Рішення № 140104822, 28.09.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/4948/26

н\п 2/490/3849/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08

e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua Код ЄДРПОУ 02892528

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року місто Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

29.05.2026 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 , в якому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за Договорами позики №008/01135/02/20 від 27.02.2020 року та №008/01136/02/20 від 27.02.2020 року в загальній сумі 64210,00 грн та понесені судові витрати.

В обґрунтування вимог представниця позивача посилається на те, що 27.02.2020 року між ТОВ «Просто Позика» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №008/01135/02/20. Відповідно до умов договору, позичальнику надається кредит у розмірі 30000,00 грн. Перебіг строку кредиту розпочинається з моменту підписання цього договору, перерахування (видачі) коштів позичальнику та становить 12 місяців.

Крім того, 27.02.2020 року між ТОВ «Просто Позика» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №008/01136/02/20. Відповідно до умов договору, позичальнику надається кредит у розмірі 28000,00 грн. Перебіг строку кредиту розпочинається з моменту підписання цього договору, перерахування (видачі) коштів позичальнику та становить 12 місяців.

30.09.2021 року між ТОВ «Просто Позика» та ТОВ «Фактор П» було укладено договір №24-ФП-ПП-202109 відповідно до якого ТОВ «Просто Позика» відступило на користь ТОВ «Фактор П» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договорами №008/01135/02/20 від 27.02.2020 року та №008/01136/02/20 від 27.02.2020 року.

30.01.2026 року між ТОВ «Фактор П» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір №30-01/26 відповідно до якого ТОВ «Фактор П» відступив позивачу право вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договорами №008/01135/02/20 від 27.02.2020 року та №008/01136/02/20 від 27.02.2020 року до ОСОБА_1 .

Оскільки відповідач не виконав свого зобов`язання по поверненню кредитних коштів та процентів за їх користування, станом на день формування позову, загальна заборгованість за кредитними договорами №008/01135/02/20 від 27.02.2020 року та №008/01136/02/20 від 27.02.2020 року становить 64210,00 грн, з яких: 42532,45 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 21677,55 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

У зв`язку з чим представниця позивача і звернулась до суду з даною позовною заявою.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом 04.06.2026 року було направлено відповідні запити та 02.07.2026 року отримана інформація щодо місць проживання (перебування) відповідача ОСОБА_1 .

Як вбачається з відповіді Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Миколаївській області від 02.07.2026 року, ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . 30.05.2023 року знятий з реєстрації.

Відповідно до ч. 10 ст. 187 ЦПК України, якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвалою судді від 03.07.2026 року, прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, проте в ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 03.07.2026 року відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач, який належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також, Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України).

Так, за ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Щодо укладення кредитного договору №008/01135/02/20 від 27.02.2020 року.

27 лютого 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Просто Позика» був укладений кредитний договір №008/01135/02/20. За умовами договору розмір кредиту 30000,00 грн, надається в готівковій формі. Процентна ставка фіксована. Строки кредиту, проценти та неустойка, зазначені в договорі залишаються незмінними протягом усього періоду дії кредитного договору. Сума щомісячного платежу в рахунок повернення кредиту та сплати процентів визначається графіком платежів. З урахуванням ануїтетного характеру платежів за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю 42,0991% річних від суми кредиту з першого по 8 платіж та 464,4966% річних з 9 до останнього платежу згідно з графіком платежів, у розрахунку з щомісячною сплатою 3,4602% з першого по 8 платіж та 38,1778% з 9 до останнього платежу, за період дії договору - 74,5817%. Дата першого платежу 28.03.2020 року. Загальна сума всіх платежів з урахуванням процентів становить: загальна вартість кредиту в грошовому виразі 43200,00 грн, реальна річна процентна ставка 74,5817%.

Додатком №2 до договору визначено графік платежів.

27 лютого 2020 року ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту.

Вищезазначені документи було підписано ОСОБА_1 власноручно особистим підписом.

Видатковим касовим ордером від 27.02.2020 року підтверджується, отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 30000,00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за договором №008/01135/02/20 від 27.02.2020 року загальна заборгованість ОСОБА_1 станом на 30.01.2026 року складає: 32700,00 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту 21487,47 грн, заборгованість по відсоткам 11212,53 грн.

Щодо укладення кредитного договору №008/01136/02/20 від 27.02.2020 року.

27 лютого 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Просто Позика» був укладений кредитний договір №008/01136/02/20. За умовами договору розмір кредиту 28000,00 грн, надається в готівковій формі. Процентна ставка фіксована. Строки кредиту, проценти та неустойка, зазначені в договорі залишаються незмінними протягом усього періоду дії кредитного договору. Сума щомісячного платежу в рахунок повернення кредиту та сплати процентів визначається графіком платежів. З урахуванням ануїтетного характеру платежів за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю 42,0991% річних від суми кредиту з першого по 8 платіж та 464,4929% річних з 9 до останнього платежу згідно з графіком платежів, у розрахунку з щомісячною сплатою 3,4602% з першого по 8 платіж та 38,1778% з 9 до останнього платежу, за період дії договору - 38,1775%. Дата першого платежу 28.03.2020 року. Загальна сума всіх платежів з урахуванням процентів становить: загальна вартість кредиту в грошовому виразі 40320,00 грн, реальна річна процентна ставка 74,5817%.

Додатком №2 до договору визначено графік платежів.

27 лютого 2020 року ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту.

Вищезазначені документи було підписано ОСОБА_1 власноручно особистим підписом.

Видатковим касовим ордером від 27.02.2020 року підтверджується, отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 28000,00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за договором №008/01136/02/20 від 27.02.2020 року загальна заборгованість ОСОБА_1 станом на 30.01.2026 року складає: 31510,00 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту 21044,98 грн, заборгованість по відсоткам 10465,02 грн.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порядок нарахування процентів визначається ст. 1048 ЦК України, згідно з ч. 1 якої, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

В силу ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) плата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1, 2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Щодо відступлення прав вимоги новому кредитору за договорами позики.

30.09.2021 року між ТОВ «Просто Позика» та ТОВ «Фактор П» було укладено договір факторингу №24-ФП-ПП-202109, у відповідності до умов якого ТОВ «Просто Позика» передало (відступило) ТОВ «Фактор П» належні йому права вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_1 за кредитними договорами №008/01135/02/20 від 27.02.2020 року та №008/01136/02/20 від 27.02.2020 року.

Так, згідно із п. 3.1 вищевказаного договору права вимоги вважаються відступленими (переданими) та набутими (прийнятими) фактором з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі відступлених прав (додаток 3 договору).

30.09.2021 року між ТОВ «Просто Позика» та ТОВ «Фактор П» було підписано вищевказаний акт.

З витягів із Реєстру боржників (додаток 2 договору) вбачається відступлення ТОВ «Просто Позика» ТОВ «Фактор П» права вимоги до боржника ОСОБА_1 кредитними договорами №008/01135/02/20 від 27.02.2020 року та №008/01136/02/20 від 27.02.2020 року.

На виконання умов вищевказаного договору факторингу ТОВ «Фактор П» сплатило ТОВ «Просто Позика» в повному обсязі «ціну договору», що підтверджується відповідними платіжними дорученнями №733 від 26.10.2021 року, №738 від 05.11.2021 року, №752 від 16.11.2021 року, №758 від 23.11.2021 року, №759 від 26.11.2021 року, №763 від 03.12.2021 року, №766 від 09.12.2021 року, №772 від 17.12.2021 року, №773 від 23.12.2021 року, №774 від 24.12.2021 року.

30.01.2026 року між ТОВ «Фактор П» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу №30-01/26, у відповідності до умов якого ТОВ «Фактор П» передало (відступило) ТОВ «Факторинг Партнерс» належні йому права вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_1 за кредитними договорами №008/01135/02/20 від 27.02.2020 року та №008/01136/02/20 від 27.02.2020 року.

Так, згідно із п. 3.1 вищевказаного договору права вимоги вважаються відступленими (переданими) клієнтом та набутими (прийнятими) фактором у день підписання сторонами Акту приймання-передачі відступлених прав за умови своєчасної оплати суми фінансування згідно цього договору.

30.01.2026 року між ТОВ «Фактор П» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було підписано вищевказаний акт.

На виконання умов вищевказаного договору факторингу ТОВ «Факторинг Партнерс» сплатило ТОВ «Фактор П» в повному обсязі «суму фінансування», що підтверджується відповідною платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №0610620000 від 06.02.2026 року.

З витягу із Реєстру боржників вбачається відступлення ТОВ «Фактор П» ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги до боржника ОСОБА_1 кредитними договорами №008/01135/02/20 від 27.02.2020 року та №008/01136/02/20 від 27.02.2020 року.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Отже, за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

У даній справі, встановлено, що відступлення прав вимоги за Договорами позики №008/01135/02/20 від 27.02.2020 року та №008/01136/02/20 від 27.02.2020 року було здійснено шляхом укладення Договорів факторингу про відступлення ТОВ «Факторинг Партнерс» належне йому право вимоги .

У матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про визнання вищевказаних Договорів факторингу про відступлення права вимоги до боржника ОСОБА_1 , недійсними або заперечення учасниками справи факту правомірності укладення цих Договорів.

За такого, враховуючи вищевказане, право вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договорами позики №008/01135/02/20 від 27.02.2020 року та №008/01136/02/20 від 27.02.2020 року перейшло до ТОВ «Факторинг Партнерс», що дає останньому право на стягнення з відповідачки в судовому порядку неповернуту нею суму позики.

Щодо стягнення суми заборгованості.

В підтвердження розміру заборгованості за Договорами позики №008/01135/02/20 від 27.02.2020 року та №008/01136/02/20 від 27.02.2020 року позивачем надано розрахунки заборгованості, згідно яких розмір заборгованості складає:

- за Договором №008/01135/02/20 від 27.02.2020 року: 32700,00 грн, з яких: 21487,47 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 11212,53 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги;

- за Договором №008/01136/02/20 від 27.02.2020 року: 31510,00 грн, з яких: 21044,98 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 10465,02 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за вищевказаними Договорами, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви становить 64210,00 грн, з яких: 42532,45 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 21677,55 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Вказані розрахунки складені відповідно вимог до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Оскільки нормативно-правовими актами, в тому числі актами Національного Банку України, не затверджено зразок «Розрахунку заборгованості кредитним договором», тому розробка такого документу такого типу віднесена до компетенції кожної фінансової установи.

За таких обставин, долучені до позовної заяви розрахунки заборгованості є формою, встановленою фінансовою установою, мета якого фіксування кредитної заборгованості позичальника.

Враховуючи правовий висновок Верховного Суду у постанові від 17.12.2020 по справі 278/2177/15-ц, суд визнає надані позивачем розрахунки заборгованості належним та допустимим доказом в розумінні ст. ст. 77, 78 ЦПК України.

Договора позики є дійсними, у судовому порядку не оскаржувалися. Розрахунки заборгованостей проведені первісними кредиторами до відступлення прав вимог відповідачкою не спростовані.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

ОСОБА_1 прийняті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконувала в повному обсязі.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором Банк зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. В разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно положенням пунктів 1-1 та 4 частини 1 статті 1 Закону «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (Постанова ВП ВС від 14.11.2018 року у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18)).

Жодних даних, які свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за вказаними вище Договрами позики у добровільному порядку, відповідачем ОСОБА_1 за час розгляду справи в суді не надано.

Також, відповідач не надав заперечень проти наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Суду не надано також належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, що відповідає положенням ст. 617 ЦК України.

Оскільки відповідач не виконує свої зобов`язання передбачені договорами позики належним чином, суд вважає за необхідне стягнути з нього на користь позивача загальну суму заборгованості у розмірі 64210,00 грн, яка складається з:

- заборгованості за Договором №008/01135/02/20 від 27.02.2020 року: 32700,00 грн, з яких: 21487,47 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 11212,53 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги;

- заборгованості за Договором №008/01136/02/20 від 27.02.2020 року: 31510,00 грн, з яких: 21044,98 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 10465,02 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин, враховуючи порушення позичальником умов договорів позики, суд приходить до висновку, що цивільне (майнове) право позивача по отриманню від відповідача кредитної заборгованості, підлягає судовому захисту, а тому позов ТОВ «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 , підлягає задоволенню.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1, пункту 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду надано: копію договору №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024 року, укладеного між ТОВ «Факторинг Партнерс» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», прайс-лист АО «Лігал Ассістанс» від 01.12.2025 року, заявку на надання юридичної допомоги №2139 від 01.04.2026 року, витяг з акту №33 про надання юридичної допомоги від 30.04.2026 року.

Згідно частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрата (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (Постанова від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Так, позивачем ставилось питання про стягнення з відповідача на його користь суми понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн.

При цьому, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд вважає, що розмір гонорару в 16000,00 грн є не обґрунтованим та завищеним.

Так, дана справа відноситься до категорії не складних справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні, представник позивача не з`являвся до суду, надав клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами справи.

Суд зазначає та наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 30.09.2020р. по справі №201/14495/16-ц суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення суми стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн, оскільки суд вважає, що вона буде об`єктивно відповідати вимогам співмірності, а тому вимога позивача підлягає частковому задоволенню, а вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача, на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору, сплачена при подачі позову до суду, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №0651750025 від 25.05.2026 року у сумі 2662,40 грн.

Керуючись ст. 10, 18, 23, 76, 81, 258, 259, 263-265, 279,352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ: 42640371, юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, р/р НОМЕР_1 в АТ «ОТП Банк», МФО: 300528) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість у загальному розмірі 64210 (шістдесят чотири тисячі двісті десять) гривень 00 копійок, яка складається з: заборгованості за кредитним договором №№008/01135/02/20 від 27.02.2020 року у розмірі 32700,00 грн (21487,47 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 11212,53 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги), заборгованості за кредитним договором №008/01136/02/20 від 27.02.2020 року у розмірі 31510,00 грн (21044,98 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 10465,02 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судові витрати у розмірі 5662 (п`ять тисяч шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок, які складаються з судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін