Ухвала суду № 140105473, 24.09.2026, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/550/25

Номер провадження 1-кп/504/348/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2026 рокус-ще ДоброславДоброславський районний суд Одеської області колегією суддів у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судових засідань ОСОБА_4 ,

за участю прокурора Доброславської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

захисників адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Доброслав клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_6 у справі за обвинувальним актом по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22024160000000341 від 09.08.2024, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч. 2 ст.113, ч.2 ст.113, ч.3 ст. 27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.113, ч.2 ст.15, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч. 2 ст. 113 КК України, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 28 ч.2 ст.113, ч.2 ст. 15 ч.3 ст.28 ч.2 ст.113 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Доброславського районного суду Одеської області перебуває вищезазначений обвинувальний акт.

Ухвалою Доброславського районного суду Одеської області від 30.07.2026 обвинуваченому ОСОБА_6 було продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком на 60 діб, а саме до 27.09.2026.

Прокурором Доброславської окружної прокуратури було подано клопотання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 строком на 60 діб. Клопотання обґрунтовано невідворотністю та суворістю покарання, а також відсутністю міцних соціальних зв`язків, тим, що, обвинувачений може почати переховуватись від суду з метою уникнення покарання; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; з урахуванням характеристики кримінального провадження є реальний ризик того, що обвинувачений при спробі чинити перешкоди кримінальному провадженню може вчинити інше кримінальне правопорушення. Такі обставини вказують на необхідність та доцільність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому та обмеження його конституційних прав, що не суперечить вимогам ст. 5 «Конвенції з прав людини та основоположних свобод», оскільки існують ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, перевищує принцип поваги до особистої свободи та є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини, і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_9 категорично заперечував та просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Повідомив суд про направлення на адресу суду заперечень, до яких долучив підтвердження матеріального стану його підзахисного. В ході здійснення відповідної перевірки зазначені захисником документи на час слухання справи до суду не надходили. З приводу зменшення застави підтримав своїх колег та зазначив про необхідність врахування рішення Конституційного Суду, який звернув увагу щодо норм застав, які не можуть обтяжувати осіб, щодо яких вони застосовуються, просив зменшити її розмір щодо його підзахисного до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Також звернув увагу на невідповідність клопотання прокурора та наведених аргументів. З клопотання не зрозуміло, що саме прокурор просить, адже судом вже раніше визначено розмір застави як альтернативу, а у клопотанні просить більш жорсткий запобіжний захід без визначенні розміру застави. Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав свого захисника.

Представник потерпілої особи АТ «Українська залізниця» ОСОБА_12 в судове засідання не з`явився, надав письмову заяву про розгляд кримінального провадження без його участі.

Вислухавши думку учасників процесу, беручи до уваги те, що строк обраного раніше запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перебігає кінця 27.09.2026, суд дійшов такого висновку.

Суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Статтею 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також сталою практикою Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

В пункті 1 статті 5 Конвенції кожному забезпечено право на свободу та особисту недоторканність.

Винятками з цього права є шість типів обставин, які сформульовані в наступних положеннях і які є завершеним переліком виключень із загального правила.

Відповідно до п. с ч. 1 ст. 5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні особливо тяжких злочинів з метою ослаблення держави в умовах воєнного стану та в період збройного конфлікту, за які передбачено покарання у виді п`ятнадцяти років або довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна.

В рішенні ЄСПЛ від 26.06.2001 у справі «Ilijkov v. Bulgaria» (§ 80, заява N 33977/96), суд зазначив, що суворість можливого вироку є суттєвим елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.

При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

Статтю 176 КПК України, Законом України „Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо удосконалення відповідальності за колабораційну діяльність та особливостей застосування запобіжних заходів за вчинення злочинів проти основ національної та громадської безпеки від 14 квітня 2022 року № 2198-IX доповнено частиною шостою задля захисту національних інтересів України, захисту української державності „від злочинів проти національної і громадської безпеки, та недопущення ухилення винними особами від відбуття кримінального покарання за вчинення злочинів вказаної категорії, а також злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку .

Унаслідок законодавчих змін за частиною шостою статті 176 Кодексу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовують лише під час дії воєнного стану, за наявності ризиків, визначених статтею 177 Кодексу, до осіб, яких підозрюють або обвинувачують у вчиненні певного переліку злочинів (статті 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України), серед інших:

- злочини проти основ національної безпеки України (дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; фінансування дій, учинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України; державна зрада; колабораційна діяльність; пособництво державі-агресору; посягання на життя державного чи громадського діяча; диверсія; шпигунство; перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань; несанкціоноване поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, рух, переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану).

Конституційний Суд України у своєму рішенні № 7-р(ІІ)/2024 від 19.06.2024 зазначив, що вбачає правомірною мету, з якою законодавець доповнив частиною шостою статтю 176 Кодексу, маючи намір посилити захист суверенітету, територіальної цілісності, недоторканності, обороноздатності, державної, економічної й інформаційної безпеки України за рахунок установлення вказаною нормою Кодексу тимчасово (на період дії воєнного стану) особливого порядку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до осіб, яких підозрюють або обвинувачують у вчиненні злочинів, які за тяжкістю й характером є наднебезпечними в умовах воєнного стану.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

Справа перебуває на стадії судового розгляду, свідки по справі та інші особи, які можуть бути допитаними у суді не допитувались, у зв`язку з чим ризик впливу на свідків, експертів та потерпілу особу є цілком ймовірним.

Так, суд під час розгляду справи має дотриматись встановленої КПК процедури отримання показань від осіб, які є потерпілими, свідками у кримінальному провадженні відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України.

Судовий розгляд наразі триває, допит потерпілої сторони та свідків не відбувався. Показання потерпілої особи та свідків мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого розгляду справи, перебуваючи на свободі обвинувачений може здійснювати незаконний вплив на недопитаних потерпілого та свідків з метою схилити їх до зміни своїх показань.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи чи продовжуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

При вирішенні питання про продовження до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім встановлених ризиків кримінального провадження, колегія суддів, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності існування інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України під час збройної військової агресії проти країни, внаслідок чого існує суспільний інтерес.

Продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 є повною мірою виправданим існуванням актуальних ризиків, передбачених ст. 177 КПК та відповідає вимогам, встановленим кримінальним процесуальним законодавством.

Враховуючи тяжкість і суспільну небезпеку кримінального правопорушення, наявності обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим інкримінованих йому кримінальних правопорушень з метою виключення спроб переховуватися від правосуддя, впливу на свідків та представника потерпілої сторони по справі, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, суд вважає неможливим застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу та дійшов висновку щодо необхідності продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Під час вирішення клопотання прокурора, колегією суддів вивчена можливість застосування обвинуваченому застави та ухвалою суду від 06.07.2026 було визначено заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Суд враховує, що обвинувачений утримується під вартою тривалий час, при цьому запобіжний захід у виді тримання під вартою, визначався судом, як імперативний та безальтернативний. З рухом розгляду справи та дослідженням судом у повному обсязі письмових доказів, ризики поза процесуальної поведінки обвинуваченого дещо зменшились, у порівнянні з ризиками, що існували на початковій стадії судового розгляду, у зв`язку з чим судом була визначена застава.

Враховуючи позицію сторони захисту, колегією суддів встановлена неможливість зменшення обвинуваченому ОСОБА_6 розміру застави, враховуючи, що під час вирішення питання щодо її розміру суд діяв в межах, визначених п.3 ч.5 ст. 182 КПК України, яка не переглядалась на конституційність рішенням Другого Сенату Конституційного Суду України від 21.07.2026 по справі № 3-176/2025(355/25). Визначений судом розмір застави є допустимим у даній категорії кримінальних злочинів, не перевищує стандартні законодавчі ліміти, здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, з урахуванням тяжкості злочину у вчиненні якого він обвинувачується та наявності ризиків, які зберігаються. Метою визначеної застави є виключно стримуючий фактор від втечі та перешкоджання судовому розгляду, вона не може бути зручною для виплати, оскільки її завданням є фінансове забезпечення належної процесуальної поведінки особи у справі, по обвинуваченню у вчиненню декількох епізодів особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки під час воєнного збройного конфлікту за який передбачена найсуворіша міра покарання та наявний справжній суспільний інтерес. У обвинуваченого ОСОБА_6 , наявні фінансові можливості, оскільки він отримував доходи, мав банківські рахунки та індивідуальні платіжні інструменти в тому числі криптоактивні, у нього наявні соціальні зв`язки, що свідчить про можливість залучення поручителів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176, 177, 178, 182, 183, 197, 372, 331 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Клопотання прокурора Доброславської окружної прокуратури Одеської області про продовження дії обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити застосування до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 днів до 22.11.2026 з визначенням застави.

У разі внесення обвинуваченим ОСОБА_6 застави в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 998 400,00 гривень, звільнити його негайно з-під варти та зобов`язати: не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави, суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення для відома та виконання.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.

Повний текст ухвали суду проголошено 25.09.2026.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Суддя: ОСОБА_2

Суддя: ОСОБА_3