Ухвала суду № 140100797, 25.09.2026, Бобринецький районний суд Кіровоградської області

Справа № 383/111/26

Номер провадження 1-кп/383/89/26

УХВАЛА

25 вересня 2026 року Бобринецький районний суду Кіровоградської області у складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області, кримінальне провадження №62025050010038672 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні прокурором заявлено та підтримано клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 строком на 60 днів.

В обґрунтування клопотання прокурором зазначається, що продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою є необхідним, оскільки ризики, передбачені статтею 177 КПК України не зменшились і продовження саме такого запобіжного заходу обвинуваченому необхідно для запобігання спробам переховуватись від суду, оскільки останній обвинувачується у вчиненні злочину за які законом передбачене покарання від 5 до 10 років позбавлення волі. Таким чином, обґрунтовано можна стверджувати, що обвинувачений може ухилятися від кримінальної відповідальності, оскільки йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі, що свідчить про те, що ОСОБА_4 може вчинити спробу направлену на переховування від суду (ризик, передбачений п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України); вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, а саме продовжити вчиняти нез`явлення вчасно на службу без поважних причин в умовах воєнного періоду, та переховуватись від органів слідства та суду (ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України).

Вказує, що ризики передбачені ст.177 КПК України, мають місце на даний момент та будуть продовжувати мати місце у подальшому у випадку перебування ОСОБА_4 поза межами закладу несвободи.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив проти заявленого клопотання, вказав, що заперечує пред`явлене обвинувачення та буде доводити невинуватість в судовому засіданні, відтак наміру переховуватися від суду не має. Вважає заявлені прокурором ризики необґрунтованими та не доведеними відповідними доказами. З 2014 року проживає в м.Бобринець у будинку, що належить матері, може з`являтися за першим викликом та не має наміру переховуватися.

Захисник адвокат ОСОБА_5 категорично заперечив проти продовження тримання під вартою обвинуваченого, наголосивши на тому, що заявлені прокурором ризики не доведені доказами, оскільки у справі допитані свідки та досліджені письмові докази. Обвинувачений має сталі соціальні зв`язки, постійне місце проживання. Займає активну позицію під час розгляду кримінальної справи, а тому не має наміру переховуватися.

На підтвердження можливості застосування альтернативного запобіжного заходу просив заслухати в судовому засіданні пояснення матері обвинуваченого ОСОБА_6 , яка вказала про те, що проживає за адресою АДРЕСА_1 , будинок належить їй на праві власності. За цією ж адресою проживає син ОСОБА_4 . На час його затримання за підозрою у вчиненні злочину проживав за цією ж адресою. Вказала на те, що з сином має близькі родинні стосунки як матері і сина, характеризує його як відповідальну людину, який буде дотримуватися встановлених судом обов`язків, вона ж забезпечить перебування сина за місцем проживання на час судового розгляду кримінального провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, проходить до наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Перевіряючи доводи прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про те, що на даній стадії судового розгляду заявлені стороною обвинувачення ризики зменшилися та не можуть бути достатньою підставою для подальшого застосування до ОСОБА_4 найбільш суворого, виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Оцінюючи ризик переховування від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), суд зазначає, що прокурор обґрунтовує його виключно тяжкістю інкримінованого злочину та суворістю можливого покарання (від 5 до 10 років позбавлення волі). Проте, відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справах «Ягчі та Саргін проти Туреччини», «Немейстер проти Австрії», «Вемхофф проти Німеччини»), сама лише тяжкість обвинувачення та загроза суворого покарання не можуть слугувати єдиною та безумовною підставою для тривалого тримання особи під вартою. З плином часу первісні підстави для арешту послаблюються, що вимагає від сторони обвинувачення надання конкретних фактичних даних на підтвердження наміру особи ухилитися від суду.

Прокурором не надано доказів на підтвердження спроб або намірів ОСОБА_4 переховуватися від суду чи перетинати державний кордон. Натомість суд враховує відомості про особу обвинуваченого: ОСОБА_4 є військовослужбовцем, який з 2014 року проходив службу в бойових підрозділах та є учасником АТО. Обвинувачений протягом тривалого часу (понад 4 роки) не змінював місця проживання та контактних даних.

Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), суд вважає доводи прокурора є припущеннями. Як наголошував ЄСПЛ у справі «Лабіта проти Італії», тримання під вартою не може базуватися на абстрактних та загальних припущеннях. Посилання прокурора на можливість повторного нез`явлення на службу дублюються без наведення нових фактичних обставин.

За ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

За приписами ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Окрім того, слід зазначити, що у даному кримінальному провадженні судом вже допитані всі свідки сторони обвинувачення, які під час допитів не повідомили про будь-які факти здійснення на них тиску чи впливу з боку обвинуваченого. Таким чином, будь-які ризики негативного впливу на перебіг судового розгляду або завади встановленню істини на даній стадії судового процесу фактично втратили свою актуальність.

В судовому засіданні не встановлено неможливості запобігти встановленим в ході розгляду клопотання ризикам, шляхом обрання іншого, більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного із повною ізоляцією обвинуваченого від суспільства в умовах тримання під вартою.

Ураховуючи втрату актуальності ризиків, тривалий строк тримання під вартою (більше 10 місяців), дані про особу ОСОБА_4 (його службу в бойових підрозділах, статус учасника АТО, наявність постійного місця проживання), стан його здоров`я, суд доходить висновку про відсутність підстав для подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Визначені законом процесуальні завдання цілком можуть бути забезпечені шляхом зміни запобіжного заходу на більш м`який, який не пов`язаний із триманням під вартою.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

На думку суду застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за вказаних обставин справи та серйозністю висунутого проти нього обвинувачення з урахуванням встановлених ризиків, не є надмірним та забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.

За вказаних обставин суд приходить до висновку про можливість застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту строком на 60 діб з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст.194 КПК України, що є співмірним з особою обвинуваченого та обставинами пред`явленого йому обвинувачення, та повністю буде запобігати заявленим ризикам, забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.

Керуючись ст.ст.184, 193, 196, 331 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 60 днів, тобто до 23 листопада 2026 року, заборонивши йому в нічний час доби з 22 год. 00 хв. до 05 год. 00 хв. залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі процесуальні обов`язки:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатись із місця постійного проживання без дозволу суду, в нічний час доби з 22 год. 00 хв. до 05 год. 00 хв. наступного дня.

- здати на зберігання до територіального органу міграційної служби у Кіровоградській області паспорт для виїзду за кордон.

Роз`яснити обвинуваченому положення ч. 5 ст. 181 КПК України, згідно якої, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Початок дії цієї ухвали обчислювати з моменту її проголошення.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 КПК України обвинувачений підлягає звільненню з-під варти негайно із зобов`язанням невідкладно прибути до місця свого проживання.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого.

Органу Національної поліції негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це суд.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.

Повний текст ухвали проголошено 28.09.2026 року о 9 год.20 хв.

Суддя ОСОБА_7