Рішення № 140102474, 28.09.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/15837/26

пр. № 2-а/759/188/26

28 вересня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовною ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2026 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла адміністративна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕНА № 7295394 від 01.06.2026 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 01 червня 2026 року інспектором поліції Кривдою Людмилою Володимирівною було винесено постанову серії ЕНА № 7295394, якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП. Підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності стало те, що він керував транспортним засобом Audi A3, державний номерний знак НОМЕР_1 , який був переобладнаний з порушенням вимог стандартів, а саме - покажчики поворотів мали червоний колір.

Вищезазначену постанову ОСОБА_1 вважає протиправною та необґрунтованою, оскільки: 1) автомобіль Audi A3, державний номерний знак НОМЕР_1 , є транспортним засобом, що був вироблений у США, а тому червоний колір покажчиків повороту є заводською комплектацією (конструктивною особливістю) виробника; 2) ОСОБА_1 не переобладнував покажчики повороту та не вносив жодних змін у їх конструкцію; 3) зазначений автомобіль був офіційно ввезений на територію України, пройшов державну сертифікацію колісних транспортних засобів, за результатами чого було видано сертифікат відповідності автомобіля встановленим вимогам, правилам та стандартам; на підставі цього сертифікату було здійснено первинну державну реєстрацію транспортного засобу та видано ОСОБА_1 відповідне свідоцтво; внаслідок цього ОСОБА_1 вважає, що держава в особі компетентних органів влади вже визнала, що цей автомобіль відповідає всім нормам, стандартам та є безпечним для дорожнього руху; 4) інспектор поліції не є технічним експертом, не проводив сертифікованої технічної експертизи автомобіля, а висновок про порушення стандартів зроблено виключно за результатами візуального спостереження, що не може вважатися доказом у розумінні ст. 251 КУпАП.

З урахуванням вищевикладеного, ОСОБА_1 просив визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 7295394 від 01.06.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 18 червня 2026 року позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 02 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою витребувано у відповідача копію матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та доказів, на підставі яких було винесено постанову серії ЕНА № 7295394 від 01.06.2026 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП.

08.07.2026 Департаментом патрульної поліції подано відзив на позовну заяву, в якому викладено заперечення проти задоволення позовних вимог. Заперечення відповідача проти позовних вимог обґрунтовані наступними доводами: 1) доводи ОСОБА_1 , на яких ґрунтуються позовні вимоги, не спростовують факту вчинення ним адміністративного правопорушення та не свідчать про протиправність оскаржуваної постанови; 2) сам по собі факт заводської комплектації транспортного засобу або відсутності втручання власника у його конструкцію не звільняє водія від обов`язку експлуатувати транспортний засіб відповідно до вимог законодавства України; 3) посилання позивача на те, що транспортний засіб був офіційно ввезений на територію України, пройшов сертифікацію та державну реєстрацію, також не спростовує встановлених під час розгляду справи обставин; при цьому до позовної заяви не додано сертифіката відповідності чи інших документів, які б підтверджували, що на момент проходження сертифікації транспортний засіб мав саме покажчики повороту червоного кольору та що така конструкція була предметом оцінки органу з сертифікації; 4) позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував, що після проходження сертифікації та державної реєстрації до конструкції або зовнішніх світлових приладів транспортного засобу не вносилися будь-які зміни, а саме по собі посилання на відсутність особистого переобладнання не підтверджує незмінність технічного стану транспортного засобу та не спростовує встановлених під час його експлуатації обставин; 5) відповідач вважає безпідставними доводи позивача про те, що інспектор поліції не є технічним експертом, а тому не мав права встановлювати невідповідність кольору покажчиків повороту, оскільки предметом встановлення у цій справі був очевидний зовнішній факт використання покажчиків повороту червоного кольору, який сприймається без застосування спеціальних технічних знань чи проведення експертного дослідження; на думку Департаменту, для встановлення кольору світлового сигналу проведення судової чи технічної експертизи не є необхідним.

Враховуючи вищевикладене, Департамент патрульної поліції просив відмовити у задоволенні позовної заяви.

08.07.2026 Департаментом патрульної поліції подано також додаткові пояснення у справі, в яких зазначено про неможливість надання відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції щодо обставин винесення спірної постанови у зв`язку з закінченням терміну зберігання таких відеозаписів. При цьому відповідач просив врахувати, що позивач, обґрунтовуючи вимогу про скасування постанови, посилається виключно на доводи щодо відповідності задніх покажчиків повороту червоного кольору вимогам законодавства України, проходження транспортним засобом сертифікації, а також непроведення поліцейським додаткових експертиз. ОСОБА_1 не заперечує факту керування транспортним засобом, не заперечує факту встановлення на транспортному засобі задніх покажчиків повороту червоного кольору та не стверджує, що фактичні обставини, викладені у спірній постанові, не відповідають дійсності. Фактично предмет спору зводиться виключно до правової оцінки того, чи відповідають задні покажчики повороту червоного кольору вимогам законодавства та чи були у поліцейського правові підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності. А тому з огляду на це та правову позицію, викладену у відзиві, відповідач вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Ураховуючи відсутність клопотань сторін про проведення судового розгляду з повідомленням (викликом) учасників справи, як і відсутність заперечень проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, суд доходить висновку про можливість розгляду справи без повідомлення сторін та проведення судового засідання за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи проводиться за відсутності учасників справи у порядку письмового провадження, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши наявні матеріали справи, суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, в межах даної справи суду належить здійснити перевірку рішення суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності на предмет відповідності вимогам законності, верховенства права, правам, свободам та законним інтересам осіб, вимогам розумності, добросовісності, безсторонності (неупередженості).

Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зазначені обставини встановлюються у відповідності до ст. 279 КУпАП, зокрема, шляхом повного та всебічного дослідження доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

Зі змісту ст. 284 КУпАП вбачається, що одним з можливих наслідків розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення є притягнення особи до адміністративної відповідальності шляхом винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.

При цьому суд звертає увагу, що винесення постанови про накладення адміністративного стягнення є одним з найсуворіших наслідків вирішення справи про адміністративне правопорушення, оскільки внаслідок накладення стягнення особа зазнає негативних наслідків особистого, майнового чи організаційного характеру, що безумовно призводить до втручання у сферу її особистих прав, свобод та законних інтересів. Внаслідок цього рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності має бути достатнім чином обґрунтованим для забезпечення правомірності та пропорційності втручання у сферу особистих прав особи, якого вона зазнає внаслідок накладення на неї стягнення.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути правомірним результатом розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення, якщо судом у встановленому законодавством порядку шляхом дослідження належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів буде встановлено факт вчинення діяння, що відповідно до чинного законодавства містить ознаки складу адміністративного правопорушення, а також вину особи у вчиненні такого діяння.

Зі змісту спірної постанови серії ЕНА № 7295394 від 01.06.2026 вбачається, що 01.06.2026 о 13 год. 13 хв. у м. Києві на проспекті Миколи Бажана водій ОСОБА_1 керував автомобілем Audi A3, державний номерний знак НОМЕР_1 , на якому встановлено задні покажчики поворотів червоного кольору, що не відповідає вимогам п. 6.1.5 ДСТУ 3649:2010.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 31.1 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП.

У частині 1 статті 121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, серед іншого, за керування водієм транспортним засобом, що переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353-ХІІ, учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, (із змінами і доповненнями) відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із чинним законодавством.

Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пункт 31.1. передбачає, що технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Відповідно до п. 31.4.3 ПДР, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам зовнішніх світлових приладів: а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу; б) порушено регулювання фар; в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла; г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу; ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.

Згідно вимог п.31.5 ПДР у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.

Статтею 1 ДСТУ 3649:2010 Національний стандарт України «Колісні транспортні засоби», «Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання», затверджений наказом Держспоживстандарту України від 28.12.2010 року № 630, закріплено, що цей стандарт поширюється на колісні транспортні засоби (надалі - КТЗ), в тому числі і на КТЗ категорії М, до яких відносяться самохідні КТЗ (автомобілі або автомобільні транспортні засоби), що мають не менше ніж чотири колеса і призначені для перевезення пасажирів (легкові автомобілі, мікроавтобуси, автобуси, тролейбуси).

Відповідно до п. 6.1.5 ДСТУ 3649:2010 кількість, колір та наявність приладу зовнішнього світлового на КТЗ визначають відповідно до таблиці 1, зокрема: колір покажчику повороту передній, бічний, задній має бути - «Автожовтий».

У свою чергу, частиною першою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам і пройшли державний технічний огляд (за винятком транспортних засобів, що не підлягають огляду).

Відповідно до частин 1 та 4 статті 32 Закону України «Про дорожній рух», переобладнання транспортних засобів, тобто зміна типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, шляхом установки кабіни, кузова чи їх деталей, спеціального обладнання і номерних агрегатів, не передбачених нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб, повинно відповідати правилам, нормативам і стандартам України. Переобладнання, що призвело до зміни облікових даних механічного транспортного засобу, повинно бути відображено у його реєстраційних документах.

Отже, транспортні засоби повинні мати зовнішні світлові прилади, які повинні відповідати вимогам конструкції транспортного засобу, у разі переобладнання - вказані зміни повинні бути відображені у реєстраційних документах.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 не заперечує факту керування автомобілем із червоними покажчиками повороту, а лише не погоджується із тим, що це є адміністративним правопорушенням, посилаючись на проведення державної реєстрації автомобіля, а отже на його сертифікацію.

Тобто, ОСОБА_1 не заперечує фактичні обставини, встановлені у спірній постанові, а лише не погоджується з наданою цим обставинам правовою оцінкою.

У позові позивач наголошує, що факт первинної реєстрації транспортного засобу свідчить про те, що автомобіль за своїми характеристиками відповідав обов`язковим вимогам правил та нормативів, що й було підставою для проведення компетентним органом його реєстрації, а докази переобладнання автомобіля відсутні.

Однак суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 10 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року №1388, перша державна реєстрація транспортних засобів, що перебували в експлуатації та ввезені на митну територію України з метою вільного обігу, проводиться за умови відповідності конструкції і технічного стану даної марки (моделі) транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, обов`язковим вимогам правил, нормативів і стандартів України, що підтверджується сертифікатом відповідності або свідоцтвом про визнання іноземного сертифіката, копію яких власники подають до сервісного центру МВС.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2011 №738 «Деякі питання сертифікації транспортних засобів, їх частин на обладнання», сертифікат відповідності видається: виробником або його уповноваженим представником - резидентом України на кожний транспортний засіб, тип якого відповідає вимогам єдиних технічних приписів, що підтверджується сертифікатом типу транспортного засобу; уповноваженими органами або визначеними Міністерством інфраструктури України органами із сертифікації, акредитованими відповідно до законодавства, на кожний новий транспортний засіб, який відповідає вимогам єдиних технічних приписів, але відповідність типу якого не підтверджена сертифікатом типу транспортного засобу, а також на той, що був у користуванні.

Пунктом 1.2 наказу Мінінфраструктури від 17.08.2012 №521 «Про затвердження Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання та Порядку ведення реєстру сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання і виданих виробниками сертифікатів відповідності транспортних засобів або обладнання» передбачено, що на кожен колісний транспортний засіб або партію обладнання, тип яких відповідає вимогам єдиних технічних приписів, що підтверджується сертифікатом типу транспортного засобу або обладнання, виробник або його уповноважений представник - резидент України видає сертифікат відповідності.

В свою чергу, у відповідності до пункту 1 Порядку переобладнання транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2010 року №607 (далі - Порядок №607), цей Порядок визначає процедуру переобладнання транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії, зокрема для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива (далі - переобладнання транспортного засобу).

Пунктом 3 Порядку №607 передбачено, що переобладнання транспортного засобу проводиться суб`єктом господарювання, який має нормативно-технічну документацію на відповідний вид переобладнання, узгоджену з МВС та Мінінфраструктури, і свідоцтво про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, або власником такого засобу в індивідуальному порядку.

Згідно з п. 5 Порядку №607 для переобладнання транспортного засобу в індивідуальному порядку власник або його представник подає до спеціально уповноваженої організації заяву про погодження переобладнання транспортного засобу, в якій зазначаються відомості про транспортний засіб, вид переобладнання, а також технічна та інша інформація, необхідна для проведення переобладнання.

Пунктом 6 Порядку №607 визначено, що спеціально уповноважена організація розглядає заяву про погодження і визначає технічну можливість та умови (вимоги) переобладнання транспортного засобу з урахуванням того, що його конструкція повинна відповідати вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до п. 7 Порядку №607 за результатами розгляду заяви про погодження спеціально уповноважена організація видає документ про погодження або надає обґрунтовану відмову в погодженні переобладнання транспортного засобу.

Суд зазначає, що наявність на момент проведення первинної державної реєстрації транспортного засобу сертифіката відповідності конструкції і технічного стану не підтверджує відповідність технічного стану автомобіля на момент винесення оскаржуваної постанови. Тим більше, позивачем не надано жодного сертифікату, який би підтверджував відповідність автомобіля Audi A3, державний номерний знак НОМЕР_1 , встановленим вимогам, правилам та стандартам, у тому числі п. 6.1.5 ДСТУ 3649:2010.

Крім того, під час розгляду оскаржуваної постанови, винесеної за ч. 1 ст. 121 КУпАП, суд встановлює не факт переобладнання транспортного засобу (внесення змін в конструкцію), а саме чи дійсно позивач керував транспортним засобом, обладнання якого (задні покажчики повороту) не відповідають вимогам п.п. 6.1.5 ДСТУ 3649:2010. А обставини керування транспортним засобом, задні покажчики повороту якого були червоного кольору, тобто не відповідали вимогам п. 6.1.5 ДСТУ 3649:2010, ОСОБА_1 не тільки не заперечувалися, а були безпосередньо підтверджені у позовній заяві.

Аналогічні висновки викладено у постановах Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2026 у справі № 753/7540/23, від 27.04.2026 у справі № 756/11480/25, від 13.07.2026 у справі № 755/5596/26, від 10.06.2026 у справі № 369/12611/25, від 29.09.2025 у справі № 755/6972/25.

У зв`язку з цим суд доходить висновку, що відповідачем правильно надано правову оцінку фактичним обставинам, встановленим у постанові № 7295394 від 01.06.2026, а тому рішення про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП є правомірним та обґрунтованим. Підстав для його скасування суд не вбачає і позивачем таких не доведено.

За результатами розгляду справи та дослідження матеріалів справи суд вважає інкриміноване обвинувачення обґрунтованим. Тобто як факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, так і його вина у вчиненні правопорушення доведені.

Відповідно за результатами перевірки рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП, судом встановлено обґрунтованість та правомірність такого рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

У зв`язку з вищевикладеним суд доходить висновку про необхідність залишення постанови серії ЕНА № 7295394 від 01.06.2026 без змін, а позовної заяви ОСОБА_1 - без задоволення.

Щодо стягнення судових витрат, то суд зазначає наступне.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частинами 1, 5, 7 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви, то судові витрати позивача не підлягають розподілу.

У свою чергу, відповідачем не заявлено про понесення судових витрат.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 77, 78, 242, 244, 245, 246, 255, 286 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 28 вересня 2026 року.

Суддя Н.О.Горбенко