Рішення № 140106644, 28.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокуСправа №160/12866/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач-2), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, щодо відмови від 02.01.2026 №046150019414 у призначені пенсії за віком на пільгових умовах, ОСОБА_1 на підставі її заяви від 29.12.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області код зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , період роботи з 14.12.1992 до 12.01.2003;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, провести призначення, нарахування та виплату пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 , згідно з її заявою від 29.12.2025.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач 29.12.2025 звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV). Рішенням ГУ ПФУ у Львівській області від 02.01.2026 №046150019414 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, оскільки у ОСОБА_1 відсутній необхідний пільговий стаж та необхідний пенсійний вік. За змістом спірного рішення вбачається, щодо пільгового стажу позивача не зараховано період роботи з 14.12.1992 до 12.01.2003 згідно з довідкою №155 від 24.11.2025, оскільки довідка не завірена підписом керівника відділу кадрів та не долучено довіреність на право підпису інспектора відділу кадрів, що суперечить постанові Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 № 920 (Додаток №5). Також відсутня інформація про те, що атестація робочих місць підприємством №111-а від 09.10.1998 проводилась вперше. Також, у спірному рішенні вказано, що позивач не досягла необхідного для призначення пенсії віку 55 років. Позивач зазначає, що вона на момент звернення до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії досягла необхідного пенсійного віку, а також мала пільговий стаж за Списком №2 більше 10 років. За таких обставин, позивач вважає рішення про відмову у призначенні пенсії відповдача-2 протиправним та такими, що порушує її право на пенсійне забезпечення, а отже підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 19.05.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою суду встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.

03.06.2026 до суду від представника відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому ГУ ПФУ у Львівській області проти задоволення позову заперечує, зазначаючи, що ОСОБА_1 звернулася до органів Пенсійного фонду України із заявою від 29.12.2025 про призначення пенсії за віком та пакетом документів. Пунктом «б» статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (в редакції Закону від 02.03.2015 № 213-VIII) було передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. 11.10.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2148-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій , яким внесено зміни до низки законодавчих актів, що регулюють питання пенсійного забезпечення громадян, зокрема, Закон №1058-IV доповнено розділом XIV-І. Згідно з абзацом 1 пункту 2 частини 2 статті 114 розділу XIV-І Закону №1058-IV (в редакції чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. У Рішенні Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 розглядалося питання щодо законності підвищення пенсійного віку для категорій працівників, що визначені у статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення , натомість в даному випадку питання стосується віку, необхідного для отримання пенсійного забезпечення на пільгових умовах за віком за приписами статті 114 Закону №1058-IV. Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 на спірні правовідносини не впливає, так як норми пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV на час розгляду заяви позивача є чинними (не визнані неконституційними та не скасовані). Тому, посилання позивача на зазначене Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 є безпідставними. У спірному рішенні визначено, що вік заявниці становить 51 рік 17 днів. Страховий стаж позивача - 31 рік 06 місяців 17 днів. Пільговий стаж (Список №2) позивача не визначено. Згідно з поданими документами до страхового стажу позивача зараховано всі періоди. До пільгового стажу (Список №2) не зараховано період роботи з 14.12.1992 до 12.01.2003 згідно з довідкою №155 від 24.11.2025, оскільки довідка не завірена підписом керівника відділу кадрів та не долучено довіреність на право підпису інспектора відділу кадрів, що суперечить постанові Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 № 920 (Додаток №5). Також відсутня інформація про те, що атестація робочих місць підприємством №111-а від 09.10.1998 проводилась вперше.

Відповідач-1 до суду відзив на позов не надав, про причини неподання відзиву суд не повідомив.

На підставі частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 29.12.2025 звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

За принципом екстериторіальності заява позивача розглянута ГУ ПФУ у Львівській області.

Рішенням ГУ ПФУ у Львівській області від 02.01.2026 №046150019414 відмовлено позивачу у призначенні пенсії. В рішенні встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Вік заявника 51 рік 17 днів; страховий стаж - 31 рік 06 місяців 17 днів; пільговий стаж (Список №2) не визначено. За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. До пільгового стажу (Список №2) не зараховано період роботи з 14.12.1992 до 12.01.2003 згідно з довідкою №155 від 24.11.2025, оскільки довідка не завірена підписом керівника відділу кадрів та не долучено довіреність на право підпису інспектора відділу кадрів, що суперечить постанові Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 № 920 (Додаток №5). Також відсутня інформація про те, що атестація робочих місць підприємством №111-а від 09.10.1998 проводилась вперше. В призначенні пенсії відмовлено у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та недосягненням необхідного пенсійного віку.

Позивач, не погодившись з рішенням відповідача-2 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон №1058-IV.

Відповідно до частини 1 статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

На підставі пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

На підставі частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону №1788-XII та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 передбачено, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж роботи.

Відповідно до пункту 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до пункту 1 Порядку №637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з абзацом 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка; обов`язок належного оформлення записів у трудові книжці покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб. Необхідність підтверджувати періоди роботи іншими документами для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

В трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 містяться записи, зокрема:

…

№2:14.12.1992 прийнята на посаду санітарка (палатна);

№3: 09.10.1998 за результатами атестації робочих місць за умовами праці у Криворізькому дитячому будинку-інтернаті має право виходу на пільгову пенсію по Списку №2;

№4: 12.01.2003 звільнена з посади, за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України.

Згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 24.12.2025 №155, виданої КЗ «КРИВОРІЗЬКИЙ ДИТЯЧИЙ БУДИНОК-ІНТЕРНАТ», ОСОБА_1 працювала у вказаному закладі на посаді санітарки-палатної з 14.12.1992 (пункт 3 наказу №93 від 14.12.1992) до 12.01.2003 (наказ №6-к від 13.01.2003) включно.

Загальний пільговий стаж в установі станом на 12.01.2003 становить 10 років 28 днів.

ОСОБА_1 працювала повний робочий день та безпосередньо займалася обслуговуванням психічно-хворих та розумово-відсталих дітей.

Вище вказаний термін передбачений Списком №2:

- з 14.12.1992 до 10.03.1994 - розділом XXIV «Установи охорони здоров`я та соціального забезпечення» позиція 2260000г (Постанова Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991);

- з 11.03.1994 до 15.01.2003 - розділом XXIV «Установи охорони здоров`я та соціального забезпечення» позиція 2260000г (Постанова Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994).

Право на пільгову пенсію затверджується атестацією робочих місць: наказ №111-а від 09.10.1998; відпустка по догляду за дитиною віком до трьох років надавалася з 14.12.1993 до 23.09.1996, з 30.03.1998 до 31.07.1999.

Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18 листопада 2005 року та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за №1451/11731 (далі - Порядок №383).

Суд зазначає, що професія санітарки-палатної, яку обіймала позивачка у період з 14.12.1992 по 12.01.2003, передбачена розділом XXIV «Установи охорони здоров`я та соціального забезпечення» Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість у яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991 та постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» №162 від 11.03.1994.

Із довідки про підтвердження наявного трудового стажу від 24.12.2025 №155 вбачається, що позивачка працювала повний робочий день на посаді санітарки-палатної КЗ «Криворізький дитячий будинок-інтернат» та безпосередньо здійснювала обслуговування психічно хворих і розумово відсталих дітей, тобто виконувала роботи, які відповідно до Списку №2 дають право на пенсію за віком на пільгових умовах.

На підставі пункту 3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Матеріалами справи підтверджено, що право позивача на зарахування спірного періоду до пільгового стажу підтверджується наказом про результати атестації робочих місць №111-а від 09.10.1998.

Пунктом «ж» частини 3 статті 56 Закону №1788-ХІІ визначено, що до стажу роботи зараховується час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Відповідно до частини 2 статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Отже, періоди перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 14.12.1993 до 23.09.1996 та з 30.03.1998 до 31.07.1999 підлягають зарахуванню до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Водночас, відповідачем-2 не зараховано до пільгового стажу за Списком №2 період роботи позивача з 14.12.1992 до 12.01.2003, посилаючись на те, що довідка КЗ «КРИВОРІЗЬКИЙ ДИТЯЧИЙ БУДИНОК-ІНТЕРНАТ» №155 від 24.12.2025 не завірена підписом керівника кадрової служби, а також до неї не долучено документів, що підтверджують повноваження інспектора з кадрів на її підписання, що, на думку відповідача, не відповідає вимогам додатка 5 до постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 №920. Крім того, відповідач зазначив про відсутність інформації щодо того, що атестація робочих місць, проведена наказом №111-а від 09.10.1998, була первинною.

Суд не погоджується з наведеними доводами відповідача-2.

Так, матеріали справи містять копію наказу директора КЗ «КЗ «КРИВОРІЗЬКИЙ ДИТЯЧИЙ БУДИНОК-ІНТЕРНАТ»» №111-а від 09.10.1998, яким затверджено перелік робочих місць, працівникам яких за результатами атестації робочих місць підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2. Додатком до зазначеного наказу є перелік відповідних робочих місць, серед яких прямо зазначена посада санітара-палатного (санітарки-палатної).

Крім того, у трудовій книжці ОСОБА_1 міститься запис №3 від 09.10.1998 про те, що за результатами атестації робочих місць за умовами праці у Криворізькому дитячому будинку-інтернаті вона має право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Отже, наявні у матеріалах справи документи підтверджують факт проведення атестації робочих місць та віднесення посади, яку обіймала позивачка, до робіт, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.

При цьому відсутність у довідці підпису керівника кадрової служби або ненадання документа, що підтверджує повноваження інспектора з кадрів на її підписання, за наявності інших належних та допустимих доказів, зокрема наказу про результати атестації робочих місць, запису у трудовій книжці та архівних документів про трудову діяльність позивача, не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні спірного періоду до пільгового стажу.

Так само відсутність у наказі №111-а від 09.10.1998 відомостей про те, що атестація проводилася вперше, сама по собі не свідчить про недійсність результатів атестації та не спростовує підтвердженого документами права позивачки на зарахування відповідного періоду роботи до пільгового стажу, оскільки чинне законодавство не ставить виникнення права працівника у залежність від зазначення у наказі такого формулювання. Недотримання роботодавцем окремих вимог щодо оформлення документів не може покладати на працівника негативні наслідки та бути підставою для обмеження його права на пенсійне забезпечення.

Відтак, відмова відповідача-2 у зарахуванні періоду роботи позивача з 14.12.1992 до 12.01.2003 до пільгового стажу за наявності належних підтвердних документів не відповідає вимогам законодавства.

Таким чином, суд доходить висновку, що період роботи ОСОБА_1 на посаді санітарки-палатної КЗ «КРИВОРІЗЬКИЙ ДИТЯЧИЙ БУДИНОК-ІНТЕРНАТ» з 14.12.1992 до 12.01.2003 підлягає зарахуванню до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.

В частині аргументів відповідача-2 про недосягнення позивачем необхідного пенсійного віку, суд зазначає таке.

03.10.2017 Верховною Радою України ухвалено Закон № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон №2148-VIII), що доповнив Закон №1058-ІV, розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:

«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 Рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим, на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2020 у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у спірних правовідносинах застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20.

З огляду на зазначене, право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 позивач має при досягненні 50 років, за наявності стажу роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на роботах, віднесених до Списку №2.

Матеріали справи свідчать, що на час звернення за призначенням пенсії (29.12.2025) позивач досягла віку 51 рік, мала загальний страховий стаж - 31 рік 06 місяців 17 днів, пільговий стаж за Списком №2 більше 10 років (з урахуванням зарахованих цим судовим рішенням періодів роботи).

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність у позивачки права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Таким чином, відмова відповідача-2 у призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах за Списком №2 з посиланням на недосягнення нею необхідного пенсійного віку є протиправною.

Відповідно до частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV пенсія за віком призначається з дня звернення за пенсією.

Враховуючи те, що позивач звернулась за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах 29.12.2025, пенсія ОСОБА_1 має бути призначена саме з цієї дати.

Аналізуючи у сукупності фактичні обставини справи та правові норми, виходячи з принципу верховенства права, з метою повного захисту порушених прав і свобод позивача, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 02.01.2026 №046150019414 та зобов`язання призначити пенсію.

Разом з тим саме ГУ ПФУ у Львівській області як структурний підрозділ органу, що мав розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, визначено засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відповідно до пункту 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, рішення якого про відмову в призначенні пільгової пенсії оскаржила позивач, є суб`єктом владних повноважень, який має призначити пенсію позивачу за Списком №2.

Викладене свідчить, що у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відповідно до приписів вказаного Порядку відсутні повноваження щодо призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Також, суд зазначає, що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача-1 здійснити нарахування та виплату пенсії є передчасними.

Так, питання обчислення розміру пенсії, її нарахування та виплати належить до компетенції ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та може бути вирішене лише після призначення пенсії ГУ ПФУ у Львівській області, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Оскільки на момент розгляду справи рішення про призначення позивачу пенсії на пільгових умовах ще не прийнято, а відповідачем-2 не здійснено відповідних дій на виконання цього судового рішення, вимоги про зобов`язання відповідача-1 здійснити нарахування та виплату пенсії є такими, що заявлені на майбутнє, а тому задоволенню не підлягають як передчасні.

За наведених обставин позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1331,20 грн, що підтверджується до платіжною інструкцією №56030877 від 11.05.2026.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2, рішенням якого порушені права позивача, в сумі 665,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13814885) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 02.01.2026 №046150019414 про відмову у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 14.12.1992 до 12.01.2003.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 29.12.2025.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області судові витрати у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар