Ухвала суду № 140105963, 28.09.2026, Саратський районний суд Одеської області

Справа № 515/132/24

Провадження № 6/513/132/26

Саратський районний суд Одеської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року Саратський районний суд Одеської області у складі: головуючої судді Рязанової К.Ю., секретаря судового засідання Ніколенко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Татарбунарського відділу Державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,

у с т а н о в и в:

25 серпня 2026 року до через систему «Електронний суд» від заявника ОСОБА_1 надійшла заява про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у якому останній просить суд визнати виконавчий лист, виданий Саратським районним судом Одеської області на підставі рішення від 12 лютого 2025 року у справі № 515/132/24, таким, що не підлягає виконанню. Судове рішення від 12 лютого 2025 року в частині стягнення пені визнати таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з відсутністю обов`язку боржника.

Заявник ОСОБА_1 обгрунтовує заяву тим, що, рішенням Саратського районного суду Одеської області від 12 лютого 2025 року у справі № 515/132/24 зі ОСОБА_1 стягнуто пеню в розмірі 103 268,97 грн на користь ОСОБА_2 . На підставі вказаного рішення видано виконавчий лист, який перебуває на виконанні. Виконавчий лист є незаконним і таким, що не підлягає виконанню. Довідкою Татарбунарського відділу ДВС від 06 лютого 2026 року підтверджено: станом на 31 грудня 2024 року заборгованість по аліментах повністю відсутня. Рішення суду ухвалене 12 лютого 2025 року. Факт відсутності боргу є прямим і беззаперечним доказом відсутності вини. Тобто суд ухвалив рішення про стягнення пені за борг, який не існував на момент винесення рішення. Він не ухилявся від сплати аліментів. Аліменти утримувалися з його заробітної плати через бухгалтерію роботодавця. Після виявлення заборгованості вона була погашена до 31 грудня 2024 року. Таким чином, на момент ухвалення рішення 12 лютого 2025 року: боргу не було; вини не було; підстав для пені не було.

До вказаної заяви, ОСОБА_1 долучено заяву про зупинення виконавчого провадження, щодо примусового виконання виконавчого листа, до набрання законної сили рішенням за його заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

03 вересня 2026 року відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду, заяву передано судді Рязановій К.Ю..

09 вересня 2026 року через систему «Електронний суд» від заявника ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення доказів.

09 вересня 2026 року систему «Електронний суд» від заявника ОСОБА_1 надійшло клопотання про прискорення розгляду справи.

Ухвалою судді Саратського районного суду Одеської області Рязанової К.Ю. від 17 вересня 2026 року заяву прийнято до розгляду та призначено розгляд на 28 вересня 2026 року на 14 годину 15 хвилин з викликом сторін.

Від заявника ОСОБА_1 21 вересня 2026 року через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Татарбунарський відділ Державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи через систему «Електронний суд». До суду не з`явились, заяв або клопотань не надали.

Згідно із вимогами ч. 3 ст. 432 ЦПК України, неявка сторін не є перешкодою для розгляду заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши доводи поданої заяви, дійшов до таких висновків.

Як убачається з контрольного провадження та електронної справи у КП «Д-З» у справі №513/132/24 за позовом ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Грищук Катерини Петрівни до ОСОБА_1 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів, третя особа: Татарбунарський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), 12 лютого 2025 року Саратським районним судом Одеської области ухвалено рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , пеню у розмірі 103 268-97 грн (сто три тисячі двісті шістдесят вісім грн 97 к.) за прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за судовим наказом №947/26853/22, виданим 19 грудня 2022 року Київським районним судом м. Одеси, у період з 11 листопада 2022 року по 30 листопада 2023 року. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн (тисяча двісті одинадцять грн 20к.).

11 квітня 2025 року Саратським районним судом Одеської області видано виконавчі листи.

30 березня 2026 року ухвалою Одеського апеляційного суду відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Саратського районного суду Одеської області від 12 лютого 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Татарбунарський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів.

Судове рішення набрало законної сили 30 березня 2026 року.

07 травня 2026 року ОСОБА_1 подано заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

29 червня 2026 року ухвалою Саратського районного суду Одеської області ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку для подачі заяви про перегляд за нововиявленими обставинами по цивільній справі № 515/132/24, провадження №2/513/60/25 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів, третя особа: Татарбунарський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами по цивільній справі № 515/132/24, провадження №2/513/60/25 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів, третя особа: Татарбунарський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), - залишено без розгляду.

У зв`язку із надходженням ухвали Одеського апеляційного суду від 09 липня 2026 року про витребування з Саратського районного суду Одеської області матеріалів справи № 515/132/24 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Татарбунарський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів, вказану справу направлено до апеляційної інстанції для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Наразі відповідно до відомостей, що містяться на вебсайті Судової влади України, вищевказана апеляційна скарга є нерозглянутою.

Заявником в якості доказів долучено лист в.о. начальника Татарбунарського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Барбінягра В., у якому зазначено, щодо примусового виконання судового наказу № 947/26853/22 від 19.12.2022 року виданий Київським районним судом міста Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11.11.2022 року та до досягнення повноліття ОСОБА_3 , тобто до 20.07.2035 року Татарбунарський відділ державної виконавчої служби у Білгород - Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомив наступне: Початковий розмір заборгованості по сплаті аліментів станом на 01.01.2024 року складав 96749,91 грн. Станом на 31.12.2024 року відсутня заборгованості по сплаті аліментів.

Разом з цим, заявником ОСОБА_1 долучено розрахунки, а саме: розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у ВП № НОМЕР_2 сформованим Татарбунарським відділом державної виконавчої служби у Білгород - Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у якому вбачається, що станом на 11 листопада 2025 року, сукупний розмір заборгованості становить: - 13763,82 грн; розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у ВП № НОМЕР_2 сформованим Татарбунарським відділом державної виконавчої служби у Білгород - Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у якому вбачається, що станом на грудень 2024 року, сукупний розмір заборгованості становить: - 4457,36 грн.

У постанові від 30 червня 2021 року у справі № 243/5859/16-ц, провадження № 61-18161св20, Верховний Суд зазначив, що відповідно до положень статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.

Частиною третьою статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів, внормовані Розділом VІ ЦПК України.

В силу ст.431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно із Законом України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

З наведених положень законодавства випливає, що підставою для виконання судових рішень є виконавчі листи.

Відповідно до ст.432 ЦПК України виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». Суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Як випливає із змісту узагальнення судової практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015, наведені в статті 432 ЦПК України підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

До матеріальних підстав відносяться випадки відсутності обов`язку боржника через його припинення, добровільне виконання боржником чи іншою особою.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Під іншими причинами, за роз`ясненнями згаданого узагальнення, слід розуміти випадки, коли в апеляційному чи касаційному порядку або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами скасовано чи змінено рішення суду, а виконавчий лист ще не виконаний.

Виняток з цього правила становлять перелічені в статті 432 ЦПК України причини, якими може бути обумовлено невиконання рішення суду.

Отже, до підстав для невиконання рішення суду (визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню), відносяться випадки, коли немає матеріальної передумови для виконання рішення, тобто об`єктивно відсутній обов`язок боржника; або ж випадки видачі виконавчого документа, коли його не треба було видавати, тобто випадки помилкової видачі виконавчого листа; або випадки, коли після видачі виконавчого документа був змінений зміст рішення.

Згідно із статтею 129 Конституції України та статті 2 ЦПК України однією з головних засад здійснення судочинства в Україні є обов`язковість судового рішення.

За змістом статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Статтею 18 ЦПК України визначено обов`язковість судового рішення.

У контексті положень статей 129, 129-1 Конституції України, статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 2, 18 ЦПК України виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією із гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі.

Судове рішення є актом судового розгляду справи, його метою є досягнення юридичної визначеності у спірних правовідносинах, воно є обов`язковим до виконання. У резолютивній частині рішення суду знаходить відображення присуд суду, в якому викладено висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог.

Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 12 лютого 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , пеню у розмірі 103 268-97 грн (сто три тисячі двісті шістдесят вісім грн 97к.) за прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за судовим наказом №947/26853/22, виданим 19 грудня 2022 року Київським районним судом м. Одеси, у період з 11 листопада 2022 року по 30 листопада 2023 року.

Вказане рішення набрало законної сили та не є скасованим, тому у заяві ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа, таким що не підлягає виконанню та визнання судового рішення в частині стягнення пені, що не підлягає виконанню, у зв`язку з відсутністю обов`язку боржника слід відмовити,

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.260, 261, 431, 432 ЦПК України, суд-,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Татарбунарського відділу Державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали складено 28 вересня 2026 року.

Суддя К. Ю. Рязанова