Ухвала суду № 140106597, 28.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

28 вересня 2026 рокуСправа № 160/28088/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ремез Катерина Ігорівна, перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

09.09.2026 через підсистему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2026 позовну заяву залишено без руху з підстав несплати судового збору.

Позивачці встановлено дводенний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків шляхом надання до суду документа про сплату судового збору у розмірі 5 324,80 грн, визначеного за п`ять вимог немайнового характеру.

14.09.2026 представник позивачки подав заяву про усунення недоліків, до якої додав квитанцію від 14.09.2026 про сплату судового збору у розмірі 1 064,96 грн, тобто за одну вимогу немайнового характеру, та просив зазначити, які саме п`ять вимог визначив суд, і продовжити строк для усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2026 представнику позивачки відмовлено в роз`ясненні ухвали від 10.09.2026, позивачці продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви та запропоновано протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали надати документ про доплату судового збору у розмірі 4 259,84 грн.

У цій ухвалі суд навів кожну з п`яти вимог немайнового характеру, визначених за прохальною частиною позовної заяви, зазначив критерії, за якими кожну з них визнано самостійною, з посиланням на постанови Верховного Суду від 31.03.2026 у справі № 280/5706/25 і від 14.08.2026 у справі № 160/2056/26, а також розмежував ці вимоги з випадками, розглянутими Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18.11.2020 у справі № 9901/67/20 і Верховним Судом у постанові від 09.09.2020 у справі № 540/2321/18. Позивачку попереджено про наслідки невиконання вимог ухвали, передбачені пунктом 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Копію ухвали від 15.09.2026 доставлено до електронного кабінету представника позивачки адвоката Меламеда Вадима Борисовича 15.09.2026 о 21:54, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа. Відповідно до пункту 2 частини 6 та частини 7 статті 251 КАС України днем вручення ухвали позивачці є 15.09.2026.

Згідно з частиною 1 статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати. П`ятиденний строк на усунення недоліків закінчувався 20.09.2026, що припадало на неділю, а тому відповідно до частини 6 статті 120 КАС України останнім днем строку був перший після нього робочий день - 21.09.2026.

21.09.2026 через підсистему «Електронний суд» представник позивачки подав заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано уточнений адміністративний позов.

Прохальну частину позовної заяви в уточненій редакції викладено також у самій заяві. Документа про доплату судового збору до заяви не додано.

В уточненій редакції позивачка просить суд:

«1. Визнати протиправними дії Відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - щодо внесення змін до електронної пенсійної справи ОСОБА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) в режимі «макетної обробки», що полягають у: заміні автоматично розрахованих системою ІКІС ПФУ значень складових пенсійної виплати на інші значення; видаленні складових пенсійної виплати; виключенні пенсійної справи Позивачки з масових перерахунків шляхом внесення позначки «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм.», - як таких, що здійснені без достатніх правових підстав.

2. Зобов`язати Відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - усунути наслідки протиправних дій, визначених у пункті 1 прохальної частини, шляхом здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 19.03.2018 без урахування змін, внесених до її електронної пенсійної справи в режимі «макетної обробки», тобто із застосуванням значень складових пенсійної виплати, автоматично розрахованих системою ІКІС ПФУ до їх протиправних заміни та видалення, та з урахуванням усіх масових перерахунків, підвищень та індексацій, від яких пенсійну справу Позивачки було виключено позначкою «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм.», - в автоматичному режимі, передбаченому програмним забезпеченням ІКІС ПФУ, з виплатою нарахованої пенсії за вирахуванням фактично виплачених сум та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

3. Встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов`язати Відповідача у десятиденний строк з дня набрання рішенням законної сили подати до суду звіт про виконання судового рішення з додаванням витягу з модуля «Історія макетної обробки» електронної пенсійної справи ОСОБА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) за період з 19.03.2018 по день подання звіту.».

У заяві представник позивачки просить:

«1. Вважати недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалах Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2026 та 15.09.2026 у справі № 160/28088/26, усуненими та відкрити провадження в адміністративній справі.

2. У разі якщо суд дійде висновку, що уточнена позовна заява містить більше однієї вимоги немайнового характеру, - зазначити в ухвалі, яку саме вимогу суд вважає самостійною і з яких підстав, та відповідно до частини 2 статті 121 КАС України продовжити Позивачці строк для усунення недоліків.»

В обґрунтування заяви представник позивачки зазначає, що позивачка погоджується з критерієм розмежування основних і похідних вимог, застосованим судом в ухвалі від 15.09.2026, і з урахуванням цього критерію уточнила позовні вимоги: вимогу про визнання дій протиправними залишено без змін, а зобов`язальну частину викладено як одну вимогу про усунення наслідків саме цих дій. На думку представника, обсяг відновлення попередніх значень складових пенсійної виплати та правові підстави внесення позначки «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм.» є предметом доказування за першою вимогою; вимог щодо позначки «Рішення суду згідно ПКМУ № 821» та застосування загального порядку обчислення пенсії на майбутнє позивачка не заявляє; вимога про перерахунок не містить власних параметрів розрахунку (норм закону, показників, сум), а розрахунок здійснює відповідач у системі ІКІС ПФУ, тому ця вимога є похідною. Представник посилається на пункти 70-71 постанови Верховного Суду від 31.03.2026 у справі № 280/5706/25, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 9901/67/20 і постанову Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 540/2321/18 та вважає, що уточнена позовна заява містить одну вимогу немайнового характеру, за яку судовий збір сплачено.

Розглянувши заяву та додані до неї документи, суд зазначає таке.

Щодо строку подання заяви.

Заяву подано 21.09.2026, тобто в останній день строку, встановленого ухвалою від 15.09.2026. Отже, заяву подано з дотриманням цього строку, а заяву про продовження строку - до його закінчення, як того вимагає частина 2 статті 121 КАС України. Суд розглядає її по суті.

Щодо уточнення позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 3 статті 9 КАС України).

Провадження у справі не відкрито, тому позивачка вправі, усуваючи недоліки позовної заяви, викласти прохальну частину в новій редакції. Питання про те, чи усунуто недолік, пов`язаний зі сплатою судового збору, суд вирішує за уточненою редакцією позовних вимог.

Щодо кількості вимог немайнового характеру в уточненій позовній заяві.

Відповідно до частини 3 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Згідно з частиною 2 статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За абзацом другим частини 3 статті 6 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (пункт 23 частини 1 статті 4 КАС України).

Верховний Суд у постанові від 31.03.2026 у справі № 280/5706/25 зазначив: «При застосуванні абзацу другого частини третьої статті 6 Закону №3674-VІ суд має виходити не з кількості пунктів вимог позову, а з кількості самостійних способів судового захисту. Самостійною є вимога, яка має власний предмет доказування та може бути предметом окремої правової оцінки незалежно від вирішення інших вимог. Похідною є вимога, задоволення якої є процесуально та змістовно залежним від задоволення основної вимоги і яка лише конкретизує спосіб поновлення порушеного права або виконання судового рішення».

Застосовуючи наведений критерій до уточненої прохальної частини, суд виходить з такого.

Перша вимога - про визнання протиправними дій відповідача щодо внесення змін до електронної пенсійної справи в режимі «макетної обробки» - є основною вимогою немайнового характеру, оскільки спрямована на встановлення факту порушення права і визначає предмет спору. В уточненій редакції до змісту оскаржуваних дій прямо віднесено заміну автоматично розрахованих значень складових пенсійної виплати, видалення складових пенсійної виплати та внесення позначки «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм.». Тому суд погоджується з представником позивачки, що обставини про те, які значення замінено чи видалено і з якою правовою підставою внесено цю позначку, входять до предмета доказування за першою вимогою.

Вимог про скасування змін, внесених до електронної пенсійної справи, про виключення з неї позначок «Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм.» та «Рішення суду згідно ПКМУ № 821» і про застосування до позивачки загального порядку обчислення та перерахунку пенсії на майбутнє уточнена прохальна частина окремо не містить. Отже, три з п`яти вимог, які суд визнав самостійними в ухвалі від 15.09.2026, в уточненій позовній заяві як самостійні способи захисту не заявлені і на розмір судового збору не впливають. Слова «в автоматичному режимі, передбаченому програмним забезпеченням ІКІС ПФУ» конкретизують спосіб виконання вимоги про перерахунок і окремою вимогою не враховуються (пункт 68 постанови Верховного Суду у справі № 280/5706/25).

Водночас друга вимога - про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачці за період з 19.03.2018 з урахуванням усіх масових перерахунків, підвищень та індексацій, з виплатою нарахованої пенсії за вирахуванням фактично виплачених сум та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів - зберігає ознаки самостійної вимоги.

Верховний Суд у справі № 280/5706/25, предметом якої також було внесення змін до електронної пенсійної справи в режимі «макетної обробки», визнав вимогу про зобов`язання здійснити перерахунок пенсії основною немайновою вимогою (пункт 62 постанови) поряд з вимогою про визнання протиправною бездіяльності відповідача (пункт 58 постанови) і зазначив, що такі вимоги «не можуть розглядатися як одна немайнова вимога, оскільки мають самостійний предмет і реалізують різні передбачені законом способи судового захисту, які підлягають окремій оцінці на предмет їх відповідності діям (бездіяльності) відповідача» (пункт 63 постанови). У постанові від 14.08.2026 у справі № 160/2056/26 за позовом до того самого відповідача Верховний Суд залишив без змін ухвалу про повернення позовної заяви у зв`язку зі сплатою судового збору лише за одну немайнову вимогу та зазначив, що «вимоги про скасування змін до електронної пенсійної справи, здійснення перерахунку пенсії та компенсації втрати частини доходів хоч і пов`язані із захистом її пенсійних прав, однак стосуються окремих рішень, дій та бездіяльності відповідача, які справляють самостійний вплив на права та інтереси позивача, відтак підлягають самостійному оскарженню».

Предметом доказування за другою вимогою є обставини, які першою вимогою не охоплюються: розмір пенсії, на який позивачка мала право за кожен період починаючи з 19.03.2018, тобто понад вісім років; які масові перерахунки, підвищення та індексації, проведені за цей період, підлягали застосуванню до пенсії позивачки; які суми фактично виплачено; наявність підстав для нарахування компенсації втрати частини доходів. Перша вимога стосується правомірності дій відповідача щодо внесення змін до електронної пенсійної справи; період перерахунку позивачка визначила в другій вимозі самостійно, і відповідність цього періоду часу та обсягу оскаржуваних дій сама є обставиною, яка потребує доказування.

Задоволення другої вимоги не є автоматичним наслідком задоволення першої: суд може визнати дії відповідача протиправними і водночас дійти іншого висновку щодо періоду, за який пенсію належить перерахувати, щодо перерахунків та індексацій, які підлягають врахуванню, або щодо підстав для нарахування компенсації. Отже, друга вимога має власний предмет доказування і може бути предметом окремої правової оцінки.

Доводи представника позивачки про те, що друга вимога не містить посилань на норми закону, постанови Кабінету Міністрів України, показники чи суми, висновку суду не змінюють. Відсутність у вимозі параметрів розрахунку означає лише те, що їх визначення позивачка залишає відповідачу під контролем суду, але не виключає необхідності встановити в справі, чи мала позивачка право на відповідні перерахунки та в якому обсязі. Так само не можна погодитися з тим, що масові перерахунки, підвищення та індексації не є спірними обставинами: за твердженням самої позивачки, саме від них її пенсійну справу було виключено, а тому право позивачки на їх застосування за весь заявлений період є предметом спору.

Посилання представника позивачки на пункти 70-71 постанови Верховного Суду у справі № 280/5706/25 суд відхиляє. У тій самій постанові, сформулювавши наведені у пунктах 70-71 висновки, Верховний Суд визнав вимогу про визнання протиправною бездіяльності відповідача і вимогу про перерахунок пенсії окремими основними вимогами немайнового характеру (пункти 58, 62, 63 постанови). Отже, недопустимість штучного дроблення вимог не означає, що вимога про перерахунок і виплату пенсії за минулий період поглинається вимогою про визнання дій протиправними.

Щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 9901/67/20 і постанови Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 540/2321/18, то, як зазначено в ухвалі від 15.09.2026, в обох справах вимоги зобов`язального характеру не мали власного предмета доказування і лише визначали наслідок протиправності оскаржуваних рішень чи бездіяльності. Уточнена друга вимога, як наведено вище, власний предмет доказування має, а тому ці висновки до неї не застосовуються. Формулювання вимоги як «усунути наслідки протиправних дій» її змісту не змінює: за змістом це вимога про перерахунок і виплату пенсії за визначений позивачкою період.

Вимога про встановлення судового контролю (пункт 3 уточненої прохальної частини) до вимог немайнового характеру не віднесена, оскільки за частиною 5 статті 382 КАС України питання про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення вирішується судом під час ухвалення рішення і стосується забезпечення виконання судового рішення, а не є самостійним способом захисту порушеного права.

Отже, уточнена позовна заява містить дві вимоги немайнового характеру: про визнання протиправними дій відповідача щодо внесення змін до електронної пенсійної справи в режимі «макетної обробки» та про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії за період з 19.03.2018 з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

За подання до адміністративного суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру судовий збір справляється у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI), тобто 1 331,20 грн виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого з 01.01.2026 у розмірі 3 328,00 грн. При поданні позовної заяви в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 (частина 3 статті 4 Закону № 3674-VI), тому ставка становить 1 064,96 грн.

Отже, навіть за уточненою позовною заявою судовий збір становить 2 129,92 грн (1 064,96 грн Ч 2), тоді як позивачкою сплачено 1 064,96 грн. Доплати судового збору ні в розмірі, визначеному ухвалою від 15.09.2026 (4 259,84 грн), ні в будь-якій частині цієї суми позивачка не здійснила.

Щодо заяви про продовження строку для усунення недоліків.

Відповідно до частини 2 статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Згідно з частиною 6 цієї статті про відмову в продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Продовження встановленого судом строку є правом суду, яке реалізується з урахуванням обставин справи. Верховний Суд у постанові від 03.04.2025 у справі № 320/16059/23 зазначив, що «метою продовження процесуального строку, установленого судом, є сприяння особі у реалізації процесуального права та/або виконанні процесуального обов`язку. Доцільність продовження процесуального строку обумовлюється рівнем ймовірності, наскільки таке продовження буде ефективним у контексті не тільки реалізації особою процесуального права та/або виконання процесуального обов`язку, а й правової визначеності учасників матеріально-правових відносин, спір між якими вирішується», а також що право суду продовжити процесуальний строк «має бути реалізовано судом у межах процесуального закону із належним мотивуванням будь-якого рішення (продовження або відмова у продовженні строку)».

Суд не вбачає підстав для повторного продовження строку з таких підстав.

По-перше, строк для усунення недоліків уже продовжувався ухвалою від 15.09.2026 саме для того, щоб позивачка отримала мотивовану відповідь щодо розміру судового збору і реальну можливість доплатити його. Така відповідь позивачці надана: в ухвалі від 15.09.2026 суд назвав кожну з вимог, які вважає самостійними, навів підстави такого висновку з посиланням на практику Верховного Суду та визначив точну суму доплати і реквізити для її сплати, як того вимагає абзац перший частини 2 статті 169 КАС України. Відповідь на прохання представника позивачки зазначити, яку вимогу уточненої позовної заяви суд вважає самостійною і з яких підстав, наведена в цій ухвалі.

По-друге, у межах продовженого строку позивачка не вчинила дій, спрямованих на доплату судового збору. Замість цього вона змінила прохальну частину позовної заяви, об`єднавши самостійні вимоги в одну, і сплату судового збору за другу вимогу поставила в залежність від нової оцінки судом кількості вимог. Спосіб викладення позовних вимог є правом позивачки, однак це право не звільняє її від обов`язку сплатити судовий збір за кожну вимогу немайнового характеру, а наслідки неправильної самостійної оцінки кількості вимог несе особа, яка звертається до суду. Позивачка не була позбавлена можливості у встановлений строк сплатити судовий збір за двома ставками і навести свої доводи щодо кількості вимог в апеляційному порядку.

По-третє, Верховний Суд у постанові від 31.03.2026 у справі № 280/5706/25 визнав, що помилка суду в мотивуванні розміру судового збору сама по собі не є достатньою підставою для скасування ухвали про повернення позовної заяви, якщо позивачка фактично не усунула недолік позовної заяви, пов`язаний зі сплатою судового збору, навіть у межах суми, визначеної в ухвалі про залишення позовної заяви без руху (пункт 76 постанови). У цій справі позивачка не доплатила судового збору ні в межах суми, визначеної в ухвалі від 15.09.2026, ні в межах суми, яка припадає на уточнену позовну заяву.

По-четверте, повторне продовження строку за таких обставин не буде ефективним у розумінні наведеної позиції Верховного Суду: воно не сприятиме виконанню обов`язку зі сплати судового збору, а лише відкладатиме вирішення питання про відкриття провадження, що не відповідає завданню розгляду справи впродовж розумного строку, тобто найкоротшого строку, достатнього для надання своєчасного судового захисту (пункт 11 частини 1 статті 4 КАС України).

Отже, в задоволенні заяви про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви належить відмовити.

Щодо повернення позовної заяви.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Відповідно до частини 5 цієї статті суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Строк для усунення недоліків, встановлений ухвалою від 15.09.2026, сплив 21.09.2026. Ухвалу вручено позивачці, строк і спосіб усунення недоліків, а також точну суму доплати судового збору в ній визначено. Станом на дату постановлення цієї ухвали документа про доплату судового збору до суду не надано, а отже, недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалах від 10.09.2026 і 15.09.2026, позивачкою не усунуто, і прохання представника позивачки вважати їх усуненими та відкрити провадження у справі задоволенню не підлягає.

Суд ураховує посилання представника позивачки на право на доступ до суду. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23.07.2026 у справі № 990/43/26 з посиланням на пункт 37 рішення Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України» зазначила, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які переслідують легітимну мету та є пропорційними, і дійшла висновку, що повернення позовної заяви у зв`язку з невиконанням ухвали про усунення недоліків «переслідує легітимну мету та має розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями», з огляду на те, що відповідно до частини 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду (пункти 74-76 постанови).

У цій справі позивачці двічі встановлювався строк для усунення недоліків, у кожній ухвалі визначено точну суму судового збору та реквізити для його сплати, а підстави визначення кількості вимог наведено з посиланням на практику Верховного Суду. Повернення позовної заяви не позбавляє позивачку права повторно звернутися до суду з дотриманням вимог процесуального закону.

Отже, позовна заява підлягає поверненню позивачці на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України.

Щодо сплаченого судового збору.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги; у цьому випадку судовий збір повертається повністю (частина 2 статті 7 Закону № 3674-VI). Клопотання про повернення судового збору позивачка не заявляла, тому це питання суд не вирішує, сплачений судовий збір у розмірі 1 064,96 грн може бути повернутий за її клопотанням.

Керуючись статтями 9, 120, 121, 169, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити представнику позивачки адвокату Меламеду Вадиму Борисовичу в задоволенні заяви про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви у справі № 160/28088/26.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії повернути позивачці разом з доданими до неї документами.

Роз`яснити позивачці, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Роз`яснити позивачці, що сплачений судовий збір у розмірі 1 064,96 грн може бути повернутий за її клопотанням у порядку, встановленому пунктом 2 частини 1 та частиною 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Копію ухвали надіслати представнику позивачки не пізніше наступного дня після її постановлення.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез