Рішення № 140106393, 28.09.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/10077/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій щодо припинення з 01.01.2025 нарахування та виплати доплати як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік від 03.12.2025 №4695-IX; зобов`язання відповідача здійснити з 28 січня 2026 року нарахування та виплату доплати як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік від 03.12.2025 №4695-IX, до зміни законодавчого регулювання цих правовідносин.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є непрацюючим пенсіонером, має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 3, та проживає у с. Костюхнівка Камінь-Каширського району Волинської області, яке віднесене до зони гарантованого добровільного відселення.

Позивач зазначає, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 у справі №140/841/23, зміненим постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2023, встановлено її право на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 №796-XII (далі Закон №796-ХІІ).

На виконання вказаного судового рішення по грудень 2024 року включно позивач отримувала підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер відповідно до статті 39 Закону №796-XII, однак з січня 2025 року відповідач припинив його нарахування та виплату.

У червні 2026 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою щодо відновлення нарахування та виплати їй підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону №796-XII.

За результатами розгляду цієї заяви Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області листом від 14.07.2026 №17620-16365/К-02/8-0300/26 повідомило позивача про відсутність підстав для відновлення відповідної виплати.

Позивач вважає припинення виплати підвищення до пенсії та відмову відповідача у відновленні її права протиправними, оскільки право непрацюючого пенсіонера, який проживає на території радіоактивного забруднення, на підвищення до пенсії встановлене статтею 39 Закону №796-XII, дія якої була відновлена Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018.

На думку позивача, положення законів України про Державний бюджет України не можуть звужувати встановлені Законом №796-XII соціальні гарантії та бути підставою для припинення виплати підвищення до пенсії, право на яке вона набула відповідно до статті 39 цього Закону.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У відзиві на позовну заяву Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області позов не визнало та просило відмовити у його задоволенні.

Відповідач зазначив, що позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України як одержувач дострокової пенсії за віком з 30.01.2017 та не працює.

На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 у справі №140/841/23, яке набрало законної сили 24.11.2023, позивачу з 27.09.2022 проводилося нарахування підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону №796-XII.

Разом з тим відповідач вказав, що з 01.01.2025 у зв`язку з набранням чинності Законом України Про Державний бюджет України на 2025 рік від 19.11.2024 №4059-IX змінилося правове регулювання виплати доплати непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення.

Відповідач послався на статтю 45 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік, якою на 2025 рік встановлено окремі умови призначення та виплати доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення.

Також відповідач зазначив, що з 01.01.2026 відповідні правовідносини врегульовані статтею 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік від 03.12.2025 №4695-IX.

Крім того, відповідач послався на відомості Єдиного державного демографічного реєстру, згідно з якими позивач у період з 17.06.2008 по 27.09.2022 проживала у м. Вараш Рівненської області, та вважає, що з урахуванням установлених бюджетним законодавством умов підстави для встановлення позивачу з 28.01.2026 відповідної виплати відсутні.

Ухвалою суду від 23.09.2026 витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області копію заяви (звернення) ОСОБА_1 , за результатами розгляду якої відповідачем надано відповідь листом від 14.07.2026 №17620-16365/К-02/8-0300/26, разом з усіма доданими до неї документами.

Необхідність витребування зазначених доказів була зумовлена тим, що в обґрунтування позову позивач посилається на право на підвищення до пенсії, передбачене статтею 39 Закону №796-XII, тоді як прохальна частина позовної заяви сформульована із посиланням на статтю 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік.

На виконання вимог ухвали суду відповідач надав заяву ОСОБА_1 від 19.06.2026.

Зі змісту цієї заяви суд встановив, що 19.06.2026 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області саме з питання відновлення виплати підвищення до пенсії, встановленого статтею 39 Закону №796-XII.

У заяві позивач зазначила, що є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 3, непрацюючим пенсіонером та проживає у с. Костюхнівка Камінь-Каширського району Волинської області, яке віднесене до зони гарантованого добровільного відселення.

Також позивач вказала, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 у справі №140/841/23 виконувалося відповідачем до грудня 2024 року, а з січня 2025 року відповідна виплата припинена.

Посилаючись на статтю 39 Закону №796-XII та практику Верховного Суду, позивач просила нараховувати та виплачувати їй доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, встановлену статтею 39 Закону №796-XII.

За результатами розгляду зазначеної заяви відповідач листом від 14.07.2026 №17620-16365/К-02/8-0300/26 відмовив у відновленні виплати.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи сторін, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області та з 30.01.2017 отримує дострокову пенсію за віком. Позивач не перебуває у трудових відносинах, що підтверджується рішенням пенсійного органу від 27.02.2026 №956180124689.

Позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 3, що підтверджується копією відповідного посвідчення серії НОМЕР_1 (категорія 3).

Місце проживання позивача зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Село Костюхнівка відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106, віднесене до зони гарантованого добровільного відселення.

Витягом з реєстру територіальної громади №2022/000663955, сформованим 27.09.2022, підтверджується реєстрація місця проживання позивача у с. Костюхнівка з 27.09.2022.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 у справі №140/841/23 встановлено, що ОСОБА_1 має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, категорії 3, перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України як одержувач пенсії, не перебуває у трудових відносинах та проживає у населеному пункті, віднесеному до зони гарантованого добровільного відселення.

Цим рішенням визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, яка призвела до ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII, та зобов`язано відповідача провести з 27.09.2022 нарахування та виплату такого підвищення.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2023 рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 змінено в частині визначення розрахункової величини підвищення до пенсії: слова що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб установленого на 01 січня календарного року замінено словами що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно з Законом про Державний бюджет на відповідний рік). В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

На виконання судового рішення у справі №140/841/23 відповідач здійснював нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії до грудня 2024 року включно.

З січня 2025 року виплату зазначеного підвищення відповідач припинив.

19.06.2026 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про відновлення нарахування та виплати підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону №796-XII.

Заяву зареєстровано Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області 23.06.2026.

Листом від 14.07.2026 №17620-16365/К-02/8-0300/26 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для відновлення відповідної виплати.

Відповідач, зокрема, зазначив, що згідно з відомостями Єдиного державного демографічного реєстру позивач у період з 17.06.2008 по 27.09.2022 проживала у м. Вараш Рівненської області, та, посилаючись на положення статті 45 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік і статті 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік, дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення позивачу відповідної виплати.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 №796-XII.

Стаття 39 Закону №796-XII у редакції, чинній до 01.01.2015, передбачала:

Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:

у зоні безумовного (обов`язкового) відселення три мінімальні заробітні плати;

у зоні гарантованого добровільного відселення дві мінімальні заробітні плати;

у зоні посиленого радіоекологічного контролю одна мінімальна заробітна плата.

Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.

01.01.2015 набрав чинності Закон України Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України від 28.12.2014 №76-VIII, підпунктом 7 пункту 4 розділу I якого статтю 39 Закону №796-XII виключено.

Законом України Про внесення зміни до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 04.02.2016 №987-VIII, який набрав чинності з 01.01.2016, до Закону №796-XII включено статтю 39 такого змісту:

Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження

Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу I Закону №76-VIII.

Отже, з 17.07.2018 відновлено дію статті 39 Закону №796-XII у редакції, що діяла до 01.01.2015, у тій частині, яка не змінена Законом №987-VIII.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у зразковій справі №240/4937/18 дійшла висновку, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17.07.2018 №6-р/2018 відновлено право непрацюючих пенсіонерів, які проживають на території радіоактивного забруднення, на отримання підвищення до пенсії на підставі статті 39 Закону №796-XII.

Водночас 01.01.2017 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 №1774-VIII.

Пунктом 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №1774-VIII установлено:

Мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.04.2024 у справі №240/19227/21 дійшла висновку, що положення пункту 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №1774-VIII поширюються на підвищення до пенсії, передбачене статтею 39 Закону №796-XII, а тому розмір такого підвищення встановлюється із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року.

Отже, хоча постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2023 у справі №140/841/23 розмір належного позивачу підвищення було визначено виходячи з двох мінімальних заробітних плат, після ухвалення цього судового рішення Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.04.2024 у справі №240/19227/21 сформувала правовий висновок щодо застосування пункту 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №1774-VIII, відповідно до якого розрахунковою величиною для визначення підвищення за статтею 39 Закону №796-XII є прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений на 1 січня відповідного календарного року.

Щодо доводів відповідача про зміну з 01.01.2025 законодавчого регулювання спірних правовідносин суд зазначає таке.

Статтею 71 Закону №796-XII передбачено:

Дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Статтею 45 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік на 2025 рік встановлено умови та розмір доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення.

Статтею 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік від 03.12.2025 №4695-IX установлено, що у 2026 році доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв`язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 2595 гривень.

Цією ж статтею передбачено, що особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов`язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.

Разом з тим законами України про Державний бюджет України на 2025 та 2026 роки змін до статті 39 Закону №796-XII не внесено.

Верховний Суд у постанові від 20.05.2026 у справі №600/1438/25-а, вирішуючи спір щодо припинення з 01.01.2025 виплати підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону №796-XII, дійшов висновку про відсутність правових підстав для припинення такої виплати у зв`язку із прийняттям Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік.

Верховний Суд виходив із того, що право непрацюючого пенсіонера, який проживає на території радіоактивного забруднення, на підвищення до пенсії встановлене спеціальним Законом №796-XII, а закон про Державний бюджет України не може змінювати чи зупиняти дію положень цього Закону без внесення відповідних змін до нього.

Аналогічний підхід щодо застосування статті 39 Закону №796-XII у спірних правовідносинах застосовано Верховним Судом у постановах від 05.06.2026 у справі №240/4486/25 та від 14.08.2026 у справі №240/16978/25.

Верховний Суд у наведених рішеннях виходив із того, що встановлення законом про Державний бюджет України додаткових умов для отримання виплати не змінює встановлених статтею 39 Закону №796-XII умов виникнення права непрацюючого пенсіонера на підвищення до пенсії.

При цьому право на підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону №796-XII пов`язане з фактом проживання непрацюючого пенсіонера на відповідній території радіоактивного забруднення у період, за який заявлено право на таку виплату.

У цій справі встановлено та відповідачем не заперечується, що ОСОБА_1 є непрацюючим пенсіонером та у спірний період проживає у с. Костюхнівка Камінь-Каширського району Волинської області, яке віднесене до зони гарантованого добровільного відселення.

Більше того, право позивача на отримання підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону №796-XII у зв`язку з її статусом непрацюючого пенсіонера та проживанням у с. Костюхнівка вже було встановлено рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 у справі №140/841/23, зміненим постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2023, та на виконання цього судового рішення відповідач здійснював відповідну виплату до грудня 2024 року включно.

За таких обставин відомості про проживання ОСОБА_1 у період з 17.06.2008 по 27.09.2022 у м. Вараш Рівненської області не спростовують її права на отримання у спірний період підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону №796-XII.

Таким чином, прийняття законів України про Державний бюджет України на 2025 та 2026 роки не припинило дії статті 39 Закону №796-XII та не позбавило позивача права на отримання передбаченого цією нормою підвищення до пенсії.

Отже, дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо припинення виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, встановленого статтею 39 Закону №796-XII, є протиправними.

Вирішуючи питання щодо належного способу захисту порушеного права позивача, суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У прохальній частині позовної заяви ОСОБА_1 просить визнати протиправними дії щодо припинення виплати та зобов`язати відповідача з 28.01.2026 здійснювати виплату у розмірі, визначеному статтею 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік.

Разом з тим зі змісту позовної заяви, заяви позивача від 19.06.2026, відповіді Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 14.07.2026 та встановлених судом обставин убачається, що спір між сторонами фактично виник з приводу припинення виплати підвищення до пенсії, встановленого статтею 39 Закону №796-XII, яке позивач отримувала до грудня 2024 року включно.

При зверненні до пенсійного органу у червні 2026 року позивач просила відновити саме підвищення до пенсії, передбачене статтею 39 Закону №796-XII.

Отже, зазначення позивачем у прохальній частині позовної заяви статті 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік не змінює суті спірних правовідносин та характеру права, за захистом якого вона фактично звернулася до суду.

Буквальне застосування визначеного у прохальній частині позову способу захисту не забезпечить ефективного поновлення порушеного права позивача, оскільки право, щодо відновлення якого вона зверталася до відповідача та за захистом якого звернулася до суду, передбачене саме статтею 39 Закону №796-XII.

Тому з метою ефективного захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі буквального формулювання позовних вимог та зобов`язати відповідача поновити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону №796-XII.

При визначенні розміру такого підвищення суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 04.04.2024 у справі №240/19227/21, відповідно до якого розрахунковою величиною для визначення підвищення до пенсії за статтею 39 Закону №796-XII є прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений на 1 січня відповідного календарного року.

При цьому суд враховує визначену позивачем у позовних вимогах дату, з якої вона просить зобов`язати відповідача здійснювати відповідну виплату, 28.01.2026.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо припинення виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, встановленого статтею 39 Закону №796-XII, та зобов`язання відповідача з 28.01.2026 поновити, нарахувати та виплачувати зазначене підвищення у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленим на 1 січня календарного року.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду сплатила квитанцією від 28.07.2026 судовий збір у сумі 1331,20 грн, який підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо припинення виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року №796-XII.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області з 28 січня 2026 року поновити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року №796-XII, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленим на 1 січня календарного року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6; ідентифікаційний код юридичної особи 13358826).

Суддя Н. В. Стецик