Рішення № 140105074, 03.09.2026, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/8077/23

Провадження № 2/496/337/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Портної О.П.,

за участю:

секретаря Сурженка В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 41084239, юридична адреса: індекс 01133, Київська область, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, оф. 411, до

відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,

вимоги позивача: про стягнення заборгованості,

позивач повідомлений належним чином про час, дату та місце слухання справи, у судове засідання не з`явився, але в прохальній частині позовної заяви виклав клопотання про розгляд справи у його відсутність та надав відповідну заяву,

відповідач повідомлений належним чином про час, дату та місце слухання справи, у судове засідання не з`явився, але представник надав заяву про розгляд справи без участі сторони відповідача, -

В С Т А Н О В И В:

І. Виклад позиції позивача та відповідача.

1. 22.11.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі позивач та/або ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА»), в особі представника, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач та/або позичальник) з вимогами про стягнення заборгованості за Договором № 251478-КС-003 про надання кредиту від 09.07.2021 року у розмірі 130993,30 гривні, в тому числі: 44000,00 гривень сума прострочених платежів по тілу кредиту; 80393,30 гривні сума прострочених платежів по процентах, 6600,00 гривень сума прострочених платежів за комісією та судових витрат у розмірі 2147,20 гривень.

2. Свої вимоги мотивує тим, що 09.07.2021 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачем укладено Договір № 251478-КС-003 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 44000,00 гривень шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало в повному обсязі. Відповідач, належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, в зв`язку з чим у останнього станом на 02.11.2023 року утворилася заборгованість за Договором № 251478-КС-003 про надання кредиту в розмірі 130993,30 гривні, що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту 44000,00 гривень; суми прострочених платежів по процентах 80393,30 гривні; суми прострочених платежів за комісією 6600,00 гривень. У зв`язку з викладеним представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом.

3. 09.01.2024 року від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов, яким просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування зазначив, що позивачем не надано доказів того, що відповідач реєструвався в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача на сайті. Також матеріали справи не містять копії Паспорту споживчого кредиту, з якого б вбачалися умови наданого споживчого кредиту та доказів ознайомлення з ним позичальника. Звернув увагу суду на досить короткий проміжок часу між моментом надання клієнта Паспорту споживчого кредиту для ознайомлення та моментом його підписання. Окрім того зазначив, що позивачем не надано доказів надсилання та отримання відповідачем SMS-повідомлення з зазначенням одноразового ідентифікатора. На думку представника відповідача, підписання акцепту пропозиції укласти Договір (оферта) № 251478-КС-003 про надання кредиту від 09.07.2021 року не є тотожним підписанню саме Договору (оферта) № 251478-КС-003 про надання кредиту від 09.07.2021 року. До того ж, стороною позивача не доведено, що саме відповідач мав намір отримати грошові кошти у кредит, отримав одноразовий ідентифікатор та скористався ним. Окремо звернув увагу суду на те, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідача було ознайомлено з Правилами надання споживчих кредитів. Також зазначив, що позивачем не надано належних доказів перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача, а з довідок, які надані позивачем на підтвердження виконання зобов`язань за Договором, неможливо встановити власника карткового рахунку. Окрім того зазначив, що з розрахунку заборгованості, який долучений до матеріалів справи, неможливо встановити яким чином виникла заборгованість. На думку представника відповідача, документи, долучені до позову, не містять в собі доказів дійсної, реальної фіксації волі сторін договору та його змісту. (а.с. 65-68)

4. 18.02.2026 року на адресу суду, від представника відповідача надійшли письмові пояснення, якими звернув увагу суду на те, що з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що розмір нарахованих позивачем процентів у сумі 80393,30 гривні майже в два рази перевищує розмір заборгованості по тілу кредиту в сумі 44000,00 гривень, що, в свою чергу, не відповідає вимогам ч. 3 ст. 509 та ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України, а також п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не зміг ефективно здійснити свої права бути поінформованим про дійсні умови кредитування, які викладені в декількох значних за об`ємом документах. В зв`язку з вищевикладеним, на думку представника відповідача, заборгованість за процентами підлягає зменшенню з 80393,30 гривні до 40196,65 гривень. Також представник відповідача зазначив, що встановлення позивачем плати за видачу кредиту суперечить нормам чинного законодавства адже є платою за послуги, що супроводжують видачу кредиту. Тому, на думку представника позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за комісією не підлягають задоволенню. (а.с. 152-158)

5. 19.02.2026 року на адресу суду, від представника позивача, через підсистему «Електронний суд», надійшли додаткові пояснення, якими щодо укладення Кредитного договору та наданого оригіналу Кредитного договору зазначив, що ч. 1 ст. 640 ЦК України визначає, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Згідно положень ч. 1 та ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційнотелекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Відповідно до абз. 4 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Згідно з ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа. Порядок укладення електронного договору визначений ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Враховуючи вищевикладене, звернув увагу суду, що до позовної заяви була додана візуальна форма послідовності дій клієнта щодо укладення Кредитного договору, у якій детально відображені всі дії ТОВ «Бізнес Позика» та Відповідача щодо укладення Кредитного договору в електронній формі у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Щодо дій кредитора та відповідача з укладення кредитного договору зазначив послідовність дій обох сторін, які були зроблені з метою укладення кредитного договору та без вчинення яких укладення вказаного договору було б неможливе, зокрема і зазначення позичальником свого фінансового номера телефона і номера карткового рахунку на який мав намір отримати кредитні кошти. Щодо перерахування відповідачу кредитних коштів за Кредитним договором в розмірі 44000,00 гривень, повідомив, що матеріали справи містять дві довідки, сформовані в платіжній системі «Fondy», та які були надані ТОВ «Бізнес Позика» посередником ТОВ «ФК «Елаєнс», який надає послуги на підставі Договору № 41084239_14/12/17 про надання послуг з переказу грошових коштів (Переказ на картку) від 14.12.2017 року. Повідомив суд, що ТОВ «Бізнес Позика» не є банківською установою, не відкриває позичальникам банківські рахунки та не випускає на ім`я позичальників банківські картки, тому перерахування кредитних коштів та зарахування платежів позичальників за Кредитними договорами зазвичай здійснюється посередниками ТОВ «Бізнес Позика» на підставі відповідних договорів з посередниками за допомогою платіжних систем посередників. ТОВ «Бізнес Позика» зазвичай не здійснює перерахування кредитних коштів позичальникам зі своїх рахунків. На підтвердження перерахування кредитних коштів позичальникам та зарахування платежів позичальників за Кредитними договорами відповідні посередники зазвичай надають ТОВ «Бізнес Позика» довідки (довідки з платіжних систем). ТОВ «Бізнес Позика» не має жодного відношення до банківської картки відповідача (та відкритого для її обслуговування рахунку) крім того, що на вказану позичальником під час укладення Кредитного договору банківську картку (відкритий для її обслуговування рахунок) здійснюється перерахування кредитних коштів за Кредитним договором. Окремо звернув увагу суду на те, що кредитодавець жодним чином не обмежував час на ознайомлення позичальника з умовами Кредитного договору та Правилами. Позичальник добровільно погодився з умовами Кредитного договору та погодився його виконувати (що відповідає принципу свободи договору, який встановлений у ст. 627 ЦК України). Зазначив, що якби позичальника не влаштовували умови Кредитного договору, він міг його просто не укладати. Протягом строку дії Кредитного договору та/або після його закінчення позичальник не звернувся із заявою про розірвання Кредитного договору та/або визнання Кредитного договору недійсним в цілому або його окремих частин. Щодо подорожчання загальної вартості кредиту зазначив, що процентна ставка нараховується за кожен день користування Кредитом. Протягом строку кредитування, визначеного у цьому Договорі, проценти за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування кредитом, із урахуванням дня перерахування та дня повернення кредиту. У п. 3 Кредитного договору був встановлений орієнтовний графік платежів, відповідно до якого позичальник повинен був здійснювати платежі у відповідному розмірі та у відповідні дати. Вказав, що якби позичальник здійснював платежі у відповідності до встановленого графіку платежів, йому дійсно потрібно було б сплатити суму орієнтовної загальної вартості кредиту, яка зазначена у Кредитному договорі. Однак порушення Позичальником графіку платежів закономірно призвело до подорожчання загальної вартості кредиту, тому що процентна ставка нараховується за кожен день користування кредитом на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування кредитом, із урахуванням дня перерахування кредитних коштів та дня повернення Кредиту. Щодо правомірності встановлення позивачем комісії за надання кредиту у Кредитному договорі та правомірності стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту зазначив, що відповідно до п. 1 Кредитного договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 44000,00 гривень на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА». Відповідно до п. 1 Кредитного договору комісія за надання кредиту становить 6600,00 гривень. Відповідно до п. 3 Кредитного договору сторони на момент укладення Договору встановили графік платежів, припускаючи, що позичальник буде його дотримуватись. Встановлений вищезазначеним пунктом Кредитного договору графік платежів чітко передбачає сплату відповідачем платежів на погашення заборгованості за тілом, процентами та комісією за надання кредиту. Також обов`язок відповідача щодо сплати зокрема комісії за надання кредиту передбачений у Паспорті споживчого кредиту до Кредитного договору, де також викладений графік платежів за Кредитним договором, який чітко передбачає сплату відповідачем платежів на погашення заборгованості за тілом, процентами та комісією за надання кредиту. (а.с. 165-166)

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

6. В прохальній частині позовної заяви представник позивача виклав клопотання про витребування доказів. Окрім того надав відповідне клопотання. (зворотній а.с. 5, а.с. 84-86)

7. Представник позивача в судове засідання не з`явився, але в прохальній частині позовної заяви виклав клопотання про розгляд справи у відсутність сторони позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував. Окрім того, надав відповідне клопотання. (зворотній а.с. 5, а.с. 74, 79)

8. 08.12.2025 року на адресу суду, через підсистему «Електронний суд», від представника відповідача надійшло клопотання про зобов`язання позивача виконати вимоги ст. 93 ЦПК України. (а.с. 143-144)

9. Відповідач в судове засідання не з`явився, але представником надано до суду заяву про розгляд справи без участі сторони відповідача. (а.с. 216)

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

10. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2023 року цивільна справа № 496/8077/23 була передана на розгляд головуючій судді Трушиній О.І. (а.с. 56)

11. Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

12. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 12.12.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Окрім того, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву. (а.с. 59-60)

13. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 27.02.2024 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. (а.с. 92-93)

14. У зв`язку з поданням заяви про відставку та звільненням ОСОБА_2 з посади судді Біляївського районного суду, розпорядженням керівника апарату суду № 149 від 23.01.2025 року призначений повторний автоматизований розподіл судових справ. (а.с. 117)

15. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2025 року цивільна справа № 496/8077/23 була передана на розгляд головуючому судді Дранікову С.М. (а.с. 118)

16. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 27.01.2025 року матеріали цивільної справи № 496/8077/23 прийнято до провадження судді Дранікова С.М. (а.с. 119)

17. У зв`язку з поданням заяви про відставку та звільненням ОСОБА_3 з посади судді Біляївського районного суду, розпорядженням в.о. керівника апарату суду № 412 від 05.06.2025 року призначений повторний автоматизований розподіл судових справ. (а.с. 125)

18. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2025 року цивільна справа № 496/8077/23 була передана на розгляд головуючій судді Портній О.П. (а.с. 126)

19. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 23.06.2025 року матеріали цивільної справи № 496/8077/23 прийнято до провадження судді Портної О.П. (а.с. 127-128)

20. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 18.06.2026 року задоволено клопотання представника відповідача про зобов`язання позивача надати відповідь на питання в порядку ст. 93 ЦПК України. (а.с. 170-172)

21. Верховний Суд у своїй Постанові від 29.04.2020 року у справі № 348/1116/16-ц вказав, що, якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

22. Судом на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом обставини та зміст спірних правовідносин.

23. Судом встановлено, що 09.07.2021 року відповідач на сайті позивача, з метою отримання кредиту, заповнив Анкету клієнта. (а.с. 14)

24. 09.07.2021 року позичальника було ознайомлено з Паспортом споживчого кредиту, інформація в якому зберігає чинність та є актуальною до 10.07.2021 року. (ЕС)

25. 09.07.2021 року ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направило ОСОБА_1 . Пропозицію (оферту) укласти Договір № 251478-КС-003 про надання кредиту. (а.с. 52-53)

26. 09.07.2021 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозиції (оферти) укласти Договір № 251478-КС-003 про надання кредиту. (а.с. 54-55)

27. 09.07.2021 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 був укладений Договір № 251478-КС-003 про надання кредиту. (а.с. 50-51)

28. За умовами договору, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 44000,00 гривень; строк, на який надається кредит 24 тижні; денна процентна ставка за кредитом в день 1,08112500%, фіксована; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 110040,00 гривень; орієнтовна реальна річна процентна ставка 7338,95%. Термін дії договору до 24.12.2021 року.

29. При укладені Договору про надання кредиту сторонами був узгоджений графік платежів відповідно до якого розмір процентів за користування кредитом в грошовому еквіваленті складає 59440,00 гривень. (а.с. 50)

30. Відповідно до копій довідок, виданих 17.11.2023 року ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС», ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», взяті на себе зобов`язання, перед ОСОБА_1 за Договором № 251478-КС-003 про надання кредиту, виконало в повному обсязі. (а.с. 35, 36)

31. Листом від 13.03.2024 року АТ «КБ «ПриватБанк» повідомило суду, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 . (а.с. 102)

32. З виписки про рух коштів за період з 09.07.2021 року по 02.11.2023 року, вбачається, що на картку, яка емітована на ім`я ОСОБА_1 , 09.07.2021 року надійшли кошти в загальному розмірі 44000,00 гривень. (зворотній а.с. 102 а.с. 104)

33. З розрахунку заборгованості за кредитом у гривні вбачається, що загальний розмір заборгованості відповідача станом на 03.11.2023 року становить 130993,30 гривні, в тому числі: заборгованість за тілом кредиту 44000,00 гривень; заборгованість за відсотками 80393,30 гривні; заборгованість по комісії 6600,00 гривень. (а.с. 38-49)

V. Оцінка Суду.

34. Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

35. Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

36. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

37. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

38. Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

39. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

40. Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

41. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

42. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені ЗУ «Про електронну комерцію».

43. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

44. При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію).

45. Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

46. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

47. Згідно з ч. 6 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

48. За правилом ч. 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

49. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

50. Стаття 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

51. Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

52. Положення ЗУ «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

53. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (ст. 1 ЗУ «Про електронний цифровий підпис»).

54. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»). Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14.06.2022 року у справі № 757/40395/20.

55. У справі встановлено, що для підписання Договору про надання кредиту ОСОБА_1 було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог ч.ч. 6 та 8 ст. 11 і 12 ЗУ «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

56. Отже, Договір про надання кредиту підписано ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету Договір не був би укладений.

57. Оцінюючи надані сторонами докази у їх сукупності та взаємному зв`язку, суд враховує електронні документи, що відображають послідовність укладення Договору № 251478-КС-003 від 09.07.2021 року, анкету клієнта, пропозицію (оферту) та її акцепт, а також установлену судом обставину фактичного зарахування 09.07.2021 року кредитних коштів у сумі 44 000,00 гривень на банківську картку, емітовану АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 . Зазначені докази у своїй сукупності підтверджують укладення сторонами кредитного договору в електронній формі та отримання відповідачем кредитних коштів.

58. Тож, Договір про надання кредиту між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті позивача подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту шляхом натискання відповідної кнопки, після чого позивачем надіслано відповідачу за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач і використав для підтвердження підписання Договору, що укладення Договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

59. Отже, без здійснення вказаних дій відповідачем Договір не був би укладений сторонами, а тому цей правочин відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01.11.2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

60. Встановивши зазначені обставини у справі, можна дійти висновку, що між сторонами у справі укладено Договір про надання кредиту, за умовами якого відповідач зобов`язався прийняти грошові кошти та повернути їх у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами. Доказів повернення вказаних грошових сум кредитору у вигляді тіла кредиту чи відсотків матеріали справи не містять.

61. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

62. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

63. У ст. 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18)).

64. Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.07.2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21)).

65. У ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

66. Отже, щодо правової позиції представника відповідача, викладеної у письмових поясненнях, стосовно встановлення позивачем розміру процентів, неспівмірного з тілом кредиту, суд зауважує, що на момент укладення між сторонами Договору про надання кредиту прямої вказівки закону про нікчемність такої умови договору не було. Таким чином, підстав для висновку про нікчемність відповідної умови договору лише з огляду на розмір установленої процентної ставки суд не вбачає.

67. Також Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду вже наголошував, що застосування позову про оспорення правочину (ресцисорного позову) потребує не лише встановлення підстав для оспорення, але й порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду (див. постанову Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.05.2024 року в справі № 229/7156/19 (провадження № 61-4283св24)).

68. Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.06.2021 року в справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18)).

69. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.05.2022 року в справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20)).

70. Наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.06.2020 року в справі № 177/1942/16-ц (провадження № 61-2276св19)).

71. Стороною відповідача до Суду, при розгляді даної справи, не надано доказів подання до суду позовної заяви про визнання Договору № 251478-КС-003 про надання кредиту від 09.07.2021 року, укладеного між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 , недійсним.

72. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а в ст. 530 ЦК України вказується, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно полягає виконанню у цей строк (термін).

73. Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов.

74. У ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

75. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

76. За змістом ч. 2 ст. 10561 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

77. З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов`язання за кредитним Договором № 251478-КС-003 від 09.07.2021 року, виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому зазначеним кредитним договором. В порушення вимог Закону, відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов`язань, в установлені строки заборговані суми не повернув.

78. При детальному вивченні розрахунку заборгованості Судом встановлено, що станом на 24.12.2021 року заборгованість відповідача становить 130993,30 гривні, з яких: 44000,00 гривень заборгованість за тілом кредиту, 80393,30 гривні заборгованість за відсотками, 6600,00 гривень заборгованість по комісії. Вказана заборгованість не змінювалася до дати виконання вказаного розрахунку 03.11.2023 року.

79. Пунктом 2 Договору № 251478-КС-003 про надання кредиту від 09.07.2021 року передбачено, що протягом строку кредитування проценти за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявний на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно з Графіком платежів. Пунктом 3 Договору сторони погодили Графік платежів, яким визначено розмір процентів за кожен платіжний період та їх загальну суму за весь строк кредитування 59440,00 гривень.

80. Обґрунтовуючи розмір процентів у сумі 80393,30 гривень, позивач послався на те, що внаслідок порушення позичальником графіка платежів проценти нараховувалися щоденно на весь залишок тіла кредиту, що призвело до збільшення загальної вартості кредиту. Водночас п. 2 Договору пов`язує порядок нарахування процентів із Графіком платежів, а Договір не містить окремої умови, яка б прямо передбачала, що в разі порушення графіка розмір процентів за строк кредитування може перевищувати загальну суму процентів, визначену погодженим сторонами Графіком платежів. Натомість наслідки порушення строків сплати платежів сторони врегулювали окремо, передбачивши у п. 4 Договору право кредитодавця нараховувати штрафи.

81. Таким чином, умови Договору щодо визначення розміру процентів за строк кредитування у їх взаємозв`язку не дають однозначної відповіді на питання, чи передбачили сторони можливість нарахування у разі порушення позичальником Графіка платежів процентів понад їх загальну суму, визначену цим Графіком. З одного боку, п. 2 Договору передбачає нарахування процентів на залишок заборгованості за кредитом, а з іншого пов`язує таке нарахування з Графіком платежів, яким сторони визначили як розмір процентів за кожний платіжний період, так і їх загальну суму за весь строк кредитування 59440,00 гривень.

82. Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача. Враховуючи наведене та оцінюючи зміст пунктів 2, 3 Договору у їх взаємному зв`язку, суд виходить із того розуміння умов Договору, яке є найбільш сприятливим для споживача, а саме, що проценти за користування кредитом у межах установленого строку кредитування підлягають сплаті у загальному розмірі, визначеному погодженим сторонами Графіком платежів, 59440,00 гривень. У зв`язку із цим позовні вимоги про стягнення процентів у частині, що перевищує зазначену суму, задоволенню не підлягають.

83. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором № 251478-КС-003 про надання кредиту від 09.07.2021 року за тілом кредиту у розмірі 44000,00 гривень та за процентами за користування кредитом у межах строку кредитування у розмірі 59440,00 гривень, а всього 103440,00 гривень.

84. Щодо стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту суд дійшов наступного висновку.

85. 10.06.2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст ст. 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

86. Положення ч.ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

87. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

88. Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

89. Разом з тим, з умов Договору № 251478-КС-003 про надання кредиту від 09.07.2021 року вбачається, що сторонами передбачено сплату комісії за надання кредиту у розмірі 6 600,00 гривень.

90. Водночас позивачем не зазначено конкретного змісту додаткової чи супутньої послуги, яка надавалась відповідачу за вказану плату, та не надано доказів фактичного надання такої послуги. Саме по собі визначення у договорі платежу як «комісії за надання кредиту» та включення його до графіка платежів не свідчить про надання позичальнику окремої додаткової чи супутньої послуги, за яку відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» може встановлюватися відповідна плата.

91. Враховуючи викладене та положення ст.ст. 12, 81 ЦПК України щодо обов`язку кожної сторони довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено правових та фактичних підстав для стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 6 600,00 гривень, у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

92. Як вбачається з наданого платіжної інструкції № 4477 від 20.11.2023 року (а.с. 7), позивач за подання даного позову до суду, сплатив судовий збір в розмірі 2147,20 гривень, а тому, у зв`язку з частковим задоволенням позову відповідачем підлягає відшкодуванню сума судового збору пропорційна до розміру задоволених вимог, а саме 1695,56 гривень (розмір задоволених позовних вимог помножено на розмір сплаченого судового збору та поділено на розмір заявлених позовних вимог: 103440,00 грн. ? 2147,20 грн. ? 130993,30 грн.). При цьому суд враховує роз`яснення, надані Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. № 36 постанови № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 536, 549, 611, 625, 634, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів»; ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»; ст.ст. 12, 13, 76, 79, 80, 81, 89, 128, 141, 213, 247, 259, 263-265, 279-282, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. 61 Конституції України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 41084239, юридична адреса: індекс 01133, Київська область, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, оф. 411, заборгованість за Договором № 251478-КС-003 про надання кредиту від 09.07.2021 року у розмірі 103440,00 гривень та судовий збір у розмірі 1695,56 гривень, всього 105135,56 гривень.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

7. Повний текст рішення складено 03.09.2026 року.

Суддя О.П. Портна