Ухвала суду № 140107057, 28.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

28 вересня 2026 рокуСправа №160/14632/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу № 160/14632/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

29.05.2026 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною діяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову розглянути повторно заяви про перерахунок пенсії у зв`язку з індексацією від 12.02.2025 року, 24.03.2025 року з урахуванням висновків суду про застосування п.4.3, п. 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №22-1; визнати протиправну діяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незаконного зменшення середньої заробітної плати(доходу) в Україні з якої сплачені страхові внески, яка враховувалась для призначення пенсії в 2018 році з 5377.90 грн до 3764.40 грн при проведені індексації пенсії з 01.03.2026 року; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести індексацію пенсії на коефіцієнти послідовного щорічного збільшення середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якого сплачені страхові внески та призначена в 2018 році пенсія - 5377.90 грн. Перерахунок пенсії провести з 25.10.2024 року, повернувши різницю недоплаченої пенсії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/14632/26. Розглядати справу вирішено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

18.06.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач-2 проти задоволення позову заперечує. В обґрунтування заперечень зазначає, що позивач звернулась із заявою 27.04.2026 року про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 року по справі 160/12084/25. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 року по справі 160/12084/25 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вчинити певні дії. При всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх поданих документів встановлено, що відсутні підстави для здійснення перерахунку пенсії позивача, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не є уповноваженим суб`єктом владних повноважень, на який покладено зобов`язання щодо виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 року по справі 160/12084/25. Отже, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області є правомірними, а позов є необґрунтованим, тому підлягає залишенню без задоволення.

29.06.2026 року Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду було надано копію пенсійної справи ОСОБА_1 .

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач з 2018 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 року по справі №160/12084/25 позовну заяву позивача задоволено частково, зокрема зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.02.2025 року та 24.03.2025 року з урахуванням висновків суду про застосування п.4.3, п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №22-1.

19.03.2026 року Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області винесено рішення про відмову у виконанні перерахунку пенсії згідно рішення суду №046050000349 від 19.03.2026 року, в якому вказано, що заява та документи згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року №22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №15666/11846 позивачем 12.02.2025 року та 24.03.2025 року не надавалася, а відповідно і ніяке рішення щодо відмови в перерахунку пенсії не виносилося, за вказаними датами позивач зверталася із заявами згідно Закону України "Про звернення громадян". На звернення від 12.02.2025 року направлено відповідь №10971-5769/M-01/8-0400/25 від 05.03.2026 року та надіслано поштою на адресу проживання заявниці 06.03.2025 року, на звернення від 24.03.2025 року направлено відповідь №18275-11974/M-01/8-0400/25 від 17.04.2025 року та надіслано на адресу проживання заявниці 17.04.2025 року. На дані звернення були надані відповіді роз`яснювального характеру по пенсійній справі згідно чинного законодавства.

01.05.2026 року Головним управління Пенсійного фонду України в Житомирській області винесено рішення про відмову у перерахунку пенсії №046050000349 від 01.05.2026 року, в якому відмовлено у задоволенні заяви позивача щодо виконання рішення суду відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» оскільки рішення суду відпрацьовано.

Не погоджуючись із такими діями відповідачів, позивач звернулась за захистом порушеного права до суду.

Позивач зокрема просить суд визнати протиправною діяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову розглянути повторно заяви про перерахунок пенсії у зв`язку з індексацією від 12.02.2025 року, 24.03.2025 року з урахуванням висновків суду про застосування п.4.3, п. 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове, державне пенсійне страхування» №22-1.

Щодо даних позовних вимог, суд враховує наступне.

Статтями 8 та 55 Конституції України гарантується право на звернення безпосередньо до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина та оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 року по справі 160/12084/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області винесено рішення про відмову у виконанні перерахунку пенсії згідно рішення суду №046050000349 від 19.03.2026 року, в якому вказано, що заява та документи згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року №22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №15666/11846 позивачем 12.02.2025 року та 24.03.2025 року не надавалася, а відповідно і ніяке рішення щодо відмови в перерахунку пенсії не виносилося, за вказаними датами позивач зверталася із заявами згідно Закону України "Про звернення громадян". На звернення від 12.02.2025 року направлено відповідь №10971-5769/M-01/8-0400/25 від 05.03.2026 року та надіслано поштою на адресу проживання заявниці 06.03.2025 року, на звернення від 24.03.2025 року направлено відповідь №18275-11974/M-01/8-0400/25 від 17.04.2025 року та надіслано на адресу проживання заявниці 17.04.2025 року. На дані звернення були надані відповіді роз`яснювального характеру по пенсійній справі заявниці згідно чинного законодавства.

Згідно з вимогами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративній справі, урегульовано у статтях 370-383 Кодексу адміністративного судочинства України, якими не передбачено можливості вирішення в порядку позовного провадження вимог особи-позивача, що випливають з обставин невиконання або неналежного виконання судового рішення відповідачем.

Згідно частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».

За частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З аналізу вищезазначених законодавчих норм вбачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.

З аналізу вищезазначених законодавчих норм слідує, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а та 16.02.2019 у справі № 816/2016/17.

З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.

Крім того, згідно частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Аналіз зазначених норм свідчить, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (стаття 382 Кодексу адміністративного судочинства України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 Кодексу адміністративного судочинства України).

Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, Кодексом адміністративного судочинства України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 у справі № 806/2143/15, від 21.12.2020 року у справі №440/1810/19, від 03 квітня 2019 року по справі № 820/4261/18, від 30 листопада 2023 року у справі №420/6135/22, від 18 січня 2024 року у справі №160/2888/23, від 28 лютого 2024 року у справі № 400/3416/20.

Матеріали справи свідчать, що позивач, звертаючись із цим позовом в наведеній частині позовних вимог, фактично просить суд зобов`язати відповідача виконати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 року по справі 160/12084/25, а самі вказані позовні вимоги обґрунтовує протиправністю дій та рішень щодо невиконання/неналежного виконання судового рішення.

Обраний позивачем у цій справі спосіб захисту є одним із способів виконання рішення суду, що визнається позивачем у позові.

Суд звертає увагу, що у разі незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю, вчиненими відповідачами на виконання судового рішення у справі № 160/12084/25, позивач може скористатися процесуальним механізмом судового контролю та звернутися до суду першої інстанції із відповідною заявою про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними відповідно до статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а не подавати новий адміністративний позов.

Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15, від 17.04.2019 у справі № 355/1648/15-а, від 21.08.2019 у справі № 295/13613/16, від 22.028.2019 у справі № 522/10140/17, від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а, від 24.09.2020 у справі № 640/15623/19, від 12.05.2020 у справі №815/2252/16, від 16.12.2021 у справі №170/167/17 , від 31.01.2022 у справі №400/822/20, від 20.04.2022 у справі №233/3744/17, від 11.05.2022 у справі № 345/4045/16-а, від 17 червня 2023 року у справі №160/18740/22, від 26 лютого 2024 року у справі № 120/13369/23, від 28 лютого 2023 року у справі № 260/1898/22, від 28 лютого 2024 року у справі №400/3416/20.

У постанові від 22.03.2018 року у справі № П/9901/135/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що поняття спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Таким чином, із наведених вище обставин слідує, що спірні правовідносини фактично виникли у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням рішення суду від 17.12.2025 року у справі № 160/12084/25, яке набрало законної сили.

Такі фактичні обставини вказують на те, що публічно-правовий спір між позивачем та відповідачем вирішено рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 року у справі № 160/12084/25, а спір виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зазначеного рішення.

Заявлений у цій справі позов фактично спонукає суд адміністративної юрисдикції вдатися до перевірки належності виконання рішення суду, що набрало законної сили.

Проаналізувавши предмет позову у справі № 160/14632/26, суд дійшов висновку, що позовні вимоги фактично спрямовані на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/12084/25.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що дана обставина є підставою для закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії в частині наведених позовних вимог.

Відповідно пункту 4 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне закрити провадження в адміністративній справі № 160/14632/26 в частині позовних вимог про визнання протиправною діяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову розглянути повторно заяви про перерахунок пенсії у зв`язку з індексацією від 12.02.2025 року, 24.03.2025 року з урахуванням висновків суду про застосування п.4.3, п. 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове, державне пенсійне страхування» №22-1.

На підставі викладеного, керуючись статтями 238, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в адміністративній справі № 160/14632/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною діяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову розглянути повторно заяви про перерахунок пенсії у зв`язку з індексацією від 12.02.2025 року, 24.03.2025 року з урахуванням висновків суду про застосування п.4.3, п. 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове, державне пенсійне страхування» №22-1 - закрити.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про закриття провадження, не допускається.

Копію ухвали надіслати сторонам у справі.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська