Рішення № 140106895, 28.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокуСправа №160/14528/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу № 160/14528/26 за позовом ОСОБА_1 до Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

28.05.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними дії (бездіяльність) Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого щодо нездійснення в належному розмірі нарахування та виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 в період з лютого 2022 року по червень 2022 року в розмірі 134516 (сто тридцять чотири тисячі п`ятсот шістнадцять) гривень 12 копійок; визнати протиправними дії (бездіяльність) Харківського національного університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо нездійснення в належному розмірі нарахування та виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 в період з лютого 2022 року по червень 2022 року в розмірі 134516 (сто тридцять чотири тисячі п`ятсот шістнадцять) гривень 12 копійок; стягнути з Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба недоотриману додаткову винагороду в розмірі 134516 (сто тридцять чотири тисячі п`ятсот шістнадцять) гривень 12 копійок, з урахуванням порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 та абзацу п`ятого підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України на користь ОСОБА_1 ; визнати протиправними дії (бездіяльність) Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за квітень, травень місяці 2022 року; визнати протиправними дії (бездіяльність) Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за квітень, травень місяці 2022 року; зобов`язати Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 за квітень, травень місяці 2022 року, з урахуванням підпункту 165.1.26 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з лютого 2022 року по червень 2022 року йому не виплачувалась додаткова винагорода, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та за період з квітня по травень 2022 року не нараховувалось та не виплачувалось грошове забезпечення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/14528/26. Розглядати справу вирішено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Цією ж ухвалою відповідачам надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

11.06.2026 року відповідач-1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що у спірний період позивач проходив військову службу у статусі курсанта вищого військового навчального закладу. Перебування курсанта у вищому військовому навчальному закладі пов`язане передусім із проходженням навчання та здобуттям військової освіти, а не з виконанням бойових або службових завдань у складі військових частин. Крім того, у період, за який позивач заявляє вимоги щодо нарахування додаткової винагороди, він перебував у відпустці без збереження грошового забезпечення. За таких обставин відсутні правові підстави для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168.

15.06.2026 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену у позовній заяві.

17.06.2026 року від відповідача-2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що у спірні періоди позивач перебував у відпустці без збереження грошового забезпечення та не виконував обов`язків військової служби, підстави для нарахування йому додаткової винагороди за такі періоди відсутні.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2026 року повернуто без розгляду заяву ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог у справі № 160/14528/26.

19.06.2026 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 29.08.2020 року та у спірний період проходив навчання у статусі курсанта Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, який перебував на фінансовому забезпеченні у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, що підтверджується матеріалами справи.

29.08.2020 року на підставі наказу Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого №165 позивачу присвоєно військове звання «солдат».

Згідно витягу із наказу начальника Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (по стройовій частині) від 25.02.2022 року №45 позивач вибув у відпустку за сімейними обставинами та інших поважних причин без збереження грошового забезпечення, на 10 календарних днів, з 25 лютого 2022 року.

Відповідно до витягу із наказу начальника Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (по стройовій частині) від 06.03.2022 року № 54 позивач прибув із відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин без збереження грошового забезпечення 06 березня 2022 року. Вибув у відпустку за сімейними обставинами та інших поважних причин без збереження грошового забезпечення, на 10 календарних днів, з 06 березня 2022 року.

Згідно витягу із наказу начальника Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (по стройовій частині) від 15.03.2022 року № 63 позивач прибув із відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин без збереження грошового забезпечення 15 березня 2022 року. Вибув у відпустку за сімейними обставинами та інших поважних причин без збереження грошового забезпечення, на 10 календарних днів, з 15 березня 2022 року.

Відповідно до витягу із наказу начальника Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (по стройовій частині) від 24.03.2022 року № 72 позивач прибув із відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин без збереження грошового забезпечення 24 березня 2022 року. Вибув у відпустку за сімейними обставинами та інших поважних причин без збереження грошового забезпечення, на 10 календарних днів, з 24 березня 2022 року.

Згідно витягу із наказу начальника Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (по стройовій частині) від 02.04.2022 року № 81 позивач прибув із відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин без збереження грошового забезпечення 02 квітня 2022 року. Вибув у відпустку за сімейними обставинами та інших поважних причин без збереження грошового забезпечення, на 10 календарних днів, з 02 квітня 2022 року.

Відповідно до витягу із наказу начальника Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (по стройовій частині) від 11.04.2022 року № 90 позивач прибув із відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин без збереження грошового забезпечення 11 квітня 2022 року. Вибув у відпустку за сімейними обставинами та інших поважних причин без збереження грошового забезпечення, на 10 календарних днів, з 11 квітня 2022 року.

Згідно витягу із наказу начальника Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (по стройовій частині) від 20.04.2022 року № 99 позивач прибув із відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин без збереження грошового забезпечення 20 квітня 2022 року. Вибув у відпустку за сімейними обставинами та інших поважних причин без збереження грошового забезпечення, на 10 календарних днів, з 20 квітня 2022 року.

Відповідно до витягу із наказу начальника Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (по стройовій частині) від 30.04.2022 року № 109 позивач прибув із відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин без збереження грошового забезпечення 29 квітня 2022 року. Вибув у відпустку за сімейними обставинами та інших поважних причин без збереження грошового забезпечення, на 10 календарних днів, з 29 квітня 2022 року.

Згідно витягу із наказу начальника Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (по стройовій частині) від 09.05.2022 року № 116 позивач прибув із відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин без збереження грошового забезпечення 08 травня 2022 року. Вибув у відпустку за сімейними обставинами та інших поважних причин без збереження грошового забезпечення, на 10 календарних днів, з 08 травня 2022 року.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.1.2, 35 витягу із наказу начальника Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (по стройовій частині) від 16.05.2022 року № 123 вважати такими, що прибули до місця тимчасової дислокації Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого м. Харків - Полтавського юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, м. Полтава, для продовження навчання та приступили до виконання службових обов`язків з відпустки за сімейними обставинами або з інших поважних причин, без збереження грошового забезпечення курсант 2 навчального курсу Військово-юридичного інституту солдат Негода М.С., з м. Дніпро.

Отже, період перебування позивача у відпустці без збереження грошового забезпечення безперервно тривав з 25.02.2022 року по 15.05.2022 року включно.

Згідно довідки про доходи Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба від 11.05.2026 року нараховане та виплачене грошове забезпечення, зокрема за квітень, травень 2022 року становить 0,00 грн., додаткова винагорода за лютий-травень 2022 року 0 грн., за червень 2022 15 483,88 грн.

Позивач вважаючи протиправними дії та бездіяльність відповідачів щодо нездійснення в належному розмірі нарахування та виплати додаткової винагороди з лютого 2022 року по червень 2022 року, ненарахування та невиплати грошового забезпечення за квітень, травень 2022 року, звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частин першої, другої та шостої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу ЗСУ.

Видом військової служби є, зокрема, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти.

Отже, позивач, будучи курсантом вищого військового навчального закладу, перебував на військовій службі.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»(далі - Закон № 2011-XII), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII, соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною першою статті 1-2 Закону № 2011-XII, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною першою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до частини третьої статі 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад`юнктів і докторантів.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє на даний час.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 (в первинній редакції, яка була чинною та підлягала застосуванню на час виникнення спірних правовідносин) було установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

На час виникнення спірних правовідносин постанова № 168 не містила положень щодо необхідності встановлення порядку і умов виплати додаткової винагороди.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у спірний період був курсантом 2-го навчального курсу Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого та мав право на додаткову винагороду.

Проте, відповідно до витягів із наказів начальника Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (по стройовій частині) від 25.02.2022 року №45, від 06.03.2022 року № 54, від 15.03.2022 року № 63, від 24.03.2022 року № 72, від 02.04.2022 року № 81, від 11.04.2022 року № 90, від 20.04.2022 року № 99, від 30.04.2022 року № 109, від 09.05.2022 року № 116 позивач перебував у відпустках за сімейними обставинами та інших поважних причин без збереження грошового забезпечення з 25 лютого 2022 року по 15 травня 2022 року безперервно.

Наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (надалі - Порядок №260), розділ 1 якого на час виникнення спірних правовідносин містить наступні норми.

Пунктом 1 Порядку №260 визначено, що механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.

Згідно пункту 6 Порядку №260 грошове забезпечення курсантів (крім військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського та старшинського складу військової служби за контрактом) включає: посадовий оклад; курсантську посадову надбавку; підвищення посадового окладу за результатами чергової екзаменаційної сесії; допомогу військовослужбовцям строкової військової служби, звільненим з військової служби; інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 15 Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення не виплачується, зокрема за час надання військовослужбовцям відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати.

Отже, перебування військовослужбовця у відпустці без збереження грошового забезпечення означає фактичне звільнення його від виконання обов`язків військової служби на відповідний період. У цей час військовослужбовець не залучається до виконання службових чи бойових завдань та не здійснює проходження служби у звичайному режимі.

Оскільки з 25 лютого 2022 року по 15 травня 2022 року позивач перебував у відпустці без збереження грошового забезпечення, підстави для нарахування та виплати йому додаткової винагороди та грошового забезпечення за цей період відсутні.

Щодо періодів 24.02.2022 року та з 16 травня 2022 року по 30 червня 2022 року, суд враховує наступне.

Так згідно довідки про доходи Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба від 11.05.2026 року нарахована додаткова винагорода позивачу, зокрема за лютий 2022 року становить 0 грн., за травень 2022 року становить 0, 00 грн., за червень 2022 року становить 15 483,88 грн.

Таким чином, додаткова винагорода за 24.02.2022 року та за період з 16 травня 2022 року по 30 червня 2022 року позивачу була нарахована не в повному розмірі.

За таких обставин наявні правові підстави для визнання протиправними дій відповідача-1 щодо ненарахування та невиплати в належному розмірі додаткової винагороди у спірний період та зобов`язання відповідача-2, як розпорядника бюджетних коштів, здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 за період 24.02.2022 року, з 16 травня 2022 року по 30 червня 2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

При цьому, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба недоотриманої додаткової винагороди, оскільки стягненню підлягають фактично нараховані, але не виплачені суми. В даному випадку суми додаткової винагороди будуть нараховані лише на виконання судового рішення, після набрання ним законної сили.

На переконання суду, належним та ефективним способом захисту порушеного права буде саме зобов`язання відповідача 2 з нарахування та виплати належних позивачу сум додаткової винагороди, враховуючи фактично виплачені суми.

Щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за квітень, травень місяці 2022 року.

Так з матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки про доходи Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба від 11.05.2026 року нараховане та виплачене грошове забезпечення, зокрема за квітень, травень 2022 року становить 0,00 грн.

Як було зазначено вище, відповідно до витягів із наказів начальника Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (по стройовій частині) від 25.02.2022 року №45, від 06.03.2022 року № 54, від 15.03.2022 року № 63, від 24.03.2022 року № 72, від 02.04.2022 року № 81, від 11.04.2022 року № 90, від 20.04.2022 року № 99, від 30.04.2022 року № 109, від 09.05.2022 року № 116 позивач перебував у відпустках за сімейними обставинами та інших поважних причин без збереження грошового забезпечення з 25 лютого 2022 року по 15 травня 2022 року.

Згідно пунктів 1.1, 1.1.2, 35 витягу із наказу начальника Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (по стройовій частині) від 16.05.2022 року № 123 курсант 2 навчального курсу Військово-юридичного інституту солдат ОСОБА_1 прибув для продовження навчання та приступив до виконання службових обов`язків з відпустки за сімейними обставинами або з інших поважних причин, без збереження грошового забезпечення.

Водночас матеріали справи не містять доказів виплати грошового забезпечення позивачу з 16.05.2022 року по 31.05.2022 року.

За таких обставин наявні правові підстави для визнання протиправними дій відповідача-1 щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення у спірний період та зобов`язання відповідача-2, як розпорядника бюджетних коштів, здійснити нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 16 травня 2022 року по 31 травня 2022 року.

Вимоги про визнання протиправними дій/бездіяльності відповідача -2 не підлягають задоволенню, оскільки такі задоволені до відповідача-1, яким, як встановлено судом такі протиправні дії було здійснено.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення та додаткову винагороду із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням абзацу п`ятого підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, підпункту 165.1.26 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Тобто, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України права, свободи та інтереси осіб підлягають захисту у разі встановленням судом факту їх порушення, інакше такі вимоги є передчасними.

В даному випадку, нарахування та виплата грошового забезпечення та додаткової винагороди не відбулась та буде здійснена на виконання цього судового рішення, отже відсутні підстави вважати що відповідачем будуть порушені права позивача при здійсненні такого нарахування та виплати, отже вимоги заявлені на майбутнє, є передчасними та у зв`язку з цим задоволенню не підлягають.

Щодо тверджень відповідача-2 про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд зауважує, що оскільки спірні правовідносини виникли в період дії редакції статті 233 Кодексу законів про працю України до 19.07.2022 року, строк звернення до суду з цим позовом є необмеженим та не пропущеним по даній справі.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Правові підстави для застосування положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат він не надав.

Керуючись статтями 2, 139, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (61023, Харківська обл., м. Харків, вул. Динамівська, буд. 4, ЄДРПОУ 24971145), Харківського національного університету повітряних сил ім. Івана Кожедуба (61023, Харківська обл., м. Харків, вул. Сумська, 77/79, код ЄДРПОУ 24980799) про визнання протиправною бездіяльність та дій, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого щодо ненарахування та невиплати в належному розмірі ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року за період 24.02.2022 року, з 16 травня 2022 року по 30 червня 2022 року.

Зобов`язати Харківський національний університет повітряних сил ім. Івана Кожедуба здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року за період 24.02.2022 року, з 16 травня 2022 року по 30 червня 2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

Визнати протиправними дії Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 16.05.2022 року по 31.05.2022 року.

Зобов`язати Харківський національний університет повітряних сил ім. Івана Кожедуба здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 16.05.2022 року по 31.05.2022 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська