Ухвала суду № 140108104, 28.09.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

З ПИТАНЬ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПОЗОВУ

28 вересня 2026 рокуСправа № 280/8886/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Білецької Крістіни Олександрівни , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ТОВ НАЦІОНАЛЬНА ЕКСПЕРТНО-ПРАВОВА ГРУПА, ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ВІНСТАР про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування окремого положення постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Білецької Крістіни Олександрівни (далі відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ТОВ НАЦІОНАЛЬНА ЕКСПЕРТНО-ПРАВОВА ГРУПА, ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ВІНСТАР, в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Білецької Крістіни Олександрівни щодо примусового проникнення 14.08.2026 у виконавчому провадженні №79098780 до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та проведення огляду його внутрішніх приміщень за відсутності власника та його представника, без згоди власника та без вмотивованого рішення суду про примусове проникнення.

визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Білецької Крістіни Олександрівни щодо проведення 14.08.2026 у виконавчому провадженні №79098780 фактичної передачі арештованого майна іншому зберігачу за відсутності боржника та його представника без дотримання вимог частин другої та третьої статті 22 Закону України Про виконавче провадження щодо участі не менше двох понятих під час передачі майна;

визнати протиправним та скасувати окреме положення пункту 2 постанови приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Білецької Крістіни Олександрівни від 13.08.2026 про призначення суб`єкта оціночної діяльності у виконавчому провадженні №79098780, а саме: При визначенні вартості описаного та арештованого майна, врахувати строки продажу майна, які зазначено у Законі України "Про виконавче провадження" та Порядку реалізації арештованого майна.

Ухвалою судді від 27.08.2026 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою суду від 21.09.2026 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

25.09.2026 позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд: до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 280/8886/26 заборонити приватному виконавцю виконавчого округу Запорізької області Білецькій Крістіні Олександрівні у межах виконавчого провадження № 79098780 передавати на реалізацію таке нерухоме майно: - житловий будинок літ. Н загальною площею 967,6 кв. м, житловою площею 303,6 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; - земельну ділянку площею 0,0748 га, кадастровий номер 2310100000:04:041:0062, розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ювілейна, 18.

Заява мотивована тим, що 18.09.2026 суб`єктом оціночної діяльності складено звіти про оцінку житлового будинку літ. Н загальною площею 967,6 кв. м, житловою площею 303,6 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,0748 га, кадастровий номер 2310100000:04:041:0062, розташованої за тією самою адресою. Вартість житлового будинку визначено у розмірі 12 022 413,00 грн. без ПДВ, земельної ділянки - 749 653,00 грн без ПДВ. Загальна визначена вартість становить 12 772 066,00 грн. без ПДВ. 22.09.2026 приватним виконавцем Білецькою К.О. складено Повідомлення про результати оцінки майна № 01-31/21951. У ньому прямо зазначено: «За вказаною ціною майно буде передано на реалізацію». Отже, ризик передачі майна на реалізацію підтверджений не припущенням позивача, а офіційним документом самого відповідача після завершення оцінки. Повні звіти про оцінку для вирішення питання про забезпечення позову не дублюються: факт завершення оцінки, визначені суми та намір передати майно на реалізацію прямо підтверджені Повідомленням відповідача від 22.09.2026 № 01 31/21951. Запитуваний захід забезпечення не виходить за межі цього зв`язку: позивач просить лише тимчасово не допустити переходу до наступної стадії - передачі конкретного майна на реалізацію - до набрання законної сили рішенням у цій справі. Невжиття заходів може істотно ускладнити ефективний судовий захист. Після передачі майна на реалізацію можуть виникнути нові правовідносини, пов`язані з організацією продажу, участю третіх осіб, визначенням переможця, оплатою та оформленням результатів реалізації. Це може вимагати нових способів захисту навіть у разі задоволення позову щодо визначення вартості. Запропонований захід є вузьким, тимчасовим та співмірним відповідно до статей 150-151 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача; одним із передбачених способів є заборона відповідачу вчиняти певні дії. Просить задовольнити заяву про забезпечення позову у справі № 280/8886/26.

Відповідно до ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути заяву без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно з частиною 2 статті 151 даного Кодексу суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином, частиною 1 статті 151 КАС України встановлені види забезпечення позову.

Вжиття заходів забезпечення позову, які передбачені частиною першою статті 151 КАС України, можливі лише за наявності обставин, що визначені частиною другою статті 150 ККАС України.

Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Предметом заявленого адміністративного позову, про вжиття заходів забезпечення якого заявлено, є правомірніть дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Білецької Крістіни Олександрівни щодо примусового проникнення 14.08.2026 у виконавчому провадженні №79098780 до житлового будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ювілейна, 18, та проведення огляду його внутрішніх приміщень за відсутності власника та його представника, без згоди власника та без вмотивованого рішення суду про примусове проникнення, щодо фактичної передачі арештованого майна іншому зберігачу за відсутності боржника та його представника без дотримання вимог частин другої та третьої статті 22 Закону України Про виконавче провадження щодо участі не менше двох понятих під час передачі майна, правомірність положення пункту 2 постанови приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Білецької Крістіни Олександрівни від 13.08.2026 про призначення суб`єкта оціночної діяльності у виконавчому провадженні №79098780, а саме: При визначенні вартості описаного та арештованого майна, врахувати строки продажу майна, які зазначено у Законі України "Про виконавче провадження" та Порядку реалізації арештованого майна.

За своїм змістом подана заява про забезпечення позову мотивована протиправністю дій приватного виконавця у ВП № 79098780 щодо визначення вартості належного позивачу нерухомого майна на підставі звітів про оцінку від 18.09.2026, складених ТОВ «НАЦІОНАЛЬНА ЕКСПЕРТНО-ПРАВОВА ГРУПА». А невжиття заходів забезпечення адміністративного позову, на думку позивача, може мати наслідком заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Слід зазначити, що забезпечення позову - це, насамперед, вжиття судом, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Так, у вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням заявника.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо та достатньо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Рішення чи дії суб`єктів владних повноважень безумовно мають певний вплив на права та інтереси особи, що якої вони прийняті/вчинені. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Водночас, такі обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2023 року у справі №640/32519/21.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

До заяви про забезпечення позову не додано доказів на підтвердження наявності підстав, передбачених ст. 150 КАС України, які є обов`язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову.

Посилання заявника на майбутню ймовірну загрозу ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду, ефективного захисту та поновлення порушених прав, не може бути єдиною підставою для забезпечення позову, оскільки, у разі вирішення спору на користь заявника по суті, застосовуються відповідні правові механізми, спрямовані на відновлення попереднього становища та виконання вимог законодавства.

Слід звернути увагу на те, що позивачем не вказано, у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому та не надано жодних доказів на підтвердження цього.

Матеріали справи не містять доказів звернення стягнення на майно позивача у виконавчому провадженні ВП № 79098780 та вчинення приватним виконавцем дій щодо примусової реалізації нерухомого майна.

Отже, заява не містить належного та достатнього обґрунтування необхідності забезпечення позову та не містить доказів, які би вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, або ж вказували на наявність очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності приватного виконавця, суб`єкта оціночної діяльності та порушення у зв`язку із цим прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.

Сам собою факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Під час розгляду заяви про забезпечення позову судом не виявлено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення у разі його ухвалення на користь позивача.

Крім того, суд звертає увагу, що ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (пункт 6); залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання (пункт 15).

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону №1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Частиною першою статті 50 Закону №1404-VIII передбачено, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник.

Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 50 Закону №1404-VIII після документального підтвердження належності боржнику на праві власності/спеціальному майновому праві об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, заставлений третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 57 Закону №1404-VIII для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

Частиною 1 ст. 61 Закону №1404-VIII визначено, що реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною. Реалізація за фіксованою ціною застосовується щодо майна, оціночна вартість якого не перевищує 30 мінімальних розмірів заробітної плати. Реалізація за фіксованою ціною не застосовується до нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден незалежно від вартості такого майна.

Враховуючи вищевикладене, реалізація арештованого майна позивача, про заборону якої, зокрема, просить заявник у заяві про забезпечення позову, згідно із Законом №1404-VIII здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів (вартість майна позивача перевищує 30 мінімальних розмірів заробітної плати).

Згідно з приписами ч. 6 ст. 151 КАС України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави, територіальної громади, є неправомірним.

Відтак, виходячи зі змісту позовної заяви та викладеного у заяві про забезпечення позову обґрунтування щодо вжиття заходів забезпечення позову, дослідивши наявні матеріали, станом на час винесення цієї ухвали, беручи до уваги відсутність обставин крайньої необхідності та підстав, з якими наведені вище норми Кодексу адміністративного судочинства України пов`язують можливість забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.

Керуючись положеннями ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її підписання.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сіпака