Рішення № 140108622, 28.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року Київ справа №320/46880/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Сас Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи, позиція учасників.

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з вимогами:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.06.2025 № 104650022373 щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та із зарахуванням до страхового стажу Позивача період навчання з 01.09.1985 по 19.07.1990, періоди роботи з 11.10.1982 по 03.05.1983, з 04.01.1997 по 21.11.1998, період проходження військової служби з 30.08.1990 по 14.12.1992, починаючи з 10.05.2025.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування із зарахуванням до страхового стажу Позивача період навчання з 01.09.1985 по 19.07.1990, періоди роботи з 11.10.1982 по 03.05.1983, з 04.01.1997 по 21.11.1998, період проходження військової служби з 30.08.1990 по 14.12.1992, починаючи з 10.05.2025.

В обґрунтування своїх вимог, позивач зазначив, що 09.06.2025 звернувся із заявою про призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності заяву розглянуло ГУ ПФУ в Харківській області, яке рішенням від 17.06.2025 №104650022373 відмовило у призначенні пенсії через недостатність страхового стажу, не зарахувавши періоди навчання з 01.09.1985 по 19.07.1990, роботи з 11.10.1982 по 03.05.1983, військової служби з 30.08.1990 по 14.12.1992 та роботи з 04.01.1997 по 21.11.1998.

Перші три періоди не зараховано через те, що вони були набуті на території російської федерації. Водночас зазначені періоди підтверджуються дипломом, трудовою книжкою та військовим квитком, а на момент їх набуття діяли міжнародні договори, які передбачали взаємне визнання трудового стажу. Подальший вихід України з відповідних угод не може позбавляти позивача права на врахування стажу, набутого в період їх чинності.

Період роботи з 04.01.1997 по 21.11.1998 підтверджується трудовою книжкою. Відсутність у записі про звільнення зазначення його підстави не спростовує факту роботи та не може ставитися у провину працівнику, оскільки відповідальність за належне ведення трудової книжки покладається на роботодавця. Така правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом.

Отже, спірні періоди підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача. Рішення про відмову у призначенні пенсії прийнято ГУ ПФУ в Харківській області, тому саме воно є належним відповідачем щодо вимоги про скасування цього рішення, тоді як призначення та виплату пенсії за місцем проживання здійснює ГУ ПФУ в Київській області. Позивач досяг пенсійного віку 09.05.2025 та звернувся за призначенням пенсії 09.06.2025, тобто в межах тримісячного строку. Тому пенсія підлягає призначенню з 10.05.2025. У зв`язку з цим рішення ГУ ПФУ в Харківській області підлягає скасуванню, а ГУ ПФУ в Київській області має призначити та виплачувати позивачу пенсію із зарахуванням зазначених періодів до страхового стажу.

Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 24.09.2025 відкрив провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Від відповідачів витребувано докази.

На виконання вимог ухвали суду, відповідачем надано витребувані документи.

У відзиві Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області щодо позовних вимог заперечує в повному обсязі. Зазначає, що рішенням від 17.06.2025 № 104650022373 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. На момент звернення позивач мав 60 років, однак страховий стаж становив лише 22 роки 9 місяців 10 днів при необхідних 32 роках.

До страхового стажу не зараховано: період навчання з 01.09.1985 по 19.07.1990 на території рф; період роботи з 11.10.1982 по 03.05.1983 на території рф; період військової служби з 30.08.1990 по 14.12.1992 на території рф; період роботи з 04.01.1997 по 21.11.1998 через відсутність у трудовій книжці належного запису про підстави звільнення.

Щодо періодів навчання, роботи та військової служби на території рф відповідач посилається на Постанову КМУ № 562 від 16.05.2025, відповідно до якої для зарахування таких періодів необхідне документальне підтвердження того, що особа не отримує пенсійні виплати від іншої держави. На думку відповідача, такого підтвердження позивач не надав, тому зазначені періоди не можуть бути зараховані до страхового стажу.

Щодо періоду роботи з 04.01.1997 по 21.11.1998 відповідач зазначає, що запис про звільнення у трудовій книжці не містить необхідних відомостей про підставу звільнення, що, на його думку, не дає підстав для зарахування цього періоду до стажу відповідно до вимог Інструкції № 58.

Відповідач також заперечує проти вимоги зобов`язати Пенсійний фонд безпосередньо призначити та виплачувати пенсію. Посилається на те, що призначення пенсії, перевірка документів, визначення страхового стажу та розміру пенсії належать до компетенції Пенсійного фонду, а суд не може підміняти орган пенсійного забезпечення та перебирати на себе його дискреційні повноваження. З огляду на викладене Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області вважає рішення про відмову у призначенні пенсії законним та обґрунтованим, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення ухвал в електронний кабінет в підсистемі Електронний суд, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, сформована програмним забезпеченням Діловодство спеціалізованого суду.

Обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

09.06.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

До заяви про призначення пенсії позивач також подав письмові пояснення, в яких зазначив, що за періоди навчання на території російської федерації з 01.09.1985 по 19.07.1990 та проходження військової служби з 30.08.1990 по 14.12.1992 пенсійних виплат на території російської федерації не отримував.

Заяву про призначення пенсії за віком розглянута ГУ ПФУ за принципом екстериторіальності.

Рішенням № 104650022373 від 17.06.2025 позивачу визначено:

вік заявника 60 років;

необхідний страховий стаж згідно статті 26 Закону України Про загально обов`язкове державне пенсійне страхування не менше 32 років з 01 січня 2025 по 31 грудня 2025 року.

загальний страховий стаж з урахуванням інформації в індивідуальних відомостях про застраховану особу ( по травень 2024 за даними СПОВ) становить 22 роки 09 місяців 10 днів.

До страхового стажу не зараховано:

- період навчання з 01.09.1985 по 19.07.1990 (4 роки, 10 місяців і 18 днів), згідно диплому серії НОМЕР_1 від 19.07.1990, оскільки навчання відбувалося на території російської федерації;

- період роботи з 11.10.1982 по 03.05.1983 (0 років, 6 місяців та 22 дні) , згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 11.10.1982, оскільки робота здійснювалася на території РСФСР.

- проходження військової служби з 30.08.1990 по 14.12.1992 (2 роки, 3 місяці та 14 днів), відповідно до військового квитка серії НОМЕР_3 , оскільки військова служба проходила на території російської федерації.

Врахувати вищезазначені періоди до загального стажу можливо після здійснення запиту до МЗС відповідно до постанови КМУ № 562 від 16.05.2025 та підтвердження інформації про неотримання пенсійних виплат від російської федерації.

Також до загального страхового стажу не зараховано період роботи з 04.01.1997 по 21.11.1998 (1 рік 10 місяців 17 днів) відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 від 11.10.1982, "оскільки відсутні підстави звільнення з роботи".

Враховуючи зазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком.

Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_4 ,

- в період з 11.10.1982 по 03.05.1983 позивач прийнятий на роботу лаборантом ПО Востокенерго, звільнений у зв`язку зі службою в Радянській армії.

- з 04.01.1997 прийнятий на роботу до ТОВ ТНВ на посаду заступника директора на підставі наказу № 3 від 04.01.1997, з 21.11.1998 звільнений за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Відповідно до диплому серії НОМЕР_1 позивач у період з 1985 по 1990 рік навчався у Вищій школі кдб СРСР імені ф.е. дзержинського, яку у 1990 році закінчив за спеціальністю правознавство.

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_3 , у період з 30.08.1990 по 14.12.1992 позивач проходив військову службу в органах кдб СРСР - мб рф на посадах офіцерського оперативного складу.

Не погоджуючись з таким рішенням позивач звернувся з цим позовом до суду.

Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування.

Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Спірні правовідносини унормовано Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV).

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058 починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року- не менше 32 років.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону №1058, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу починаючи з 1 січня 2028 року- від 25 до 35 років.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону № 1058 у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу, починаючи з 1 січня 2028 року, від 15 до 25 років.

Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії визначений статтею 44 Закону № 1058-IV, згідно положень якої заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду України та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина п`ята статті 45 Закону № 1058-IV).

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування затвердженим постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 1.1. Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (згідно бланків, доданих до Порядку), тощо подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) або через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.

Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів (пункт 4.3 Порядку № 22-1).

Згідно з пунктом 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Відповідно до п. 4.10 Порядку № 22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV).

При цьому, згідно з ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України Про пенсійне забезпечення № 1788-ХІІ від 05.11.1997 (далі Закон № 1788-ХІІ)-до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з приписами статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях у відповідні періоди визначався Інструкцією, затвердженою спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення № 58 від 29.07.1993 року (надалі - Інструкція № 58).

Оцінка аргументів учасників справи та висновки суду.

Щодо вимог зарахувати період проходження військової служби з 30.08.1990 по 14.12.1992.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області відмовлено у зарахуванні вказаного періоду до страхового стажу з тих мотивів, що військова служба проходила на території російської федерації.

Щодо періоду з 30.08.1990 по 31.12.1991.

У період проходження позивачем військової служби діяло Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590 (далі Положення № 590).

Згідно з п.п. "к" п. 108 Положення № 590 до загального стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується будь-яка робота в якості робітника або службовця, незалежно від характеру та тривалості роботи і тривалості перерв. Зокрема, в стаж зараховується служба в складі Збройних Сил СРСР і перебування в партизанських загонах; служба у військах і органах ВЧК, ОГПУ, НКВД, НКГБ, МТБ, Комітету державної безпеки при Раді Міністрів СРСР, Міністерства охорони громадського порядку СРСР, міністерств охорони громадського порядку союзних республік, Міністерства внутрішніх справ СРСР, міністерств внутрішніх справ союзних республік; служба в органах міліції, перебування військовослужбовця в полоні зараховується до стажу роботи в установленому порядку.

Аналогічні положення містились в ч. 1 ст. 78 Закон СРСР "Про загальний військовий обов`язок" від 12.10.1967.

Трудова книжка серії НОМЕР_4 не містить записів про період проходження військової службиу у спірний період, у зв`язку з чим необхідно керуватися Порядком № 637.

Відповідно до п. 6 Порядку № 637 для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку приймаються: військові квитки; довідки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, розвідувальних органів, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС; довідки архівних і військово-лікувальних установ.

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_3 , у період з 30.08.1990 по 14.12.1992 позивач проходив військову службу в органах кдб СРСР - мб - рф на посадах офіцерського оперативного складу.

Суд відзначає, що військовий квиток серії НОМЕР_3 містить відомості щодо проходження позивачем служби в кдб, зокрема і з 30.08.1990 по 31.12.1991. При цьому, відсутність відповідного запису в трудовій книжці не спростовує факту проходження служби, оскільки законодавством прямо передбачено можливість підтвердження такого періоду військовим квитком.

Отже, період проходження позивачем служби в кдб СРСР у цей період є документально підтвердженим, а наявність у військовому квитку відповідних відомостей є достатньою підставою для його підтвердження відповідно до Порядку № 637.

Таким чином, цей період підлягає зарахуванню до стахового стажу.

Період з 01.01.1992 по 14.12.1992.

Як вже зазначалося, військовий квиток позивача містить відомості про проходження служби в органах кдб СРСР - мб - рф у період з 30.08.1990 по 14.12.1992.

Зарахування періодів трудової діяльності за межами України до страхового стажу передбачено ч. 1 ст. 24-1 Закону № 1058-IV, зокрема, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 2 ст. 24-1 Закону № 1058-IV передбачено загальне правило згідно якого Періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, ст. 26-1 Закону № 1058-IV передбачено умови за яких допускається включення періодів роботи особи в інших державах до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії за віком, а саме:

- відсутності необхідного страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою статті 26 цього Закону

- зарахування таких періодів роботи до страхового стажу (стажу роботи) згідно із законодавством іншої держави.

Також, суд звертає увагу, що 13 березня 1992 України стала учасником Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від (надалі також - Угода від 13.03.1992).

У відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Отже, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає врахуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в рф, оскільки вказана Угода була чинною на момент набуття страхового стажу.

Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (чинної на момент виникнення спірних правовідносин).

При цьому, метою Угоди від 13.03.1992 є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Статтею 5 Угоди від 13.03.1992 встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди.

Згідно з частинами другою та третьою статті 6 цієї Угоди від 13.03.1992 для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються у трудовий стаж.

Отже, Угодою визначено стаж, який підлягає врахуванню при призначенні пенсії, а також заробіток за відповідний період, який підлягає включенню при обчисленні пенсії.

Відповідно до статті 13 Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.

Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Питання правових наслідків виходу учасників з вказаної Угоди досліджено Верховним Судом у постанові від 18.11.2024 у справі № 340/4436/23, у якій сформульовано такі висновки:

Постановою від 29.11.2022 № 1328 Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. москві. Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови.

Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 року № 72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 року № 376 (зі змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка вчинена 13.03.1992 року в м. москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.

Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023, яке було опубліковане у Офіційному віснику України 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України 19.06.2023.

З урахуванням викладеного колегія суддів констатує, що на час трудової діяльності позивачу спірний період та звернення позивачки до Управління про призначення пенсії Угода була чинною, а тому її положення протиправно не були застосовані відповідачем та, як наслідок, не зараховано до страхового стажу позивачки період роботи … на території рф.

Водночас, у постанові від 28.01.2025 у справі № 620/3530/22 Верховний Суд виснував, що не зважаючи на вихід України з Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають (стаття 13 Угоди).

Так само не є підставою для відмови у зарахуванні спірного стажу роботи позивача до стажу, який враховується для призначення пенсії і припинення участі російської федерації в Угоді, адже такий стаж ним набутий до прийняття відповідних нормативних актів.

У справі, що розглядається періоди трудової діяльності позивача мали місце в період чинності Угоди, а тому зазначені висновки Верховного Суду є релевантними.

У Рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Подібні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 17.09.2024 № 580/3576/22.

В контексті наведеного суд відзначає, що питання зарахування до трудового стажу, набутого на території іншої держави періодів військової служби, служби в органах безпеки залежить від того чи передбачена така можливість згідно із законодавством іншої держави.

За такого правового регулювання орган ПФУ мав з`ясувати зміст відповідних норм пенсійного законодавства рф.

Водночас, і позивач не наводить їх зміст, шляхом подання суду допкстимих доказів, зокрема і висновку експерта у галузі права, наданого в порядку ст. 112 КАС щодо змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі.

Водночас, Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області у рішенні № 104650022373 від 17.06.2025 заначив, що врахувати вищезазначені періоди до загального стажу можливо після здійснення запиту до МЗС відповідно до постанови КМУ № 562 від 16.05.2025 та підтвердження інформації про неотримання пенсійних виплат від російської федерації.

Відповідно до пункту 4 Порядку підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2025 № 562 (далі - № 562) у разі коли у заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат.

У разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів.

До надходження відповідних документів до територіального органу Пенсійного фонду України пенсія особі обчислюється без урахування періодів трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, крім випадків відсутності можливості здійснення обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави та документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.

Якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР. У такому разі в заяві про призначення пенсії особа зазначає інформацію про те, що вона не отримує пенсійних виплат у відповідній державі та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку та вказує, що в даному випадку відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в російській федерації.

Водночас, до заяви про призначення пенсії позивач також подав письмові пояснення, в яких зазначив, що за періоди навчання на території російської федерації з 01.09.1985 по 19.07.1990 та проходження військової служби з 30.08.1990 по 14.12.1992 пенсійних виплат на території російської федерації не отримував.

За таких обставин, з урахуванням положень пункту 4 Порядку № 562, відсутність документального підтвердження від органів пенсійного забезпечення російської федерації не могла бути підставою для неврахування періоду навчання, період роботи, період проходження військової служби, оскільки можливість отримання такого підтвердження фактично відсутня, а позивач повідомив про неотримання пенсійних виплат.

Таким чином, суд приходить до висновку, що зарахування вказаного спірного періоду з 01.01.1992 по 14.12.1992 можливе лише після з`ясування відповідних норм пенсійного законодавства іноземної держави.

Щодо вимог зарахування періоду навчання з 01.09.1985 по 19.07.1990.

Судом встановлено, що відповідно до диплому серії НОМЕР_1 позивач у період з 01.01.1985 по 19.07.1990 навчався у Вищій школі кдб СРСР імені ф. е. дзержинського, яку у 1990 році закінчив за спеціальністю правознавство.

Проте Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відмовив у зарахуванні вказаного періоду, зазначивши, що навчання відбувалося на території російської федерації.

Суд відзначає, що факт навчання на території іншої республіки СРСР не впливає на можливість зарахування періоду до страхового стажу, оскільки законодавство виходить з єдиних правил пенсійного забезпечення щодо усіх громадян в період до 01.01.1992.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До 01.01.2004 періоди навчання за денною формою здобуття освіти у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), в училищах і на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі зараховуються до стажу роботи (пункт д статті 56 Закону № 1788-ХІІ).

Суд звертає увагу, що трудова книжка серії НОМЕР_4 не містить записів про період навчання з 01.09.1985 по 19.07.1990, у зв`язку з чим необхідно керуватися Порядком № 637.

Відповідно до п. 1 № 637 основним документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами.

Відповідно до п.8 Порядку №637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Таким чином, оскільки наявний у матеріалах справи диплом підтверджує факт та період навчання позивача, суд дійшов висновку, що відсутність відповідного запису в трудовій книжці не перешкоджає підтвердженню цього періоду дипломом.

Отже, суд дійшов висновку, що диплом є належним документом, що підтверджує період навчання позивача з 01.09.1985 по 19.07.1990.

При цьому, суд також звертає увагу, що відповідний період також вважається періодом проходження військової служби згідно даних військового квитка.

Щодо вимог зарахувати період роботи з 11.10.1982 по 03.05.1983.

Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_4 в період з 11.10.1982 по 03.05.1983 позивач прийнятий на роботу лаборантом ПО Востокенерго, звільнений у зв`язку зі службою в Радянській армії.

Проте Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відмовив у зарахуванні вказаного періоду, зазначивши, що робота здійснювалася на території РСФСР.

Як вже зазначалося судом, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Трудова книжка серії НОМЕР_4 містить записи про роботу у періоди з 11.10.1982 по 03.05.1983 (запис № 1-2).

Суд звертає увагу, що запис про період роботи з 11.10.1982 по 03.05.1983 виконаний без перекреслень, виправлень та розбірливим почерком, містить підставу його внесення та прослідковуваний відбиток мастичної печатки суб`єкта господарювання, наявний підпис уповноваженої особи.

Помилковість аргументів відповідача щодо неможливості їх зарахування через неотримання пенсійних виплат від російської федерації наведена судом вище.

Таким чином, зазначений період мав зараховуватись до страхового стажу позивача.

Щодо вимоги зарахувати період роботи з 04.01.1997 по 21.11.1998.

Як вже зазначалося судом, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Трудова книжка серії НОМЕР_4 містить записи про роботу у періоди з 04.01.1997 по 21.11.1998 (запис № 7-8).

Відповідно до якого позивач з 04.01.1997 прийнятий на роботу до ТОВ ТНВ на посаду заступника директора на підставі наказу № 3 від 04.01.1997, з 21.11.1998 звільнений за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Суд звертає увагу, що запис про період роботи з 04.01.1997 по 21.11.1998 виконаний без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та розбірливим почерком, містить підставу його внесення та прослідковуваний відбиток мастичної печатки суб`єкта господарювання, наявний підпис уповноваженої особи.

Проте Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відмовив у зарахуванні вказаного періоду, зазначивши, що відсутні підстави звільнення з роботи.

Підпунктом 2.2. пункту 2 Інструкції 58 визначено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Відповідно до пунктів 2.3, 2.4, 2.8 глави 2 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищий орган організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про трудові книжки працівників від 27.04.1993 № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Разом з тим, суд зазначає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок працівників на уповноваженого працівника підприємства, вина позивача у неналежному заповненні його трудової книжки відсутня, а судом не встановлено недостовірності або інших ознак юридичної дефектності цієї трудової книжки, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі і зазначена обставина не може позбавити позивача конституційного права на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії.

Суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові № 687/975/17 від 21.02.2018 та у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 у справі № 654/890/17, та у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Таким чином, суд дійшов висновку, що запис у трудовій книжці серії НОМЕР_4 про роботу позивача в період з 04.01.1997 по 21.11.1998 є належним та допустимим доказом трудової діяльності. Запис оформлений послідовно, без виправлень, містить необхідні реквізити, підпис уповноваженої особи та відбиток печатки, а недоліки в його оформленні, на які посилається Пенсійний фонд, не свідчать про недостовірність періоду роботи.

Отже, посилання відповідача як на підставу для незарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 04.01.1997 по 21.11.1998 на те, що відсутні підстави звільнення з роботи (фактично номер та дата наказу про звільнення), є необґрунтованим.

Щодо способу захисту порушеного права.

За приписами ч.ч. 2, 3 КАС у разі задоволення позову суд, зокрема, може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. У разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Насамперед суд відзначає, що незарахування спірних періодів стажу оформлена в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову в призначенні пенсії № 104650022373 від 17.06.2025.

Висновок відповідача щодо незарахування визначених періодів до страхового стажу та, як наслідок, щодо відсутності у позивача достатнього страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону №1058-ІV, суд вважає помилковим.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківський області № 104650022373 від 17.06.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.

Водночас, оскільки суд достовірно встановив факт трудових відносин (навчання, служби) позивача у спірні періоди, такі періоди підлягають зарахуванню до страхового стажу.

Поряд з цим, аитання зарахування періодів з 01.01.1992 по 14.12.1992 має бути повторно розглянуто відповідачем, з урахуванням правової оцінки суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Насамперед, суд відхиляє покликання відповідача на наявність у нього дискреційних повноважень у даному випадку.

Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Отже суд констатує відсутність у відповідача дискреційних повноважень у питанні, що є предметом спору.

Водночас, суд звертає увагу, що на даний час, зокрема, з урахуваням зарахованого стажу відсутні необхідні умови для її призначення, а саме:

- досягнення 60-річного віку;

- наявність страхового стажу не менше 32 роки.

За таких умов суд вважає обов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області вирішити питання про призначення ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до заяви від 09.06.2025 з урахуванням правої оцінки та зарахованих судом періодів страхового стажу.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області підлягають задоволенню частково.

Щодо позовних вимог до ГУ ПФУ у Київській області суд відзначає, шо відповідно до п. 4.10 Порядку № 22-1 після призначення електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу за місцем фактичного проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Водночас, оскільки ГУ ПФУ у Київській області не порушувало права позивача, зокрема, не відмовлялось нараховувати та виплачувати пенсію позивачу (у разі позитивного вирішення питання про її призначення уповноваженим органом ПФУ) у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 1 211,20 грн, отже останньому підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, яким було фактично порушені права позивача - Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Керуючись статтями 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 104650022373 від 17.06.2025.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди:

- навчання з 01.09.1985 по 19.07.1990 у вищому навчальному закладі;

- роботи з 11.10.1982 по 03.05.1983 на посаді лаборанта у ПО «Востокенерго»;

- проходження військової служби з 30.08.1990 по 31.12.1991;

- роботи з 04.01.1997 по 21.11.1998 на посаді заступника директора у ТОВ «ТНВ».

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області вирішити питання про призначення ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до заяви від 09.06.2025 з урахуванням правої оцінки та зарахованих судом періодів страхового стажу.

5. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - відмовити.

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3-й під`їзд, 2-й поверх; код ЄДРПОУ 14099344).

7. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ;

відповідач - 1: відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, Київська обл., м. Фастів, вул. Андрія Саєнка, буд. 10; код ЄДРПОУ 22933548;

відповідач - 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3-й під`їзд, 2-й поверх; код ЄДРПОУ 14099344.

Суддя Сас Є.В.