Рішення № 140106555, 28.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокуСправа №160/13233/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н. В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/13233/26 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (01133, м. Київ, вул. Госпітальна, 16, код ЄДРПОУ: 08356179), третя особа: 20 регіональна ВЛК (49069, м. Дніпро, вул. Грушевського Михайла, буд. 65, код ЄДРПОУ: 26637746) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

18 травня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 (далі позивач) до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (далі відповідач), що надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, оформлене листом №598/4/9810 від 23.04.2026 року про направлення ОСОБА_1 на повторний медичний огляд;

- зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України належно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 08.04.2026 року на дії 20-ї регіональної ВЛК, шляхом затвердження постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 оформлене свідоцтвом про хворобу №2026-0226-1301-1448-7 від 26.02.2026 року.

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність рішення відповідача, яке є предметом оскарження. Позивач зазначає, що неодноразово проходив ВЛК в районному ТЦК та СП, за результатами яких складались свідоцтва про хворобу, однак в кожному випадку таке свідоцтво не було затверджене ВЛК регіону, натомість призначався повторний розгляд. В зв`язку з цим позивач оскаржив рішення ВЛК регіону до відповідача, однак відповідач рекомендував направити позивача на повторний медичний огляд, з чим позивач не погоджується. Зазначає, що таке направлення лише розпочне нове безпідставне коло проходження медичних оглядів та досліджень, враховуючи подібні результати попередніх ВЛК. Більш того, неодноразово проходячи медичні огляди ВЛК з 2024 року у межах процедури, передбаченої законодавством, позивач фактично жодного разу не отримав затвердженого рішення про свою придатність/непридатність до проходження військової служби.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/13233/26 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/13233/26, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

20 липня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що з огляду на правові норми Положення № 402, право перегляду (скасування, відміни тощо) постанов будь-якої ВЛК Збройних Сил України або відмови у перегляді (скасуванні, відміні тощо) таких постанов, у разі відсутності підстав для її перегляду (обґрунтованих вимог, із наданням результатів інструментальних досліджень, інших об`єктивних медичних даних, які б підтверджували такі вимоги; доказів порушення порядку проведення військово-лікарської експертизи; наявність недоліків у документальному оформленні постанови ВЛК тощо) відноситься до дискреційних повноважень ЦВЛК ЗС України.

31 липня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відповідь на відзив, яка надійшла від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». Позивач зазначає, що у даній справі відповідач не пояснив, чому після перевірки матеріалів скарги було обрано саме направлення позивача на повторний медичний огляд, а не прийнято інше рішення, передбачене Положенням № 402. Таким чином, саме посилання відповідача на наявність повноважень Центральної військово-лікарської комісії не підтверджує правомірності їх реалізації у спірних правовідносинах. Щодо доводів відповідача про правомірність направлення позивача на контрольний медичний огляд. У відзиві відповідач зазначає, що направлення позивача на повторний медичний огляд повністю відповідає вимогам Положення № 402. Однак наведене твердження є декларативним та не підтверджене жодними фактичними обставинами. Так, ні в самому оскаржуваному рішенні, ні у відзиві не наведено жодного мотиву, який би пояснював необхідність проведення ще одного медичного огляду. Зокрема, відповідач не зазначає: 1. які саме висновки попередніх військово-лікарських комісій є помилковими; 2. які медичні документи були оцінені як недостатні чи суперечливі; 3. які обставини залишилися невстановленими; 4. які додаткові дослідження необхідно провести для остаточного вирішення питання. Натомість із матеріалів справи вбачається, що до моменту звернення до Центральної військово-лікарської комісії позивач уже неодноразово проходив військово-лікарську експертизу, а військово-лікарські комісії дійшли аналогічних висновків щодо його стану здоров`я. За таких обставин саме на відповідача покладався обов`язок пояснити, чому результати вже проведених медичних оглядів не можуть бути покладені в основу остаточного рішення. Проте таких пояснень відповідач не надав. Відтак направлення позивача на повторний медичний огляд фактично не містить належного обґрунтування, що свідчить про невідповідність оскаржуваного рішення критеріям обґрунтованості та вмотивованості. Щодо доводів відповідача про належний розгляд скарги позивача. У відзиві відповідач стверджує, що скаргу позивача було розглянуто відповідно до вимог Положення № 402, а за результатами її розгляду Центральною військово-лікарською комісією прийнято відповідне рішення. З наведеним твердженням погодитися не можна. Зі змісту оскаржуваного листа вбачається, що Центральна військоволікарська комісія фактично не надала оцінки доводам, викладеним у скарзі позивача, та не здійснила аналізу медичних документів, які були додані до неї. Так, звертаючись до Центральної військово-лікарської комісії, позивач просив перевірити законність та обґрунтованість постанов військово-лікарських комісій, прийнятих за результатами проведених медичних оглядів, а також надати оцінку наявним медичним документам, які підтверджували стан його здоров`я. Однак у рішенні відповідача відсутня будь-яка оцінка зазначених доводів. Зокрема, Центральною військово-лікарською комісією не зазначено: 1. чи погоджується вона із встановленими позивачу діагнозами; 2. чи вважає правильними висновки попередніх військово-лікарських комісій; 3. які саме медичні документи були досліджені під час розгляду скарги; 4. з яких причин доводи позивача були відхилені. Таким чином, відповідач фактично не надав відповідь на питання, які були поставлені позивачем у скарзі, а лише повідомив про необхідність проходження ще одного медичного огляду. Отже, доводи відповідача про належний розгляд скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються змістом самого оскаржуваного рішення. Щодо доводів відповідача про відповідність оскаржуваного рішення вимогам законодавства. У відзиві відповідач також зазначає, що оскаржуване рішення прийняте у межах компетенції Центральної військово-лікарської комісії, а тому є законним. Разом із тим саме по собі прийняття рішення уповноваженим органом ще не свідчить про його правомірність. Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України під час здійснення судового контролю перевіряється не лише компетенція суб`єкта владних повноважень, а й те, чи прийняте рішення обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, пропорційно та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття. Натомість оскаржуване рішення не містить належного мотивування та не дає можливості встановити, якими саме обставинами керувалася Центральна військоволікарська комісія при його прийнятті. Зокрема, у рішенні не наведено аналізу медичних документів, не зазначено причин незгоди з висновками попередніх військово-лікарських комісій та не обґрунтовано необхідності проведення повторного медичного огляду. За відсутності такого мотивування суд фактично позбавлений можливості перевірити законність прийнятого рішення, а позивач зрозуміти причини, з яких його доводи були відхилені. Таким чином, оскаржуване рішення не відповідає вимогам щодо обґрунтованості та вмотивованості індивідуальних актів суб`єктів владних повноважень.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2026 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, 20 регіональну ВЛК.

21 вересня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано пояснення, які надійшла від третьої особи в підсистемі «Електронний Суд». Так, на адресу 20 РВЛК надійшло свідоцтво про хворобу від 26.02.2026 року № 2026- 0226-1301-1448-7 від ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 про ступінь придатності до військової служби позивача. Дослідивши надані медичні документи (зазначені діагнози) в спірному свідоцтві про хворобу, комісією було прийнято рішення про не затвердження свідоцтва про хворобу у зв`язку з потребою обґрунтування ФК стенокардії напруги діагностичний Тредміл-тест або ДМ ЕКГ з дозованим фізнавантаженням (підйом на 1- 2 поверх, хода .... м) в ОКЛМ, уточнення стадії СН; уточнення недостатності клапанів - доплер ЕхоКС з визначенням регургітації в мл; см; VC в ОКЛМ, консультацію кардіолога, а вд так переогляд ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби. Додатково інформую, що стосується захворювання серцево-судинної системи: патологія клапанів серця. Спеціалісти лікувальних закладів, проводячи обстеження Ехо-КГ часто не вказують певні показники відповідно до вимог статті 38 додатку 2 Пояснення до застосування статей розкладу хвороб , оскільки стеноз або недостатність клапанів серця вказується в показниках в см, мл що інформує про важкість патології. Тому штатна ВЛК змушена відправляти на додаткові дообстеження з метою підтвердження або спростування важкості захворювання. Що стосується функціонального класу стенокардії, так в більшості випадків фахівець лікувального закладу, проводячи тест з динамічним навантаженням формує діагноз, де ступінь стенокардії може зазначатися з декількома ступенями, або некоректно описати результат проведеного дослідження, або показники тесту можуть не відповідати встановленому ступеню захворювання, в результаті чого не можливо експертно встановити чи спростувати діагноз даного захворювання не є можливим оскільки військовозобов`язаний може свідомо не виконати вказівки або рекомендації лікаря функціональної діагностики під час проходження обстеження, і результат проведеного дослідження часто суперечить вимогам відповідних статей Положення. Тому, враховуючі розбіжності та відсутність уточнень стадії СН та недостатності клапанів, комісією було вирішено про не затвердження свідоцтва, вказавши про недоліки, і після усунення яких повторно пройти ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби позивача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2026 року продовжено строк розгляду адміністративної справи №160/13233/26 за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, третя особа: 20 регіональна ВЛК про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії до 28.09.2026 року включно.

У відповідності до ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

26 лютого 2026 року ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 склало свідоцтво про хворобу №2026-0226-1301-1448-7, згідно якого позивач є непридатним до військової служби.

Протоколом засідання штатної ВЛК від 26.03.2026 року №2026-0326-1002-5597-3, складеного 20 регіональною ВЛК (м. Дніпро) постановлено: потребує обґрунтування ФК стенокардії напруги - даігностичний Тердміл-тест або ДМ ЕКГ з дозованим фізнавантаженням (підйом на 1-2 поверх, хода .... м.) в ОКЛМ, уточнення стадії СН; уточнення недостатності клапанів - доплер ЕхоКС з визначенням регургітації в мл, см; VC в ОКЛМ. Консультація кардіолога. Переогляд ВЛК. Свідоцтво про хворобу від 26.02.2026 року №2026-0226-1301-1448-7 не затверджено.

Позивач оскаржив таку поведінку 20 регіональної ВЛК до відповідача скаргою від 08.04.2026 року, в якій просив скасувати відповідне рішення від 26.03.2206 року та прийняти рішення, яким затвердити свідоцтво про хворобу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.02.2026 року.

Скарга позивача розглянута листом відповідача від 23.04.2026 року №598/4/98/0. Зазначено наступне: За результатами розгляду та керуючись підпунктом 2.4.6 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 17.11.2008 № 1109/15800, начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 пропоную для зняття соціальної напруги направити військовозобов`язаного ОСОБА_2 на повторний медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 , з обов`язковим оглядом начальником кардіологічного відділення ВМКЦ Східного регіону, для уточнення та встановлення остаточного діагнозу, щодо визначення ступеню придатності до військової служби з урахуванням усіх наявних медичних документів та результатів досліджень, згідно вимог Положення. Підлягає контрольному обстеженню та медичному огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 для встановлення експертного діагнозу та належного оформлення медичної документації з урахуванням усіх наявних медичних документів та результатів досліджень, згідно вимог Положення. Додатково інформуємо, що на підставі пункту 3.4 глави 3 розділу 1 Положення, у разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обгрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК. Таке рішення с обов`язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне.

Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк

Відповідно до ст. 65 Конституції України Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року №393/96-ВР (далі Закон №393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Частиною 4 ст. 3 Закону №393/96-ВР встановлено, що скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

За ст. 4 Закону №393/96-ВР до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян).

Частиною 1 ст. 20 Закону №393/96-ВР встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Наказом Міністерства Оборони України від 14.08.2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі Положення №402).

Згідно п. 1.1., 1.2. розділу І Положення №402 Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це:

- медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України);

- визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;

- установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Пунктом 1.3. розділу І Положення №402 передбачено, що основними завданнями військово-лікарської експертизи є:

- добір громадян України, придатних за станом здоров`я до військової служби, для укомплектування Збройних Сил України;

- аналіз результатів медичного огляду та розробка заходів щодо комплектування Збройних Сил України особовим складом, придатним до військової служби за станом здоров`я;

- контроль за організацією і станом лікувально-оздоровчої роботи серед призовників, аналіз результатів і розроблення пропозицій із удосконалення цієї роботи;

- контроль за організацією, проведенням і результатами лікувально-діагностичної роботи у закладах охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності (далі - заклади охорони здоров`я (установи) та медичних підрозділах військових частин, що стосується військово-лікарської експертизи;

- надання методичної та практичної допомоги з питань військово-лікарської експертизи військово-лікарським комісіям, закладам охорони здоров`я (установам);

- визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть;

- розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ України) і Міністерства оборони України вимог щодо стану здоров`я призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, резервістів для найдоцільнішого використання їх на військовій службі;

- визначення ступеня придатності військовослужбовців до військової служби у зв`язку з їх звільненням;

- проведення наукової роботи з питань військово-лікарської експертизи;

- підготовка кадрів для військово-лікарських комісій.

Згідно п. 2.1. розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Відповідно до п. 2.2. Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать:

Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК);

ВЛК регіону.

Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров`я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров`я (установах).

Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов`язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.

Адміністративно-територіальні зони відповідальності штатних ВЛК за проведення військово-лікарської експертизи визначаються наказом Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

За п. 2.3. розділу І Положення №402 ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.

Згідно п. 2.3.3. розділу І Положення №402 на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.

Відповідно до п. 2.3.4. розділу І Положення №402 ЦВЛК має право розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України

За п. 2.4.10. розділу І Положення №402 постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.

Пунктом 3.3. Положення №402 встановлено, що Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій.

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП.

Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_7 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку.

Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

Згідно п. 3.4. розділу І Положення №402 у разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.

Таке рішення є обов`язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття.

У разі визнання штатною ВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику (скаржнику) з відповідними роз`ясненнями, у строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».

У разі прийняття рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд, військовослужбовці та інші особи, зазначені у пункті 1.2 глави 1 цього розділу, направляються для проходження медичного огляду до іншої ВЛК, ніж та, постанова якої оскаржується.

У разі якщо штатна ВЛК визнає постанову позаштатної ВЛК обґрунтованою або визначає відсутність підстав для направлення заявника на повторний (контрольний) медичний огляд ВЛК, штатна ВЛК надає заявнику відповідне роз`яснення, оформлене листом.

Відповідно до п. 1.2. розділу ІІ Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності:

до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти);

військовослужбовців до військової служби;

військовослужбовців до військової служби за військовою спеціальністю;

військовослужбовців до служби в високомобільних десантних військах, плаваючому складі, морській піхоті;

кандидатів на навчання у ВВНЗ, ліцеїстів;

кандидатів до військової служби за контрактом;

кандидатів до участі у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки (далі - МО) та у складі національного персоналу;

військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, працівників Збройних Сил України для роботи з ДІВ, КРП, джерелами ЕМП, ЛВ та мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами;

військовослужбовців та працівників Збройних Сил України до служби (роботи) у спеціальних спорудах, працівників допоміжного флоту ВМС Збройних Сил України;

а також з метою визначення:

можливості проходження військової служби військовослужбовцями та проживання членів їх сімей за кордоном;

необхідності в тривалому спеціалізованому лікуванні, медичному спостереженні або в навчанні (вихованні) у спеціалізованих навчальних закладах членів сімей військовослужбовців, транспортабельності їх за станом здоров`я;

потреби у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва);

потреби у тривалому лікуванні.

Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.

Надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду суду. Визначення наявності чи відсутності підстав для проведення додаткових обстежень, встановлення діагнозу, а також вирішення питання щодо придатності або непридатності особи до військової служби за результатами медичного огляду належить до дискреційних повноважень ВЛК. У зв`язку з цим суд не вправі підміняти собою відповідний орган та перебирати на себе його компетенцію.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.06.2020 року у справі №810/5009/18.

Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Водночас, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність в межах дотримання процедури прийняття таких.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25.09.2025 року у справі №480/13255/23.

Отже, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Тотожне правозастосування здійснене Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 10.06.2026 року у справі №160/29083/25.

Суд звертає увагу на те, що в межах даного спору не існує будь-яких презумпцій щодо стану здоров`я позивача, що фактично стверджувалося позивачем з огляду на те, що стосовно нього 4 рази складено свідоцтво про хворобу з висновком про його непридатність до військової служби. Жоден з цих документів не був затверджений, в зв`язку з чим не є належним джерелом відомостей на підтвердження реального стану придатності позивача до військової служби. Також сам суд не має повноважень оцінювати такий стан позивача.

Окрім цього, позивач не оскаржив жодне з рішень регіональної ВЛК, в зв`язку з чим відсутні підстави для перевірки їх правомірності. При цьому відсутні і рішення відповідача про скасування рішень регіональної ВЛК.

Як наслідок, вся історія оцінки стану здоров`я позивача ВЛК при ТЦК та СП та регіональною ВЛК не має юридичного значення для вирішення даного спору, оскільки правові наслідки для стану придатності позивача до військової служби від такої взаємодії так і не настали (жодне зі свідоцтв про хворобу затверджене не було, а жодна з відмов у затвердженні свідоцтва не була оскаржена та скасована рішенням суду, яке набрало законної сили).

В підсумку, в межах розгляду даної справи юридичне значення має не вся історія проходження позивачем ВЛК, а лише та її частина, що впливала на прийняття рішення відповідачем та вже згадана судом при описі обставин справи: останнє свідоцтво про хворобу, останній протокол регіональної ВЛК та безпосередньо оскаржуване рішення відповідача.

За змістом спірного рішення регіональної ВЛК позивач підлягав переогляду ВЛК при ТЦК та СП, потрібна консультація кардіолога та певні медичні дослідження, з`ясування окремих станів здоров`я.

В спірному рішенні відповідача за результатом перегляду такого рішення регіональної ВЛК вказано, що позивачу необхідно пройти повторний медичний огляд:

1) при обласному ТЦК та СП (первісне свідоцтво про хворобу складав ІНФОРМАЦІЯ_8 , тобто підвищення рівня ВЛК);

2) з обов`язковим оглядом начальником кардіологічного відділення ВМКЦ Східного регіону (тобто, із залученням додаткового спеціаліста окремої медичної установи, яка раніше не залучалася до оцінки стану здоров`я позивача).

На це позивач в позовній заяві вказував, що «таке направлення лише розпочне нове безпідставне коло проходження медичних оглядів та досліджень, враховуючи подібні результати попередніх ВЛК».

Водночас, позивач не врахував принципово новий характер нового медичного обстеження суб`єкт проведення та коло фахівців. Такий підхід навпаки прямо відповідає вимогам ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Слід наголосити на тому, що відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано (п. 2);

обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (п. 3);

добросовісно (п. 5);

розсудливо (п. 6);

пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (п. 8).

Зазначені критерії хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення та вчиняє дії.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 року у справі № 9901/459/21.

Вищевказані вимоги можливо застосувати лише до процедурного аспекту прийняття спірного рішення.

Позивач вказував, що його чотири рази визнано непридатним, однак не зважав на те, що 4 рази відповідний висновок фактично визнано необґрунтованим. Відповідно, зайняття відповідачем позиції, яка не просто не є підтримкою позиції регіональної ВЛК (з якою позивач не згоден), а спрямована на підвищення рівня ВЛК для забезпечення належності медичного огляду, і є безпосереднім втіленням обґрунтованого правозастосування, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Розумні пояснення небажання позивача скористатися принципово новим способом проведення ВЛК (при попередньому чотирикратному повторюванні однієї і тієї ж іншої процедури) в позовній заяві відсутні.

Дійсно, відповідач мав повноваження і на прийняття рішення іншого змісту (скасувати спірне рішення та затвердити свідоцтво про хворобу), однак судом не встановлено обставин, які б вказували на те, що відповідач протиправно обрав конкретний варіант поведінки. Доводи позивача стосуються його незгоди з таким варіантом поведінки, однак така незгода сама по собі не є аргументом на користь протиправності відповідного рішення. При цьому слід повторити, що суд оцінює лише процедурний аспект рішення відповідача, в зв`язку в будь-якому з чим не може констатувати наявність правових підстав для безпосереднього затвердження свідоцтва про хворобу самим відповідачем, адже оцінка таких підстав передбачає оцінку діагнозу позивача, що перебуває за межами компетенції суду.

Враховуючи викладене, підстави для задоволення позовної заяви відсутні.

В зв`язку з відмовою у позові підстави для розподілу судових витрат відсутні.

У зв`язку з перебуванням судді Боженко Н.В. у відпустці та на навчанні, рішення ухвалено в перший робочий день судді.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, третя особа: 20 регіональна ВЛК про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені статтями 295, 297 цього Кодексу.

Суддя Н.В. Боженко