Рішення № 140107323, 28.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокуСправа №160/24675/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження в м. Дніпрі адміністративну справу за позовом адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій представник позивача просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 01.03.2026 пенсії без обмеження максимальним розміром, без застосування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», та з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нараховувати та виплачувати з 01.03.2026 пенсію ОСОБА_1 з основним розміром, визначеним на момент призначення пенсії, без застосування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», без обмеження максимальним розміром та з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.03.2026 по день проведення перерахунку.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що позивач перебуває на обліку у відповідача та з 01.01.2006 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 у справі № 160/30957/23 відповідача зобов`язано з 01.03.2023 здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу виходячи з 77% сум грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.

Разом з тим відповідач, провівши з 01.03.2026 індексацію пенсії позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236, обмежив пенсію позивача максимальним розміром, а також застосував до неї коефіцієнти зменшення, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778. Так, згідно з розрахунком пенсії станом на 01.03.2026 позивачу нараховано пенсію у сумі 38769,30 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії - 33174,30 грн, а до виплати з урахуванням пониження згідно з постановою № 1778 - 29099,22 грн.

Позивач через свого представника звернувся до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати та виплачувати йому з 01.03.2026 пенсію без обмеження максимальним розміром та без застосування коефіцієнтів зменшення пенсії, з урахуванням індексації, передбаченої постановою № 236, однак відповідач у перерахунку пенсії відмовив.

Представник позивача вважає, що обмеження пенсії позивача максимальним розміром суперечить Рішенню Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та усталеній практиці Верховного Суду, а застосування коефіцієнтів зменшення на підставі статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та постанови Кабінету Міністрів України № 1778 фактично змінює умови та норми пенсійного забезпечення осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, без внесення змін до цього Закону, що прямо заборонено частиною третьою статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ. Крім того, зазначає, що законом про Державний бюджет України не можуть змінюватися інші закони та звужуватися обсяг прав, передбачених спеціальними законами, а Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» не передбачено обмеження права на соціальний захист, гарантованого статтею 46 Конституції України.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.08.2026 відкрито провадження в адміністративній справі; визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); зобов`язано відповідача надати відзив на позовну заяву, належним чином засвідчену копію пенсійної справи позивача, відомості із зазначенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії позивача, інформацію та відповідні докази щодо застосування з 01.03.2026 при нарахуванні та виплаті пенсії позивачу понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778, а також усі документи, що були або мали бути взяті до уваги при вчиненні дій, з приводу яких подано позов.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, у межах встановленого судом строку відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав, про причини їх неподання суду не повідомив.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд дійшов такого.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (пенсійна справа № ФД 0401011937 (Міноборони)) та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Згідно з протоколом за пенсійною справою № ФД-0401011937 (Міноборони) від 01.01.2006 позивачу, майору, звільненому з посади старшого льотчика авіаланки авіаескадрильї 14.12.1996 у запас, з 01.01.2006 довічно призначено пенсію за вислугу років (вислуга років - 29, календарних - 17); основний розмір пенсії визначено у розмірі 77% грошового забезпечення.

Як зазначено у позовній заяві, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 у справі № 160/30957/23 відповідача зобов`язано з 01.03.2023 здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу виходячи з 77% сум грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум. Крім того, як убачається з листа відповідача від 28.05.2026 № 64616-44629/К-01/8-0400/26, розмір пенсії позивача станом на 01.02.2024 у сумі 33174,30 грн обчислено відповідачем на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 у справі № 160/23192/24.

Згідно з Розрахунком пенсії за вислугу років по пенсійній справі № ФД 0401011937, складеним відповідачем станом на 01.03.2026, пенсію позивачу призначено (обчислено) з 01.01.2006 із сум грошового забезпечення: посадовий оклад - 7300,00 грн, оклад за військове звання - 2040,00 грн, процентна надбавка за вислугу років 50% - 4670,00 грн, середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці (у тому числі премія 400%) - 29073,50 грн, всього - 43083,50 грн. Базовий розмір пенсії становить 77% грошового забезпечення (вислуга років 29) - 33174,30 грн; з урахуванням індексацій базового основного розміру пенсії за 2024 рік - 1500,00 грн, за 2025 рік - 1500,00 грн, за 2026 рік - 2595,00 грн основний розмір пенсії з урахуванням індексації становить 38769,30 грн.

Водночас у цьому ж розрахунку зазначено: «ПІДСУМОК ПЕНСІЇ (з надбавками): 38769,3. З урахуванням максимального розміру пенсії: 33174,3. З урахуванням максимального розміру пенсії: Пониження суми 33174,3 згідно ПКМУ № 1778 від 30.12.2025: 7000030 ПІДСУМОК ПЕНСІЇ - 29099,22». Відповідно до деталізації розрахунку пониження до частини пенсії в діапазоні до 10 прожиткових мінімумів (25950,00 грн) застосовано коефіцієнт 1,0, до частини пенсії в діапазоні понад 10 до 11 прожиткових мінімумів (2595,00 грн) - коефіцієнт 0,5 (1297,50 грн), до частини пенсії в діапазоні понад 11 до 13 прожиткових мінімумів (4629,30 грн) - коефіцієнт 0,4 (1851,72 грн).

Тобто відповідачем при нарахуванні та виплаті пенсії позивачу з 01.03.2026 спочатку обмежено її розмір сумою 33174,30 грн як максимальним розміром (унаслідок чого суми індексації, у тому числі проведеної з 01.03.2026 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236, позивачу фактично не виплачуються), а надалі до суми перевищення десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, застосовано коефіцієнти, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778, у результаті чого до виплати визначено 29099,22 грн замість 38769,30 грн.

23.04.2026 представник позивача звернулася до відповідача із заявою (вх. № 44629/К-0400-26 від 30.04.2026), в якій просила перерахувати (нарахувати) та виплачувати позивачу пенсію з 01.03.2026 без застосування обмежуючих коефіцієнтів, передбачених статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778, та без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням постанов Кабінету Міністрів України про індексацію пенсій, у тому числі постанови від 25.02.2026 № 236.

Листом від 28.05.2026 № 64616-44629/К-01/8-0400/26 відповідач повідомив, що з 01.03.2024 та з 01.03.2025 пенсію позивача було проіндексовано, однак перерахунок не призвів до її збільшення, оскільки її розмір перевищує максимальний розмір, визначений законом. Відповідач також зазначив, що на сьогодні законодавче регулювання питання щодо обмеження розмірів пенсій, призначених за Законом № 2262-ХІІ, відсутнє, проте, посилаючись на позицію Міністерства соціальної політики України, вказав, що без обмеження максимальним розміром підлягають виплаті пенсії, призначені з 12.04.2023 особам, які під час служби збройно захищали суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у лютому 2014 року. Крім того, відповідач повідомив, що з січня 2026 року позивачу нараховано пенсію у розмірі 29099,22 грн з урахуванням вимог Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та постанови Кабінету Міністрів України № 1778, а з 01.03.2026 пенсію позивача проіндексовано відповідно до постанови № 236, але перерахунок не призвів до її збільшення, оскільки її розмір перевищує максимальний розмір, визначений законом, а позивач не належить до категорії осіб, виплата яким проводиться без обмеження максимальним розміром з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 12.10.2022 № 7-р(ІІ)/2022.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон № 2262-ХІІ.

Абзацом третім преамбули Закону № 2262-ХІІ встановлено, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунку призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до частин першої та третьої статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів. Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 64 Закону № 2262-ХІІ визначено, що у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно до статті 63 цього Закону.

25.02.2026 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» (далі - Постанова № 236), пунктом 1 якої установлено, що з 1 березня 2026 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,121 з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови.

Підпунктом 1 пункту 2 Постанови № 236 установлено, що з 1 березня 2026 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до постанов Кабінету Міністрів України про індексацію пенсій у 2022-2025 роках військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2025 року включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови. Пунктом 3 Постанови № 236 установлено, що розмір підвищення пенсії в результаті її перерахунку не може перевищувати 2595 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем проведено перерахунок (індексацію) пенсії позивача з 01.03.2026 на підставі Постанови № 236 (сума індексації за 2026 рік - 2595,00 грн), за результатами якого основний розмір пенсії з урахуванням індексації становить 38769,30 грн, проте до виплати розмір пенсії обмежено максимальним розміром - 33174,30 грн з подальшим застосуванням до нього коефіцієнтів зменшення, тобто проведена індексація не призвела до збільшення розміру пенсії, яка фактично виплачується позивачу, а розмір виплати зменшено до 29099,22 грн.

Щодо застосування відповідачем обмеження пенсії максимальним розміром суд зазначає таке.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-ХІІ, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VІ (далі - Закон № 3668-VІ), який набрав чинності 01.10.2011.

Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до низки законів, серед яких і Закон № 2262-ХІІ, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Цим же Законом внесено зміни до статті 43 Закону № 2262-ХІІ, якими встановлено аналогічне за змістом обмеження максимального розміру пенсії (частина сьома статті 43 Закону № 2262-ХІІ).

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 у справі № 1-38/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ. Згідно з пунктом 2 резолютивної частини цього Рішення зазначені положення втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 20.12.2016.

Ухвалюючи вказане Рішення, Конституційний Суд України виходив із того, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України (абзац десятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення).

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, з 20.12.2016 з урахуванням положень Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 у Законі № 2262-ХІІ відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї згодом Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими та самі по собі не створюють підстав для обмеження пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-ХІІ, максимальним розміром.

Такий висновок узгоджується з позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 127/4267/17, від 06.11.2018 у справі № 522/3093/17, від 08.08.2019 у справі № 522/3271/17, від 10.10.2019 у справі № 522/22798/17, від 30.10.2020 у справі № 522/16881/17, від 09.02.2021 у справі № 640/2500/18.

Верховний Суд у постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 18.05.2022 у справі № 380/12337/20, від 20.07.2022 у справі № 340/2476/21, від 25.07.2022 у справі № 580/3451/21, від 30.08.2022 у справі № 440/994/20, від 17.03.2023 у справі № 340/3144/21 дійшов висновку, що у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ норми зазначеного Закону підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI, у зв`язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру таких пенсій є протиправним.

Крім того, Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 12.10.2022 № 7-р(ІІ)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон № 2262-ХІІ. Згідно з пунктом 3 резолютивної частини цього Рішення приписи статті 2 Закону № 3668-VI, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 12.04.2023.

Таким чином, станом на час виникнення спірних правовідносин (01.03.2026) законодавча норма, яка б визначала максимальний розмір пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-ХІІ, відсутня: частина сьома статті 43 Закону № 2262-ХІІ є нечинною з 20.12.2016, а приписи статті 2 Закону № 3668-VI у частині поширення їх дії на Закон № 2262-ХІІ - з 12.04.2023.

Наведене прямо визнає і сам відповідач, зазначивши у листі від 28.05.2026 № 64616-44629/К-01/8-0400/26, що «на сьогодні законодавче регулювання питання щодо обмеження розмірів пенсій, призначених за Законом № 2262, для зазначеної категорії осіб відсутнє».

Доводи відповідача про те, що позивач не належить до категорії осіб, виплата пенсії яким проводиться без обмеження максимальним розміром з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 12.10.2022 № 7-р(ІІ)/2022, суд відхиляє, оскільки резолютивна частина цього Рішення не містить поділу осіб, яким пенсія призначена відповідно до Закону № 2262-ХІІ, на категорії залежно від часу призначення пенсії, періоду або обставин проходження служби. Приписи статті 2 Закону № 3668-VI у частині поширення їх дії на Закон № 2262-ХІІ визнані неконституційними та втратили чинність з 12.04.2023 для всіх осіб, на яких вони поширювалися. Мотиви, з яких Конституційний Суд України дійшов такого висновку, не можуть звужувати обсяг правових наслідків, визначених резолютивною частиною Рішення.

Відповідно до статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Позиція Міністерства соціальної політики України, на яку посилається відповідач, не є нормативно-правовим актом, не має ознак джерела права та не може ні звужувати дію рішень Конституційного Суду України, ні створювати підстави для обмеження розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-ХІІ, за відсутності відповідної норми закону.

Суд також враховує, що за загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Отже, положення підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі постанов Кабінету Міністрів України про індексацію пенсій, не можуть бути підставою для проведення підвищення пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-ХІІ, лише в межах максимального розміру пенсії, оскільки такий підхід суперечить приписам Закону № 2262-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у зразковій справі № 822/524/18 та у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а дійшла висновку, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявності у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

З огляду на викладене, дії відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром при проведенні з 01.03.2026 індексації відповідно до Постанови № 236 є протиправними.

Щодо застосування відповідачем до пенсії позивача коефіцієнтів зменшення суд зазначає таке.

Статтею 30 Закону України від 03.12.2025 № 4695-ІХ «Про Державний бюджет України на 2026 рік» (далі - Закон № 4695-ІХ) установлено, що у 2026 році у період дії воєнного стану в Україні пенсії, призначені (перераховані) відповідно, зокрема, до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» (далі - Постанова № 1778), пунктом 1 якої установлено, що у період воєнного стану у 2026 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані), зокрема, відповідно до Закону № 2262-ХІІ, розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення: до частини пенсії, що перевищує 10 та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, - 0,5; що перевищує 11 та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, - 0,4; що перевищує 13 та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, - 0,3; що перевищує 17 та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, - 0,2; що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, - 0,1.

Пунктом 2 Постанови № 1778 визначено, що зазначені коефіцієнти не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також до пенсій у разі втрати годувальника, призначених членам сімей загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру ветеранів війни.

Водночас, як уже зазначалося, частиною третьою статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ імперативно встановлено, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Ні Закон № 2262-ХІІ, ні Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачають виплати пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ, із застосуванням до суми перевищення десяти прожиткових мінімумів будь-яких коефіцієнтів зменшення.

Застосування до пенсії позивача коефіцієнтів, визначених Постановою № 1778, фактично призводить до обмеження розміру пенсійної виплати, тобто до зміни норм пенсійного забезпечення, що здійснено не шляхом внесення змін до Закону № 2262-ХІІ, а на підставі закону про Державний бюджет України та підзаконного нормативно-правового акта.

Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 неодноразово наголошував, що закон про Державний бюджет України як спеціальний закон, що має особливий предмет регулювання, окремий суб`єкт законодавчої ініціативи, спеціальну процедуру розгляду, обмежений строк дії, не може вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві і, як наслідок, - скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

У Рішенні від 28.08.2020 № 10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини).

Відповідно до загального принципу права lex specialis derogat generali у разі колізії між нормами закону про Державний бюджет України та нормами спеціального закону, яким урегульовано ті самі правовідносини, застосуванню підлягають норми спеціального закону. При цьому норма частини третьої статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ є спеціальною гарантією, яка визначає єдиний допустимий спосіб зміни умов і норм пенсійного забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Щодо Постанови № 1778, то вона є підзаконним нормативно-правовим актом, а тому з урахуванням частини третьої статті 7 КАС України не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у частині, що суперечить Закону № 2262-ХІІ як акту вищої юридичної сили.

Суд також враховує, що відповідно до пункту 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України. Право на соціальний захист, гарантоване статтею 46 Конституції України, до цього переліку не віднесено, а тому саме по собі запровадження воєнного стану не є підставою для звуження гарантій пенсійного забезпечення, встановлених Законом № 2262-ХІІ, в інший спосіб, ніж передбачений цим Законом.

Аналогічний підхід щодо застосування коефіцієнтів зменшення до пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ, викладено Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постанові від 11.09.2025 у справі № 120/1081/25, в якій суд дійшов висновку, що застосування коефіцієнтів на підставі статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» є протиправним, оскільки зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, можлива виключно шляхом внесення змін до Закону № 2262-ХІІ.

У постанові від 20.05.2026 у справі № 320/2229/25 Верховний Суд залишив без змін судові рішення, якими визнано протиправним та нечинним з моменту прийняття абзац перший пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 в частині його застосування до осіб, пенсії яким призначені відповідно до Закону № 2262-ХІІ, зазначивши, що ця постанова суперечить частині третій статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ як акту вищої юридичної сили.

Щодо аналогічного правового регулювання, запровадженого на 2026 рік статтею 30 Закону № 4695-ІХ та Постановою № 1778, Верховний Суд у постанові від 24.07.2026 у справі № 580/1002/26 дійшов висновку, що умови та норми пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, можуть бути змінені виключно шляхом внесення змін до Закону № 2262-ХІІ або до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а закон про Державний бюджет України не може звужувати права, встановлені спеціальним законом, чи створювати альтернативне правове регулювання у вже врегульованій ним сфері, у зв`язку з чим застосування до пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-ХІІ, коефіцієнтів, визначених Постановою № 1778, є протиправним.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин дії відповідача щодо застосування з 01.03.2026 до пенсії позивача коефіцієнтів, передбачених Постановою № 1778, є протиправними.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, до яких, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави. Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17.03.2004 № 7-рп/2004). Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій, такі гарантії не можуть бути звужені.

На користь наведеного висновку свідчить і стала практика Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26.06.2014 (заяви № 68385/10 та № 71378/10) зазначено, що якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має законне сподівання, якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинним закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005) держава може вводити, призупиняти чи припиняти виплату певних надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство, однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень, дії якого оскаржуються, не виконано покладеного на нього обов`язку доказування правомірності таких дій та не спростовано доводів позивача, викладених у позовній заяві.

Отже, дії відповідача щодо відмови позивачу у нарахуванні та виплаті з 01.03.2026 пенсії без обмеження максимальним розміром, без застосування коефіцієнтів, передбачених Постановою № 1778, та з урахуванням індексації, передбаченої Постановою № 236, є протиправними.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права та принципу ефективності судового захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, яка звернулася за судовим захистом, без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Вимогу позивача про зобов`язання відповідача нараховувати та виплачувати пенсію «з основним розміром, визначеним на момент призначення пенсії» суд розцінює як вимогу про виплату пенсії в основному розмірі 77% відповідних сум грошового забезпечення, визначеному відповідачем у розрахунку пенсії, а вимогу про виплату різниці між нарахованим та фактично виплаченим розміром пенсії - як таку, що охоплюється зобов`язанням відповідача здійснити виплату пенсії з 01.03.2026 з урахуванням раніше виплачених сум.

З урахуванням характеру спірних правовідносин належним способом захисту порушеного права позивача у цьому випадку є визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у нарахуванні та виплаті з 01.03.2026 пенсії без обмеження максимальним розміром, без застосування коефіцієнтів, передбачених Постановою № 1778, та з урахуванням індексації, передбаченої Постановою № 236, та зобов`язання відповідача здійснити з 01.03.2026 нарахування та виплату позивачу пенсії за вислугу років у розмірі 77% відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням індексації, передбаченої Постановою № 236, без обмеження максимальним розміром та без застосування коефіцієнтів, передбачених Постановою № 1778, з урахуванням раніше виплачених сум.

Що стосується інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов`язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника; виходячи з позиції цього суду, висловленої у пункті 42 рішення «Бендерський проти України», судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вищевикладені факти та обставини є достатньою підставою для висновків суду про протиправність дій відповідача, а інші доводи не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та належать до задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з матеріалами справи позивач при зверненні до суду з позовом сплатив судовий збір у розмірі 1331,20 грн, що підтверджується квитанцією від 20.07.2026 ID 6926-0974-9209-9650.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем зі сплати судового збору в сумі 1331,20 грн, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Керуючись статтями 6, 9, 14, 77, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код за ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 01.03.2026 пенсії без обмеження максимальним розміром, без застосування коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», та з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.03.2026 нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років у розмірі 77% відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», без обмеження максимальним розміром та без застосування коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна грн 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.О. Свергун