Рішення № 140107996, 28.09.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року Справа № 280/6036/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

16 червня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового (трудового) стажу позивача періодів роботи в Кооперативі «Надомник» з 17 серпня 1987 року по 16 лютого 1988 та з 25 лютого 1988 року;

зобов`язати відповідача зарахувати до страхового (трудового) стажу позивача періоди роботи в Кооперативі «Надомник» з 01.08.2011 по 01.03.2026, на підставі трудової книжки НОМЕР_1 та здійснити позивачу перерахунок і виплату пенсії за віком з дати звернення із заявою про перерахунок, а саме з 26 квітня 2026 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою суду від 18.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що вона перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач зазначає, що вона звернулася до відповідача з питання перерахунку її пенсії, у зв`язку із зарахуванням до страхового стажу додаткових періодів, проте відповідач відмовив у здійсненні перерахунку пенсії. Позивач вважає таку відмову протиправною, у зв`язку з чим звернулася до суду з цим позовом.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено про те, що в листі від 29.05.2026 позивачу було зазначено, що відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою Правління ПФУ від 25.11.2005 №22-1, розгляд питання про перерахунок пенсії здійснюється на підставі заяви встановленої форми, поданої до сервісного центру або через веб-портал електронних послуг ПФУ. За результатом розгляду такої заяви орган ПФУ приймає відповідне рішення або розпорядження. Відповідач зазначає, що лист ГУ ПФУ від 20.05.2026 є виключено листом-роз`ясненням (відповіддю на звернення громадян в Порядку Закону України «Про звернення громадян»), у якому позивачці було детально роз`яснено її право та процедуру звернення за перерахунком пенсії із відповідною заявою, яку вона так і не подала. Відповідач зазначає, що період роботи з 17.08.1987 по 16.02.1988 вже зарахований до страхового стажу позивача, що підтверджується формою РС-Право. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що 26.04.2026 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Запорізькій області з заявою про перерахунок пенсії.

Листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 29.05.2026 №25367-24180/К-02/8-0800/26 позивачку повідомлено про те, що вона звернулася до Головного управління в рамках Закону України від 02.10.1996 №393/96-ВР «Про звернення громадян». Також, зазначено, що для визначення права на перерахунок пенсії позивачу необхідно звернутися до органу ПФУ з відповідною заявою, у будь-який спосіб передбачений Порядком №22-1.

Позивач, не погодившись з правомірністю відмови у перерахунку пенсії, звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що згідно приписів статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно приписів статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно ч.1 ст.24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Суд зазначає, що згідно з ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, чинним законодавством передбачено підтвердження трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у разі коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Так, позивачка у позовній заяві просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового (трудового) стажу позивача періодів роботи в Кооперативі «Надомник» з 17 серпня 1987 року по 16 лютого 1988 та з 25 лютого 1988 року.

Відповідно до відомостей з трудової книжки НОМЕР_1 судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно працювала у Кооперативі «Надомник» у період з 17.08.1987 по 16.02.1988 та з 25.02.1988 по 29.03.1989.

Записи у трудовій книжці НОМЕР_1 за вказаний період виконані належним чином, не містять недоліків, та не перешкоджають зарахуванню таких періодів до страхового стажу позивачки.

Разом з тим, відповідно до відомостей про страховий стаж позивачки, який врахований при її призначенні пенсії (а.с.9), судом встановлено, що до страхового стажу ОСОБА_1 зараховано періоди роботи у Кооперативі «Надомник» з 17.08.1987 по 16.02.1988 та з 25.02.1988 по 29.03.1989.

Отже, позовні вимоги про зарахування до страхового стажу позивачки періодів у Кооперативі «Надомник» з 17.08.1987 по 16.02.1988 та з 25.02.1988 по 29.03.1989 є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки такі періоди вже враховані до страхового стажу під час призначення пенсії.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання відповідача зарахувати до страхового (трудового) стажу позивачки періоди роботи в Кооперативі «Надомник» з 01.08.2011 по 01.03.2026, суд зазначає, що у трудовій книжці НОМЕР_1 відсутні відомості про те, що у період з 01.08.2011 по 01.03.2026 ОСОБА_1 працювала у Кооперативі «Надомник», що свідчить про необґрунтованість заявлених позовних вимог в цій частині.

Також, судом встановлено, що посилання позивача на те, що вона є отримує пенсію за віком є безпідставними, оскільки матеріалами пенсійної справи підтверджено, що на даний час позивачка отримує пенсію за вислугу років та під час її призначення враховано до страхового стажу періоди роботи у Кооперативі «Надомник» з 17.08.1987 по 16.02.1988 та з 25.02.1988 по 29.03.1989.

В свою чергу, судом встановлено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 16.04.2026 №083850017112 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком, проте таку рішення не є предметом оскарження у цій справі.

Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Новікова