Рішення № 140106472, 28.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокуСправа №160/12694/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

12 травня 2026 року представник ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, в якій просить:

визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 38598371) щодо відмови ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2026 року відповідно до вимог Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та з урахуванням відомостей, викладених у листі ДСНС України від 14.04.2026 №20-9857/210 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу і окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2026 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року, з включенням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, вчені звання) в тому числі надбавки за особливості проходження військової служби у розмірі 100% (посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років) та премії у розмірі 520% (посадового окладу) для здійснення обчислення та проведення перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2026 року;

зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 38598371) підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2026 року відповідно до вимог Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та з урахуванням відомостей, викладених у листі ДСНС України від 14.04.2026 № 20-9857/210 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу і окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2026 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року, з включенням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, вчені звання) в тому числі надбавки за особливості проходження військової служби у розмірі 100% (посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років) та премії у розмірі 520% (посадового окладу) для здійснення обчислення та проведення перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2026 року.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 є пенсіонером Державної служби України з надзвичайних ситуацій, отримує пенсію за вислугу років призначену відповідно до вимог Закону України №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Листом начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області №491-3187/4909 від 25.03.2026 року позивачеві повідомлено, що відсутні правові підстави для визначення розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 при оформленні довідки станом на 01.01.2026 року виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 01.01.2026 року.

ОСОБА_1 вважає протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо відмови в підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2026 року відповідно до вимог Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та з урахуванням відомостей, викладених у листі ДСНС України від 14.04.2026 №20-9857/210 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу і окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2026 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року, з включенням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, вчені звання) в тому числі надбавки за особливості проходження військової служби у розмірі 100% (посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років) та премії у розмірі 520% (посадового окладу) для здійснення обчислення та проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2026 року, у зв`язку з чим представник позивача звернувся до суду з цим позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 травня 2026 року для розгляду адміністративної справи №160/12694/26 визначено суддю Олійника В.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2026 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

15.05.2026 року на адресу відповідача направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.

16.05.2026 року відповідачем отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.

20.05.2026 року на адресу суду через систему Електронний суд від представника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області надійшов відзив, в якому представник відповідача з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до приписів пункту 4 Постанові Кабінету Міністрів України №704 підставою для перерахунку може бути лише зміна прожиткового мінімуму встановленого на січень відповідного календарного року. Та у разі будь-яких інших змін зумовлених саме прожитковим мінімумом навіть якщо він змінювався після січня місяця, такі зміни не беруться до уваги, так як вони не відповідають імперативним приписам пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 в редакції до 24.02.2018 року.

Як розрахунковою величиною є прожитковий мінімум на 1 січня відповідного року прошу звернути увагу на закони про державний бюджет України з 2023 року по 2026 рік.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік від 03.11.2022 року №2710-IX встановлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2023 року - 2684 гривень.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік від 09.11.2023 року №3460-IX встановлено у 2024 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2024 року - 3028 гривень.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік від 19.11.2024 року №4059-IX встановлено у 2025 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2025 року - 3028 гривень.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік від 03.12.2025 року №4695-IX встановлено у 2026 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2026 року - 3328 гривень.

Позивач стверджує, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 в редакції, чинній до 24.02.2018, відповідно до якого розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13, 14.

Тобто за приписами вказаного пункту, якщо визначати розмір окладу в 2026 році необхідно застосовувати показник прожиткового мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2026 року (в розмірі 3328 грн).

При визначенні розміру окладу станом на 01.01.2026 року чи на будь-яку іншу дату застосуванню підлягатиме показник прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01.01.2018 року (в розмірі 1768 грн).

З урахуванням викладеного такими, що обґрунтовані пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року в редакції чинній до 24.02.2018 року будуть лише вимоги про видачу довідок про розмір грошового забезпечення станом на перше січня.

ОСОБА_1 посилається як на підставу для перерахунку грошового забезпечення саме на встановлення станом на 01.01.2026 року іншого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і при цьому чомусь вимагає видати довідку станом на 01.01.2026 рік, ігноруючи наведені собою ж підстави для проведення перерахунку пенсії.

З урахуванням викладеного, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

17.08.2026 року на адресу суду через систему Електронний суд від представника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області надійшли додаткові пояснення, в яких представник відповідача додатково зазначає наступне.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.07.2026 року по справі №320/29450/24 касаційну скаргу Кабінету Міністрів України задоволено (Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року скасовано).

Судом прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог до Кабінету Міністрів України, про визнання дій неправомірними та зобов`язання скасувати пункт 2 Постанови № 481 про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» - відмовлено.

Головне управління зазначає, що у постанові від 16.07.2026 по справі №320/29450/24 Верховний Суд дійшов висновків, що встановлення розміру грошового забезпечення військовослужбовців делеговано Уряду, тобто зазначене питання є сферою правового регулювання саме КМУ (у тому числі, встановлення базової величини).

Також Верховний Суд вказав, що у жодних з профільних законодавчих актів законодавець не визначив базовий критерій для здійснення розрахунку посадового окладу грошового забезпечення, що, відповідно, не дозволяє суду констатувати, що вносячи зміни до Постанови № 704 у частині встановлення базової величини для розрахунку грошового забезпечення, Уряд діяв не в межах своєї компетенції, визначеної статтею 117 Конституції України, та поза повноважень, установлених статтею 20 Закону № 794^П.

Оскільки згідно зі ст.43 Закону України №2262-ХІІ, грошове забезпечення є розрахунковою базою для обчислення розміру пенсії згідно з ст.13, 63 Закону України №2662-ХІІ, то наведене припиняє і суб`єктивне право заявників (і будь-які розумні очікування чи обґрунтовані сподівання) на перерахунок пенсії за довідкою про підвищене грошове забезпечення.

Таким чином обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, виходячи з розрахункової величини 1762,00 грн. з дати прийняття Постанови №481 є чинним та законним.

Наведене припиняє і суб`єктивне право ОСОБА_1 (і будь-які розумні очікування чи обґрунтовані сподівання) на обчислення грошового забезпечення у порядку п.4 постанови КМУ від 30.08.2017 №704 після 20.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб понад арифметичну величину - 1762,00 грн.

Оскільки згідно зі ст. 43 Закону №2262-ХІІ грошове забезпечення є розрахунковою базою для обчислення розміру пенсії згідно зі ст. ст. 13, 63 Закону №2662-ХІІ, то наведене припиняє і суб`єктивне право ОСОБА_1 (і будь-які розумні очікування чи обґрунтовані сподівання) на перерахунок грошового забезпечення та перерахунок пенсії за довідкою про підвищене грошове забезпечення.

Установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів (п. 3 Постанови № 481).

Постанова №481, яка набрала чинності 20.05.2023 та якою по-іншому врегульовані спірні правовідносини. На даний час зазначені положення не скасовані і є чинними.

Таким чином, з урахуванням змін, внесених Постановою №481, пункт 4 Постанови №704 передбачає обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розрахункової величини 1762,00 грн.

З урахуванням викладеного, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 є пенсіонером Державної служби України з надзвичайних ситуацій, отримує пенсію за вислугу років призначену відповідно до вимог Закону України №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

16.03.2026 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо надання довідки станом на 01 січня 2026 року.

Листом начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області №491-3187/4909 від 25.03.2026 року позивачеві повідомлено, що відсутні правові підстави для визначення розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 при оформленні довідки станом на 01.01.2026 року виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 01.01.2026 року.

ОСОБА_1 вважає протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо відмови в підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2026 року відповідно до вимог Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та з урахуванням відомостей, викладених у листі ДСНС України від 14.04.2026 №20-9857/210 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу і окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2026 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року, з включенням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, вчені звання) в тому числі надбавки за особливості проходження військової служби у розмірі 100% (посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років) та премії у розмірі 520% (посадового окладу) для здійснення обчислення та проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2026 року, у зв`язку з чим представник позивача звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 5 статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Відповідно до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

У рішенні Верховного Суду від 05.03.2024 у справі №380/19324/23, що набрало законної сили 23.05.2024 після його перегляду Великою Палатою Верховного Суду, за позовом ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, вказано, що це рішення суду є зразковим для справ, у яких:

а) позивачі пенсіонери, яким призначено пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб;

б) відповідачем є суб`єкт владних повноважень, до повноважень якого належить видача довідок для перерахунку пенсії особам, пенсія яким призначена відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, а саме обласний територіальний центр комплектації та соціальної підтримки;

в) спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права (у зв`язку з видачею довідок на виконання рішень судів, у справах щодо визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання, які обчислені шляхом множення відповідних коефіцієнтів, зазначених у Постанові №704, на 50% розміру мінімальної заробітної плати, установленого законом на 1 січня відповідного року, у яких, на думку позивача, усупереч положенням постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, неправильно визначено відсоткове значення надбавки за особливості проходження служби та премії);

г) позивачі заявили аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але однакові по суті): визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення в довідках станом на 01 січня 2020 року, станом на 01 січня 2021 року та станом на 01 січня 2022 року про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, на виконання рішення суду відсоткового значення надбавки за особливості проходження служби з 65% до 1% та премії з 35% до 10%, та, як наслідок, зобов`язати на виконання рішення суду скласти та подати до ГУ ПФУ довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2020 року, станом на 01 січня 2021 року та станом на 01 січня 2022 року, в яких на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, указати правильні відсоткові значення згаданих величин.

Отже, за ознаками типової справи, які наведені у рішення Верховного Суду від 05.03.2024 за результатами розгляду зразкової справи №380/19324/23, дану справу необхідно визнати типовою та в силу приписів частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у цій справі суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у зазначеному рішенні, які полягають у наступному.

Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, яким згідно з пунктом 1 розділу I, визначено механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.

Порядок №260 розроблено, зокрема відповідно до Постанови №704.

Пунктом 2 Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди; допомоги.

Відповідно до пункту 3 розділу I Порядку №260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Згідно з пунктом 4 розділу I Порядку №260 грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад`юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військовослужбовців строкової служби), включає: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавку за вислугу років; підвищення посадового окладу під час проходження військової служби на території населених пунктів, яким надано статус гірських, та на острові Зміїний; надбавки за особливості проходження служби, за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил, кваліфікацію, кваліфікаційну категорію, виконання функцій державного експерта з питань таємниць, роботу в умовах режимних обмежень, безперервний стаж на шифрувальній роботі, почесні та спортивні звання; доплати за науковий ступінь та за вчене звання; премію; морську винагороду, винагороди за стрибки з парашутом, за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, тралення і знешкодження мін, за водолазні роботи та за бойове чергування; одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби; інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України.

Згідно із положеннями пунктів 1, 2 розділу VI Порядку №260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за особливості проходження служби в розмірах до 100% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років залежно від складності та важливості виконуваних обов`язків. Виходячи з наявного фонду грошового забезпечення на відповідний рік надбавка за особливості проходження служби окремим категоріям військовослужбовців збільшується на відповідний коефіцієнт згідно з Переліком окремих категорій військовослужбовців, яким збільшується розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби відповідно до мінімального розміру залежно від складності та важливості виконуваних обов`язків (додаток), або може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України у фіксованому розмірі до 100% посадового окладу, окладу за військовим званням і надбавки за вислугу років.

Підпунктом 1 пункту 5 Постанови №704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, установлювати, зокрема надбавку за особливості проходження служби в розмірі до 100% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років.

Разом з тим, Постанова №704 не містить імперативної вказівки на обов`язковий відсоток виплати надбавки за особливості проходження служби особовим складом у 65% (від посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років), премії у 35% (від посадового окладу).

Отже, чинне нормативне регулювання не встановлює фіксованих розмірів спірних додаткових видів грошового зобов`язання, які враховуються для перерахунку пенсії, а лише передбачає мінімальні або ж граничні розміри вказаних складових грошового забезпечення. При цьому встановлення граничного розміру вказує на те, що відповідний вид певної складової грошового забезпечення має мінімальні та максимальні кількісні показники, які можуть варіюватися, тобто не є сталими величинами.

Розділом ХVІ Порядку № 260 передбачено преміювання військовослужбовців.

Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу ХVІ Порядку №260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.

Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби.

Згідно Постанови № 704 та Порядку №260 Міністр оборони України встановлює розмір щомісячної премії для відповідних категорій військовослужбовців, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби. Однак, такий розмір не може бути меншим аніж 10% посадового окладу.

Аналіз приписів пункту 5 Порядку №45 дає підстави для висновку, що для перерахунку пенсії щомісячні надбавки, доплати та премія враховуються у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа звільнилася на пенсію.

Аналізуючи викладені вище норми законодавства, Верховний Суд звернув увагу, що телеграмами Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 14 січня 2020 року №248/291, від 27 січня 2021 року №248/612, від 19 січня 2022 року № 248/269 доведено рішення Міністра оборони України, яким з метою належного соціального захисту військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту у 2020, 2021, 2022 році з 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року відповідно, встановлено: надбавку за особливості проходження служби в мінімальному розмірі 65% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років; щомісячну премію - у розмірах згідно з Додатком 1 до цієї телеграми. Згідно додатку №1 до телеграми від 14 січня 2020 року № 248/291, від 27 січня 2021 року № 248/612, від 19 січня 2022 року №248/269 розмір премії складає 35%.

Інших рішень, якими встановлено у 2020, 2021, 2022 роках надбавку за особливості проходження служби та щомісячну премію Міністром оборони України, не приймалося.

За наведеного, Верховний Суд підсумував, що саме Міністром оборони України встановлюється мінімальний гарантований розмір надбавки за особливості проходження служби та розмір щомісячної премії, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та з огляду на наведене визнав протиправними дії відповідача щодо зменшення позивачеві в довідках про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії розміру надбавки за особливості проходження служби з 65% до 1% та премії з 35% до 10%.

Суд зазначає, що позицією викладеною в рішенні Верховного Суду від 05.03.2024 в зразковій справі №380/19324/23 спростовано доводи відповідача в цілому, а тому суд не вбачає правових підстав для відступу від правової позиції Верховного Суду.

Відповідно до приписів пункту 4 Постанові Кабінету Міністрів України №704 підставою для перерахунку може бути лише зміна прожиткового мінімуму встановленого на січень відповідного календарного року. Та у разі будь-яких інших змін зумовлених саме прожитковим мінімумом навіть якщо він змінювався після січня місяця, такі зміни не беруться до уваги, так як вони не відповідають імперативним приписам пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 в редакції до 24.02.2018 року.

Як розрахунковою величиною є прожитковий мінімум на 01 січня відповідного року прошу звернути увагу на закони про державний бюджет України з 2023 року по 2026 рік.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік від 03.11.2022 року №2710-IX встановлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2023 року - 2684 гривень.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік від 09.11.2023 року №3460-IX встановлено у 2024 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2024 року - 3028 гривень.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік від 19.11.2024 року №4059-IX встановлено у 2025 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2025 року - 3028 гривень.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік від 03.12.2025 року №4695-IX встановлено у 2026 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2026 року - 3328 гривень.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481 Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, яка набрала чинності 20.05.2023 року скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою №103 та пунктом 2 постанови абзац 1 викладено у наступній редакції:

4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Таким чином, з 20.05.2023 року, дата набрання чинності Постановою №481, базова величина з якої обраховується розміри посадових окладів, окладів (спеціальним) званням військовослужбовців є сталою та становить 1762,00 грн.

Водночас, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року по справі №320/29450/24 визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481 протиправними, зокрема було визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481 щодо внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року по справі №320/29450/24 залишено без змін.

А отже, рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року по справі №320/29450/24 набрало законної сили 18 червня 2025 року, а тому пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України №481 не підлягають застосуванню до спірних правовідносин з 18.06.2025 року.

Однак, застосовуючи підходи Конституційного Суду України (Рішення від 26 червня 2008 року № 13-рп/2008), висновки Верховного Суду (зокрема, постанова від 22 лютого 2024 року № 800/120/14), а також положення КАС України, Суд констатує, що оскільки пункт 2 Постанови № 481 після набрання чинності цієї постанови, яка сформулювала по новому пункт 4 Постанови № 704 у конкретній частині, став нормою акту, до якого внесено цю зміну, вичерпав свою дію і на час розгляду справи не регулював спірні правовідносини, відповідно він не повинен був підлягати судовій оцінці за змістом, що, у свою чергу, свідчить про те, що судами попередніх інстанцій фактично було застосовано нечинну норму, яка такою вже була до розгляду даної справи.

З огляду на викладене, що суд не встановив законних підстав, які б свідчили про протиправність дій КМУ під час прийняття спірної Постанови № 481, оскільки Уряд має право встановлювати розмір грошового забезпечення військовослужбовцям (зокрема, базової величини), що прямо регламентовано Законом № 2011-XII.

Стверджуючи про те, що з прийняттям КМУ Постанови №481 фактично відбулося звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод позивача, які гарантовані статтею 22 Конституції України (у частині отримання ним конкретних соціальних гарантій, як військовослужбовця), взагалі не досліджували та не встановлювали обставини, чи дійсно відбулося таке втручання в права позивача з моменту прийняття Постанови №704 у первісній редакції до внесення змін до цієї постанови на підставі Постанови КМУ № 481.

Правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.07.2026 року в справі №320/24950/24, якою рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року скасовано та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову - ОСОБА_2, про визнання дій неправомірними та зобов`язання скасувати пункт 2 Постанови №481 про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» - відмовлено.

За змістом частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову.

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору, у зв`язку з чим розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Олійник