Ухвала суду № 140108095, 28.09.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

28 вересня 2026 року Справа № 280/9823/26 м.Запоріжжя Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Христофорова А.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-б, ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

15.09.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просив суд:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо поновлення ОСОБА_1 виплати соціальних пільг у грошовій формі на оплату житлово комунальних послуг з 01 травня 2025 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити ОСОБА_1 з 01 травня 2025 року виплату соціальних пільг у грошовій формі на оплату житлово комунальних послуг, передбачених пунктом 6 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Згідно квитанції № 1355-1538-9657-5366 від 15.09.2026 року Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Ухвалою суду від 21.09.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, було залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до суду обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду разом із доказами, на підтвердження викладених обставин.

22.09.2026 року через систему «Електронний суд» представником позивача на виконання вимог ухвали суду від 21.09.2026 року було надано клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду. В обґрунтування вказаного клопотання представником було зазначано, що у травні 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області припинило виплату соціальних пільг у грошовій формі на оплату житлово-комунальних послуг, проте не направляло Позивачу жодного офіційного письмового рішення, розпорядження чи повідомлення із зазначенням причин, підстав та порядку оскарження такого припинення. Відсутність виплати могла бути наслідком технічного збою, перерахунку або затримки фінансування під час воєнного стану, а не офіційною правовою відмовою органу владних повноважень. Позивач 19 лютого 2026 року звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із письмовою заявою щодо роз`яснення причин припинення виплати пільги та проханням поновити її виплату. Про остаточну офіційну позицію Відповідача, правові підстави відмови та наявність протиправної бездіяльності Позивачу стало відомо виключно після отримання листа-відповіді ГУ ПФУ в Запорізькій області від 19.03.2026 року №12373-9948/Ш-02/8-0800/26. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а, у спорах з органами Пенсійного фонду України особа вважається такою, що дізналася про порушення своїх прав, саме з моменту отримання від органу ПФУ відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо виплат. З огляду на те, що офіційну письмову відмову з роз`ясненням причин припинення пільг (лист ГУ ПФУ в Запорізькій області № 12373-9948/Ш-02/8-0800/26) Позивачем отримано після звернення із заявою від 19.02.2026 року, перебіг 6-місячного строку звернення до суду розпочався саме після ознайомлення з вказаним листом від 19.03.2026 року. Позов подано 15 вересня 2026 року, тобто в межах шестимісячного строку від дня дізнання про офіційну правову позицію та мотиви відповідача.

Розглядаючи клопотання представника позивача та вирішуючи питання щодо строків звернення до суду, суд зазначає наступне.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, на думку суду, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись. Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Позивач вважає, що відповідач всупереч чинного законодавства припинив виплату пільг на оплату житлово-комунальних послуг, у зв`язку із чим просить суд зобов`язати відповідача відновити порушене право з 01.05.2025 року.

Водночас, суд наголошує на тому, що виплата пільг на оплату житлово-комунальних послуг, є щомісячним періодичним платежем. Позивач мав реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було припинено нарахування та виплата соціальної пільги за користування житлово-комунальними послугами. Отже, з дня припинення нарахування відповідної допомоги позивач вважається таким, що повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

Пунктом 6 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на виплату житлових субсидій та пільг громадянам на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати житлових субсидій та пільг громадянам на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу" від 29.12.2023 № 1404, встановлено, що головні управління Фонду щомісяця до 25 числа розраховують суми пільг за поточний місяць.

На основі відповідних розрахунків головних управлінь Фонду централізовано Фондом формується заявка щодо потреби в бюджетних коштах на виплату пільг та потреби на оплату послуг, пов`язаних із виплатою та доставкою пільг через виплатні об`єкти, в якій враховуються невиплачені та повернуті кошти на виплату пільг (окремо - на оплату житлово-комунальних послуг і окремо - на придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу).

Фонд перераховує бюджетні кошти на виплату пільг:

на рахунки пільговиків, відкриті в уповноважених банках, - до 5 числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховано пільги;

через виплатні об`єкти - до 25 числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховано пільги, згідно з графіком виплати пенсії та грошової допомоги одержувачам.

Оскільки пільги виплачуються за попередній місяць у наступному, позивач не отримав пільгу в червні 2025 року за травень 2025 року.

Тому суд приходить до переконання, що з місяця наступного за місяцем в якому було зупинення виплати пільг на оплату житлово-комунальних послуг (з червня 2025), позивач вважається таким, що повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

Проте, до суду із вказаним позовом позивач звернувся лише 15.09.2026 року, тобто з пропуском строку, встановленого ст. 122 КАС України, в частині позовних вимог за період з 01.05.2025 року по 14.03.2026 року.

Разом з цим, отримання листа відповідача від 19.03.2026 року №12373-9948/Ш-02/8-0800/26 у відповідь на звернення позивача від 19 лютого 2026 року не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти набагато пізніше після не отримання соціальної пільги.

Суд вказує, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Наведені представником позивача у його заяві обставини не можуть вважатися поважними причинами пропуску строку звернення до суду, оскільки як вже було неодноразово наголошено вище, згадані виплати мають щомісячний характер і про їх припинення, зменшення чи нарахування у неправильному розмірі позивачу мало бути відомо не пізніше неотримання/отримання вперше такої виплати у межах спірного періоду.

Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 05.03.2024 у справі №300/5476/22 та від 21.02.2024 у справі №240/27663/23.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого.

Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (№ 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" № 11681/85).

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Отже, представник позивача не навів достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до суду, які завадили йому звернутися з цим позовом протягом встановленого законом строку, а тому наведені обставини суд визнає недостатніми для висновку про наявність підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення строку звернення до суду.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог, що охоплюють період з 01.05.2025 року по 15.03.2026 року, оскільки зазначені у заяві обставини не є поважними, а тому заява про поновлення цього строку не підлягає задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною другою статті 123 КАС України встановлено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Підсумовуючи вищевикладене, зважаючи на те, що позивач не повідомив поважних причин пропуску строку звернення до суду, у суду наявні підстави, встановлені частиною другою статті 123 та пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України, для повернення позовної заяви в частині вимог, що заявлені з пропуском строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України.

Відтак, враховуючи, що позовні вимоги викладені в тексті прохальної частини позову (не оформлене у вигляді окремого письмового документу) і не можуть бути фізично виокремлені судом в окремий письмовий документ з метою їх повернення, останні належить вважати повернутими та без окремого направлення позивачеві позовної заяви засобами поштового зв`язку.

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови в поновленні ОСОБА_1 виплати соціальних пільг у грошовій формі на оплату житлово комунальних послуг з 01 травня 2025 року; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити ОСОБА_1 з 01 травня 2025 року виплату соціальних пільг у грошовій формі на оплату житлово комунальних послуг, передбачених пунктом 6 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», за період з 01.05.2025 року по 14.03.2026 року - повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної силиз моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Б. Христофоров