Рішення № 140108604, 28.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року м. Київ №640/15562/20

Київський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Перепелиця А.М., суддів Колеснікової І.С., Головенка О.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Сиваської селищної ради Кабінету Міністрів України, треті особи - Любимівська сільська рада, Осокорівська сільська рада, Чкалівська сільська рада, Хрещенівська сільська рада, Миролюбівська сільська рада Нововоронцовського району Херсонської області про визнання протиправним та скасування розпорядження,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Сиваської селищної ради (далі - позивач) до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач, КМУ) про визнання протиправним та скасування розпорядження КМУ «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Херсонської області» від 12.06.2020 №726-р (далі - оскаржуване розпорядження).

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскаржуваного розпорядження, оскільки територіальна громада селища Сиваське не брала жодної участі у процесі прийняття рішення щодо формування території об`єднаної громади та не надавала згоди на об`єднання з іншими територіальними громадами.

Крім того, зазначено, що оскаржуване розпорядження прийнято на підставі абзацу першого пункту 7-1 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», положення якого, на думку заявника, суперечать приписам пункту 13 частини першої статті 92 Конституції України, оскільки Уряд не уповноважений тимчасово, до прийняття відповідного закону, врегульовувати питання територіального устрою України шляхом прийняття розпоряджень.

Позивач наполягає, що оскаржуваним розпорядженням Кабінету Міністрів України було порушено принцип добровільності, прозорості та відкритості об`єднання територіальних громад, адже жодних консультацій з представниками територіальної громади Сиваської селищної ради не проводилось. До того ж, зауважено, що позивач не надавав своєї згоди на об`єднання з іншими територіальними громадами, що не було враховано під час прийняття оскаржуваного рішення.

Також позивач зазначив про порушення його права на управління майном, що, на його думку, є неприпустимим відповідно до статті 41 Конституції України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2020 (суддя Шрамко Ю.Т.) відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.08.2020 (суддя Шрамко Ю.Т.) залучено до участі в адміністративній справі №640/15562/20 Любимівську сільську раду, Осокорівську сільську раду, Чкалівську сільську раду, Хрещенівську сільську раду, Миролюбівську сільську раду Нововоронцовського району Херсонської області в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2021 (суддя Мамедова Ю.Т.) закрито підготовче провадення та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2022 (суддя Келеберда В.І.) прийнято справу до провадження, вирішено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали цієї справи до Київського окружного адміністративного суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Перепелиці А.М.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 прийнято адміністративну справу до провадження, вирішено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження колегією суддів та призначено підготовче засідання.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 12.03.2025 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Перепелиця А.М.; судді Колеснікова І.С., Головенко О.Д.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачем у поданому до суду відзиві на позовну заяву зазначено, що визначений оскаржуваним розпорядженням перспективний план не містить приписів зобов`язального характеру щодо вчинення позивачем певних дій, а відтак, вважає, що відсутнє порушене право позивача територіальної громади на добровільність об`єднання з іншими громадами відповідно до Європейської хартії місцевого самоврядування та Закону №157-VIII. Водночас наголошено, що передбачене Законом України від 16.04.2020 № 562-IX положення, відповідно до якого до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України визначення адміністративних центрів територіальних громад та затвердження територій територіальних громад здійснює Кабінет Міністрів України на основі затверджених ним перспективних планів формування територій громад областей, передбачає делегування Уряду повноважень щодо правового регулювання окремих аспектів адміністративно-територіального устрою України, а не щодо вирішення питань добровільного об`єднання територіальних громад.

Разом з тим, відповідачем заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), в обґрунтування якого зазначено, що повноваження сільських, селищних, міських рад визначені в статтях 25-26 Закону України «Про місцеве самоврядування», в яких не передбачено право зазначених рад на звернення до суду, у тому числі і щодо оскарження актів Уряду чи зобов`язання Уряду внести в такі акти відповідні зміни. Тому, право на звернення до суду з адміністративним позовом щодо оскарження акта Уряду належить саме виконавчому органу Сиваської селищної ради, а не безпосередньо селищної ради.

У поданих до суду письмових запереченнях на клопотання відповідача про залишення позову без розгляду позивачем вказано, що відповідні селищні ради відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є тими самими представницькими органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами, а отже й наділені в силу Закону на звернення до суду з метою захисту порушених прав територіальної громади.

Надаючи правову оцінку заявленому відповідачем клопотанню, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.

Згідно з частиною першою статті 43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Частина друга статті 43 КАС України визначає адміністративну процесуальну дієздатність, як здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові. Адміністративна процесуальна дієздатність належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.

За змістом частини третьої статті 43 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Тобто, адміністративна процесуальна дієздатність, у структурі правосуб`єктності, є способом особи своїми діями набувати адміністративні процесуальні права і здійснювати адміністративні процесуальні обов`язки. Функціональний зв`язок двох названих категорій у структурі адміністративної процесуальної правосуб`єктності полягає в тому, що адміністративна процесуальна дієздатність є засобом здійснення адміністративної правоздатності. Якщо розглядати конкретні адміністративно-процесуальні суб`єктивні права та обов`язки, то їх місце у складі адміністративної процесуальної правосуб`єктності визначається тим, що вони не є виробленими правоздатністю та дієздатністю, а належать суб`єкту права (права) та покладаються на нього (обов`язки) відповідно до законодавчих приписів.

Згідно з частиною першою статті 53 КАС України у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб і брати участь у цих справах.

Предметом позову є розпорядження Кабінету Міністрів України «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Херсонської області» від 12.06.2020 №726-р.

Відповідно до абзацу третього частини першої статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, селищ, міст, що мають єдиний адміністративний центр.

Відповідно до статті 5 вказаного Закону система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення. У містах з районним поділом за рішенням територіальної громади міста або міської ради відповідно до цього Закону можуть утворюватися районні в місті ради. Районні в містах ради утворюють свої виконавчі органи та обирають голову ради, який одночасно є і головою її виконавчого комітету.

Відповідно до статті 181 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Згідно з приписами статті 1 зазначеного Закону представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать повноваженнями на звернення до суду про визнання незаконними актів органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальної громади, а також повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування (частина перша статті 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до пункту 15 частини четвертої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова звертається до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів.

Районні та обласні ради приймають рішення про звернення до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад у сфері їх спільних інтересів, а також повноваження районних, обласних рад та їх органів (пункт 30 частини першої статті 43 вказаного Закону).

Згідно з пунктом 16 частини шостої статті 55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» голова районної, обласної, районної у місті ради за рішенням ради звертається до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад у сфері їх спільних інтересів, а також повноваження районних, обласних рад та їх органів.

Приписами частини четвертої статті 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Статус відповідних рад згідно зі статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» як представницьких органів місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами, а отже й наявність в силу Закону повноважень на звернення до суду з метою захисту порушених прав територіальної громади.

Таким чином, Сиваська селищна рада звернулась до суду із даним позовом у відповідності до положень Конституції та законів України.

Натомість, доводи відповідача є необґрунтованими, а отже заява про залишення позовну без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 240 КАС України не підлягає задоволенню.

Окрім того, відповідачем заявлено клопотання про заміну сторони правонаступником, в порядку статті 52 КАС України, у зв`язку з фактом вибуття Сиваської селищної ради з відносин щодо представництва інтересів органом місцевого самоврядування відповідної територіальної громади та набуття відповідних повноважень та функцій Новотроїцькою селищною радою.

Проте з таким висновком не можна погодитися з огляду на оскарження Сиваською селищною радою у судовому порядку процесу її ліквідації як органу місцевого самоврядування шляхом включення до складу Новотроїцької територіальної громади.

Слід звернути увагу на те, що на час виникнення спірних правовідносин, а також на час звернення до суду за захистом порушених прав, питання щодо формування та затвердження територій громад Херсонської області області було спірним у зв`язку з незгодою Сиваської селищної ради з її включенням до складу Новотроїцької територіальної громади і виявленим бажанням створити самостійну територіальну громаду. У той же час, включення до складу Новотроїцької територіальної громади потягло за собою припинення діяльності позивача як самостійної юридичної особи та визнання Новотроїцької територіальної громади її правонаступником.

Верховний Суд у постанові від 21.07.2022 у справі № 640/12755/20 висловив свою правову позицію у подібних правовідносинах стосовно правомірності заміни сторони позивача новоутвореною радою (органом місцевого самоврядування), яка сформувалась внаслідок процедури добровільного об`єднання територіальних громад, та вказав про відсутність правових підстав для здійснення такого правонаступництва.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 15.08.2023 у справі № 640/15962/20 зазначив про відсутність правових підстав для відступу від наведеної правової позиції, а тому відхилив доводи скаржника про необхідність заміни Рясне-Руської сільської ради на Львівську міську раду (п.80 постанови).

З огляду на вказане, позивач у справі не може бути замінений на правонаступника, а тому клопотання відповідача про заміну сторони правонаступником задоволенню не підлягає.

У поданих до суду письмових поясненнях відповідач зазначив, що затверджена розпорядженням №726 конфігурація Новотроїцької спроможної територіальної громади в складі, зокрема, Сиваської територіальної громади, саме внаслідок реалізації Урядом передбачених пунктом 71 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноважень щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад є законною, та відповідає актуальному стану розвитку та впровадження реформи, яка розпочалася із затвердженням Кабінетом Міністрів України розпорядження від 01.04.2014 №333-р «Про схвалення Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні».

Протокольною ухвалою суду від 16.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 21.05.2025, враховуючи надходжень клопотань про розгляд справи без участі сторін, протокольною ухвалою судом було постановлено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні в матеріалах адміністративної справи документи, оцінивши наявні в матеріалах належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності, суд встановив таке.

Кабінетом Міністрів України 12.06.2020 прийнято розпорядження №726-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Херсонської області», яким відповідно до абзацу першого пункту 7-1 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначені адміністративні центри та затверджені території територіальних громад Херсонської області згідно з додатком.

Не погоджуючись з оскаржуваним розпорядженням, позивач звернуся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам у цій справі, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, установленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування - сільські, селищні, міські ради та їхні виконавчі органи.

Приписами частини другої статті 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №280/97-ВР) визначено, що територіальні громади в порядку, встановленому законом, можуть об`єднуватися в одну сільську, селищну, міську територіальну громаду, утворювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати відповідно сільського, селищного, міського голову.

Відносини, що виникають у процесі добровільного об`єднання територіальних громад сіл, селищ, міст, а також добровільного приєднання до об`єднаних територіальних громад врегульовані Законом України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» від 05.02.2015 №157-VII (далі - Закон №157-VIII).

Відповідно до частини першої статті 3 Закону №157-VIII суб`єктами добровільного об`єднання територіальних громад є суміжні територіальні громади сіл, селищ, міст.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №157-VIII ініціаторами добровільного об`єднання територіальних громад сіл, селищ, міст можуть бути: 1) сільський, селищний, міський голова; 2) не менш як третина депутатів від загального складу сільської, селищної, міської ради; 3) члени територіальної громади в порядку місцевої ініціативи; 4) органи самоорганізації населення відповідної території (за умови представлення ними інтересів не менш як третини членів відповідної територіальної громади).

Згідно з частиною першою статті 8 Закону №157-VIII об`єднана територіальна громада вважається утвореною за цим Законом з дня набрання чинності рішеннями всіх рад, що прийняли рішення про добровільне об`єднання територіальних громад, або з моменту набрання чинності рішенням про підтримку добровільного об`єднання територіальних громад на місцевому референдумі та за умови відповідності таких рішень висновку, передбаченому частиною четвертою статті 7 цього Закону.

Статтею 11 Закону №157-VIII передбачено, що перспективний план формування територій громад Автономної Республіки Крим, області розробляється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, відповідною обласною державною адміністрацією згідно з методикою формування спроможних територіальних громад і охоплює всю територію Автономної Республіки Крим, області.

Методика формування спроможних територіальних громад розробляється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері територіальної організації влади, адміністративно-територіального устрою, розвитку місцевого самоврядування, та затверджується Кабінетом Міністрів України.

Перспективний план формування територій громад Автономної Республіки Крим, області затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідної обласної державної адміністрації.

Порядок розроблення перспективного плану формування територій громад Автономної Республіки Крим, області та умови формування проєктних спроможних територіальних громад визначено Методикою формування спроможних територіальних громад, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2015 № 214 (далі - Методика).

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 №34, яка набрала чинності 31.01.2020, до Методики внесено зміни та доручено Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним державним адміністраціям у двотижневий строк внести в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо приведення затверджених перспективних планів формування територій громад у відповідність із цією постановою.

Відповідно до пункту 4 Методики (в редакції постанови КМУ від 24.01.2020 № 34) Рада міністрів Автономної Республіки Крим, облдержадміністрація з урахуванням утворених відповідно до Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» об`єднаних територіальних громад розробляє відповідно до цієї Методики із залученням представників органів місцевого самоврядування, органів самоорганізації населення та громадськості відповідних адміністративно-територіальних одиниць: проект перспективного плану; паспорти спроможних територіальних громад за формою згідно з додатком 1.

Згідно з пунктом 5 Методики формування спроможних територіальних громад здійснюється у такій послідовності: 1) визначення потенційних адміністративних центрів спроможних територіальних громад та зон їх доступності; 2) визначення переліку територіальних громад, що входять до складу спроможних територіальних громад; 3) проведення оцінки рівня спроможності.

Відповідно до пункту 12 Методики з метою забезпечення відкритості та прозорості роботи з розроблення проекту перспективного плану утворюється робоча група, до складу якої входять представники Ради міністрів Автономної Республіки Крим, облдержадміністрації, відповідних органів місцевого самоврядування, органів самоорганізації населення та громадськості.

Поряд з цим, положеннями пункту 13 Методики визначено, що з метою врахування інтересів територіальних громад під час розроблення проекту перспективного плану уповноважені Радою міністрів Автономної Республіки Крим, облдержадміністрацією посадові особи проводять консультації з уповноваженими представниками органів місцевого самоврядування та їх асоціацій, а також суб`єктами господарювання та їх громадськими об`єднаннями.

За результатами консультацій оформляється протокол.

Консультації проводяться під час: визначення переліку територіальних громад, що можуть увійти до складу спроможної територіальної громади; визначення переліку територіальних громад, території яких не охоплюються зонами доступності потенційних адміністративних центрів; визначення меж територій спроможних територіальних громад.

Консультації проводяться насамперед з представниками територіальних громад, території яких охоплюються зонами доступності кількох потенційних адміністративних центрів.

За результатами консультацій та на підставі рішень органів місцевого самоврядування визначається потенційний адміністративний центр спроможної територіальної громади.

Згідно з пунктом 14 Методики якщо в процесі розроблення проекту перспективного плану після проведення консультацій виникла необхідність внесення до нього змін, проводяться додаткові консультації.

Пунктом 16 Методики передбачено, що проект акта Кабінету Міністрів України про затвердження перспективного плану (внесення змін до перспективного плану) вноситься Кабінетові Міністрів України Радою міністрів Автономної Республіки Крим, облдержадміністрацією в установленому порядку разом з паспортами спроможних територіальних громад.

Аналіз наведених положень Закону №157-VIII у взаємозв`язку із положеннями Методики дає підстави для висновку суду, що принципи добровільності, прозорості та відкритості об`єднання громадян забезпечуються, зокрема, шляхом проведення консультацій із територіальними громадами під час розроблення проекту перспективного плану, про що оформлюється протокол.

Таким чином, затвердження перспективного плану формування територій громад не є фактом об`єднання громад. Перспективний план лише засвідчує загальне бачення та соціально-економічну обґрунтованість ефективного територіального устрою на базовому рівні в межах відповідної області.

Завданням перспективного плану формування територій громад у межах відповідної області є визначення обґрунтованої територіальної основи для діяльності органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади, здатних забезпечити доступність та належну якість публічних послуг, що надаються такими органами, а також необхідної для цього ресурсної бази.

Водночас, аналіз змісту положень Закону №157-VIII дає підстави стверджувати, що територіальні громади, вирішуючи питання про об`єднання з метою створення спроможної територіальної громади, не зв`язані положеннями відповідного перспективного плану та не зобов`язані об`єднуватися відповідно до адміністративно-територіальної конфігурації, що ним передбачена.

При цьому, об`єднання громад можливе лише після прийняття суміжними радами відповідних рішень про згоду на таке об`єднання.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 15.04.2020 у справі №818/294/18, від 28.04.2020 у справі №240/4761/18.

Як зазначено позивачем, територіальна громада селища Сиваське не брала жодної участі у процесі прийняття рішення щодо формування території об`єднаної громади та не надавала згоди на об`єднання з іншими територіальними громадами.

При цьому, відповідач посилається на те, що що визнання протиправним і скасування розпорядження про визначення адміністративних центрів і затвердження територіальних громад відповідної області є неналежним способом захисту порушених прав, адже Кабінет Міністрів України не є суб`єктом проведення консультацій з питань об`єднання із представниками відповідних територіальних громад.

Так, у постанові від 17.11.2022 у справі 640/13545/20 Верховний Суд зазначив, що відповідно до частини першої статті 11 Закону №157-VIII перспективний план формування територій громад області розробляється відповідною обласною державною адміністрацією згідно з методикою формування спроможних територіальних громад, тому виключно обласна державна адміністрація наділена правом вносити зміни до перспективного плану формування територій громад області, а Кабінет Міністрів України, відповідно до частини третьої статті 11 Закону № 157-VIII, лише затверджує Перспективний план формування територій громад області за поданням відповідної обласної державної адміністрації.

На думку Верховного Суду, саме дії (рішення) відповідної облдержадміністрації можуть змінити територіально-адміністративний устрій області.

Пунктом 4 Методики формування спроможних територіальних громад (у редакції постанови КМУ від 24.01.2020 № 34) визначено, що повноваження на розроблення проекту перспективного плану із залученням представників органів місцевого самоврядування, органів самоорганізації населення та громадськості відповідних адміністративно-територіальних одиниць передбачені за облдержадміністраціями.

Відповідно до вимог Закону №157-VIII та Методики (у цій же редакції) основною умовою визначення у перспективному плані конфігурації спроможної територіальної громади є її відповідність визначеним критеріям спроможності.

Відтак, без з`ясування наявності (відсутності) правового спору між сільською радою та обласною державною адміністрацією з приводу (не)відповідності затвердженої оскаржуваним розпорядженням конфігурації затвердженим критеріям спроможності або ж визнання спроможною конфігурацію, яка є бажаною для позивача, висновки суду про порушення (Кабінетом Міністрів України) прав позивача у цій справі є передчасними.

Як було зазначено судом вище, принципи добровільності, прозорості та відкритості об`єднання громадян забезпечуються, зокрема, шляхом проведення консультацій із територіальними громадами під час розроблення проекту перспективного плану, про що оформлюється протокол.

Визначаючись щодо способу захисту прав, порушених у зв`язку із недотриманням вимог Методики під час розроблення перспективного плану, суд виходить із того, що затвердження перспективного плану хоч і стало у зв`язку із наведеними вище законодавчими змінами першоосновою для об`єднання територіальних громад, однак не є юридичним фактом об`єднання громад.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.09.2024 у справі №640/14194/20 та від 22.08.2024 у справі №640/13346/20.

Суд зазначає, що визначення в перспективному плані певної конфігурації спроможної територіальної громади є об`єктивною оцінкою потенційних можливостей такої громади з належного надання публічних послуг за умови добровільного об`єднання громад (добровільного приєднання до об`єднаної територіальної громади).

Водночас повноваження щодо підготовки перспективного плану, в межах якого проводиться оцінка рівня спроможності, покладаються саме на Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні державні адміністрації, які, відповідно до Методики здійснюють оцінку, зокрема, зауваженням та пропозиціям представників органів місцевого самоврядування, щодо певної конфігурації територіальних громад.

Кабінет Міністрів України не є суб`єктом проведення відповідних консультацій; процедурою розробки та прийняття перспективного плану не передбачена участь Кабінету Міністрів України у проведенні зазначених консультацій.

З урахуванням викладеного, якщо порушення своїх прав у процедурі затвердження перспективного плану позивач пов`язує саме з порушеннями, що допущені на етапі його розробки, зокрема, внаслідок не проведення консультацій, неврахування існуючої конфігурації територіальних громад чи оцінки її спроможності, належним способом захисту таких прав є визнання протиправними дій/рішень розробника перспективного плану відповідної обласної державної адміністрації і зобов`язання її розробити та подати на затвердження Кабінету Міністрів України перспективний план, який буде відповідати Методиці як за змістом, так і в частині процедури його прийняття.

Водночас, звертаючись до суду з цим адміністративним позовом, вимог до обласної державної адміністрації щодо оскарження перспективного плану формування територій громад Херсонської області позивачем не заявлялись, доказів оскарження таких дій та рішень Херсонської обласної державної адміністрації матеріали справи не містять.

Згідно з статтею 51 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України приймаються на засіданнях Кабінету Міністрів України шляхом голосування більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України, визначеного відповідно до статті 6 цього Закону. Якщо проект рішення отримав підтримку рівно половини посадового складу Кабінету Міністрів України і за цей проект проголосував Прем`єр-міністр України, рішення вважається прийнятим.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що Кабінетом Міністрів України дотримана процедура прийняття оскаржуваного розпорядження, на підтвердження чого надані відповідні документи (у справі наявні пояснювальна записка до проекту розпорядження, довідка про його погодження, протокол узгодження пропозицій, висновки Міністерства юстиції України, Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Міністерства фінансів України).

Так, згідно висновку Міністерства юстиції України, складеного за результатами правової експертизи до проекту розпорядження Кабінету України «Про затвердження переліку спроможних об`єднаних територіальних громад», вказаний проект відповідає Конституції України, актам законодавства, що мають вищу юридичну силу та узгоджується з актами такої ж юридичної сили.

Позивачем не наведено жодних доводів щодо порушення відповідачем процедури прийняття оскаржуваного розпорядження, визначеної Регламентом Кабінету Міністрів України, а тому суд доходить висновку, що така процедура була дотримана.

Суд вважає, що позивачем не підтверджено достатніми та належними доказами факту порушення його прав та охоронюваних інтересів в межах спірних правовідносин, а тому, виходячи з вищевикладеного, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Згідно з статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Приймаючи оскаржуване розпорядження, Кабінет Міністрів України діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, а тому підстави для визнання протиправним і скасування розпорядження від 12.06.2020 №726-р відсутні.

Згідно із частинами першою - третьою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За правилами статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог і як наслідок про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 264 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Сиваської селищної ради Кабінету Міністрів України, треті особи - Любимівська сільська рада, Осокорівська сільська рада, Чкалівська сільська рада, Хрещенівська сільська рада, Миролюбівська сільська рада Нововоронцовського району Херсонської області про визнання протиправним та скасування розпорядження відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Головуючий-суддя Перепелиця А.М.

Судді Головенко О.Д.

Колеснікова І.С.