Рішення № 140106534, 28.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокуСправа №160/19069/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/19069/26 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Андрія Саєнка, буд. 10, код ЄДРПОУ: 22933548) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

03 липня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі відповідач), що надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в якій позивач просить суд:

- рішення №047250025053 Відділу перерахунків пенсій №1 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат та соціальних послуг Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 03 березня 2026 року про відмову ОСОБА_1 у в перерахунку пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу Прикінцевих положень Закону №1058-IV визнати протиправним та скасувати;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову винагороду у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу Прикінцевих положень Закону №1058-IV.

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність незарахування відповідачем до спеціального стажу позивача усіх періодів її роботи на посадах вихователя. Позивач зазначає, що в своїй сукупності тривалість зайняття позивачем відповідних посад перевищує 30 років, в зв`язку з чим позивач має право на грошову винагороду згідно п. 7-1 розділу XV Закону №1058-IV. В свою чергу відповідач без достатніх правових підстав відмовив у виплаті такої винагороди.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - №160/19069/26 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/19069/26, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

24 липня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії відповідно до пункту 7 -1 Розділу ХV Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки стаж в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота яких дає право на призначення пенсії за вислугу років на день призначення пенсії (07.11.2025) складає 25 років 7 місяців 27 днів.

21 вересня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано клопотання про долучення доказів, яке надійшло від відповідача в підсистемі «Електронний Суд». До клопотання долучено матеріали пенсійноїс прави позивача, в т.ч. форму РС-право позивача.

Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Рішенням відповідача від 03.03.2026 року №047250025053 позивачу відмовлено у виплаті в розмірі 10 пенсій. В обґрунтування рішення вказано, що спеціальний стаж на день призначення пенсії (07.11.2025 року) складає 25 років 7 місяців 27 днів.

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1191 (далі Порядок №1191).

Згідно п. 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" 1788-12 (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 3, ст. 10), що передбачені:

- переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N 909 909-93-п "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (ЗП України, 1994 р., N 4, ст. 70; Офіційний вісник України, 2002 р., N 39, ст. 1820; 2004 р., N 46, ст. 3052);

- переліком посад артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. N 583 583-92-п "Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення" (ЗП України, 1992 р., N 11, ст. 271).

Відповідно до п. 4 Порядку №1191 страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення"

Пунктом 5 Порядку №1191 встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" 1058-15 та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону 1058-15, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" 1788-12, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Згідно п. 7 Порядку №1191 виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1999 року №909 (далі Перелік №909).

В переліку №909 наявна позиція: дошкільні навчальні заклади: зокрема, вихователі.

Застосовуючи вищевказані нормативні положення до обставин даної справи, суд зазначає наступне.

Передусім суд зауважує, що Згідно ч. 1, 2, 5 ст. 72 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 року №2073-IX (далі Закон №2073-IX) адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті).

Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта.

У мотивувальній частині адміністративного акта зазначаються:

1) дата подання заяви або скарги та стислий зміст вимоги, що в ній міститься (у разі прийняття акта за заявою або скаргою особи);

2) фактичні обставини справи;

3) зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи;

4) посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу;

5) детальна правова оцінка обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин.

Відсутність в адміністративному акті мотивувальної частини, складеної відповідно до вимог цього Закону, має наслідки, встановлені цим Законом.

За ч. 3 ст. 85 Закону №2073-IX у разі якщо адміністративний акт не містить мотивувальної частини, у випадку, якщо відповідно до цього Закону вона є обов`язковою, такий акт скасовується.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано (п. 2);

обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (п. 3);

добросовісно (п. 5);

розсудливо (п. 6);

пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (п. 8).

Зазначені критерії хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення та вчиняє дії.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 року у справі № 9901/459/21

Суд констатує, що відповідач не дотримався вищевказаних вимог до своєї діяльності при розгляді заяви позивача про призначення пенсії.

В порушення вказаних нормативних положень спірне рішення відповідача жодним чином не пояснює яким чином обчислено спеціальний стаж позивача, які періоди при цьому не зараховані та з яких підстав, в т.ч. попри те, що фактично не зараховані до спеціального стажу в т.ч. періоди, згідно записів трудової книжки щодо яких позивач працювала вихователем. Тобто, відповідач мав обґрунтувати яким чином визначено кількість спеціального стажу у розмірі 25 років 07 місяців 27 днів.

Більш того, позивачем надано форму РС-право при призначенні пенсії, за змістом якої до спеціального стажу віднесено періоди роботи загальною тривалістю 29 років 11 місяців 10 днів.

За таких обставин відповідач обчислив спеціальний стаж позивача не лише без його обґрунтування відносно записів трудової книжки, а й в розріз з обчисленням, що проведено органом Пенсійного фонду України при призначенні пенсії. Такі дії додатково засвідчують недостатню вмотивованість спірного рішення відповідача.

Вищевказане є самодостатньою підставою для скасування спірного рішення відповідача.

Разом з цим, для забезпечення виконання завдання адміністративного судочинства суд зазначає наступне.

Спір в даній справі виник щодо кількості спеціального стажу позивача. Згідно позиції відповідача, кількість такого стажу складає 25 років 7 місяців 27 днів, в той час як позивач стверджує про наявність понад 30 років стажу.

Однак оскільки позивач не просив зарахувати до його спеціального стажу конкретні періоди, суд виходить передусім з викладу спірного рішення та форми РС-право, а також обсягу документів, що перебувають у розпорядженні суду.

Вирішення відповідного питання належить здійснювати з урахуванням форми РС-право позивача та трудової книжки позивача від 15.08.1985 року НОМЕР_2 .

Так, у формі РС-право позивача не вказано як спеціальний стаж наступні періоди згідно трудової книжки позивача:

1) період роботи вихователем з 15.08.1985 року по 16.08.1986 року (записи №2-3);

2) період роботи вихователем з 15.09.1986 року по 31.01.1987 року (записи №4-5);

* позивач в позовній заяві вказував, що цей період тривав до 31.07.1987 року, що не відповідає обставинам справи.

3) період роботи вихователем з 28.07.1989 року по 09.08.1990 року (записи №12-13);

При цьому в період з 23.08.1990 року по 28.08.1990 року позивач також працювала вихователем на 0,5 ставки, що у формі РС-право не відображено в цілому.

Згідно форми РС-право позивача на дату призначення пенсії її визнаний (без вищевказаних незарахованих періодів) спеціальний стаж складав:

1) з 12.02.1987 року по 19.04.1989 року (02 роки 02 місяці 08 днів);

2) з 03.05.1989 року по 14.06.1989 року (00 років 01 місяць 12 днів);

3) з 15.06.1989 року по 21.07.1989 року (00 років 01 місяць 07 днів);

4) з 01.09.1990 року по 18.03.1997 року (06 років 06 місяців 18 днів);

5) з 07.07.1999 року по 01.11.2001 року (02 роки 03 місяці 25 днів);

6) з 02.04.2007 року по 06.11.2025 року (18 років 08 місяців 00 днів).

Сумарно така кількість пільгового стажу складає 29 років 11 місяців 10 днів.

Відповідно, належить оцінити правомірність незарахування раніше визначених періодів до спеціального стажу позивача.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 101 Закону №1788-ХІІ органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-IV) призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Постановою Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 06.09.1973 року №656 затверджено постанову «Про трудові книжки робітників та службовців» (далі Порядок №656).

Порядок №656 містить наступні положення:

Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців. Трудові книжки ведуться усім робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню (п. 1 Порядку №656).

Заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації у присутності працівника. Відомості про працівника засвідчуються підписом спеціально уповноваженої особи та печаткою (п. 5 Порядку №656).

З кожним записом, що вноситься до трудової книжки (вкладиш), призначення, переміщення та звільнення адміністрація зобов`язана ознайомити власника цієї книжки (п. 7 Порядку №656).

Трудові книжки зберігаються в адміністрації підприємства, установи, організації як бланки суворої звітності, а при звільненні робітника чи службовця видаються йому руки (п. 11 Порядку №656).

При звільненні робітника чи службовця всі записи про роботі, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, в установі, організації, засвідчуються підписом керівника підприємства, установи, організації або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою (п. 13 Порядку №656).

Відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність (п. 18 Порядку №656).

Згідно Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємства, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року №162 (далі Інструкція №162)

Згідно п. 1.1. Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудової діяльності робітників та службовців.

Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій*, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до п. 2.2. Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше виробляється адміністрацією підприємства у присутності працівника пізніше тижневого терміну від часу прийому працювати.

У трудову книжку вносяться:

відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність;

відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;

відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства;

відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Стягнення до трудової книжки не записуються.

Пунктом 2.3. Інструкції №162 встановлено, що всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення повинні точно відповідати текст наказу (розпорядження).

Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.

Не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Більш того, відповідальною особою за правильність та повноту ведення трудових книжок є керівник підприємства, установи, організації або уповноважена ним особа, а не працівник. Тому позивач не може нести відповідальність за порушення вимоги ведення трудових книжок третіми особами (за неповноту вказаної інформації).

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.09.2025 року по справі №300/6565/23.

На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Допущений недолік не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист з огляду на те, що позивач жодним чином не впливає на дотримання роботодавцем порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі її недоліки, а підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

В розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділена правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав - певних недоліків трудової книжки.

Суд констатує, що наступні періоди роботи належним чином підтверджені безпосередньо записами трудової книжки позивача, в зв`язку з чим підлягають зарахуванню до спеціального стажу позивача:

1) період роботи вихователем з 15.08.1985 року по 16.08.1986 року (записи №2-3);

2) період роботи вихователем з 15.09.1986 року по 31.01.1987 року (записи №4-5);

3) період роботи вихователем з 28.07.1989 року по 09.08.1990 року (записи №12-13);

Так, розбіжності щодо дати розпоряджень, якими оформлено трудові відносини, чіткість печаток та інші обставини внесення записів не дають жодних розумних підстав для сумнівів в достовірності трудової діяльності позивача в ці періоди.

Щодо періоду роботи з 23.08.1990 року по 28.08.1990 року (робота вихователем на 0,5) ставки суд зауважує, що цей період перебуває в межах періоду з 10.08.1990 року по 31.08.1990 року, який обліковується як період догляду за дитиною до досягнення нею 3 років.

Разом з цим, ця обставина не перешкоджає зарахуванню спеціального стажу, оскільки записи №14-15 належним чином підтверджують саме факт роботи позивача.

Отже, усі вищевказані періоди підлягають зарахуванню до спеціального стажу позивача.

Оскільки при призначенні пенсії позивачу визначено 29 років 11 місяців 10 днів, а на виконання даного рішення суду додатково зараховується понад 2 роки спеціального стажу, що в сукупності перевищує 30 років спеціального стажу.

Щодо призначення спірної виплати.

У разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.

Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 22.06.2023 року у справі № 480/4288/21, від 22.09.2022 року у справі № 380/12913/21.

Оскільки відповідач вже реалізував наявні у нього повноваження в повному обсязі, суд визнає за належне зобов`язати відповідача зарахувати відповідні періоди до спеціального стажу позивача та виплатити їй спірну виплату.

В частині зарахування спірних періодів судом здійснено вихід за межі позовних вимог, що забезпечить ефективний захист прав позивача та остаточне вирішення спору.

Суд також зауважує, що основною умовою, з якою законодавець пов`язує наявність права на грошову допомогу, є факт роботи у відповідних закладах та на відповідних посадах, визначених статтею 55 Закону №1788-XII, саме в день досягнення пенсійного віку.

Для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону №1058-IV особа має дотриматись таких вимог:

- станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-XII;

- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її право на зазначену грошову допомогу втратили);

- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років).

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.06.2022 року у справі № 200/854/19-а.

Окрім цього, суд підкреслює, що відповідач не висунув до позивача жодного іншого зауваження, окрім кількості спеціального стажу. Судом також не виявлено існування інших перешкод для призначення позивачу спірної виплати. Як наслідок, суд виходить з того, що з урахуванням додатково зарахованого спеціального стажу позивач повністю відповідає умовам для призначення спірної виплати, в зв`язку з чим суд зобов`язує відповідача здійснити таку виплату.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги підлягають задоволенню. Суд зауважує, що задовольняє позовні вимоги за змістом, однак приводить їх у відповідність до вимог законодавства, що забезпечить ефективний захист прав позивача.

Щодо розподілу судових витрат.

При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 1064,96 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 03.07.2026 року. Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір за подання позову підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

У зв`язку з перебуванням судді Боженко Н. В. у відпустці та на навчанні, рішення ухвалено в перший робочий день судді.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Андрія Саєнка, буд. 10, код ЄДРПОУ: 22933548) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 03.03.2026 року №047250025053.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 для нарахування та виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення згідно п. 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, періоди роботи з 15.08.1985 року по 16.08.1986 року, з 15.09.1986 року по 31.01.1987 року, з 28.07.1989 року по 09.08.1990 року, з 23.08.1990 року по 28.08.1990 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення згідно п. 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Андрія Саєнка, буд. 10, код ЄДРПОУ: 22933548) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1064,96 гривень (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко