Рішення № 140108556, 28.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року м. Київ справа №320/48901/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської міської ради Київської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Білоцерківської міської ради Київської області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Білоцерківської міської ради Київської області щодо належного розгляду клопотання (заяви) позивача від 15.08.2024 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності площею 0,0085 га з цільовим призначенням 03.07. Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі і з кадастровим номером: 3210300000:04:017:0038, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Білоцерківську міську раду Київської області на найближчій сесії розглянути клопотання (заяву) ОСОБА_1 від 15.08.2024 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності площею 0.0085 га з цільовим призначенням 03.07. Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі і з кадастровим номером: 3210300000:04:017:0038, яка розташована за адресою: вулиця Гоголя. 23. приміщення 2, місто Біла Церква Білоцерківський район, Київської області, з урахуванням правової оцінки, наданої у рішенні суду.

Ухвалою суду від 01.11.2024 відкрито провадження в даній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про безпідставність оскаржуваної бездіяльності з огляду на наявність у позивача визначених законом підстав для отримання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

За час розгляду справи відповідачем відзиву на позовну заяву надано не було.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулась до відповідача з заявою від 15.08.2024 за вхід. № 15.1.-07/4758, з приводу надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності площею 0.0085 га з цільовим призначенням 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі і з кадастровим номером: 3210300000:04:017:0038, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на дві окремі земельні ділянки: ділянка площею 0,0074 га. ділянка площею 0.0011 га без зміни її цільового призначення для подальшої державної реєстрації земельних ділянок, була внесена на розгляд 60 сесії міської ради 12 вересня 2024 року.

Відповідно до протоколу 60 сесії Білоцерківської міської ради Київської області питання було розглянуто та за результатами поіменного голосування не підтримано.

Як зазначено в супровідному листі № 10-13-968 до такого рішення, відповідно до п. 8 ст, 37 регламенту Білоцерківської міської ради VIII скликання, затвердженого рішенням Білоцерківської міської ради від 10.12.2020 № 03-02-УШ проект рішення або пропозиція, яка не отримала необхідної кількості голосів на підтримку, вважаються відхиленими.

З наданого витягу протоколу пленарного засідання позачергової сесії Білоцерківської міської ради VIII скликання, 12.09.2024, слухали:

Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером: 3210300000:04:017:0038 громадянці ОСОБА_1 .

Доповідала: Олеся Борзак - начальник управління регулювання земельних відносин міської ради.

Секретар міської ради Володимир Вовкотруб поставив на голосування проект рішення.

Голосували:

За-11

Проти - 0

Утрималися -1

Не голосували -16

Вирішили: за результатами поіменного голосування рішення не прийнято.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Судом встановлено, що 12.06.2023 позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого спадщина складається із: нежитлового приміщення в житловому будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з наступним описом: магазин промислових товарів «А», загальною площею 38,7 кв.м., ганок - «а», яке належало померлому ОСОБА_2 , на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , виданому Управлінням житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради 30.11.2012 року, на підставі Рішення виконавчого комітету № 480 від 13.11.2012, зареєстрованого в Комунальному підприємстві Київської обласної ради «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації» 03.12.2012.

Так, у померлого сина позивача був оформлений договір оренди землі № 70 від 16.05.2015.

Відповідно до рішення Білоцерківської міської ради від 27.07.2023 припинено дію договору оренди землі з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 на земельну ділянку під розміщення власного нежитлового приміщення - магазину по продажу промислових товарів за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0085 га з кадастровим номером 3210300000:04:017:0038, який укладений 16,06,2015 року № 70 на підставі підпункту 1,1 пункту 1 рішення міської ради від 26.05.2015 №1549-75-УІ «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду та передачі ділянок в оренду» і зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як інше речове право 21.08.2015 за №10966490 відповідно ст. 31 Закону України «Про оренду землі», а саме: смерті фізичної особи-орендаря.

Позивач звернулася з заявою про передачу земельної ділянки комунальної власності в оренду від 23.06.2023 за № 15.1-07/2266. За результатом розгляду такої заяви відмовлено в передачі земельної ділянки комунальної власності, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.08.2015 року № 10966360, в оренду громадянці ОСОБА_1 з цільовим призначенням 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (вид використання - для експлуатації та обслуговування магазину промислових товарів - нежитлове приміщення в житловому будинку) площею 0,0085 га строком на 5 (п`ять) років за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210300000:04:017:0038, враховуючи протокол постійної комісії з питань земельних відносин та земельного кадастру, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища від 11.07.2023 №75.

Відповідно до витягу з протоколу № 75 від 11.07.2023 засідання постійної комісії з питань земельних відносин та земельного кадастру, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища Білоцерківської міської ради, за результатами розгляду поданих до заяви матеріалів, присутніми депутатами рекомендовано відмовити у передачі земельної ділянки комунальної власності в оренду громадянці ОСОБА_1 , рекомендувати провести поділ земельної ділянки з відокремленням частини під пішохідним тротуаром, означені причини відмови зазначені і у відповіді Білоцерківської міської ради за №11- 1622 від 14.09.23.

Позивач звернулася до землевпорядної організації, яка виготовила зведені кадастрові плани поділу земельної ділянки кадастровий номер: 3210300000:04:017:0038 загальної площі 0,0085 га, на земельну ділянку 0.0074 га та на земельну ділянку площею 0.0011 га.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 120 Земельного кодексу у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувана (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувану (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

У разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва право власності на земельну ділянку (крім земель державної, комунальної власності), на якій розміщено такий об`єкт, одночасно переходить від відчужувана (попереднього власника) такого об`єкта до набувача у розмірі належної відчужувану (попередньому власнику) частки у праві спільної власності на такий об`єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо відчужувану (попередньому власнику) у праві спільної власності на такий об`єкт належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому самому розмірі.

При вчиненні правочину, який передбачає перехід права власності на частку у праві спільної власності на такий об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

У разі набуття державою права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва комунальної власності, розміщений на земельній ділянці комунальної власності, право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить до держави без зміни її цільового призначення. У разі якщо у власності територіальної громади перебувала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до держави переходить право власності на таку частку. Вимоги цього абзацу не поширюються на земельні ділянки комунальної власності, які відповідно до закону не можуть передаватися у державну власність.

У разі набуття територіальною громадою права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва комунальної власності іншої територіальної громади, розміщений на земельній ділянці комунальної власності такої іншої територіальної громади, право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить до територіальної громади, яка набуває у власність відповідний об`єкт, без зміни її цільового призначення. У разі якщо у власності територіальної громади перебувала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до територіальної громади, яка набуває у власність відповідний об`єкт, переходить право власності на таку частку.

У випадках, визначених абзацами першим - другим цієї частини, рішення відповідних органів про передачу об`єкта нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкта незавершеного будівництва до державної, комунальної власності мають передбачати передачу права власності на земельну ділянку, на якій розміщений відповідний об`єкт, із зазначенням її кадастрового номера.

У разі набуття територіальною громадою права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва державної власності, розміщений на земельній ділянці державної власності, орган місцевого самоврядування зобов`язаний протягом ЗО днів звернутися до відповідного органу виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, з клопотанням про передачу земельної ділянки у комунальну власність у порядку, передбаченому статтею 117 цього Кодексу. Орган виконавчої влади зобов`язаний не пізніше ЗО днів з дня отримання поданого у встановленому порядку клопотання передати її у комунальну власність. У разі якщо у власності держави перебувала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, у власність територіальної громади передається така частка. Вимоги нього абзацу не поширюються на земельні ділянки державної власності, які відповідно до закону не можуть передаватися у комунальну власність.

У разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію у відчужувана (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувана (попереднього власника) такого об`єкта, крім випадків, визначених частиною шостою цієї статті. Волевиявлення орендодавця (власника) земельної ділянки, відчужувана (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагається.

У разі переходу права оперативного управління, господарського відання на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва державної власності, що розміщений на земельній ділянці державної власності, яка перебуває у постійному користуванні попереднього суб`єкта права оперативного управління, господарського відання на такий об`єкт, право постійного користування земельною ділянкою переходить особі, до якої перейшло право оперативного управління, господарського відання на такий об`єкт, крім випадків, коли на земельній ділянці розміщені інші об`єкти нерухомого майна.

У разі переходу права оперативного управління, господарського відання на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва комунальної власності, який розміщений на земельній ділянці комунальної власності, яка перебуває у постійному користуванні попереднього суб`єкта права оперативного управління, господарського відання на такий об`єкт, право постійного користування земельною ділянкою переходить особі, до якої перейшло право оперативного управління, господарського відання на такий об`єкт, крім випадків, коли на земельній ділянці розміщені інші об`єкти нерухомого майна.

У разі якщо на земельній ділянці державної, комунальної власності, на якій розміщений об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право оперативного управління, господарського відання на який переходить від однієї особи до іншої, розміщений інший об`єкт нерухомого майна, набувач права оперативного управління, господарського відання має право вимагати від органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою, а також попереднього землекористувача поділу земельної ділянки із виділенням частини земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт і яка необхідна для його обслуговування, в окрему земельну ділянку та передачі її йому у постійне користування (крім випадків, коли набувач права оперативного управління, господарського відання на такий об`єкт не може набувати земельну ділянку у постійне користування).

Згідно статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувана (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувана, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувана (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

Частиною 1 статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Із положень статті 118 ЗК України вбачається, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною 7 цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко- економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно- територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Таким чином, підставами для відмови у наданні дозволу є: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно- правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Дані підстави є вичерпними та не передбачають відмови у зв`язку з перебуванням земельної ділянки в оренді іншої особи.

Як вже зазначалось, позивач звернулась до відповідача із клопотанням (заявою) про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, комунальної власності, площею 0,0085 га з цільовим призначенням 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі і з кадастровим номером: 3210300000:04:017:0038, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на дві окремі земельні ділянки: ділянка площею 0,0074 га та ділянка площею 0,0011 га без зміни їх цільового призначення для подальшої державної реєстрації земельних ділянок.

Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Частиною 6 статті 79-1 ЗК України визначено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування (ч.7 статті 79-1 ЗК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій», проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом: технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

За приписами статті 25 цього ж Закону документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Так у постанові від 21.01.2021 по справі №120/1615/20 Верховний Суд дійшов висновку, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Тобто, згідно з ЗК України, способами формування земельної ділянки, є, у порядку відведення земельної ділянки із земель державної, комунальної власності (за відсутності на цій частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок), шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки.

На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже ч. 2 ст. 79 ЗК України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.

Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладену у постанові Верховного Суду від 04.05.2020 у справі №802/1539/17-а.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про землеустрій» замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

Частиною шостою статті 79-1 ЗК України визначено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Разом з тим, положеннями ст. 56 Закону України «Про землеустрій» визначено, що технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; в) кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; г) матеріали польових геодезичних робіт; г) акт приймання- передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу; д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути; е) нотаріально посвідчена згода на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні); є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

Із зазначеного вбачається, що наявність згоди власника або органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою на поділ чи об`єднання земельних ділянок є вимогою до самої технічної документації із землеустрою.

В силу положень статті 118 ЗК України, відповідач був зобов`язаний розгляну зазначене клопотання у місячний строк і надати дозвіл на розробку технічної документації або надати мотивовану відмову.

Водночас, жодних доказів щодо прийняття відповідачем мотивованого рішення за результатами розгляду поданого позивачем клопотання (заяви) з додатками не надано.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, нормами законодавства передбачено можливі варіанти поведінки уповноваженого органу за результатами розгляду клопотання особи про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, а саме: 1) надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою або 2) вмотивовано відмовити.

Отже, неприйняття уповноваженим органом відповідного рішення за результатами розгляду клопотання особи про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою свідчитиме про допущення таким органом бездіяльності щодо неприйняття жодного рішення за результатами розгляду вказаного клопотання, передбаченого статтею 118 ЗК України.

Частиною 1 статті 122 ЗК України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

У відповідності до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 59 цього Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Правовий статус Білоцерківської міської ради Київської області визначається Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР).

Стаття 26 Закону № 280/97-ВР передбачає виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад.

Так, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, серед іншого, відповідно до закону питання регулювання земельних відносин (п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, аналізуючи вказані норми, треба зазначити, що закон встановлює конкретний (місячний) строк для розгляду органом місцевого самоврядування клопотання громадянина про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та зобов`язує відповідний орган місцевого самоврядування прийняти за наслідками розгляду такого клопотання одне з двох рішень: про надання дозволу на розроблення документації або про відмову у його наданні.

Так, протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень це зовнішня форма пасивної поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно- правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Відповідно до ч. 15 ст. 46 Закону № 280/97-ВР порядок проведення першої сесії ради, порядок обрання голови та заступника (заступників) голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". До прийняття регламенту ради чергового скликання застосовується регламент ради, що діяв у попередньому скликанні.

Таким чином, підготовка та розгляд питань, вирішення яких належить до повноважень ради, виносяться на пленарні засідання ради і регулюється, окрім Закону № 280/97-ВР, ще й Регламентом ради. Це стосується і клопотання позивача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки окремої процедури розгляду таких питань чинним законодавством України не передбачено.

Втім, відсутність рішення про надання дозволу позивачу на розробку документації із землеустрою чи про відмову у його наданні свідчить про те, що клопотання позивача не було розглянуте відповідно до норм статті 118 Земельного кодексу України.

Отже, відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо належного розгляду клопотання позивача та прийняття відповідного рішення у строк та в спосіб, що визначені законом.

За час розгляду справи відповідачем будь-яких заперечень щодо вказаних обставин надано не було.

З наведених мотивів, можна прийти до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення за результатами розгляду клопотання (заяви) позивача від 15.08.2024 про надання дозволу на виготовлення документації землеустрою щодо поділу земельної ділянки, зобов`язання відповідача розглянути таку заяву, за наслідком чого прийняти мотивоване рішення.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваної бездіяльності на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо питання розподілу судових витрат, необхідно зазначити таке.

Позивачем було подано до суду клопотання про стягнення на його користь з відповідача понесені витрати на професійну правову допомогу у розмірі 17 000, 00 грн.

Так, до позовної заяви було додано договір про надання правової допомоги акту виконаних робіт, довідки, розрахунку витрат які підтверджують сплату позивачем 17 000, 00 грн за послуги з правничої допомоги, надані йому під час розгляду даної справи.

Відповідно до вимог статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Виходячи з системного тлумачення наведеного правового положення вбачається, що судовими витратами є виключно ті витрати сторони, які безпосередньо пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до статі 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Беручи до уваги наведене вбачається наявність підстав для стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 17 000, 00 грн.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 17 000, 00 грн (витрати на професійну правничу допомогу) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Білоцерківської міської ради Київської області (09117, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 15; код ЄДРПОУ 26376300) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Білоцерківської міської ради Київської області щодо належного розгляду клопотання (заяви) позивача від 15.08.2024 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності площею 0,0085 га з цільовим призначенням 03.07. Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі і з кадастровим номером: 3210300000:04:017:0038, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Білоцерківську міську раду Київської області на найближчій сесії розглянути клопотання (заяву) ОСОБА_1 від 15.08.2024 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності площею 0.0085 га з цільовим призначенням 03.07. Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі і з кадастровим номером: 3210300000:04:017:0038, яка розташована за адресою: вулиця Гоголя. 23. приміщення 2, місто Біла Церква Білоцерківський район, Київської області, за наслідком чого прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої у даному рішенні суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківської міської ради Київської області на користь ОСОБА_1 понесені останньою судові витрати у розмірі 17 000, 00 грн (сімнадцять тисяч гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.