Рішення № 140103379, 25.09.2026, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

133/2830/26

2/133/2365/26

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

25.09.26 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Дурач О.А.

з участю секретаря Блащук Н.І.,

розглянувши в м. Козятин в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БІЗНЕС ПОЗИКА" (адреса: 01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411), представник позивача - Пєскова Софія Володимирівна (адреса: 01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411) до ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

22.07.2026 р. позивач звернувся до суду з зазначеною заявою. Провадження у справі відкрито 04.08.2026 р.

Короткий зміст вимог позовної заяви

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 16.12.2025 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА» та відповідачем укладено договір позики №571744-КС-001. Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено відповідачу, через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-5572, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено.

Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 4000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності (Далі -Кредит), а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит (надалі - Правила, а разом - Договір).

Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1 процентів за кожен день користування Кредитом.

Пунктом 2. Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.

Пунктом 3. Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.

ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 4000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 (котру Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про перерахування коштів (або платіжним дорученням).

Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором № 571744-КС-001 відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за Договором № 571744-КС-001 на загальну суму 820 грн

Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту. Відповідач всупереч умовам договору позики свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, суму позики не повернув, проценти за користування грошовими коштами не сплатив, внаслідок чого має заборгованість у розмірі 12740 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 4000 грн; суми прострочених платежів по процентах - 6160 грн; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн;суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 2000 грн., суми прострочених платежів за комісією - 580 грн. У зв`язку із невиконанням договору, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором на вказану суму, а також судові витрати у справі (судовий збір).

Позиція відповідача

Відповідач не скористався правом на надання відзиву.

Процедура судового розгляду

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 04.08.2026 р. постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Ухвала сторонами отримана. протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали не надав відзив на позов в порядку, визначеному ст.178 ЦПК України, не надав заяву про розгляд даного провадження з викликом сторін.

Фактичні обставини, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено що 16.12.2025 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА» та відповідачем укладено договір позики № 571744-КС-001. Згідно умов договору:

2.2. Тип Кредиту: кредит.

2.3. Строк, на який надається Кредит: 24 тижні

2.4. Процента ставка за Кредитом: в день 1% фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку.

2.5. Комісія за надання Кредиту (надалі - Комісія): 800,00 грн.

2.7 Загальний розмір наданого Кредиту: 4 000,00 грн.

2.8. Термін дії Договору: до 02.06.2026 року.

2.9. Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 9892,93 грн.

2.11. Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 6918,35 процентів.

ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 4000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 (котру Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується даними про перерахування коштів, відповіддю на ухвалу суду про витребування доказів.

Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором № 571744-КС-001 відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за Договором № 571744-КС-001 на загальну суму 820 грн.

Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту. Аналогічної позиції притримується Верховний Суд в пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зазначено, що: не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Також в Постанові Верховного Суду від 23.12.2020 року по справі № 127/23910/14-ц зазначено, що: часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Відповідач всупереч умовам договору позики свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, суму позики не повернув, проценти за користування грошовими коштами не сплатив, внаслідок чого має станом на 08.06.2026 р. заборгованість у розмірі 12740 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 4000 грн; суми прострочених платежів по процентах - 6160 грн; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 2000 грн., суми прострочених платежів за комісією - 580 грн. Суд звертає увагу, що проценти за користування кредитом нараховані в межах строку кредитування, останнім днем нарахування процентів було 30.07.2022 р., що є правомірним.

Даний розрахунок заборгованості судом перевірено, суд вважає його правильним в частині нарахування тіла кредиту. Щодо розрахунку процентів за користування кредитом, то, враховуючи положення статті 1048 ЦК України, та обумовлену сторонами денну процентну ставку за кредитом 1%, в період строку дії договору, тобто до 02.06.2026 р. , правомірним буде нарахування процентів в розмірі: 40 (денна сума процентів)*169=6760 грн. Згідно даних розрахунку, відповідачем на виконання умов договору сплачено 820 грн., з яких 600 грн. зараховано як відсотки за кредитом, а 220 грн. перераховано за комісію. Проте, умови щодо комісійних виплат за договором суд вважає нікчемними, згідно обґрунтування наведеного нижче, а тому до стягнення з відповідача підлягають до стягнення проценти в розмірі 6760-820= 5940 грн. Правові підстави для нарахування процентів в розмірі 2000 грн., які фактично є штрафними санкціями за невиконання умов договору, в розуміррі положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд вважає безпідставними, у зв`язку з введенням в України воєнного стану з мотивів, викладених нижче. Крім того, в розрахунку, наданому позивачем, відсутнє достатнє обґрунтування нарахованої суми даного виду процентів. Сума боргу відповідачем не погашена.

Мотиви, з яких виходить суд і застосовані норми права

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2статті 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» N675-VIII від 03.09.2015року (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону).

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строки умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч.1 ст.1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо нарахування відсотків, суд зазначає наступне.

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

Згідно положень ст. 625 ЦК України Відповідальність за порушення грошового зобов`язання боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч.1). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2).

Разом з тим, суд вважає, що правові підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення процентів відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, як штрафних санкцій, відсутні.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина 1 статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року в справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Дана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року в справі № 183/7850/22.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача даниї процентів, як штрафних санкцій, нарахованих у період дії воєнного стану, а саме із за прострочення зобов`язання, яке виникло з кредитного договору, то суд застосовує положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо комісії.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18).

У п. 2.5 кредитного договору сторони узгодили, що комісія за надання кредиту становить 800 грн і нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту.

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року № 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком в кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта, є незаконним. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02 жовтня 2019 року по справі № 740/4328/14.

Виходячи з наведеного, нарахування винагороди за надання кредитних ресурсів (комісії) суперечить вимогам чинного законодавства України. Позивач не мав права встановлювати такі платежі, оскільки вони покладають на боржників обов`язок компенсувати можливі фінансові ризики банківської установи. Отже, в частині позову про стягнення заборгованості за комісійними винагородами слід відмовити.

Висновки суду за результатами розгляду позову

Зібрані докази вказують на те, що ТОВ «БІЗПОЗИКА» і відповідач уклали в електронній формі кредитний договір, який підписаний сторонами електронним підписом. Відповідач підписав цей договір одноразовим ідентифікатором. При укладанні кредитного договору відповідачем вчинено ряд дій, без здійснення яких договір був би не укладеним, що в свою чергу підтверджує укладання вказаного договору в електронній формі.

Відповідач був належним чином ознайомлений з умовами вищевказаного кредитного договору, однак не виконав грошове зобов`язання по поверненню кредитних коштів, а тому заборгованість по договору кредиту (тіло кредиту, проценти за виключенням сплачених відповідачем сум, в межах перерахунку, проведеного судом) в межах строку кредитування підлягає стягненню за рішенням суду. Натомість, заборгованість за процентами, нарахованими відповідно до ч. 2 ст. 265 ЦК України, комісією не підлягає стягненню з відповідача з наведених вище судом мотивів, оскільки їх стягнення суперечить нормам закону, що встановлено судом. Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором підлягають задоволенню частково. З відповідача підлягає стягненню заборгованість по кредитному договору у загальній сумі 9940 грн., з якої заборгованість за тілом кредиту становить 4000 грн., за відсотками - 5940 грн. В решті позову слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

При розподілі судових витрат суд керується нормами ст. ст. 133, 137, 141 ЦПК України, згідно з якими судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати в т.ч. на професійну правничу допомогу, які несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Ч. 1 ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в матеріалах справи наявне платіжне доручення про сплату судового збору в розмірі 2662 грн. 40 коп., а суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто в розмірі 2077 грн. 26 коп. (2662,40*9940/12740).

Керуючись ст.ст.12,76-83,89,141,158,247,263-265,280 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БІЗНЕС ПОЗИКА" (адреса: 01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411), представник позивача - Пєскова Софія Володимирівна (адреса: 01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411) до ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БІЗНЕС ПОЗИКА", адреса: 01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, код ЄДРПОУ: 41084239, заборгованість за кредитним договором № 571744-КС-001 від 16.12.2025 р. станом на 08.06.2026 р. в загальній сумі 9940 (дев`ять тисяч дев`ятсот сорок) грн., з якої заборгованість за тілом кредиту становить 4000 грн., за відсотками - 5940 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БІЗНЕС ПОЗИКА", адреса: 01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, код ЄДРПОУ: 41084239, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2077 (дві тисячі сімдесят сім) грн. 26 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: О.А. Дурач