Рішення № 140108078, 28.09.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року Справа № 280/7704/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Садового І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр-т. Соборний, буд.158-Б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012)

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

27.07.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якому позивач просить суд:

- відстрочити сплату судового збору, бо на підставі протиправної бездіяльності відповідача позивач позбавлений з 2020 року єдиного джерела доходу своєї пенсії;

- визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати пенсії позивачу з 24.01.2026;

- зобов`язати відповідача поновити нарахування та виплату пенсії позивачу з 24.01.2026;

- справу просимо розглянути у відсутність адвоката та заявника в порядку письмового провадження, на задоволенні позовних вимог наполягаємо.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 29.07.2026 задоволено клопотання представника позивача про звільнення від сплати судового збору та звільнено позивача від сплати судового збору.

Ухвалою суду від 29.07.2026 відкрито провадження у справі №280/7704/26, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення та виклику учасників справи.

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві (вх.№42368 від 27.07.2026). Зокрема зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію за віком, яка призначена йому на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV). Починаючи з 2020 року позивачу було призупинено виплату пенсії, у зв`язку з чим він звернувся до органів Пенсійного фонду України з проханням надати можливість пройти відеоідентифікацію для поновлення пенсії, однак отримав відмову. Зауважено, що за змістом частини першої статті 49 Закону № 1058-IV припинення виплати пенсії можливо лише за умови прийняття пенсійним органом або судом відповідного рішення з підстав, визначених законом. Оскільки відповідачем не надано доказів, що пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості, то підстав для припинення її виплати немає. Вважаючи дії відповідача щодо невиплати пенсії такими, що порушують право позивача на гарантоване чинним законодавством України пенсійне забезпечення, представник позивача просить суд задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог викладені у відзиві на позовну заяву (вх.№46738 від 14.08.2026). Окрім іншого вказано, що за результатами проведеної верифікації одержувача пенсії шляхом відеоконференцзв`язку та опрацюванням наданих позивачем документів відповідно до Порядку встановлення територіальним органом Пенсійного фонду України особи одержувача пенсії, щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, інших соціальних виплат шляхом відеоконференцзв`язку, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 20.11.2023 № 49-2 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 05.12.2023 за № 2111/41167, рішенням № 1441957 від 28.05.2026 не було встановлено позивача, як особу одержувача пенсії. Водночас, позивачу було запропоновано повторно подати заяву через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України шляхом заповнення відповідного електронного бланку, або за допомогою засобів телефонного зв`язку через визначені контактні центри для проведення відеоідентифікації. Відповідно до пункту 1.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (зі змінами), заява про поновлення пенсії до територіального органу Пенсійного фонду України подається заявником особисто. Натомість, позивач не звертався із заявою встановленої форми до органів Пенсійного фонду про поновлення пенсії, а тому відповідачем не вчинялось жодних протиправних дій чи бездіяльності стосовно не поновлення пенсії позивачу. На підставі вищенаведеного представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим 11.06.1996 Совєтським РВ Макіївського МУ УМВС в Донецькій області (а.с.4-5).

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, як отримувач пенсії за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 від 21.06.2006 (а.с.6).

Згідно з довідкою від 11.12.2014 №2304003068 ОСОБА_1 взято на облік осіб переміщених з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції (а.с.26).

Починаючи з березня 2017 року позивачу припинено нарахування та виплату пенсії.

У відповідь на електронне звернення позивача від 13.05.2026 №ВЕБ-05001-Ф-С-26-292700 відповідачем листом від 01.07.2026 №30100-30125/Д-02/8-0800/26 повідомлено, що за матеріалами електронної пенсійної справи позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області, як внутрішньо-переміщена особа та отримувач пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до Закону №1058-IV. За даними Пенсійного фонду України останній раз пенсійні кошти були отримані в лютому 2017 року. Для поновлення виплати пенсії необхідно особисто звернутися до будь-якого діючого відділу обслуговування громадян (сервісного центру) в межах України незалежно від місця реєстрації (проживання) з відповідною заявою. Перегляд інформації у розділі «Моя пенсія» в особистому кабінеті на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України буде доступний після поновлення виплати пенсії (а.с.30).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 28.05.2026 №1441957 за заявою позивача від 13.05.2026 проведено відеоконференцзв`язок, опрацьовано надані документи та відповіді на поставлені запитання, за результатом чого особу позивача не встановлено у зв`язку з тим, що не є отримувачем інших соціальних виплат (а.с.27).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо невиплати з 24.01.2026 пенсії, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституція України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема:

1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина;

6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки;

12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положенням частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно частин 1 статті 2 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь - якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюється Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Частиною 3 статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон №1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

За приписами частини 2 цієї статті, пенсія може виплачуватися за довіреністю, порядок оформлення і строк дії якої визначаються законом. Виплата пенсії за довіреністю здійснюється протягом усього періоду дії довіреності за умови поновлення пенсіонером заяви про виплату пенсії за довіреністю через кожний рік дії такої довіреності.

Згідно із частиною 1 статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2-1) за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном; 3) у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку; 3-1) у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин"; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 4-1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством; 5) в інших випадках, передбачених законом. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

За змістом наведеної норми випадки, за яких може бути припинено виплату пенсії, можуть бути передбачені виключно законом.

Водночас, таке припинення можливе виключно на підставі рішення територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду (постанова Верховного Суду від 20.04.2022 у справі № 236/2495/17).

Так, судом встановлено, що припинення виплати пенсії позивачу відбулось не в внаслідок прийняття окремого рішення, а тому суд вважає, що припинення виплати пенсії здійснено не у спосіб, установлений Законом №1058-IV.

З огляду на встановлені судом обставини, відповідачем не доведено прийняття належного рішення про припинення виплати пенсії позивачу, а також не підтверджено наявності передбачених законом підстав для такого припинення.

Відтак, у цій справі відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що припинення виплати пенсії позивачу здійснено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені законом.

За таких обставин суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу є протиправними, оскільки вчинені без прийняття відповідного рішення та без належного правового обґрунтування.

Як наслідок суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати пенсії позивачу з 24.01.2026 та наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно, належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання відповідача поновити нарахування та виплату пенсії з 24.01.2026.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача про необхідність звернення позивача із відповідною заявою про поновлення виплати пенсії як передумови для її поновлення.

Як встановлено судом, виплату пенсії позивачу було припинено не на підставі належним чином оформленого рішення, прийнятого у спосіб та з підстав, визначених Законом №1058-IV, а тому таке припинення є протиправним.

За таких обставин звернення позивача із заявою про поновлення виплати пенсії фактично означало б покладення на нього обов`язку вчинити додаткові дії для відновлення права, порушеного самим відповідачем унаслідок неправомірного припинення виплати пенсії.

Суд звертає увагу, що подання заяви про поновлення виплати пенсії є необхідним у випадках, коли законодавством передбачено відповідний порядок поновлення виплати пенсії після її припинення з правомірних підстав. Натомість у цій справі судом встановлено протиправність самого припинення виплати пенсії, здійсненого без прийняття відповідного рішення та без доведення наявності законних підстав для такого припинення.

Отже, відсутні правові підстави для покладення на позивача обов`язку повторно звертатися із заявою про поновлення виплати пенсії, оскільки таке поновлення є наслідком усунення протиправних дій відповідача та відновлення становища, яке існувало до порушення права позивача.

Інший підхід призвів би до ситуації, за якої поновлення порушеного права особи ставилося б у залежність від вчинення нею додаткових дій, необхідність яких виникла виключно внаслідок неправомірної поведінки суб`єкта владних повноважень. Такий підхід не відповідає завданню адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на встановлену судом протиправність припинення виплати пенсії, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є не зобов`язання його повторно звертатися до відповідача із заявою, а безпосереднє зобов`язання відповідача поновити нарахування та виплату позивачу пенсії починаючи з 24.01.2026.

Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.

У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно із пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що ухвалою суду від 29.07.2026 позивача звільнено від сплати судового збору за подання даного адміністративного позову, розподіл судових витрат в порядку статті 139 КАС України судом не проводиться.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр-т. Соборний, буд.158-Б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр-т. Соборний, буд.158-Б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012) щодо припинення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) нарахування та виплати раніше призначеної пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр-т. Соборний, буд.158-Б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012) поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) нарахування та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV починаючи з 24.01.2026.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 28.09.2026.

Суддя І.В.Садовий