Рішення № 140104016, 15.09.2026, Березанський районний суд Миколаївської області

15.09.2026 Справа № 469/1151/24

2/469/69/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 року с-ще Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі :

головуючого судді - Гапоненко Н.О.,

за участю секретаря судового засідання - Потриваєвої М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Південь Агро Інвест про стягнення заборгованості із заробітної плати,

в с т а н о в и в:

Позивач 05 серпня 2024 року звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість із заробітної плати за період з 01 квітня 2022 року по 03 червня 2022 року у розмірі 16100,00 грн., зобов`язати відповідача здійснити нарахування та сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період роботи позивача з 01 квітня 2022 року по 03 червня 2022 року.

Позивач зазначав, що у період з 19 вересня 2017 року по 03 червня 2022 року він працював на посаді електрогазозварника в ТОВ Південь Агро Інвест, 03 червня 2022 року його було звільнено за згодою сторін, проте при звільненні йому не було виплачено заробітну плату за період з 01 квітня 2022 року по 03 червня 2022 року та не були проведені розрахунки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. На звернення до Південного міжрегіонального управління державної служби з питань праці щодо невиплати відповідачем заробітної плати позивач він отримав відповідь про те, що у період квітень-липень 2022 року він був відсутній на роботі відповідно до наданих відповідачем табелів обліку використаного робочого часу, але ця інформація є недостовірною, оскільки в цей період позивач виходив щодня на роботу разом з іншими працівниками, виконував навантажувальні роботи з завантаження та розборки техніки та сільгоспмашин, які вивозилися з території відповідачем, та надавав допомогу військовим з ремонту їх техніки. У день звільнення 03 червня 2022 року відповідач письмово не повідомив його про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів. Крім цього, згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, відповідач не здійснив нарахування та сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період його роботи, що призвело до порушення його прав, зокрема, щодо нарахування страхового стажу.

09 серпня 2024 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження за участю сторін.

Позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 у судове засідання, у якому ухвалено рішення, не з`явились, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали. У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідач не надав доказів того, що задля забезпечення безпеки працівників підприємства майже весь штат працівників залишив місце роботи та у період з березня 2022 року не виходив для виконання своїх обов`язків, зокрема, підтвердження поважних причин невиходу для виконання своїх обов`язків, залишення місця роботи та, як наслідок, невиплати заробітної плати. Позивача ніхто не повідомляв про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, як і про залишення місця роботи та у період з березня 2022 року невиходу для виконання своїхобов`язків. Вважає, що відповідачем не надано жодного доказу обставин непереборної сили (настання форс-мажорних обставин), які звільняють роботодавця від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці; бойові дії на території с. Калинівка Миколаївського району Миколаївської області за місцем перебування відповідача у період з 01 квітня 2022 року по 03 червня 2022 року не велися; відповідачем не надано жодних документів (наказу чи розпорядження), які підтверджують поважну причину невиплати заробітної плати. У період з 01 квітня 2022 року оп 03 червня2022 року позивач не перебував у відпустці.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, ро час та місце розгляду повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив. У наданому до суду відзиві просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що до початку повномасштабної війни позивачу було нараховано та виплачено заробітну плату у розмірі, передбаченому штатним розписом. Задля забезпечення безпеки працівників підприємства майже весь штат працівників залишив місце роботи та у період з березня 2022 року не виходив для виконання своїх обов`язків. Позивач припив з`являтися на робоче місце з квітня 2022 року. ТОВ не здійснював господарську діяльність, керівництво було відсутнє на робочому місці, що дає змогу робити висновок про те, що позивачу ніхто не давав відповідних вказівок здійснювати навантажувальні роботи; роботи позивача з надання допомоги з ремонту техніки військовим не входять до повноважень за посадовою інструкцією. Факт відсутності позивача на робочому місці у період з квітня по травень 2022 року відображається у довідці за формою ОК-7 Пенсійного фонду України; також вказані обставини відображались шляхом заповнення табелів обліку використання робочого часу, що зафіксовано відповіддю південного Міжрегіонального управління державної служби з питань праці. При звільненні з посади позивачу було виплачено розрахункові, що підтверджується платіжної інструкцією. Що стосується позовних вимог щодо зобов`язання здійснити нарахування та сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідач вважає, що вони виходять за межі компетенції суду, оскільки обов`язок може бути покладений лише за вимогою відповідного органу (територіальне управління Пенсійного фонду) і лише за умови встановлення відповідного порушення.

Дослідивши письмові докази, допитавши свідків, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

З трудової книжки НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 працював на посаді електрогазозварника в ТОВ Південь Агро Інвест з 19 вересня 2017 року по 03 червня 2022 року, звільнений з посади на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін (а.с.7-11).

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування ТОВ Південь Агро Інвест (код 41107067) у 2022 році здійснило нарахування позивачеві заробітку за січень-березень 2022 року (відпрацьовані повністю) у сумі по 10000 грн. та за три дні червня 2022 року у сумі 15496,36 грн.; нарахування заробітної плати та нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період квітень - травень 2022 року не здійснювалось (а.с.13-15).

Згідно зі звітом по транзакціях по рахунку позивача, за період з 01 січня 2022 року по 01 липня 2022 року від відповідача ТОВ "Південь Агро Інвест" надійшли виплати на загальну суму 37346,90 грн. (8050,00 грн.*3+13196,90 грн.), що відповідає розміру нарахованої позивачеві заробітної плати за виключенням передбачених законодавством України податків (19,5%).

Зазначені виплати підтверджені також наданими відповідачем платіжними документами (а.с.47-61).

У відповідь на звернення позивача Південним межрегіональним управлінням державної служби з питань праці проведено перевірку, про результати якої позивача повідомлено листом від 12 червня 2024 року, за яким управлінням встановлено, що відповідно до наданих табелів обліку використання робочого часу у період квітень-липень 2022 року позивач був відсутній на роботі, про що свідчить відповідна позначка в табелях; при звільненні позивачеві виплачена компенсація за 41 день невикористаної щорічної відпустки (а.с.19-21).

Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснили суду, що разом з позивачем працювали в ТОВ Південь Агро Інвест; в період з січня по червень 2022 року вони працювали з 08.00 год. до 17.00 год. за вказівками інженера ОСОБА_6 , який контролював їх роботу, вони грузили, відправляли технику. Керівництва на той час вони не бачили, зарплату отримали.

Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно з ст. 94 КЗпП України та ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена як правило у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Статтею 43 Конституції України передбачено право кожної людини на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, що відповідає ст.21 Закону України «Про оплату праці», за якою працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Частина перша статті 21 КЗпП України визначає, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з ч.1 ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

На підставі ст.117 КЗпП у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 на території України було введено воєнний стан, який діє дотепер.

15 березня 2022 року прийнято Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", який визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.10 Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану від 15 березня 2022 року №2136-ІХ, заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що у період, за який позивач просить стягнути заробітну плату (з 01 квітня 2022 року по 03 червня 2022 року), порушення зобов`язання щодо розрахунку при звільненні сталося внаслідок ведення бойових дій як обставин непереборної сили, що на підставі частини 3 статті 10 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" є підставою для звільнення роботодавця від відповідальності за цим зобов`язанням.

Крім того, відповідачем не виконано вимоги ч.2 ст.3 Закону №2136-ІХ, згідно з якою у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

Посилання відповідача на відсутність позивача на робочому місці суд вважає неспроможними з таких підстав.

На підтвердження зазначених обставин відповідачем надано до суду витяги з табелів обліку використання робочого часу за період квітень-червень 2022 року щодо відповідача, з відмітками "НЗ" з 01 квітня 2022 року по 03 червня 2022 року.

Наказом Державного комітету статистики України від 05 грудня 2008 року № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» (зі змінами) затверджено та введено в дію з 1 січня 2009 року типові форми первинної облікової документації підприємств, установ, організацій, у тому числі форма № П-5 - "Табель обліку використання робочого часу", яка є типовою формою первинної облікової документації та містить умовні позначення, зокрема, "НЗ" - неявка з невизначених причин.

Разом з тим, відповідачем не доведено, що ним були вжиті заходи до з`ясування причин неявки позивача на роботу, якщо така неявка мала місце, та, з урахуванням викладених у відзиві обставин щодо відсутності на роботі протягом вказаного періоду усього керівництва ТОВ, що відповідає наданим у судовому засіданні поясненням свідків, не надано доказів того, що відповідальні особи відповідача дійсно встановили факти невиходу відповідача на роботу і відобразили у табелях обставини, що відповідають дійсності.

Відсутність працівника на роботі має бути зафіксована в акті про відсутність працівника на роботі. Законодавство не встановлює вимог до форми акта, тому він подається у довільній письмовій формі та підписується не менш ніж двома працівниками (наприклад, бухгалтером та директором). В акті має бути зафіксовано факт відсутності працівника на роботі протягом робочого дня.

Акт про відсутність працівника на роботі оформлюється безпосередньо в день нез`явлення працівника на роботі. У таких документах обов`язково зазначаються не тільки дата, а й певний час відсутності працівника.

Після фіксації факту відсутності працівника на роботі потрібно з`ясувати, чим така відсутність була спричинена.

Для з`ясування причини відсутності працівника на роботі роботодавець на свій розсуд може: 1) зателефонувати працівнику або членам його родини; 2) написати працівнику в доступні месенджери; 3) надіслати листа на особисту електронну скриньку; 4) відвідати працівника за місцем реєстрації або місцем фактичного проживання; 5) надіслати лист з повідомленням про вручення з пропозицією надати пояснення щодо своєї відсутності.

Законодавство не містить вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі, тому в кожному випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається, виходячи з конкретних обставин. Вочевидь, поважними причинами мають бути об`єктивні обставини, які безумовно перешкоджали працівнику з`явитися на роботу і не могли бути ним усунені.

Подібні висновки щодо фіксації факту відсутності працівника на роботі зроблені у постановах Верховного Суду від 16 січня 2023 року у справі № 568/487/22 (провадження № 61-11728св22), від 03 квітня 2023 року у справі № 760/26938/20 (провадження № 61-2834св23), від 14 червня 2023 року у справі № 727/3770/21 (провадження № 61-1886св22).

Суд звертає увагу на те, що до позивача не застосовано дисциплінарних стягнень за відсутність на робочому місці без поважних причин та будь-яких інших передбачених трудовим законодавством заходів впливу.

Суд також зважає на те, що надані суду витяги з табелю обліку використання робочого часу підписані директором Шпічка М.

Разом із тим, згідно із системою документообігу суду ДЗ, у період 2021-2022 роки керівниками ТОВ Південь Агро Інвест були інші особи; відомості про осіб, які підписала табелі, суду відповідачем не повідомлені, клопотань про допит їх як свідків для з`ясування джерел отримання інформації про відсутність позивача на роботі суду не заявлено.

Крім цього, вказані табелі суперечать показанням свідків, наданим в судовому засіданні.

За такого суд вважає, що надані відповідачем табелі обліку використання робочого робочого часу за період квітень-червень 2022 року викликають обгрунтовані сумніви у їх правильності, а тому не враховує їх як недостовірні докази.

Наведені у листі Південного межрегіонального управління державної служби з питань праці відомості про те, що відповідно до наданих табелів обліку використання робочого часу у період квітень-липень 2022 року позивач був відсутній на роботі, про що свідчить відповідна позначка в табелях, висновків суду не спростовують, виходячи із встановленої недостовірності наданих суду витягів з табелів.

Тому суд вважає доведеним, що позивач перебував у трудових відносинах із ТОВ Південь Агро Інвест, проте за період квітень-травень 2022 року включно йому не було нараховано і виплачено заробітну плату, а також за період з 01 квітня 2022 року по 03 червня 2022 року ТОВ Південь Агро Інвест не здійснило нарахування та сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідач у свою чергу не довів належними допустимим і достовірними доказами у своїй сукупності, що позивач з 01 квітня 2022 року по 03 червня 2022 року перестав виходити на роботу та виконувати свої посадові обов`язки.

Щодо посилань відповідача на те, що ТОВ не здійснювало господарську діяльність, керівництво було відсутнє на робочому місці та позивачу ніхто не давав відповідних вказівок здійснювати певні роботи суд зазначає таке.

На території с.Калинівка, як і на всій території Березанської селищної громади Миколаївського району Миколаївської області, з 24 лютого 2022 року і по час звільнення позивача з посади бойові дії не велись, що є загальновідомим фактом і відповідає змісту Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією".

Відповідачем не надано доказів того, що підприємство або його частина чи його працівники були евакуйовані, або що на підприємстві було встановлено режим простою у зв`язку з воєнним станом, або що відбулась зміна умов праці чи у табелях виходу на роботу керівництва підприємства були проставлені відмітки про невихід на роботу з поважних причин.

Наявність на робочому місці інженера Родіна Д., який давав вказівки щодо здійснення робіт, підтверджена поясненнями свідків, наданими у судовому засіданні, та відповідачем не спростована.

За такого суд доходить висновку, що відповідачем було допущено позивача до роботи та надано можливість позивачеві виконувати свої посадові обов`язки за посадою у ремонтній майстерні с.Калинівка.

Позивачем також заявлена вимога про зобов`язання відповідача здійснити нарахування та сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період роботи з 01 квітня 2022 року по 03 червня 2022 року.

Правовідносини, пов`язані з перерахуванням роботодавцем страхових внесків, врегульовані ст.ст.14, 15, 16, 20, 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.4, 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяли раніше; кошти, сплачені на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону (ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст.14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій ст. 12 цього Закону (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Частиною 1 ст. 14 зазначеного Закону передбачено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є: роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами).

Згідно з ч.1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», роботодавці є платниками єдиного внеску, а п.1 ч.1 ст.7 цього Закону передбачено, що для платників, зазначених у п. 1 (крім абз. 7) ч. 1 ст. 4 цього Закону єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Згідно з ст. 11 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій.

Згідно з ч.1 ст. 11 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», страхові кошти, акумульовані на централізованих рахунках податкових органів, автоматично перераховуються не пізніше наступного операційного дня після їх зарахування на централізовані рахунки Пенсійного фонду, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, на рахунки Накопичувального пенсійного фонду (далі - Накопичувальний фонд), а у випадках, передбачених законом, - недержавних пенсійних фондів відповідно до визначених законом пропорцій.

Відповідно до ч.8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа має право вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку.

З наведених положень законодавства вбачається, що позивач має право у судовому порядку вимагати від відповідача виконання своїх обов`язків зі сплати страхових внесків.

Зважаючи на те, що відповідач не виконав вимог положень законодавства, що вбачається з Індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєєстру загальнообов"язкового державного соціального страхування, що призвело до порушення права позивача, зокрема, щодо нарахування його страхового стажу, його вимога щодо зобов`язання відповідача здійснити нарахування та сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період роботи позивача з 01 квітня 2022 року по 03 червня 2022 року підлягає задоволенню.

Тому суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно із ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; згідно з ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі п.15 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору, а тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Південь Агро Інвест (код ЄДРПОУ 41107067, адреса: 57440, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Калинівка, вул. Центральна, 1) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) заборгованість із заробітної плати у розмірі 16100,00 грн..

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Південь Агро Інвест здійснити нарахування та сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період роботи ОСОБА_1 з 01 квітня 2022 року по 03 червня 2022 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Південь Агро Інвест у дохід держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн..

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя