Рішення № 140106626, 28.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокуСправа №160/13468/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «КРИВОРІЗЬКА МІСЬКА ЛІКАРНЯ №7» Криворізької міської ради, Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства «КРИВОРІЗЬКА МІСЬКА ЛІКАРНЯ №7» Криворізької міської ради (далі КНП «КМЛ №7» КМР, відповідач-1), Військової частини НОМЕР_1 (далі ВЧ НОМЕР_1 , відповідач-2), в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати довідку позаштатної ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 комунального некомерційного підприємства «Криворізька міська лікарня № 7» Криворізької міської ради № 2026-0222-2332 0087-3 від 22.02.2026 року, якою позивача, на підставі статті графи ІІ Розділу хвороб, протиправно визнано придатним до служби на підводних човнах, на надводних кораблях, у морській піхоті, десантно-штурмових військах, спеціальних спорудах, підрозділах спеціального призначення;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.02.2026 в частині зарахування позивача до списків військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 в особі командира цієї в/ч звільнити позивача від проходження військової служби та виключення його зі списків особового складу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22.02.2026 він рухався на автомобілі та без наявних на те причин його було зупинено працівниками патрульної поліції. Після чого позивача без його волевиявлення примусово доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач вказує, що 23.02.2026 його доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а потім до ВЧ НОМЕР_1 , до якої ОСОБА_1 мобілізовано без проходження медичного огляду ВЛК, не визначивши ступень придатності до військової служби. 13.05.2026 на адресу електронної пошти позивача надійшов лист-повідомлення на запит позивача, до якого додано довідку медичного огляду позаштатної ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 №2026-0222 2332-0087-3 від 22.02.2026, згідно з якою позивача визнано придатним до служби на підводних човнах, на надводних кораблях, у морській піхоті, десантно-штурмових військах, спеціальних спорудах, підрозділах спеціального призначення. Позивач наголошує, що він не проходив медичного огляду ВЛК, не перебував, не доставлявся до жодного медичного закладу, увесь час знаходився у гаражному приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 . Крім того, позивач не отримував копії відповідного рішення/довідки ВЛК, що також підтверджується відсутністю підпису позивача на довідці про ознайомлення. Вважаючи протиправною довідку ВЛК та подальше зарахування ОСОБА_1 до списків ВЧ НОМЕР_1 , позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 25.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

05.06.2026 до суду від представника КНП «КМЛ №7» КМР надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 проти задоволення позову заперечує, зазначаючи, що на базі КНП «КМЛ №7» КМР організовано діяльність позаштатної військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 , якою на підставі наявних документів та відомостей, що перебували у розпорядженні комісії, оформлено довідку військово-лікарської комісії №2026-0222-2332-0087-3 від 22.02.2026. Зазначена довідка сформована в електронній системі та підписана кваліфікованими електронними підписами уповноважених членів військово-лікарської комісії. Згідно з довідкою військово-лікарської комісії від 22.02.2026 №2026-0222-2332 0087-3 позивача визнано придатним до військової служби. Відповідач-1 наголошує, що визначення діагнозу, оцінка клінічного перебігу захворювання, ступеня функціональних порушень, а також віднесення встановленого стану здоров`я до відповідної статті Розкладу хвороб належать до виключної компетенції військово-лікарської комісії. Такі питання потребують спеціальних медичних знань і вирішуються саме ВЛК. Крім того, за наявними даними медичної інформаційної системи, відомості щодо звернень громадянина за медичною допомогою, встановлених діагнозів, проведеного лікування, перебування на диспансерному обліку або наявності медичних обмежень відсутні. Відсутність відповідних записів у медичній системі не може розцінюватися як порушення з боку ВЛК, оскільки комісія не має правових підстав самостійно встановлювати або припускати захворювання без скарг особи, об`єктивних клінічних проявів чи належно оформлених медичних документів. Відповідач-1 також звертає увагу, що у спірних питаннях та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за Центральною ВЛК. Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

08.06.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1, в якій позивач зазначає, що КНП «КМЛ №7» КМР підтвердило, що медичний огляд позивача не проводився.

29.06.2026 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що всупереч нормам чинного законодавства позивачу не проведено медичний огляд, не відібрано аналізів, не проведено рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ, не видано направлення з метою визначення придатності позивача до служби у десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті, як особі віком до 45 років, а отже, протиправно визнано придатним до військової служби за станом здоров`я.

06.07.2026 до суду від представника відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому ВЧ НОМЕР_1 проти задоволення позову заперечує, зазначаючи, що організація обліку та призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Водночас, зарахування до списків особового складу військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахування здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а в разі переміщення військовослужбовця до нового місця служби на підставі іменних списків або припису, виданих військовою частиною звідки вибув військовослужбовець. Позивача наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 23.02.2026 №56 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення. З дня зарахування до списків особового складу військової частини військовозобов`язаний набуває статусу військовослужбовця. При цьому, вказаний наказ командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.02.2026 №56 є виконаним з моменту його зарахування до списків особового складу військової частини.

10.07.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-2, в якій позивач зазначає, що предметом даного спору є не лише наказ про зарахування до списків особового складу, а законність усієї процедури мобілізації, починаючи з проведення військово-лікарської експертизи. Наказ командира військової частини не є самостійною підставою виникнення правовідносин проходження військової служби. Єдиною правовою підставою його прийняття було рішення позаштатної військово-лікарської комісії про придатність позивача до військової служби. Отже, якщо постанова ВЛК прийнята із грубим порушенням вимог закону, усі наступні адміністративні акти, прийняті на її підставі, також не можуть вважатися такими, що відповідають вимогам законодавства. На переконання позивача, відповідачами не подано жодного належного доказу, який би підтверджував особисте проведення зазначених медичних оглядів. Фактично рішення ВЛК прийнято без виконання обов`язкової процедури, прямо встановленої законом, що є істотним порушенням порядку проведення військово-лікарської експертизи та самостійною підставою для визнання відповідної постанови ВЛК протиправною. Крім того, ВЧ НОМЕР_1 разом із відзивом надала копію військового квитка, яка не відповідає військовому квитку, що перебуває у позивача.

09.07.2026 до суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів. В обґрунтування заявленого клопотання позивач вказує, що він фактично не проходив медичний огляд ВЛК, не перебував та не доставлявся до медичного закладу КНП "КМЛ № 7" КМР у період з 22.02.2026 до 23.02.2026. У позивача також не відбиралися обов`язкові аналізи, не проводилось рентгенологічне обстеження, ЕКГ, а також його не оглядали лікарі-спеціалісти. Незважаючи на це, відповідачем-1 складено довідку медичного огляду позаштатної ВЛК № 2026-0222-2332-0087-3 від 22.02.2026, згідно з якою позивача визнано придатним до військової служби.

Ухвалою суду від 20.07.2026 зобов`язано КНП «КМЛ №7» КМР надати до суду докази.

До суду від відповідача-1 витребувані докази не надійшли.

З огляду на частину 9 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України, а також враховуючи, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній доказами.

Виходячи з положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд адміністративної справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_1 .

Згідно з копією картки обстеження та медичного огляду від 22.06.2026 позивачу проведено медичний огляд (а.с. 104 зв. - 105).

У зазначеній картці містяться відомості про результати проведених ОСОБА_1 лабораторних досліджень, зокрема, аналізів крові за різними показниками, а також результати флюрографії органів грудної клітини.

Крім того, у картці наявні відомості про огляд позивача лікарями-спеціалістами: терапевтом, хірургом, неврологом, офтальмологом, отоларингологом та психіатром. Всі записи лікарів про придатність ОСОБА_1 до військової служби датовані 22.02.2026, підтверджені підписами та скріплені печатками кожного лікаря.

За результатами обстеження у висновку картки зазначено, що позивач є здоровим та, відповідно до графи ІІ Розкладу хвороб, придатний до військової служби у Десантно-штурмових військах.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_6 від 22.02.2026 №2026-0222-2332-0087-3 проведено медичний огляд позивача 22.02.2026. За наслідками проведеного медичного огляду позивача визнано здоровим. На підставі графи ІІ Розкладу хвороб позивача визнано придатним до служби на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті, Десантно-штурмових військах, спеціальних спорудах та підрозділах спеціального призначення (а.с.104).

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.02.2026 №56 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , призваного Центрально-Міським районним у місті Криви й ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 23.02.2026 зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення; з 23.02.2026 вважати таким що прийняв справи та посаду (а.с.98).

Не погоджуючись із довідкою ВЛК та включенням до списків особового складу військової частини, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 5 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб введено в Україні воєнний стан. У подальшому воєнний стан був неодноразово продовжений та триває на момент розгляду цієї справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частинами 5, 7 статті 1 Закону № 2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Відповідно до частини 9 статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії, зокрема: призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону №2232-XII проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Відповідно до частини 1 статті 39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Відповідно до частини 13 статті 2 Закону №2232-XII громадяни України, які перебувають на військовому обліку, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються, направляються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов`язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 1.1. розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 (далі Положення №402), це Положення визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями, визначеними у главі 2 цього розділу.

Це Положення поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, членів їх сімей, призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також військовослужбовців Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та членів їх сімей, громадян, які добровільно вступають на військову службу (навчання) за контрактом у Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України, та осіб, звільнених з військової служби в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, для яких військово-лікарська експертиза проводиться військово-лікарськими комісіями, утвореними в закладах охорони здоров`я Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України та при закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби, служби у військовому резерві військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це:

медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;

встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби (пункт 1.2. розділу І Положення №402).

Згідно з пунктом 1.3. розділу І Положення №402 основними завданнями військово-лікарської експертизи, зокрема, є: добір громадян України, придатних за станом здоров`я до військової служби, для укомплектування Збройних Сил України; контроль за організацією, проведенням і результатами лікувально-діагностичної роботи у закладах охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності (далі - заклади охорони здоров`я (установи) та медичних підрозділах військових частин, що стосується військово-лікарської експертизи.

Відповідно до пункту 1.1. розділу ІІ Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.

Пунктом 2.1. розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.

До позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК), зокрема, належать ВЛК ТЦК та СП (підпункт 2.5.1. пункту 2.5. глави 2 розділу I Положення №402)

Відповідно до підпункту 2.3.1. глави 2 розділу I Положення №402 ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.

Відповідно до підпункту 2.3.3. пункту 2.3. глави 2 розділу I Положення №402 на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а також, зокрема:

розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи;

проведення спільно з головними (провідними) медичними спеціалістами та іншими лікарями-спеціалістами аналізу й оцінки результатів медичного огляду військовослужбовців та інших контингентів, розробка пропозицій для покращення військово-лікарської експертизи.

Підпунктом 2.3.4. пункту 2.3. глави 2 розділу I Положення №402 визначено, що ЦВЛК має право, зокрема:

оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення;

перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи;

перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у закладах охорони здоров`я (установах), військових частинах;

запитувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв`язок, а саме:

направляти у заклади охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження, медичний огляд, повторний медичний огляд, військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу), військовозобов`язаних, резервістів;

запитувати від закладів охорони здоров`я (установ), військових частин, ТЦК та СП і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи (за необхідності);

розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України;

надавати роз`яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).

Рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку (підпункт 2.3.5. пункту 2.3. глави 2 розділу I Положення №402).

Згідно з підпунктом 2.4.2. пункту 2.4. глави 2 розділу I Положення №402 начальник ВЛК регіону безпосередньо підпорядковується начальнику ЦВЛК. ВЛК регіону з питань військово-лікарської експертизи підпорядковуються усі позаштатні ВЛК регіону.

Відповідно до підпункту 2.4.4. пункту 2.4. глави 2 розділу I Положення №402 на ВЛК регіону покладаються, зокрема:

організація військово-лікарської експертизи, керівництво підпорядкованими ВЛК, контроль за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності;

контроль за організацією та проведенням медичного огляду осіб, визначених у пункті 1.2 розділу I Положення, поповнення, що прибуває для комплектування Збройних Сил України, з метою правильного розподілу його за родами військ, військовими частинами (кораблями), підрозділами та військовими спеціальностями, а також кандидатів на навчання за військовими спеціальностями з урахуванням стану здоров`я та фізичного розвитку;

розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.

Підпунктом 2.4.5. пункту 2.4. глави 2 розділу I Положення №402 визначено, що ВЛК регіону, серед іншого, має право:

оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення;

перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК та давати їм роз`яснення з питань військово-лікарської експертизи;

перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у закладах охорони здоров`я (установах), військових частинах;

приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК;

направляти у заклади охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження, медичний огляд, повторний медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу), військовозобов`язаних, резервістів.

Рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд (підпункт 2.4.6. пункту 2.4. глави 2 розділу I Положення №402).

Згідно з підпунктом 2.4.10. пункту 2.4. глави 2 розділу I Положення №402 постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.

Відповідно підпункту 2.5.4. пункту 2.5. глави 2 розділу I Положення №402 штатні і позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) з питань військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи підпорядковуються вищим штатним ВЛК.

Згідно з пунктом 20.2. розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, не затверджуються, контролюються, переглядаються, а за необхідності скасовуються або відміняються відповідною штатною ВЛК.

Постанови штатних ВЛК можуть прийматися як за результатом проведеного медичного огляду в цих ВЛК, так і на підставі проведеного медичного огляду у позаштатних ВЛК та наданих на розгляд медичних документів.

Постанова ВЛК про придатність військовослужбовця (військовозобов`язаного, резервіста) до військової служби оформлюється довідкою ВЛК, затвердженню штатною ВЛК не підлягає (пункт 22.9. розділу ІІ Положення № 402).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі Порядок №560), зокрема, визначає: організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби; процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; механізм відправлення військовозобов`язаних та резервістів до місць проходження військової служби.

Пунктом 72 Порядку №560 визначено, що рішення щодо придатності резервіста та військовозобов`язаного для проходження військової служби за станом здоров`я визначається військово-лікарською комісією при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. У разі незгоди громадянина з рішенням військово-лікарської комісії при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки на підставі його заяви громадянин направляється для проходження військово-лікарської комісії при обласному ( ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Рішення військово-лікарської комісії при обласному (Київському та ІНФОРМАЦІЯ_7 про придатність резервіста або військовозобов`язаного за станом здоров`я до військової служби під час мобілізації може бути скасовано штатною військово-лікарською комісією вищого рівня або оскаржено у судовому порядку (пункт 73 Порядку №560).

Згідно з пунктом 75 Порядку №560 придатність резервістів та військовозобов`язаних до військової служби за станом здоров`я кожним лікарем визначається індивідуально. Висновки про придатність або непридатність резервістів та військовозобов`язаних до військової служби, подані ними скарги та об`єктивні дані, виявлені у процесі медичного огляду, а також установлений діагноз вносяться кожним лікарем до картки обстеження та медичного огляду та до інших документів, що засвідчується особистим підписом лікаря та скріплюється його особистою печаткою, із зазначенням дати проведення медичного огляду відповідно до вимог, визначених Міноборони.

На підставі пункту 79 Порядку №560 центральна військово-лікарська комісія Міноборони та її територіальні підрозділи організовують та здійснюють контроль за роботою військово-лікарських комісій територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, розглядають скарги громадян щодо рішень військово-лікарських комісій.

З матеріалів справи випливає, що позаштатною військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка діє на базі КНП «КМЛ №7» КМР проведено 22.06.2026 проведено медичний огляд позивача, за наслідком якого складено картку обстеження (а.с. 104 зв. - 105).

У зазначеній картці містяться відомості про результати проведених ОСОБА_1 лабораторних досліджень, зокрема, аналізів крові за різними показниками, а також результати флюрографії органів грудної клітини.

Крім того, у картці наявні відомості про огляд позивача лікарями-спеціалістами: терапевтом, хірургом, неврологом, офтальмологом, отоларингологом та психіатром. Всі записи лікарів про придатність ОСОБА_1 до військової служби датовані 22.02.2026, підтверджені підписами та скріплені печатками кожного лікаря.

За результатами обстеження у висновку картки зазначено, що позивач є здоровим та, відповідно до графи ІІ Розкладу хвороб, придатний до військової служби у Десантно-штурмових військах.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_6 від 22.02.2026 №2026-0222-2332-0087-3 проведено медичний огляд позивача 22.02.2026. За наслідками проведеного медичного огляду позивача визнано здоровим. На підставі графи ІІ Розкладу хвороб позивача визнано придатним до служби на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті, Десантно-штурмових військах, спеціальних спорудах та підрозділах спеціального призначення (а.с.104).

Разом із тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивач скористався визначеним Положенням № 402 порядком адміністративного оскарження постанови військово-лікарської комісії, звернувшись до вищестоящої військово-лікарської комісії.

Водночас, позивач не позбавлений можливості звернутися до відповідної військової частини, органу військового управління або іншого уповноваженого органу з наявними у нього медичними документами для вирішення питання щодо проведення повторного медичного огляду чи вчинення інших передбачених законодавством дій.

При цьому, суд звертає увагу, що до його повноважень не належить здійснення оцінки медичних показників, встановлення діагнозів чи перевірка правильності висновків лікарів щодо стану здоров`я особи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови військово-лікарської комісії щодо визначення придатності позивача до проходження військової служби.

В частині позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.02.2026 №56 про зарахування позивача до списків особового складу військової частини та про звільнення позивача з військової служби, суд зазначає таке.

Пунктом 4 частини першої статті 24 Закону № 2232-XII передбачено, що початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Згідно з пунктом 253 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 (далі Положення №1153/2008), призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних розвідувального органу Міністерства оборони України - відповідним підрозділом розвідувального органу Міністерства оборони України), а резервістів - командирами військових частин в порядку, визначеному законодавством України.

Початком проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період є день, визначений статтею 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

За змістом пункту 5 Положення №1153/2008 громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23 вказав, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Суд констатує, що наказ про зарахування до списків особового складу військової частини є індивідуальним актом одноразового застосування, дія якого вичерпується його виконанням.

Після фактичного призову особи на військову службу та її зарахування до списків особового складу військової частини такий наказ є реалізованим, а тому його скасування саме по собі не призведе до відновлення порушеного, на думку позивача, права.

Отже, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про зарахування до особового складу військової частини 23.02.2026 №56 не є належним та ефективним способом захисту у розумінні статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, та не підлягають задоволенню.

За змістом частини 3 статті 24 Закону №2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до пункту 7 Положення №1153/2008 військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Підстави звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану визначені пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII:

а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

б) за станом здоров`я:

на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;

за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі;

г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

д) у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

е) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу);

з) у зв`язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.

Пунктом 233 Положення №1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

У рапортах зазначаються:

підстави звільнення з військової служби;

думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки чи відповідний підрозділ розвідувального органу Міністерства оборони України (для військовослужбовців, які є співробітниками цього розвідувального органу), до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Матеріали адміністративної справи не містять доказів звернення позивача до командування ВЧ НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби.

Відповідно до вимог законодавства про проходження військової служби звільнення військовослужбовця здійснюється за наявності визначених законом підстав та в установленому порядку, зокрема за результатами розгляду командуванням відповідного рапорту військовослужбовця.

Отже, питання звільнення позивача з військової служби врегульовано спеціальним законодавством та належить до компетенції командування військової частини, у якій він проходить військову службу.

У разі наявності передбачених законом підстав для звільнення позивач має право звернутися до командира військової частини з відповідним рапортом. У випадку неприйняття рішення за таким рапортом або відмови у звільненні позивач не позбавлений права оскаржити відповідне рішення, дії чи бездіяльність командування військової частини в судовому порядку.

Таким чином, вимоги, спрямовані на вирішення питання про звільнення позивача з військової служби в межах цієї справи, не підлягають задоволенню, оскільки зазначене питання має вирішуватися у порядку, встановленому законодавством, після звернення позивача до командира військової частини.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (пункт 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За наведених обставин, суд не надає правової оцінки іншим доводам позивача, викладеним в письмових заявах, долучених до матеріалів справи, оскільки вони не стосуються змісту позовних вимог.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що задоволенню не підлягають.

Враховуючи відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) до Комунального некомерційного підприємства «КРИВОРІЗЬКА МІСЬКА ЛІКАРНЯ №7» Криворізької міської ради (адреса: вул. Ботанічна, 1-А, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50089; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 01985995), Військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_3 ) про визнання протиправними та скасування постанови і наказу, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар