Рішення № 140101663, 28.09.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/19083/26

провадження № 2/753/16293/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року суддя Дарницького районного суду м. Києва Комаревцева Л.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в залі суду за адресою: м. Київ, вул. Кошиця, 5а цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит №100863108 від 5 квітня 2024 року.

Позивач зазначив, що 5 квітня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №100863108, відповідно до якого відповідачці надано кредит у розмірі 17 203 грн. строком до 16 березня 2025 року. Договір укладено в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора 454709.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 122 764,83 грн, яка складається з: 15 565,67 грн. простроченого тіла кредиту; 1 548 грн комісії; 97 049,66 грн. процентів; 8 601,50 грн. неустойки та/або процентів за порушення грошового зобов`язання.

Також позивач просить стягнути судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.

Ухвалою суду від 20 серпня 2026 року відкрито провадження у справі, визначено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та витребувано від АТ «Універсал Банк» інформацію щодо належності відповідачці банківської картки й зарахування на неї кредитних коштів.

Відповідач подала відзив, у якому заперечила проти задоволення позову. Посилалася на недоведеність розміру заборгованості, неможливість перевірити періоди та підстави нарахувань, нарахування платежів за прострочення всупереч пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, нарахування процентів поза межами строку кредитування та перевищення максимальної денної процентної ставки.

Відповідач також просила розглядати справу в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 9 вересня 2026 року клопотання представника відповідача про витребування доказів задоволено.

Суд витребував від ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» деталізований розрахунок заборгованості, у якому зобов`язав зазначити: залишок тіла кредиту на кожну дату нарахування; дату, період, суму, ставку і правову підставу кожного нарахування; окремо проценти за користування кредитом, комісію, неустойку, штрафи та проценти за порушення грошового зобов`язання; дати й суми всіх платежів відповідачки та порядок їх зарахування; суми процентів, нарахованих до і після 16 березня 2025 року; склад суми 8 601,50 грн; розрахунок денної процентної ставки; первинні облікові документи, на підставі яких визначено кожну складову заборгованості.

Копію ухвали доставлено до електронного кабінету позивача та представника позивача 09.09.2026, а строк її виконання закінчився.

Проте вимоги ухвали від 09 вересня 2026 року позивачем не виконано. Витребуваний деталізований розрахунок і первинні облікові документи до суду не подано. Про неможливість виконання ухвали у встановлений строк та причини неподання доказів позивач суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

З договору про споживчий кредит №100863108 від 5 квітня 2024 року вбачається, що кредитодавцем є ТОВ «Мілоан», позичальником - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Сума кредиту становить 17 203 грн., строк кредитування - 345 днів, кінцева дата повернення кредиту, сплати процентів і комісії - 16 березня 2025 року. Договір підписано відповідачкою із застосуванням одноразового ідентифікатора 454709.

Відповідно до п.12 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно з ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» кщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч.2 ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З відповіді АТ «Універсал Банк» від 21 серпня 2026 року вбачається, що станом на 5 квітня 2024 року на ім`я ОСОБА_1 була емітована платіжна картка № НОМЕР_2 , на яку в період із 5 до 12 квітня 2024 року зараховано 17 203 грн.

Неможливість банку ідентифікувати відправника платежу сама собою не спростовує надання кредиту, оскільки сума і період зарахування коштів узгоджуються з умовами кредитного договору та іншими наданими позивачем документами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Право вимоги позивача підтверджується договором відступлення прав вимоги №113-МЛ/Т від 28 жовтня 2024 року та витягом із реєстру боржників, згідно з якими до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №100863108.

За частинами першою та шостою статті 84 ЦПК України особа, у якої знаходиться витребуваний судом доказ, зобов`язана видати його на вимогу суду.

Частини сьома та восьма статті 84 ЦПК України покладають на особу, яка не може подати доказ або не може подати його у встановлений строк, обов`язок повідомити суд про це із зазначенням причин.

За частиною десятою статті 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до статей 12 і 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається. Обов`язок доведення заявленого розміру заборгованості покладається на позивача.

Наданий позивачем підсумковий розрахунок складений ним в односторонньому порядку та не є первинним обліковим документом. За відсутності деталізації він не дозволяє встановити залишок тіла кредиту на кожну дату, базу нарахування процентів, конкретні періоди та ставки, порядок урахування платежів і правову природу кожної складової боргу.

Суд може самостійно провести арифметичний розрахунок заборгованості, якщо матеріали справи містять усі необхідні вихідні дані. Однак у цій справі позивач не подав відомостей про щоденний залишок кредиту, дати й суми платежів, порядок їх зарахування, зміну бази нарахування та розмежування договірних процентів і платежів за прострочення.

Тому суд позбавлений можливості перевірити заявлену суму процентів у розмірі 97 049,66 грн. та визначити інший достовірний розмір процентної заборгованості, не підміняючи позивача у виконанні його обов`язку доказування.

З метою перевірки обґрунтованості заявленого розміру заборгованості суд ухвалою від 9 вересня 2026 року витребував у позивача відповідні докази. Однак у встановлений судом строк позивач витребуваних документів не подав і про причини неможливості виконання ухвали суд не повідомив.

За таких обставин позовна вимога про стягнення 97 049,66 грн. процентів не підтверджена належними, допустимими та достатніми доказами, а тому задоволенню не підлягає.

Водночас факт надання кредиту в розмірі 17 203 грн. підтверджено кредитним договором та відповіддю банку. Доказів повернення кредиту в більшому розмірі, ніж ураховано кредитором, відповідач не надала.

Оскільки позивач заявив до стягнення прострочене тіло кредиту в меншому розмірі - 15 565,67 грн., суд не має підстав виходити за межі позовних вимог. Тому вимога про стягнення тіла кредиту підлягає задоволенню в заявленому розмірі.

Комісія в сумі 1 548 грн. прямо визначена умовами підписаного відповідачкою договору як одноразовий платіж, пов`язаний із наданням кредиту. Її розмір є фіксованим і не залежить від щоденного залишку заборгованості. Тому ця складова боргу також підлягає стягненню.

Щодо суми 8 601,50 грн. суд зазначає, що позивач визначив її одночасно як «неустойку та/або проценти за порушення грошового зобов`язання», не розмежувавши правову природу, періоди та порядок її нарахування.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки сума 8 601,50 грн. заявлена як відповідальність за прострочення, нарахована під час дії воєнного стану та не розшифрована позивачем на виконання ухвали суду, підстави для її стягнення відсутні.

Отже, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню: 15 565,67 грн. простроченого тіла кредиту; 1 548 грн. комісії.

Загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню, становить 17 113,67 грн.

Клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням сторін задоволенню не підлягає, оскільки справа є малозначною, сторонам була забезпечена можливість надати письмові пояснення й докази, а характер спірних правовідносин не потребує проведення судового засідання для повного та всебічного встановлення обставин.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено на 13,94 відсотка від заявленої суми. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 371,14 грн.

Позивач просить стягнути 8 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ураховуючи типовий характер спору, розгляд справи без повідомлення сторін, обсяг виконаної представником роботи, ціну позову та критерії реальності, необхідності, розумності й співмірності, суд визначає обґрунтований розмір таких витрат у сумі 3 000 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 84, 89, 137, 141, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, статтями 512, 514, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 1048, 1054 ЦК України, законами України «Про електронну комерцію» та «Про споживче кредитування», суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, заборгованість за договором про споживчий кредит №100863108 від 5 квітня 2024 року в розмірі 17 113 грн 67 коп. (сімнадцять тисяч сто тринадцять гривень 67 копійок), яка складається з: 15 565 грн 67 коп. простроченого тіла кредиту; 1 548 грн комісії.

У задоволенні стягнення процентів неустойки та/або процентів за порушення грошового зобов`язання - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 371 грн 14 коп., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 28.09.2026

Суддя: Комаревцева Л.В.