Ухвала суду № 140106312, 28.09.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про забезпечення позову

м. Вінниця

28 вересня 2026 р. Справа № 120/5105/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому провадженні заяву про забезпечення позову в справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" до Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" до Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, рішення відповідача №3727/6/34-00-04-01-01 від 26.12.2025 року про анулювання реєстрації платником єдиного податку Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля».

Ухвалою від 20.04.2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

24.09.2026 року представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків № 3727/6/34-00-04-01-01 від 26.12.2025 про анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля» до набрання законної сили рішенням суду у цій адміністративній справі. В обґрунтування поданої заяви зазначає, що зупинення дії оскаржуваного рішення є єдиним ефективним засобом, здатним зберегти існуючий стан до остаточного вирішення спору судом. позивач обґрунтовує наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України, такими обставинами: дія Рішення збільшує податкове навантаження позивача більш ніж у 18 разів; переведення позивача на загальну систему оподаткування створює правову невизначеність, за якої відновлення його прав у разі задоволення позову буде суттєво ускладненим; дія Рішення позбавляє позивача можливості вільно обирати контрагентів та завдає шкоди його діловій репутації; специфіка сільськогосподарського виробництва зумовлює незворотність наслідків невжиття заходів забезпечення позову; дія Рішення має безпосередні негативні наслідки для третіх осіб власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), переданих в оренду позивачу; вжиття заходів забезпечення позову у цій справі відповідає публічному інтересу; умови воєнного стану та істотне падіння доходів позивача багаторазово посилюють наслідки вилучення у нього обігових коштів; вжиття заходів забезпечення позову не зумовлює вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища; вжиття заходів забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами та не порушує балансу інтересів сторін і публічних інтересів; ознаки протиправності рішення є очевидними, що є самостійною підставою для забезпечення позову (пункт 2 частини 2 статті 150 КАС України).

За наведеного просить задовольнити заяву про забезпечення позову.

25.09.2026 року представником відповідача подано заперечення на заяву позивача про забезпечення позову, в обґрунтування якої зазначено, що Позивач не довів належними та допустимими доказами наявності жодної з підстав, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України. На переконання сторони відповідача, позивач лише цитує норми КАС України, Податкового кодексу України та вважає, що навіть у випадку задоволення позову, вже буде унеможливлено захист та поновлення прав і інтересів позивача в силу того, що негативні наслідки для нього вже настануть. Позивач обґрунтовує заяву виключно збільшенням податкового навантаження та пов`язаними з цим фінансовими труднощами. Проте сама лише зміна системи оподаткування, навіть якщо вона призводить до збільшення податкового навантаження, на думку представника відповідача не свідчить про те, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання майбутнього рішення суду про скасування оскаржуваного Рішення.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

За правилами частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення заяви), заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

За змістом 2, 3 статті 154 КАС України, суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Зважаючи на те, що матеріалів заяви достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, суд не вважає за потрібне розглядати заяву у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін, тому розгляд цієї заяви здійснюється у порядку письмового провадження без повідомлення заінтересованих осіб.

Розглянувши у вказаний частиною першою статті 154 КАС України строк заяву про забезпечення позову, суд враховує наступне.

Інститут забезпечення позову регламентовано ст. ст. 150-158 КАС України, які закріплюють порядок розгляду заяв, клопотань про забезпечення позову, підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі, зокрема ст. 150, 151 вказаного Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Суд звертає увагу на те, що забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, тобто покликане гарантувати виконання рішення адміністративного суду і спрямоване на забезпечення принципу обов`язковості судових рішень.

Приписами ч. 1 ст. 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч. 2 ст. 151 КАС України).

За змістом ч. 6 ст. 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

Водночас слід зауважити, що зазначені в ст. 150 КАС України підстави забезпечення позову, є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.

Необґрунтоване вжиття таких заходів може призвести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Тому, при вирішенні питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності ускладнення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності учасників справи.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення ускладнення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.

Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуальної рівності.

Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Крім того, суд повинен вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі, із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам особи, яка звернулася до суду, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

Варто зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Розглядаючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Наведені правові висновки щодо застосування положень КАС України є сталими та послідовними й підтверджуються, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 300/5005/22 та від 21.09.2023 у справі № 600/1531/23-а.

Вирішуючи питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, судом встановлено, що предметом позову є оскарження рішення Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків № 3727/6/34-00-04-01-01 від 26.12.2025 про анулювання реєстрації платника єдиного податку 4 групи Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля».

Так, Приватне акціонерне товариство «Продовольча компанія «Поділля» є сільськогосподарським товаровиробником та здійснює господарську діяльність у сфері вирощування зернових культур. Товариство перебувало на спрощеній системі оподаткування - зареєстровано платником єдиного податку 4 групи відповідно до положень глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Єдиний податок 4 групи є системоутворюючим інструментом аграрного бізнесу: фіксований розмір податку, прив`язаний до площі угідь, а не до прибутку та забезпечує передбачуваність фінансового планування. Є основою всієї господарсько-фінансової моделі Товариства.

Єдиний податок, який сплачує с/г підприємство, зараховується на відповідний рахунок місцевого бюджету за місцем розташування земельної ділянки відповідно до пп. 295.9.8. ст. 295 ПК України.

Рішенням Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків № 3727/6/34-00-04-01-01 від 26.12.2025 анульовано реєстрацію платника єдиного податку 4 групи Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля».

Правові засади, на підставі яких здійснене відповідне анулювання реєстрації платником єдиного податку четвертої групи, визначаються положеннями ПК України.

Відповідно до абз.2 п. 299.11 ст. 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу. Такий платник податку зобов`язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.

Згідно з п. 5 п. 299.10 ст. 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі, якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

Отже, анулювання реєстрації платником єдиного податку четвертої групи відбувається за чітко визначених та передбачених ПК України підстав.

Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України.

Суд зауважує, що за наслідками оцінки доводів заявника, останнім обґрунтовано вказано на існування підстав, визначених п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки метою вжиття заходів забезпечення позову у цій справі є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля», а також можливість реального виконання рішення суду й уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у разі задоволення позову, оскільки анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку призведе до надмірного податкового та іншого навантаження, у нього виникне обов`язок щодо реєстрації платником податку на додану вартість; податкове навантаження збільшиться внаслідок формування основних витрат за рахунок сплати послуг на адресу контрагентів, які не мають статусу платників податку на додану вартість; виникне необхідність здійснювати додатковий податковий облік; позивач буде змушений здійснити сплату єдиного податку і здійснювати заходи по поверненню сплаченого ним податку на прибуток; переведення позивача на загальну систему оподаткування створює правову невизначеність, за якої відновлення його прав у разі задоволення позову буде суттєво ускладненим; дія Рішення позбавляє позивача можливості вільно обирати контрагентів та завдає шкоди його діловій репутації; специфіка сільськогосподарського виробництва зумовлює незворотність наслідків невжиття заходів забезпечення позову; дія Рішення має безпосередні негативні наслідки для третіх осіб власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), переданих в оренду позивачу; вжиття заходів забезпечення позову у цій справі відповідає публічному інтересу; умови воєнного стану та істотне падіння доходів позивача багаторазово посилюють наслідки вилучення у нього обігових коштів.

Також суд наголошує, що зміна системи оподаткування призведе до того, що на позивача упродовж розгляду справи буде покладено додаткове навантаження у вигляді ведення податкового обліку та сплати податку на прибуток та ПДВ, що істотно ускладнює чи унеможливлює у подальшому виконання рішення суду у разі його задоволення.

До того ж, у разі задоволення позову заявнику доведеться анулювати реєстрацію платника ПДВ та в подальшому анулювати всі податкові накладні (податкового кредиту) по всіх контрагентах за весь період з початку реєстрації і, відповідно подання всіма такими контрагентами уточнюючих декларацій із ПДВ з корективами. Тому існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача у вигляді зупинення господарської діяльності позивача.

За таких обставин невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскарженого рішення істотно ускладнює ефективний захист прав та інтересів позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень у сфері господарської діяльності, у зв`язку з чим, для відновлення прав та інтересів позивача, необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а забезпечення позову на час судового розгляду справи відновить право позивача на здійснення господарської діяльності, дасть можливість останньому до остаточного вирішення даного спору реалізовувати своє право на здійснення господарської діяльності.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25.10.2023 у справі № 160/11784/23, від 19.06.2025 у справі № 520/33244/24, від 02.07.2025 у справі № 380/23580/24, від 11.03.2026 у справі № 380/12281/25.

Щодо доводів заявника про очевидність протиправності оскаржуваного рішення, то суд зазначає, що вжиття заходів та забезпечення позову з цієї підстави може свідчити про передчасний висновок суду про протиправність рішення відповідача № 3727/6/34-00-04-01-01 від 26.12.2025, що не узгоджується з метою застосування правового інституту забезпечення позову.

Разом з тим, з урахуванням викладеного вище, а також зважаючи на те, що правомірність оскаржуваного рішення буде встановлюватися судом у межах цієї адміністративної справи, суд дійшов висновку, що виконання останнього до ухвалення рішення в цій адміністративній справі, створює очевидну небезпеку істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, та, відповідно, неможливість ефективного захисту (поновлення) порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Враховуючи наведені у заяві про забезпечення позову обставини та з метою попередження настанню для позивача негативних наслідків, суд дійшов висновку, що достатнім та співмірним для захисту його прав від можливих порушень буде задоволення заяви про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків № 3727/6/34-00-04-01-01 від 26.12.2025 про анулювання реєстрації платника єдиного податку 4 групи Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля» до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 120/5105/26.

За змістом ч.1 ст. 156 КАС України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановляння незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 156, 248, 256, 294 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Заяву Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля» про забезпечення позову задовольнити.

Зупинити дію рішення Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків № 3727/6/34-00-04-01-01 від 26.12.2025 про анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля» до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 120/5105/26.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Суддя Чернюк Алла Юріївна