Рішення № 140107340, 28.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокуСправа №160/25257/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

18.08.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій позивачка просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до спеціального стажу роботи періоду роботи в КЗ «Булахівська гімназія Межиріцької сільської ради Павлоградського району» на посадах «асистента вчителя» та «асистента вихователя» з 01.09.2021 по 26.01.2026 та нарахуванні і виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, період роботи в КЗ «Булахівська гімназія Межиріцької сільської ради Павлоградського району» на посадах «асистента вчителя» та «асистента вихователя» з 01.09.2021 по 26.01.2026;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003;

- стягнути з відповідача на користь позивачки судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 12.02.2026.

26.01.2026 позивачка звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком у зв`язку з досягненням 60-річного віку, а також у березні 2026 року безпосередньо до відділення Пенсійного фонду України в м. Павлограді та повторно у квітні 2026 року через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України - із заявою про виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 27.05.2026 №64120-43687/К-01/8-0400/26 відповідач повідомив позивачку про відсутність у неї права на виплату грошової допомоги з тих підстав, що згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 29.08.1983 та довідкою від 16.01.2026 №9 на день досягнення пенсійного віку позивачка працювала на посаді асистента вихователя в КЗ «Булахівська гімназія Межиріцької сільської ради Павлоградського району», а розділом І «Освіта» Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, посада асистента вихователя не передбачена.

Позивачка вважає таку відмову протиправною, оскільки з 29.08.1983 працює в закладах освіти, з 01.09.2021 переведена на посаду асистента вчителя, а з 01.09.2024 - на посаду асистента вихователя, на якій працювала на день досягнення пенсійного віку, та одночасно працює за внутрішнім сумісництвом на посаді вчителя української мови та літератури. Позивачка зазначає, що посади асистента вчителя та асистента вихователя віднесені до посад педагогічних працівників Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963, а Переліком №909 передбачено посади асистентів вихователів дошкільних навчальних закладів в інклюзивних групах. Фактично позивачка здійснює супровід дітей з особливими освітніми потребами в інклюзивній групі, що підтверджується посадовою інструкцією, графіком роботи та річним планом роботи асистента вихователя.

Посилаючись на те, що вона працювала в закладі комунальної форми власності на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років, має необхідний спеціальний стаж та до призначення пенсії за віком не отримувала будь-якої пенсії, позивачка вважає, що має право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивачки до суду.

Ухвалою суду від 24.08.2026 відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зобов`язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву, детальний розрахунок страхового стажу позивачки та всі документи, що були або мали бути взяті до уваги при прийнятті рішень, вчиненні дій, допущенні бездіяльності, з приводу яких подано позов.

07.09.2026 відповідач через підсистему «Електронний суд» надав відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні з 12.02.2026 та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до норм Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

03.06.2026 позивачка через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України звернулася із заявою ВЕБ-04001-Ф-С-26-334613 (вх. №56475/К-0400-26 від 03.06.2026) з питання пенсійного забезпечення, на яку їй було надано відповідь листом від 02.07.2026 №79454-56475/К-01/8-0400/26 «Про розгляд звернення».

Відповідно до статті 44 Закону №1058-IV та пунктів 1.1, 1.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви за встановленою формою та інших необхідних документів. Посилаючись на постанову Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №461/4328/16-а, відповідач зазначив, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані в установленому порядку.

На думку відповідача, правовідносини між ним та позивачкою з питання здійснення перерахунку пенсії не виникали, Головне управління не розглядало по суті питання зарахування до спеціального стажу позивачки періоду роботи та нарахування і виплати грошової допомоги, а відповідно не приймало рішення про відмову. Для розгляду зазначених питань позивачці необхідно звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України з відповідною заявою за формою, встановленою додатком 1 до Порядку №22-1.

Крім того, відповідач зазначив, що прийняття рішення залежно від результатів розгляду поданих заявником документів належить до його дискреційних повноважень, а тому позивачкою обрано неналежний спосіб захисту.

На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 та довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 29.08.1983 (прізвище « ОСОБА_2 » змінено на « ОСОБА_3 » на підставі свідоцтва про шлюб), позивачка 29.08.1983 призначена на посаду старшої піонервожатої Булахівської середньої школи (запис №1), 27.08.1984 звільнена з цієї посади за власним бажанням (запис №2); з 20.08.1984 по 15.08.1988 навчалася у Криворізькому державному педагогічному інституті (записи №3, №4); 15.08.1988 прийнята на посаду вихователя групи продовженого дня Булахівської середньої школи (запис №5); 01.09.1992 переведена на посаду вчителя початкових класів Булахівської СШ (запис №6); у подальшому продовжувала працювати на посаді вчителя початкових класів у зв`язку з перейменуванням і реорганізацією закладу (записи №7-№11); 01.09.2021 переведена на посаду асистента вчителя (запис №12, наказ від 31.08.2021 №91-к/тр); 01.09.2024 переведена на посаду асистента вихователя (запис №13, наказ від 30.08.2024 №89-к/тр). Запису про звільнення з посади асистента вихователя трудова книжка не містить.

Відомості трудової книжки узгоджуються з довідкою КЗ «Булахівська гімназія Межиріцької сільської ради Павлоградського району» від 16.01.2026 №9, згідно з якою позивачка з 15.08.1988 призначена на посаду вихователя групи продовженого дня Булахівської СШ (наказ від 15.08.1988 №71-к), з 01.09.1992 переведена на посаду вчителя початкових класів Булахівської ЗШ (наказ від 01.09.1992 №245-к).

З 25.12.2009 Булахівська середня школа перейменована в комунальний заклад «Булахівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів», з 27.12.2017 реорганізована в комунальний заклад «Навчально-виховний комплекс «Булахівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад «Дзвіночок» загального розвитку», який з 04.08.2021 перейменований у комунальний заклад «Булахівська гімназія Межиріцької сільської ради Павлоградського району». Протягом цього часу позивачка продовжувала працювати на посаді вчителя початкових класів.

Наказом від 31.08.2021 №91-к/тр позивачку переведено з посади вчителя початкових класів на посаду асистента вчителя КЗ «Булахівська гімназія Межиріцької сільської ради Павлоградського району» з 01.09.2021.

Наказом від 30.08.2024 №89-к/тр позивачку, асистента вчителя, з 01.09.2024 переведено на посаду асистента вихователя (1 ставка) за основним місцем роботи та за внутрішнім сумісництвом на умовах неповного робочого дня - на посаду вчителя української мови та літератури КЗ «Булахівська гімназія Межиріцької сільської ради Павлоградського району».

Згідно з довідкою від 16.01.2026 №9 позивачка продовжує працювати на посаді асистента вихователя по теперішній час, за період роботи з 15.08.1988 по 11.02.2026 відпусток без збереження заробітної плати не мала, педагогічний стаж в даному закладі становить 37 років.

Відповідно до посадової інструкції асистента вихователя закладу дошкільної освіти в інклюзивну групу, затвердженої директором КЗ «Булахівська гімназія Межиріцької сільської ради Павлоградського району», основними напрямами діяльності асистента вихователя є адаптація змісту та методів навчання до можливостей і потреб дітей з особливими освітніми потребами; застосування під час занять і режимних процесів системи корекційних заходів, спрямованих на опанування дітьми з особливими освітніми потребами навчального матеріалу та їх соціальну адаптацію.

Річним планом роботи асистента вихователя різновікової групи з інклюзивним навчанням ОСОБА_1 на 2025-2026 навчальний рік (дошкільне відділення КЗ «Булахівська гімназія Межиріцької сільської ради Павлоградського району»), графіком роботи асистента вихователя на 2025-2026 навчальний рік, графіком роботи асистента вихователя ОСОБА_1 щодо здійснення супроводу дитини, яка перебуває на інклюзивній формі навчання, планом засідань команди психолого-педагогічного супроводу дітей з особливими освітніми потребами на 2025-2026 навчальний рік підтверджується, що позивачка на посаді асистента вихователя працює в інклюзивній групі дошкільного відділення закладу освіти.

26.01.2026 позивачка звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, у якій зазначила, що пенсію іншого виду не отримує.

Рішенням Павлоградського об`єднаного управління Пенсійного фонду України позивачці призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; за даними рішення про перерахунок пенсії №046350021857 (дата розрахунку 27.02.2026) особовий рахунок відкрито 26.01.2026, страховий стаж позивачки становить 42 роки 02 місяці 10 днів, станом на 01.03.2026 позивачка працює.

28.04.2026 позивачка звернулася до відповідача через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (звернення ВЕБ-04001-Ф-С-26-262502, вх. №43687/К-0400-26 від 28.04.2026) щодо виплати грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.

Листом від 27.05.2026 №64120-43687/К-01/8-0400/26 відповідач повідомив позивачку, що право на виплату грошової допомоги у неї відсутнє, оскільки на день досягнення пенсійного віку вона працювала на посаді асистента вихователя в КЗ «Булахівська гімназія Межиріцької сільської ради Павлоградського району», яка розділом І «Освіта» Переліку №909 не передбачена, тобто на день досягнення пенсійного віку позивачка не працювала на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років.

03.06.2026 позивачка повторно звернулася до відповідача через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (звернення ВЕБ-04001-Ф-С-26-334613, вх. №56475/К-0400-26 від 03.06.2026) із заявою про виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, у якій просила у разі відмови надати рішення про відмову у виплаті грошової допомоги.

Листом від 02.07.2026 №79454-56475/К-01/8-0400/26 відповідач повідомив позивачку, що для розгляду питання щодо виплати грошової допомоги їй необхідно звернутися із відповідною заявою до територіального органу Пенсійного фонду України через сервісний центр або скористатися вебпорталом електронних послуг Пенсійного фонду України, вкладка «Заява про перерахунок пенсії».

Грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій позивачці не виплачено.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених норм постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі - Перелік №909).

Розділом 1 «Освіта» Переліку №909 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, зокрема, такі заклади і посади:

- загальноосвітні навчальні заклади, військові загальноосвітні навчальні заклади, музичні і художні школи - учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи;

- дошкільні навчальні заклади всіх типів - директори (завідуючі), вихователі-методисти, вихователі, асистенти вихователів дошкільних навчальних закладів в інклюзивних групах, музичні керівники, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи.

Посаду асистентів вихователів дошкільних навчальних закладів в інклюзивних групах включено до Переліку №909 постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 року №954 «Про внесення зміни до переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».

Згідно з примітками 2-4 до Переліку №909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ; робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 р., яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, в тому числі на посаді старшої піонервожатої, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років; при призначенні пенсії за вислугу років зазначеним у цьому переліку особам допускається підсумовування стажу за періоди їх роботи у закладах і установах освіти, охорони здоров`я та соціального захисту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок №1191).

Згідно з пунктом 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», передбачених, зокрема, Переліком №909.

Пунктом 4 Порядку №1191 визначено, що страховий стаж, що дає право на призначення грошової допомоги, обчислюється в календарному порядку; при цьому допускається підсумовування періодів роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до пункту 5 Порядку №1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Згідно з пунктом 6 Порядку №1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно зі статтями 27 і 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» станом на день її призначення.

Пунктом 7 Порядку №1191 передбачено, що виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з одночасною наявністю таких умов: 1) робота на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV, у закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-XII; 2) наявність страхового стажу на таких посадах (для жінок - 30 років); 3) неотримання особою до призначення пенсії за віком будь-якої пенсії.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі №234/13835/17 (адміністративне провадження №К/9901/4062/17), в якій Верховний Суд зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні дані про характер роботи, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Спірні правовідносини виникли з приводу відмови відповідача у виплаті позивачці грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій з підстав того, що на день досягнення пенсійного віку позивачка працювала на посаді асистента вихователя, яка, на думку відповідача, Переліком №909 не передбачена.

Судом установлено, що позивачка досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV, 11.02.2026, пенсію за віком їй призначено з 12.02.2026.

Щодо першої умови суд зазначає, що КЗ «Булахівська гімназія Межиріцької сільської ради Павлоградського району» є закладом освіти комунальної форми власності, що відповідачем не заперечується.

На день досягнення пенсійного віку (11.02.2026) позивачка за основним місцем роботи працювала на посаді асистента вихователя, на яку була переведена з 01.09.2024 наказом від 30.08.2024 №89-к/тр, що підтверджується довідкою закладу освіти від 16.01.2026 №9, а також відомостями рішення про перерахунок пенсії, згідно з якими станом на березень 2026 року позивачка продовжувала працювати.

Із посадової інструкції, річного плану роботи асистента вихователя на 2025-2026 навчальний рік, графіків роботи асистента вихователя та плану засідань команди психолого-педагогічного супроводу дітей з особливими освітніми потребами вбачається, що позивачка працює асистентом вихователя саме в різновіковій групі з інклюзивним навчанням дошкільного відділення закладу освіти та здійснює супровід дитини з особливими освітніми потребами. Вказані обставини відповідачем не спростовані.

Відтак суд зазначає, що посада асистента вихователя в інклюзивній групі дошкільного навчального закладу з 14.12.2016 прямо передбачена розділом 1 «Освіта» Переліку №909 («асистенти вихователів дошкільних навчальних закладів в інклюзивних групах»), а тому твердження відповідача про те, що розділом «Освіта» Переліку №909 посада асистента вихователя не передбачена, не відповідає змісту зазначеного нормативно-правового акта.

Суд також враховує, що КЗ «Булахівська гімназія Межиріцької сільської ради Павлоградського району» утворений шляхом перейменування комунального закладу «Навчально-виховний комплекс «Булахівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад «Дзвіночок» загального розвитку», тобто закладу, до складу якого входив дошкільний навчальний заклад, і має у своєму складі дошкільне відділення, в якому функціонує різновікова група з інклюзивним навчанням. Позивачка працює асистентом вихователя саме в цій групі дошкільного відділення, тобто виконує роботу, яка за своїм змістом є роботою асистента вихователя дошкільного навчального закладу в інклюзивній групі. Та обставина, що дошкільне відділення функціонує у складі закладу загальної середньої освіти, а не як окрема юридична особа, не змінює характеру виконуваної позивачкою роботи та не може бути підставою для обмеження її права на соціальний захист. Відповідач у листі від 27.05.2026 з цих підстав у виплаті допомоги не відмовляв, а обґрунтував відмову виключно відсутністю в Переліку №909 посади асистента вихователя.

Крім того, суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, висновок відповідача про те, що на день досягнення пенсійного віку позивачка не працювала на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років, є помилковим.

Щодо другої умови суд зазначає, що згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 та довідкою від 16.01.2026 №9 позивачка з 15.08.1988 працювала на посаді вихователя групи продовженого дня, з 01.09.1992 по 31.08.2021 - на посаді вчителя початкових класів у загальноосвітньому навчальному закладі комунальної форми власності, а з 01.09.2024 - на посаді асистента вихователя в інклюзивній групі дошкільного відділення закладу освіти. Посади учителів та вихователів загальноосвітніх навчальних закладів прямо передбачені розділом 1 «Освіта» Переліку №909.

Таким чином, лише за період з 15.08.1988 по 31.08.2021 страховий стаж позивачки на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, становить 33 роки 00 місяців 17 днів, тобто перевищує 30 років, необхідних для жінок. З урахуванням періоду роботи на посаді асистента вихователя з 01.09.2024 такий стаж є ще більшим. Крім того, відповідно до примітки 3 до Переліку №909 до стажу для призначення пенсії за вислугу років зараховується робота до 1 січня 1992 року на посаді старшої піонервожатої, яку позивачка обіймала з 29.08.1983 по 27.08.1984. Наявність у позивачки необхідного спеціального стажу відповідачем не заперечувалась.

Щодо третьої умови суд зазначає, що до призначення пенсії за віком позивачка не отримувала будь-якої пенсії, що підтверджується її заявою про призначення пенсії від 26.01.2026 та відомостями пенсійного органу, і відповідачем не заперечується.

Отже, на день досягнення пенсійного віку позивачка відповідала всім умовам, визначеним пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV та пунктом 5 Порядку №1191, а тому має право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії.

Доводи відповідача про те, що правовідносини між сторонами не виникали, оскільки позивачка не зверталася із заявою за формою, встановленою Порядком №22-1, суд відхиляє з огляду на таке.

Як встановлено судом, 28.04.2026 позивачка звернулася до відповідача через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України щодо виплати грошової допомоги, і відповідач, розглянувши це звернення по суті, листом від 27.05.2026 №64120-43687/К-01/8-0400/26 повідомив позивачку про відсутність у неї права на грошову допомогу з конкретних підстав. Тобто відповідач фактично вирішив питання про право позивачки на грошову допомогу та відмовив у її виплаті, не пославшись при цьому на будь-які недоліки поданого звернення чи необхідність подання заяви іншої форми.

Крім того, відповідно до пункту 7 Порядку №1191 грошова допомога виплачується одночасно з першою виплатою пенсії, тобто питання про наявність у особи права на таку допомогу вирішується органом Пенсійного фонду України при призначенні пенсії за віком. На момент призначення пенсії позивачці відповідач мав у своєму розпорядженні трудову книжку та довідку закладу освіти від 16.01.2026 №9, на які сам посилався в листі від 27.05.2026.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №461/4328/16-а суд не бере до уваги, оскільки обставини цієї справи є відмінними: позивачка зверталася до відповідача із заявою щодо виплати грошової допомоги, яку відповідач розглянув по суті та відмовив у її задоволенні.

Суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13 березня 2018 року у справі №234/13835/17, згідно з якими звернення особи після призначення їй пенсії за віком до органу Пенсійного фонду України з документами для підтвердження права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, яке не було реалізовано при призначенні пенсії, не є зверненням за перерахунком пенсії у розумінні статті 45 Закону №1058-IV, а є діями щодо підтвердження наявності спеціального стажу роботи для отримання грошової допомоги, яка не була нарахована при призначенні пенсії. При цьому про предмет такого звернення свідчить і зміст рішення пенсійного органу, яким вирішувалося питання саме щодо призначення грошової допомоги, а не перерахунку розміру пенсії.

Аналогічно і в цій справі відповідач листом від 27.05.2026 вирішив саме питання про право позивачки на грошову допомогу, а тому його доводи про необхідність подання заяви про перерахунок пенсії за формою, встановленою Порядком №22-1, є безпідставними.

Доводи відповідача щодо дискреційного характеру його повноважень суд також відхиляє, оскільки пункт 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV та Порядок №1191 імперативно встановлюють обов`язок органу Пенсійного фонду України виплатити грошову допомогу за наявності визначених умов і не передбачають можливості вибору іншого варіанту поведінки. Встановивши наявність усіх умов для виплати допомоги, пенсійний орган зобов`язаний її виплатити.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачці у виплаті грошової допомоги, а належним способом захисту її порушеного права є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачці грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.

Щодо позовних вимог про зарахування до спеціального стажу періоду роботи з 01.09.2021 по 26.01.2026 суд зазначає таке.

Позивачка просить зарахувати зазначений період до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років. Разом з тим, предметом спору у цій справі є право позивачки на грошову допомогу, передбачену пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, а тому, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог в частині формулювання способу захисту та зобов`язати відповідача зарахувати відповідний період до страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги.

Період роботи позивачки на посаді асистента вихователя в інклюзивній групі з 01.09.2024 по 26.01.2026 з наведених вище підстав підлягає зарахуванню до страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, оскільки така посада передбачена Переліком №909.

Натомість посада асистента вчителя, на якій позивачка працювала з 01.09.2021 по 31.08.2024, розділом 1 «Освіта» Переліку №909 не передбачена: для загальноосвітніх навчальних закладів Перелік №909 містить вичерпний перелік посад, серед яких посада асистента вчителя відсутня, тоді як посаду асистента вихователя в інклюзивних групах Кабінет Міністрів України включив до Переліку №909 окремо і лише для дошкільних навчальних закладів. Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963, на який посилається позивачка, визначає коло педагогічних працівників для цілей законодавства про освіту та не встановлює права на пенсію за вислугу років, яке пов`язується законом (пункт «е» статті 55 Закону №1788-XII) з роботою на посадах, передбачених Переліком №909. Віднесення посади до педагогічних не є тотожним її включенню до Переліку №909.

Суд також враховує, що зарахування зазначеного періоду не впливає на право позивачки на отримання грошової допомоги, оскільки необхідний 30-річний стаж на посадах, передбачених Переліком №909, у неї наявний і без урахування періоду роботи на посаді асистента вчителя, а на день досягнення пенсійного віку позивачка працювала на посаді асистента вихователя, яка передбачена Переліком №909.

Відтак позовні вимоги в частині зарахування до спеціального стажу періоду роботи на посаді асистента вчителя з 01.09.2021 по 31.08.2024 задоволенню не підлягають.

Що стосується інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов`язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника. Виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Вказані вимоги зобов`язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з`ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з`ясування об`єктивних причин та факторів, що зумовили настання для особи негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.

З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вищевикладені факти та обставини є безумовною підставою для висновків суду про протиправність дій відповідача, а інші доводи не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності своїх дій щодо відмови позивачці у виплаті грошової допомоги.

На підставі викладеного позовні вимоги належать до часткового задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з матеріалами справи позивачка при зверненні до суду з позовом сплатила 1064,96 грн судового збору, що підтверджується квитанцією від 14.07.2026 ID 7877-9965-9914-9064.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини восьмої статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд присуджує позивачці понесені нею і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 1064,96 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код за ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», викладеної в листі від 27.05.2026 №64120-43687/К-01/8-0400/26.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», період роботи на посаді асистента вихователя в КЗ «Булахівська гімназія Межиріцької сільської ради Павлоградського району» з 01.09.2024 по 26.01.2026.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири грн 96 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.О. Свергун