Рішення № 140106497, 21.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 рокуСправа №160/14270/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

27.05.2026р. через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та, з урахуванням уточненої позовної заяви від 06.07.2026р., просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо подання відомостей до органів Національної поліції України про розшук позивача;

- зобов`язати відповідача внести відомості про виключення з розшуку позивача до реєстру військовозобов`язаних;

- стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1064,96 грн.;

- стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати з оплати правової допомоги в розмірі 5000,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він перебуває на військовому обліку у відповідача та згідно інформації, яка міститься у його електронному військово-обліковому документі (далі еВОД), сформованому у мобільному застосунку Резерв+, ним було виявлено відомості про те, що з 17.03.2026р. він перебуває у розшуку через те, що нібито не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , незважаючи на те, що він має відстрочку від призову під час мобілізації як багатодітний батько до завершення мобілізації. Не погоджуючись із вказаним фактом ним до відповідача було подано заяву про зняття з розшуку, що підтверджено поштовим відправленням, зазначив, що відносно нього протокол про адміністративне правопорушення та відповідна постанова не складались, а відтак, вважає, що він не притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку, тому вважає, що відповідач оголосив його у розшук з 17.03.2026р. та направив повідомлення до органів Національної поліції про доставку його до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою місця свого проживання він не отримував та відповідачем на його адресу не направлялось, що підтверджено відповіддю Укрпошти від 26.03.2026р. з приводу того, що за останні 6 місяців повістки на його адресу не надходили. За викладеного, позивач вважає, що недотримання відповідачем процедури вручення йому повістки, встановленої п.41 Порядку №560 (повітка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 йому не вручалась), призвели до порушення прав та інтересів позивача, за захистом якого він звернувся до суду з цим позовом. Також позивач зазначив, що, він самостійно двічі, а саме: 20.03.2026р. та 18.05.2026р. приходив до ІНФОРМАЦІЯ_4 , проте, жодних протоколів щодо нього працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 не складалось. За викладеного, позивач вважає, що до відповідного Реєстру військовозобов`язаних посадовими особами відповідача вносяться відомості лише про факти порушення правил військового обліку та притягнення такої особи до адміністративної відповідальності, а саме: дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення, а не запис, що має місце в даному випадку, з приводу розшуку.

Ухвалою суду від 16.07.2026р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази в обґрунтування правомірності оскаржуваних дій відповідача у спірних правовідносинах, виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, зазначеною ухвалою суду у порядку ст.80 КАС України у відповідача були витребувані наступні копії документів, а саме:

- копію відповіді на заяву позивача від 26.03.2026р., отриману відповідачем згідно поштового відправлення R514000008650 у відповідності до вимог Порядку №559;

- копію повістки, сформовану на адресу позивача та докази її вручення позивачеві згідно до п.27-30-3, п.41 Порядку №560;

- копію постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку згідно до вимог КУпАП та набрання нею законної сили.

Відповідні докази було зобов`язано відповідача надати у строк для надання відзиву на позов.

Зазначена ухвала суду та адміністративний позов з додатками відповідачем були отримані у його Електронному кабінеті 28.05.2026р. (адміністративний позов з додатками), 16.07.2026р. (ухвала суду), що є належним повідомленням відповідача про час та місце судового розгляду справи згідно до вимог ст.ст.18, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, наявними у справі.

На виконання вимог зазначеної ухвали суду, через систему «Електронний суд» 26.07.2026р. відповідачем до суду було подано відзив на позов, у якому останній просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити, посилаючись на те, що згідно п.п.1 п.27 Порядку №560 під час мобілізації громадяни викликаються до ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою: взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, уточнення персональних даних, даних ВОД з даними відповідного Реєстру, призову на військову службу. Представник відповідача зазначив, що у зв`язку із тим, що в діях позивача вбачається порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, ІНФОРМАЦІЯ_4 було створено електронне звернення про доставлення Е4939206 від 17.03.2026р., наголосив, що позивач не надав жодних доказів наявності перешкод, які унеможливлюють добросовісно виконати свій конституційний обов`язок і з`явитися до відповідача за повісткою.

В той же час, у порядку ст.80 КАС України витребуваних ухвалою суду від 16.07.2026р. копій документів без поважних причин відповідачем до суду не було надано.

Згідно ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається судом 21.08.2026р., у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Позивач у справі - громадянин України ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на обліку як військовозобов`язаний в ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить зміст копії паспорта позивача серії НОМЕР_1 від 19.03.2005р. та відомості, які містяться у еВОД позивача, сформовані у мобільному застосунку «Резерв+» станом на 25.05.2026р., які наявні у справі.

Також за даними копії вказаного еВОД, сформованого у мобільному додатку «Резерв+» 25.05.2026р., дійсного до 25.05.2027р. видно, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , дані постанови та дати ВЛК придатний, дата ВЛК - 23.08.2023р., звання рядовий ВОС -999097, номер в реєстрі Оберіг 0306202314252322400001, дата уточнення даних 18.03.2026р.

Також зі змісту копії наведеного еВОД ОСОБА_1 вбачається, що у ньому наявна графа - «Порушення правил військового обліку», окрім того, містяться і відомості про причини звернення до Нацполіції «не прибули за повісткою до ТЦК та СП, дата звернення 17.03.2026».

Далі, згідно змісту листа ІНФОРМАЦІЯ_4 від 24.03.2026р. №2210 встановлено, що позивач 23.03.2026р. звертався до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про надання інформації щодо підстав та порядку вручення йому повістки, причин та підстав оголошення у розшук та у відповідь на цю заяву, відповідач повідомив позивача причиною подання звернення до поліції є неприбуття вчасно за повісткою до ТЦК та СП, роздруківка повістки №6741217 про явку позивача на 12.03.2026р. о 09:00 годині міститься у АІС «Оберіг», окрім того, повідомлено, що відносно позивача провадження у справі про адміністративне правопорушення не розпочиналось, тому для складання протоколу про адміністративне правопорушення позивачу слід з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Також згідно відомостей, які містяться у копії Опису вкладення до поштового відправлення за накладною Укрпошта №R5 140 0000 8650 від 26.03.2026р. позивачем на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 було направлено заяву про виключення його з розшуку, про що свідчить копія наведеної накладної Укрпошти та фіскального чеку про відправку від 26.03.2026р.

Вказана заява позивача була вручена представнику відповідача Ткаченко за довіреністю 27.03.2026р., що підтверджено відомостями, які містяться у згаданій вище накладній Укрпошти від 26.03.2026р.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру військовозобов`язаних відомостей про його розшук (фактично про порушення позивачем правил військового обліку) та направленням звернення до органів поліції про адміністративне затримання та доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 за порушення правил військового обліку, позивач звернувся з цим позовом за захистом своїх прав.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.

При цьому, враховуючи встановлені вище судом обставини щодо внесення відповідачем відомостей до відповідного Реєстру про «Порушення правил військового обліку» (згідно даних еВОД станом на 25.05.2026р.) позивачем без дотримання процедури оповіщення позивача у встановленому п.41 Порядку №560, (а не про оголошення позивача в розшук, оскільки ТЦК та СП не має таких повноважень, а подає лише електронне звернення про затримання та доставлення військовозобов`язаного до ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою притягнення до адміністративної відповідальності), суд вважає за необхідне перевірити правомірність внесення таких відомостей «Порушення правил військового обліку» з метою повного та ефективного захисту порушеного права з виходом за межі позовних вимог у цій частині у відповідності до повноважень суду, визначених ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, стосовно дій відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру військовозобов`язаних відомостей про «Порушення правил військового обліку» з боку позивача, суд зазначає про наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) (тут і надалі в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі Збройні Сили України та інші військові формування).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 37 Закону №2232-XII громадяни України, які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку, підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у ТЦК та СП.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан із 05:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженими відповідними законами, дія воєнного стану неодноразово продовжувалася і станом на час розгляду справи в Україні продовжує діяти воєнний стан.

Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року оголошено загальну мобілізацію на території України.

Згідно з частиною 1 статті 39 Закону №2232-XII призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»

Відповідно до частини 5 статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації здійснюють ТЦК та СП або командири військових частин.

Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (далі - Положення №154), ТЦК та СП є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. ТЦК та СП утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) ТЦК та СП.

Згідно з пунктом 9 Положення №154 ТЦК та СП відповідно до покладених на них завдань ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, здійснюють ознайомлення громадян України з їхніми правами та обов`язками під час взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби, призову на військову службу, здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів) на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку), оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам.

Відповідно до абзацу 9 пункту 11 Положення №154 районні ТЦК та СП, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформлюють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16 березня 2017 року №1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII) Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону №1951-VIII основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період.

Частиною 1 статті 6 Закону №1951-VIII встановлено, що до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону №1951-VIII до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку (пункт 17-1); відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення) (пункт 20-1); відомості про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації (пункт 34).

Частинами 8, 9 статті 5 зазначеного Закону встановлено, що органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) ТЦК та СП. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

За змістом частини 5 статті 22 Закону №3543-XII визначено, що порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок №1487), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності.

Пункт 79 Порядку №1487 передбачає, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема:

- організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;

- здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;

- виявляють призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, але не перебувають на військовому обліку;

- організовують оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям;

- звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку (додаток 20);

- виключають з військового обліку на підставі відповідних підтвердних документів осіб, які за рішенням суду визнані недієздатними, оголошені померлими (такими, що пропали безвісти), засуджені до позбавлення волі або померли;

- проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього;

- виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пункт 56 цього ж Порядку визначає повноваження Національної поліції, яка за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ (додаток 20) здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП.

Відповідно до пункту 1 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі - Порядок №560), цей Порядок визначає: процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи; процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби; процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; механізм відправлення військовозобов`язаних та резервістів до місць проходження військової служби.

Згідно з пунктом 2 Порядку №560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Отже, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та які при цьому не мають права на відстрочку від такого призову, в тому числі з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до п. 16 Порядку №560 керівники територіальних органів (підрозділів) поліції з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження про проведення заходів мобілізації відповідного голови (начальника) обласної, Київської та Севастопольської міської, районної держадміністрації (військової адміністрації), серед іншого:

- організовують за зверненням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ або розвідувальних органів України, адміністративне затримання та доставлення органами (підрозділами) поліції до зазначених центрів та органів резервістів та військовозобов`язаних, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Адміністративне затримання таких осіб здійснюється незалежно від їх місця перебування на військовому обліку. У такому разі особа доставляється до найближчого територіального центру комплектування та соціальної підтримки або органів СБУ, або відповідних підрозділів розвідувальних органів;

- забезпечують внесення до реєстрів та баз (банків) даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС, інформацію про осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження у справах за якими здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

За приписами пункту 20 Порядку №560, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що з оголошенням мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися, зокрема, військовозобов`язані - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку.

За викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для зокрема, уточнення своїх персональних даних, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби пункт 21 наведеного Порядку №560.

У відповідності до вимог підпункту 1 пункту 27 Порядку №560 визначено, що до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів під час мобілізації громадяни викликаються з метою, зокрема, а саме:

- проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби;

- уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки).

Виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1) пункт 28 Порядку №560.

За приписами п.30 згаданого Порядку №560 передбачено, що повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.

У разі оформлення повістки на бланку керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу засвідчує її особистим підписом та скріплює гербовою печаткою.

Реєстраційний номер повістки фіксується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів або Журналі реєстрації виданих для оповіщення повісток за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до п.30-1 Порядку №560, кожна повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду (далі - QR-код) (пункт 30-1). QR-код містить інформацію, зазначену в пункті 29 цього Порядку, а також реєстраційний номер поштового відправлення у разі відправлення повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням. Повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, може бути роздрукована. У такому разі її паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією.

У разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв`язку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка.

В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім`я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису.

Повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.

У разі не уточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов`язаним своєї адреси місця проживання, повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.

Повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов`язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення (пункт 34).

Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу є:

- у разі вручення повістки особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Стаття 210 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно з частиною третьою статті 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» №1951-VIII від 16 березня 2017 року дані Реєстру повинні бути достовірними.

Виходячи із наведеного правового регулювання слідує, що до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів вносяться відомості про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210 та 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення) (ч. 1 ст. 7 Закону №1951-VIII).

Тобто, із аналізу згаданої норми слідує, що до відповідного Реєстру можуть бути внесені виключно лише відомості, які свідчать про притягнення особи до адміністративної відповідальності (дата, номер, короткий зміст протоколу або постанови про адмінправопорушення).

При цьому, внесення до згаданого Реєстру жодних інших відомостей, таких як «порушення правил військового обліку», до моменту прийняття протоколу/постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, ч.1 ст.7 Закону №1951-УІІІ не передбачено.

Повноваження щодо внесення таких відомостей до згаданого Реєстру мають органи ТЦК та СП за приписами ч.8, 9 ст.5 Закону №1951-УІІІ та п. 5 Порядку №1487.

Відповідно до 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

За наведеними приписами внесенню відомостей до ЄДРПВР про притягнення військовозобов`язаного за порушення правил військового обліку, передує відповідна процедура, яка розпочинається із виклику до ТЦК та СП шляхом формування та вручення такій особі відповідної повістки (або зафіксованої відмови у її отримання) у встановленому порядку за описаною вище процедурою, якою передбачено згаданими пунктами Порядку №560, у тому числі, і у разі не уточнення такою особою своїх персональних даних, не проходження ВЛК та інше.

При цьому, не уточнення позивачем своїх персональних даних особисто (за умови неможливості ТЦК та СП отримання таких даних через відповідні державні реєстри), не проходження військовозобов`язаним ВЛК, не звільняє відповідача, як суб`єкта владних повноважень, від обов`язку сформувати та надіслати на адресу позивача відповідну повістку за встановленою процедурою, що передбачено вищенаведеними нормами Порядку №560.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 на ім`я позивача ОСОБА_2 була сформована повістка за №6741217 згідно відомостей ІНФОРМАЦІЯ_4 , які містяться у його листі від 24.03.2026р. №2210, при цьому, мета виклику на 12.03.2026 о 09:00 годині, не зазначена (з урахуванням того, що позивачеві надана відстрочка від призову за п.3 ч.1 ст.23 до завершення мобілізації).

Окрім того, і вказана повістка позивачеві відповідачем не вручалась та не відправлялась засобами поштового зв`язку (таких доказів до відзиву на позов не надано).

При цьому, факт не направлення та не вручення позивачеві повістки відповідачем у відзиві на позов був проігнорований, на вимогу ухвали суду від 16.07.2026р. докази направлення/вручення повістки позивачеві, відповідачем не надано, а у вказаному відзиві на позов лише зазначено, що позивач мав обов`язок з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 навіть за відсутності повістки, що не відповідає та суперечить вищенаведеним приписам Порядку №560 про безумовний обов`язок працівників ІНФОРМАЦІЯ_4 виклику військовозобов`язаного до РТЦК та СП виключно за повісткою.

Окрім того, суд звертає увагу відповідача і на те, що факт не направлення засобами поштового зв`язку на адресу позивача посадовими особами відповідача протягом шести місяців підтверджений і змістом копію листа Укрпошта, наданого у відповідь на його звернення, від 26.03.2026р. №1853-А-2026032410125-В.

Отже, у даному контексті, суд зазначає, що неявка позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 з власної ініціативи (з урахуванням того, що позивачу надана відстрочка від призову на підставі п.3 ч.1 ст.23 під час мобілізації до її завершення) не звільняє відповідача та його посадових осіб від виконання своїх посадових обов`язків належним чином та з дотриманням процедури, встановленої п.27-30-3, 34, 41 Порядку №560 (виклику громадян до ІНФОРМАЦІЯ_4 виключно за повісткою, врученою у встановленому порядку).

Також судом встановлено, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності станом на 17.03.2026р. (дата внесення відомостей до ЄДРП про порушення правиш військового обліку) стосовно позивача про порушення ним правил військового обліку відповідачем не приймалась, що підтверджено самим відповідачем у його листі від 24.03.2026р. за №2210, наданого у відповідь на заяву позивача від 23.03.2026р., копія якої наявна у справі.

Відтак, суд приходить до висновку, що зазначені виявлені судом у даних правовідносинах при розгляді цієї справи процедурні порушення, які полягають у бездіяльності відповідача (невиконанні своїх посадових обов`язків працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 ) щодо не направлення та не вручення повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 позивачеві у спосіб та у порядку, встановленому Порядком 560 (таких доказів до відзиву на позов не надано), в свою чергу, свідчить про необізнаність позивача щодо необхідності явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 у відповідний час та місце, а відтак, виключає можливість порушення правил військового обліку з боку позивача.

За таких обставин, враховуючи встановлені судом обставини та аналізуючи наведені приписи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що не направлення/не вручення відповідачем повісток на адресу позивача, зокрема, засобами поштового зв`язку, не прийняття постанови про притягнення до адміністративної відповідальності саме за порушення правил військового обліку (наприклад: отримання повістки та неявку без поважних причин або за відмову позивача у отриманні повістки, тощо) відповідачем належними, достатніми та допустимими доказами не доведена, а невжиття відповідачем заходів щодо вручення/направлення повістки за встановленою процедурою, в свою чергу, позбавило права позивача бути обізнаним про виклик позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 та необхідність явки особисто, відповідно, внесення посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 відомостей до ЄДРПВР про порушення позивачем правил військового обліку без дотримання вищенаведеної процедури, а саме: без направлення та вручення позивачеві повістки засобами поштового зв`язку, є протиправними діями відповідача, які призвели до порушення прав та інтересів позивача, які підлягають безумовному захисту в судовому порядку.

А отже, надаючи правову оцінку вказаним вище обставинам, слід зробити висновок, що у даних спірних правовідносинах, відповідачем було допущені процедурні порушення у питанні, що передує процедурі притягнення позивача до адміністративної відповідальності (процедурі направлення та вручення позивачу повістки), які наведені вище та правомірності внесення відомостей до ЄДРПВР про порушення позивачем правил військового обліку, без належного оповіщення позивача, що є предметом цього спору.

При цьому, суд вважає, що наведені вище встановлені описані судом обставини у цій справі щодо порушення відповідачем процедури призову позивача на військову службу під час мобілізації на особливий період (не направлення та не вручення відповідачем повістки з метою уточнення даних позивачеві засобами поштового зв`язку), є суттєвими та грубими порушеннями, які призвели до протиправних дій відповідача, мають негативний вплив на права та інтереси позивача при перевірці його документів органами поліції, при оформленні/продовження відстрочки у подальшому, при пересуванні не тільки територією країни, а у межах міста, і інше, а тому такі дії відповідача не можуть бути визнані судом формальними.

Таким чином, із аналізу встановлених вище обставин та приписів чинного законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку, що дії посадових осіб відповідача, які полягають у внесенні відомостей до Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (електронної системи «Оберіг») про порушення позивачем правил військового обліку, які у подальшому були відображені у графі «Порушення правил військового обліку» у електронному ВОД позивача у його мобільному застосунку «Резерв+», без дотримання процедури оповіщення, встановленої вищенаведеними нормами законодавства, були вчинені всупереч вищенаведених положень законодавства, а відтак, такі дії відповідача беззаперечно підлягають визнанню судом протиправними.

З приводу позовних вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо подання відомостей до органів Національної поліції України про розшук позивача (фактично направлення звернення до Національної поліції України для здійснення адміністративного затримання та доставлення позивача до ТЦК та СП у зв`язку із неявкою до ТЦК та СП за повісткою, суд зазначає про таке.

Пункт 79 Порядку №1487 передбачає, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема:

- звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку (додаток 20);

- виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пункт 56 цього ж Порядку №1487 визначає повноваження Національної поліції, яка за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ (додаток 20) здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП.

При цьому, вказаний пункт 56 Порядку №1487 містить умову про те, що підставою, тобто передумовою, для електронного звернення ТЦК та СП до органів поліції щодо затримання та доставлення військовозобов`язаного до ТЦК та СП, є, зокрема, порушення військовозобов`язаним правил військового обліку.

Тобто, із аналізу наведених приписів слідує, що посадові особи ТЦК та СП мають повноваження звернутися із електронним зверненням щодо затримання та доставлення військовозобов`язаного до ТЦК та СП лише за умови наявності доказів порушення такою особою правил військового обліку.

Як уже зазначалося вище, за процедурою, встановленою вказаними п.п.27, п.28, п.29, п.30, п.п.30-1, 30-3 Порядку №560, у разі, якщо військовозобов`язаний не уточнив свої персональні дані протягом 60 днів (п.30-1 Порядку №560) відповідач зобов`язаний направити повістку військовозобов`язаному за таких умов, а саме: 1) взяття на військовий облік; 2)проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; 3) уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); 3) призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

А у відповідності до п.п.2 п.41 Порядку №560 передбачено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу є, зокрема, у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Тобто, аналіз наведених приписів свідчить про те, що направленню до органів поліції електронного звернення про затримання та доставку військовослужбовця до ІНФОРМАЦІЯ_4 передує процедура направлення (вручення особисто) такому військовослужбовцю повістки та наявності у органу ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідного підтвердження про день її отримання (відмову у отриманні) таким військовослужбовцем, що може бути кваліфіковано як порушення правил військового обліку.

Разом з тим, як встановлено судом вище із наявних в матеріалах справи доказів повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 саме з метою уточнення своїх персональних даних, посадовими особами відповідача на адресу місця проживання/реєстрації позивача не направлялась (таких доказів до відзиву на позов відповідачем суду не надано).

Відтак, за умови встановлення судом факту не виконання посадовими особами своїх повноважень, які полягають у не вжитті заходів щодо виклику позивача з метою уточнення своїх персональних даних, шляхом направлення на адресу позивача повістки засобами поштового зв`язку (неналежного оповіщення позивача), що, в свою чергу, виключає протиправність таких дій з боку позивача (його відмову в отриманні повістки, неявку за повісткою у зазначений у ній строк), що може бути кваліфіковано як порушення правил військового обліку.

А оскільки наявність з боку позивача порушення правил військового обліку станом на 17.03.2026р. (дата подання ТЦК та СП електронного звернення до поліції) відповідачем жодними належними доказами не підтверджена, суд приходить до висновку, що дії по направленню відповідачем електронного звернення до органу поліції від 17.03.2026р. №Е4939206 щодо адміністративного затримання та доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 , без попереднього вжиття посадовими особами відповідача заходів щодо направлення засобами поштового зв`язку повістки на адресу позивача (належного оповіщення позивача), є протиправними.

При цьому, судом у цьому контексті надається критично оцінка аргументам представника відповідача з приводу того, що на ім`я позивача складалася повістка №6741217, оскільки саме лише складання/формування відповідачем повістки, не може свідчити про наявність у діях позивача порушення правил військового обліку, так як вказана повістка не доведена до відома позивача за встановленою вище процедурою (належне оповіщення), що, в свою чергу, виключає його відповідальність.

А відтак, посадові особи відповідача не мали жодних законних та правових підстав (за відсутності у ІНФОРМАЦІЯ_4 доказів вручення позивачу повістки у спосіб, встановлений приписами п.27, 30-3, 34, 41 Порядку №560) вносити відомості до ЄДРПВР про порушення позивачем правил військового обліку, а тим паче, направляти електронне звернення до органів поліції про його затримання та доставлення до ТЦК та СП.

Також, суд звертає увагу відповідача, як суб`єкта владних повноважень, на те, що не вручення повістки військовозобов`язаному, не звільняє відповідача від виконання своїх обов`язків по вжиттю заходів направлення такої повістки засобами поштового зв`язку та отримання відповідних доказів у порядку, встановленому п.41 Порядку №560.

Відтак, наведені обставини щодо неявки позивача за повісткою (згідно відомостей, які відображені у мобільному застосунку «Резерв+» та внесені відповідачем безпідставно та протиправно з порушенням процедури оповіщення позивача) є лише припущеннями відповідача, тому не можуть бути прийняті до уваги як належне виконання посадовими особами ТЦК та СП (групою оповіщення) своїх повноважень та не є належними доказами дотримання відповідачем дослідженої вище судом процедури вручення повістки позивачеві в розумінні ст.73 КАС України.

З огляду на наведені встановлені обставини та аналіз норм чинного законодавства у їх сукупності, можна зробити висновок, що відповідачем на адресу позивача повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 не направлялась (таких доказів відповідачем суду не надано), всупереч вищенаведеної процедури, встановленої п.п. 20-22, 27-30-3, 34, 41 Порядку №560.

А враховуючи те, що відповідачем не було дотримано процедури оповіщення позивача про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 , встановленої п.п. 20-22, 27-30-3, 34, 41 Порядку №560, що призвело до необізнаності позивача з приводу необхідності явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 та, як наслідок, спричинило порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах, тому суд приходить до висновку, що і дії відповідача по направленню відповідачем до органу поліції електронного звернення про адміністративне затримання та доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 , без належного оповіщення позивача (без наявності доказів вручення/направлення повістки позивачу), є протиправними та незаконними.

Тож, у такому випадку, дії відповідача щодо направлення звернення до органів поліції про адміністративне затримання та доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 також підлягають визнанню судом протиправними.

Роблячи такі висновки судом враховується і правові висновки п.п.70,71 рішення Європейського суду з прав людини «Рисовський проти України», де Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», за яким на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

За приписами ч.1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 наведеного Кодексу, визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, у ході судового розгляду справи правомірність дій відповідача щодо внесення даних в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (електронну систему «Оберіг») про порушення позивачем правил військового обліку, без притягнення позивача до адміністративної відповідальності у встановленому законом порядку, а також і направлення звернення до органу поліції для адміністративного затримання та доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 без вжиття заходів відповідачем щодо направлення на адресу позивача засобами поштового зв`язку повістки (оповіщення позивача), з урахуванням встановлених судом обставин та аналізу чинного законодавства, наведеного вище, жодними належними, достатніми та допустимими доказами, відповідачем не доведена.

Також суд звертає увагу відповідача на те, що законодавець визначив чітку процедуру щодо притягнення військовозобов`язаних, які порушили правила військового обліку та внесення до відповідного Реєстру відомостей про притягнення до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП України, а саме: обов`язок ІНФОРМАЦІЯ_4 сформувати та направити повістку на адресу позивача із зазначенням підстав, перелічених у п.п. 20-22, 27 -30-3, 34, 41 Порядку №560, направити її на поштову адресу позивача, дочекатися її вручення/невручення, повернення відправлення до ІНФОРМАЦІЯ_4 згідно до вимог п.41 Порядку №560, що і могло б бути підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку та подальшого внесення таких відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Разом з тим, жодних доказів, які б свідчили про вжиття наведених вище заходів належного оповіщення позивача ІНФОРМАЦІЯ_4 стосовно позивача, відповідачем суду не надано.

А отже, суд приходить до висновку, що обставини звернення відповідача до органів поліції про адміністративне затримання і доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 за порушення правил військового обліку від 17.03.2026р. за №Е4939206 без направлення відповідачем на адресу позивача повістки (належного оповіщення позивача), за відсутності у відповідача доказів на підтвердження направлення засобами поштового зв`язку та вручення її позивачеві або доказів відмови від отримання повістки позивачем, що могло б бути обрано підставами для внесення даних до Єдиного реєстру стосовно порушення позивачем правил військового обліку (що є предметом даного спору), судом визнається суттєвими порушеннями з боку відповідача процедури призову позивача на військову службу під час мобілізації, що призвело до порушення відповідачем прав та інтересів позивача, які тепер підлягають судовому захисту у межах даної справи.

При цьому, суд зазначає, що жодними вище дослідженими судом нормативно-правовими актами не передбачено явки позивача до ТЦК та СП самостійно без виклику його за повісткою, тому аргументи представника у цій частині є неспроможними та суперечать п.27 Порядку №560, якою передбачено обов`язок відповідача виклику військовозобов`язаних до ТЦК та СП саме за повісткою та з конкретною метою, яка наводиться у повістці (наприклад: взяття на облік, проходження ВЛК, уточнення даних) про що сам відповідач посилається у відзиві на позов та сам же ці правові норми у спірних правовідносинах і проігнорував.

У даному контексті, суд звертає увагу відповідача на те, що до військовозобов`язаних можуть бути вжиті заходи щодо адміністративного затримання та доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_4 , лише за умови дотримання суб`єктом владних повноважень належного оповіщення громадян та за наявності у відповідача належних доказів такого оповіщення (наприклад: доказів вручення повістки особисто, відмови у отриманні повістки), а також за умови, якщо відповідне електронне звернення оформлене саме начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 підписаного КЕП, а не формування його системою, що не передбачено п. 56, п.79 Порядку №1487.

Суд з цього приводу зазначає, що на вимогу ухвали суду, ні доказів направлення засобами поштового зв`язку повістки №6741217 на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, ні доказів вручення її особисто позивачеві, ні доказів відмови у її отримання позивачем згідно до п.41 Порядку №560 відповідачем суду не було надано.

Такі дії відповідача розцінюються судом як умисне не надання документів суду з метою приховування своїх протиправних дій, які мали місце у даних правовідносинах, що позбавило суд можливості перевірки правильності оформлення направлення вказаного електронного звернення до органу поліції (є предметом та підставами даного позову), з урахуванням того, що таке електронне звернення має бути підписано керівником РТЦК та СП із застосуванням КЕП.

Також є безпідставними та необґрунтованими аргументи відповідача, тому відхиляються судом, з приводу того, що позивач має обов`язок самостійно (без виклику) з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки такі аргументи спростовуються змістом цієї норми, за якою передбачено обов`язок військовозобов`язаного з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 виключно за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 у строк та місце зазначені у повістці.

Окрім того, вказані докази про направлення і вручення позивачеві повістки зобов`язано було надати відповідача у порядку ст.80 КАС України і ухвалою суду від 16.07.2026р., ці вимоги ухвали суду були проігноровані, про причини не надання таких доказів суд у відзиві не повідомлено, що свідчить про свідоме та умисне ігнорування вимог ухвали суду, яка має бути беззаперечно виконана відповідачем в силу ст.129-1 Конституції України.

При цьому, зазначаючи у відзиві на позов про те, що у діях позивача вбачається порушення законодавства про мобілізацію та мобілізаційну підготовку, проте, ігнорування вимог суду про надання доказів направлення на адресу позивача повістки про виклик до ТЦК та СП за процедурою, встановленою п.27-30-3, п.41 Порядку №560, не надання таких доказів до відзиву на позов, відповідач свідомо намагається здійснити підрив авторитету судової гілки влади в очах суспільства з боку відповідача як суб`єкта владних повноважень.

Окрім того, суд звертає увагу відповідача на те, що самі по собі посилання у відзиві на позов про те, що в діях позивача (які саме дії вчинив позивач не зазначається, оскільки повістка на його адресу відповідачем не направлялась) вбачається порушення законодавства про мобілізацію та мобілізаційну підготовку, без надання суду відповідних доказів такого порушення, не є достатніми правовими підставами для звернення до органів поліції щодо затримання та доставлення позивача до ТЦК та СП, оскільки у контексті досліджених обставин щодо не вжиття відповідачем заходів належного оповіщення позивача (не направлення повістки позивачу), такі дії посадових осіб відповідача є свавільними.

Судом також критично надається правова оцінка щодо того, що позивач має виконати свій конституційний обов`язок і з`явитися до відповідача за повісткою добросовісно, з огляду на таке.

По-перше, така процедура добросовісності явки за повісткою не передбачена Порядком №560.

По-друге, для того, щоб військовозобов`язаний мав можливість добросовісно виконати свій конституційний обов`язок та з`явитися за повісткою до ТЦК та СП, відповідач та його посадові особи спершу мають хоча би виконати свій професійний обов`язок та направити таку повістку за його адресою, при цьому, маючи як його дані не тільки про відому адресу позивача, а й номер його телефону, який зазначений у його еВОД, чого зроблено працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 не було, а відтак, відповідач, як суб`єкт владних повноважень має діяти спочатку сам добросовісно та показувати приклад дотримання чинного законодавства щодо процедури оповіщення.

Інші доводи відповідача уважно вивчені судом, проте не заслуговують на увагу, оскільки згаданих вище висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного, перевіривши за критеріями, встановленими у ч.2 ст.2 згаданого вище Кодексу, правомірність вчинення відповідачем дій щодо внесення відомостей в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення позивачем правил військового обліку; правомірність дій відповідача (суб`єкта владних повноважень) щодо направлення електронного звернення до органів поліції про адміністративне затримання та доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 без дотримання встановленої законодавством процедури оповіщення (виклику за повісткою), без дотримання процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд приходить до висновку, що відповідач та його посадові особи, вчиняючи такі дії, діяли не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, судом встановлено, що, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, вчиняючи дії щодо внесення відомостей в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення позивачем правил військового обліку; вчиняючи дії щодо направлення електронного звернення до органів поліції про адміністративне затримання та доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 , без дотримання встановленої процедури оповіщення позивача (не направлення засобами поштового зв`язку та не вручення відповідачем позивачеві повістки у спосіб та у порядку, встановленому Порядком №560), які судом визнані протиправними, допустив порушення прав та інтересів позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання таких дій відповідача протиправними.

Отже, за викладених обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості щодо наявності порушень правил військового обліку позивачем, а також і зобов`язання відповідача повідомити органи Національної поліції України про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 з урахуванням вимог положень пункту 79 Порядку №1487, виходячи з того, що, на переконання суду, наведений спосіб є найбільш ефективних способом захисту, який призведе до відновлення порушеного права позивача у даних правовідносинах згідно приписів ст.13 Конвенції.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню повністю.

Що стосується вимог позивача про стягнення з бюджетних асигнувань відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 на його користь судових витрат з оплати правової допомоги у розмірі 5000 грн., то ці вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються ст. 134 КАС України. Відповідно до ч. 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За приписами ч.ч. 3, 4 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 7 ст. 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Тобто, із аналізу наведених приписів слідує, що за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб`єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому ч. 5 ст.134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

У ч. 7 ст. 134 КАС України вказано, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, колегія суддів зауважила, що при розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18, постанові від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18.

Так, судом під час розгляду справ встановлено, що 25 травня 2026р. між адвокатом Вініцьким Миколою Вікторовичем та ОСОБА_1 (позивачем у справі) був укладений Договір про надання правової допомоги.

За пунктом 3.1 розділу 3 цього договору встановлено, що порядок оплати надання правової допомоги (гонорару) та фактичних витрат, необхідних для виконання цього договору (конкретних доручень), регулюється додатковими угодами.

Згідно Додатку №1 до цього договору від 25.05.2026р. (розрахунку вартості правової допомоги) встановлено, що вартість визначена у фіксованому розмірі 5000,00 грн. з урахуванням положень рішення №13/1/7 Ради адвокатів Харківської області від 21.07.2021р., при цьому, вказаний додаток містить відомості про те, що адвокатом надані на виконання Договору відповідні послуги та здійснювалися пов`язані з ним витрати, а саме: ознайомлення з матеріалами справи 4 години 2000 грн., підготовка позовної заяви 6 годин 3000 грн.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу за вказаним договором позивач надав такі докази, а саме: копію Акту виконаних робіт - Додаток №2 до договору від 25.05.2026р. зі змісту якого видно, що позивачем здійснена оплата юридичних послуг по веденню справи про зобов`язання вчинити певні дії позивача в сумі 5000,00 грн.

Під час судового розгляду даної справи від відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 клопотання або заяви про зменшення відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. не надходило.

У відзиві на позов представником відповідача також не було висловлено жодних заперечень щодо співмірності вказаної суми витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем.

Тобто, відповідач жодним чином не заперечував щодо співмірності заявлених позивачем зазначених вище витрат.

Враховуючи викладене, факт того, що суб`єкт владних повноважень відповідач- ІНФОРМАЦІЯ_4 не вважав за необхідне заперечувати у суді першої інстанції стосовно розміру адвокатських витрат, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн., є обґрунтованими, тому вони підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у цій справі у повному обсязі.

Наведений висновок адміністративного суду узгоджується з правовим висновком, який викладений у постанові Верховного Суду від 06.04.2022 року у справі №500/1410/21.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з наведеного, наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі, слід стягнути з бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача понесені ним згідно квитанції до платіжної інструкції №8416-3538-2867-7710 від 26.05.2026р. судові витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 1064,96 грн. у розмірі, встановленому ст.4 Законом України «Про судовий збір».

Керуючись статтями ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 52, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 протиправними.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) виключити із Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення електронного звернення №Е4939206 від 17.03.2026р. до органів Національної поліції України для здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 - протиправними.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) повідомити органи Національної поліції України про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно до вимог п.79 Порядку №1487.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1064 грн. 96 коп. (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок) та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5000 грн. 00 коп. ( п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Рішення суду може бути може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва