Ухвала суду № 140106773, 28.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

28 вересня 2026 рокуСправа №160/9628/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення від 24.10.2023, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

17.04.2026р. через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області та просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного кадастрового реєстратора Відділу № 1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 24 жовтня 2023 року про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1225982500:02:001:0869 та одночасно припинити право власності та інші речові права і їх обтяження, зареєстровані щодо цієї земельної ділянки;

- визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Волинській області щодо внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 1225982500:02:001:0869 на підставі документації із землеустрою, яка не відповідає вимогам законодавства;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Волинській області внести до Державного земельного кадастру відомості про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1225982500:02:001:0869 на підставі судового рішення;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Волинській області на користь Позивача судові витрати.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2026р. адміністративний позов позивача було повернуто позивачеві на підставі п.3 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.06.2026р. було скасовано ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2026р., а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Наведена справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 03.07.2026р. та передана на розгляд судді Конєвій С.О.

Ухвалою суду від 07.08.2026р. зазначена позовна заява була залишена без руху на підставі ч.1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано позивача у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду:

- адміністративного позову, оформленого відповідно до вимог ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України та з дотриманням норм ч.1, ч.2 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: із зазначенням у ньому викладу обставин та обґрунтувань щодо залучення позивачем у позові самостійно (без подання жодного клопотання) до участі у справі в якості третіх осіб - ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 , із викладом обставин щодо необхідності такого залучення (надати відповідне обґрунтоване клопотання), у відповідності до вимог ст.49, п.5 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України;

- доказів направлення скарги на адресу відповідача та отримання остаточної відповіді за результатами розгляду такої скарги, у відповідності до вимог ч.4 ст.161 КАС України;

- заяви про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та доказів поважності причин його пропуску у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

На виконання вимог ухвали суду від 07.08.2026р. - 19.08.2026р. від позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків, в якій позивач просить зокрема при вирішенні питання про дотримання строку звернення до адміністративного суду врахувати положення частини четвертої статті 122 КАС України, факт використання позивачем адміністративного порядку захисту, отримання 15.01.2026 відповіді за результатами розгляду скарги від 11.01.2026 №1/С та подання адміністративного позову 15.04.2026 у сукупності з іншими обставинами, викладеними у цій заяві, а у разі якщо суд дійде висновку про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, визнати наведені у цій заяві причини його пропуску поважними та поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з цим адміністративним позовом.

В обґрунтування зазначеної заяви позивач посилається на те, що позивач не заперечує того, що станом на серпень 2024 року йому було відомо про існування земельної ділянки з кадастровим номером 1225982500:02:001:0869, а також про наявність фактичної перешкоди для оформлення земельної ділянки, пов`язаної з належним йому домоволодінням, та після виявлення відповідних обставин позивач не залишався пасивним та вжив заходів для захисту своїх порушених прав, зокрема, звернувся до правоохоронних органів, за результатами такого звернення органом Національної поліції було розпочато кримінальне провадження № 12024041370001223 від 15.08.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України. Однак розпочате кримінальне провадження не привело до ефективного відновлення порушених земельних прав позивача та не усунуло перешкоди для оформлення належної йому земельної ділянки. У зв`язку із цим, після збирання та аналізу документів, отриманих від органів Держгеокадастру, органів місцевого самоврядування, архівних установ, розробника землевпорядної документації та в межах кримінального провадження, представником позивача 11.01.2026 було подано скаргу №1/С до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, відповідь за результатами розгляду скарги отримана представником позивача 15.01.2026. Отже, період після серпня 2024 року не був періодом бездіяльності позивача або байдужого ставлення до порушення його прав. Позивач послідовно використовував доступні йому правові механізми захисту, спочатку шляхом звернення до правоохоронних органів та участі у кримінальному провадженні, а після того, як цей механізм не забезпечив відновлення його земельних прав, шляхом адміністративного звернення до органів Держгеокадастру.

У зв`язку із перебуванням судді Конєвої С.О. з 24.08.2026р. по 18.09.2026р. включно у щорічній відпустці та з 21.09.2026р. по 25.09.2026р. включно на підготовці суддів, питання щодо можливості відкриття провадження у даній справі вирішується судом 28.09.2026р.

З метою відкриття провадження у даній справі та досліджуючи надані позивачем докази на виконання вимог ухвали суду від 07.08.2026р. разом з поданою заявою про усунення недоліків, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, викладеного у зазначеній заяві, слід відмовити, а позовну заяву слід залишити без руху на підставі ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.

Так, посилання у заяві на те, що позивач з 15.08.2024 розпочав активні дії, спрямовані на встановлення причин виникнення спірних обставин формування спірної земельної ділянки та правомірності документів, використаних для її державної реєстрації, не можуть бути визнані судом поважними причинами, так як не були перешкодами для звернення до суду з даним позовом саме у період після 08.08.2024 (день, коли позивач та його представник довідалися про наявність оспорюваного рішення), починаючи з 09.08.2024 по 09.02.2025 включно, тобто, у шестимісячний строк, встановлений ч.2 ст.122 КАС України.

Також судом не може бути визнано в якості поважної причини і посилання позивача на подання скарги 11.01.2026, відповідь на яку була отримана 15.01.2026, з огляду на те, що вжиття таких заходів мало відбуватися у межах шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ч.2 ст.122 КАС України, та вжиття позивачем таких заходів після спливу цього строку (з 09.08.2024 по 09.02.2025), а також подання скарги позивачем 11.01.2026, тобто після спливу майже одного року після 09.02.2025, не може бути визнано поважною причиною та не може продовжувати строк звернення до суду, встановлений ч.2 ст.122 КАС України, оскільки початок строку розпочинається "з дня коли особа довідалась".

Про зазначені обставини суд акцентував уже увагу позивача в ухвалі суду від 07.08.2026, проте, ці обставини позивачем були залишені поза увагою.

Суд повторно звертає увагу позивача та його представника на те, що їх аргументи з приводу того, що строк звернення до суду слід обчислювати з 15.01.2026 (отримання остаточної відповіді за результатами розгляду скарги) є помилковими та безпідставними, оскільки початок відліку такого строку не може залежати від того, коли позивач розпочав вживати заходи направлені на захист порушеного права, що не передбачено ч.2 ст.122 КАС України, а залежить від дня коли позивач "довідався про наявність оспорюваного рішення".

Відповідного правового висновку дійшов і Верховний Суд у своїй постанові від 25.05.2023 у справі №620/3811/22, які в подальшому знайшли своє підтвердження у більш пізніше прийнятих постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд зазначив, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Верховний Суд зауважив, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Вирішуючи питання про дотримання строку звернення до суду у кожному конкретному випадку, необхідно виходити не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, але й з об`єктивної можливості особи знати про такі факти.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Разом з тим, посилаючись на те, що строк звернення до суду з цим позовом має обчислюватися з 15.01.2026 (отримання відповіді на скаргу), позивач не навів непереборних причин, які б перешкоджали йому подати таку скаргу у період з 09.08.2024 по 09.02.2025, а не 11.01.2026, та відповідних доказів не надав.

Відсутність поважних причин не звернення позивача зі скаргою на оспорюване рішення у період з 09.08.2024 по 11.01.2026 (1 рік 5 місяців після того, як позивач довідався про оспорюване рішення), не звернення до суду з цим позовом у період з 09.08.2024 по 09.02.2025, а подання даного позову лише 17.04.2026 (тобто після спливу майже 1 року 8 місяців після того як довідався про оспорюване рішення 08.08.2024) за відсутності доказів причин поважності не вжиття таких дій, визнається судом власною легковажністю та байдужістю до права на доступ до суду з боку позивача, не може бути обрано позивачем у якості підстав для продовження шестимісячного строку звернення до суду згідно до ст.122 КАС України, що виключає можливість суду визнати наведені вище причини поважними та поновити такий пропущений строк звернення до суду з цим позовом, тому суд дійшов висновку, що у задоволенні вищевказаного клопотання позивача, викладеного у заяві про усунення недоліків, позивачеві слід відмовити.

З урахуванням вищевказаних обставин, суд приходить до висновку, що позивачем адміністративний позов поданий без додержання вимог, встановлених ст.ст.123, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому даний позов підлягає залишенню без руху із встановленням позивачеві строку для усунення недоліків з дня отримання ухвали про залишення позову без руху.

Вищезазначені недоліки адміністративного позову мають бути усунені позивачем у десятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позову без руху шляхом надання до суду:

- заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, вказавши інші підстави для поновлення строку, та надати докази поважності причин його пропуску, у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.123, ч.6 ст.161, ч.1 ст.169, ст.ст.243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду у справі №160/9628/26 - відмовити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення від 24.10.2023, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Позивачеві у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки адміністративного позову шляхом надання до суду:

- заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, вказавши інші підстави для поновлення строку, та надати докази поважності причин його пропуску, у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Роз`яснити позивачеві, що відповідно до п.1 ч.4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Ухвала суду не підлягає оскарженню окремо від ухвали про повернення заяви згідно до вимог ст.ст.294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва