні докази, що спростовують доводи суб`єкта владних повноважень. Це зумовлено специфікою поставленого в провину платнику податків порушення, а саме заниження загального оподатковуваного доходу, у зв`язку з чим контролюючому органу достатньо довести саме факт отримання останнім доходу у періоді, що перевірявся.

Поряд з цим, у разі заперечення таких обставин платник податків повинен надати докази, які свідчитимуть про: відсутність такого доходу взагалі; наявність підстав вважати його неоподатковуваним або його зменшення; застосування ставки податку, відмінної від базової тощо.

Водночас, у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать про те, що задекларовані платником податків податкові зобов`язання не відповідають дійсності або він не виконав обов`язок щодо подання декларації за наявності об`єкта для декларування, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 25 серпня 2022 року у справі № 140/403/19.

Проте, позивач на спростування обставини про отримання нею доходу від британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» за створення контенту на платформі OnlyFans не надала жодного доказу ані під час проведення перевірки, ані до суду.

Суд зазначає, що доводи позивача переважно зводяться саме на неможливості використання отриманої ДПС України інформації, на що судом надано оцінку вище, водночас, платником податків фактично не заперечується факт отримання таких доходів, що свідчить про отримання грошових коштів без їх оподаткування.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає доведеним факт отримання позивачем доходу з джерелом походження за межами України у розмірі 5 120 856,91 грн, який позивачем не декларувався, обов`язкові податки і платежі не сплачено, у зв`язку з чим відповідачем правомірно збільшено податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 921 754,19 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 230 438,55 грн, та збільшено податкові зобов`язання з військового збору на загальну суму 76 812,85 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 19 203,22 грн, у зв`язку із чим податкові повідомлення-рішення від 05.03.2025 № 19271240207 та від 05.03.2025 № 19265240207 є правомірними та скасуванню не підлягають.

Разом з тим, як зазначалося вище, за приписами пп. 170.11.1 п. 170.11 ст. 170 ПК України, у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов`язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Також, п. 179.1 ст. 179 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 49.1 ст. 49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно із п. 49.2 п. 49 ПК України, платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб, - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Пунктом 120.1 статті 120.1 ПК України встановлено, що неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Судом встановлено та не заперечується позивачем, що останньою не подано податкові декларації про майновий стан і доходи за 2020, 2021 та 2022 роки, та зважаючи на факт отримання доходів, у ОСОБА_1 виникав обов`язок подати вказані декларації, що свідчить про правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 020,00 грн, а тому податкове повідомлення-рішення від 05.03.2025 № 19279240207 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Що стосується застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8 000,00 грн за ненадання відповіді на запит контролюючого органу суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 73.3 ст. 73 ПК України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Згідно із пп. 1 пп. 73.3.1 п. 73.3 ст. 73 ПК України, письмовий запит про надання інформації надсилається платнику податків або іншому суб`єкту інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, за результатами аналізу податкової інформації, отриманої у встановленому законом порядку, виявлено факти, які можуть свідчити про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, із обов`язковим зазначенням таких фактів у запиті.

У відповідності до пп. 73.3.2 п. 73.3 ст. 73 ПК України, запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані надавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом), у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (пп. 73.3.3 п. 73.3 ст. 73 ПК України).

Судом встановлено, що що ГУ ДПС у м. Києві направлено ОСОБА_1 лист від 07.10.2024 № 35479/Ж12/26-15-24-02-08-09 у якому просило надати обґрунтоване пояснення та документальне підтвердження щодо одержання доходів від Британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» за створення контенту на платформі OnlyFans протягом 2020 - 2022 років, у тому числі, але не виключно договори, угоди, контракти з суб`єктом господарювання «Fenix International Ltd», банківські документи, що підтверджують отримання коштів за здійснені послуг / реалізацію товару, інші документи, які стосуються зазначеного питання.

З акта перевірки вбачається, що вказаний лист направлено засобами поштового зв`язку та вручено ОСОБА_1 особисто 25.10.2024.

У зв`язку із зазначеним, зважаючи на факт ненадання відповіді на запит відповідача, у суду відсутні правові підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 05.03.2025 № 19284240207.

Крім того, що стосується ненадання первинних документів до перевірки суд вказує таке.

Відповідно до п. 85.2. ст. 85 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно із п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд зазначає, що обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач запитом від 07.10.2024 № 35479/Ж12/26-15-24-02-08-09 просив надати, зокрема, первинні документи до перевірки. Однак, таких до перевірки позивачем не надано.

Разом з тим, суд зазначає, що позивач вказану обставину не заперечує.

У зв`язку із зазначеним, суд зазначає про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.03.2025 № 19287240207.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .

Усі інші аргументи сторін, вивчені судом, є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідач.

Згідно положень ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

У зв`язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І. І.