Ухвала суду № 140100373, 28.09.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/23232/26

1-кс/569/7791/26

УХВАЛА

про продовження строку тримання під вартою

28 вересня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в особі слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 , який приймав участь в режимі відеоконференцзв`язку,

слідчого ОСОБА_4

підозрюваного ОСОБА_5

захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського міського суду Рівненської області клопотання слідчого у кримінальному провадженні заступника начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Рівненській області підполковника поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні №42025182490000573 від 23.07.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 КК України про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий у кримінальному провадженні заступник начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Рівненській області ОСОБА_4 звернулась до слідчого судді з клопотанням, погоджене прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , про продовження строку тримання під вартою підозрюваного у кримінальному провадженні №42025182490000573 від 23.07.2025 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч.5 ст. 27 ч. 4 ст. 408 КК України ОСОБА_5 , без визначення розміру застави.

Клопотання обґрунтовує тим, що 07.09.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, та 18.09.2026 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, тобто у пособництві вчинення дезертирства, тобто самовільного залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби військовослужбовцем, вчиненому в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб.

Згідно підозри, ОСОБА_5 , в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 11, 16, 128, 129 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ч.1 ст.1, ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» п.18 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», будучи військовослужбовцем Збройних Сил України за призовом під час мобілізації на особливий період, проходячи військову службу на посаді оператора безпілотних літальних апаратів 2 інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, не пізніше 19 год. 00 хв. 16.04.2026 (точніше досудовим розслідуванням не встановлено, однак саме в цей час виявлено його відсутність на службі) самовільно залишив місце тимчасового розташування НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , що дислокувався в АДРЕСА_1 , після чого перебуваючи поза межами вказаної військової частини, почав проводити службовий час на власний розсуд, не пов`язаний із проходженням військової служби, припинивши тим самим виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України.

Крім цього, солдат ОСОБА_5 , у порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 11, 16, 128, 129 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ч.1 ст.1, ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», п.18 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», будучи військовослужбовцем Збройних Сил України за призовом під час мобілізації на особливий період, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, нехтуючи тим, що відповідно до ст. 65 Конституції України передбачено обов`язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, незважаючи на введення в Україні воєнного стану та необхідності надання відсічі збройній агресії російської федерації, діючи за попередньою змовою групою осіб з військовослужбовцем Збройних Сил України за призовом під час мобілізації на особливий період солдатом ОСОБА_8 , як організатором, та іншими на даний час невстановленими особами, у невстановлений досудовим розслідуванням час, прийняв рішення щодо пособництва у безперешкодному виводі з розташування підрозділу курсанта навчального взводу навчальної роти 4 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 ) ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі зазначеної військової частини, з метою ухилення останнього від проходження служби в лавах Збройних Сил України.

Так, 26.07.2026 о 17 год. 18 хв. ОСОБА_8 зателефонував до ОСОБА_9 та під час розмови попросив надати геолокацію перебування останнього, а також повідомив про необхідність виконання його подальших вказівок.

Надалі, 30.07.2026 о 14 год. 04 хв. ОСОБА_8 , в ході телефонної розмови з ОСОБА_9 , висловив вимогу останньому щодо перерахунку частини коштів, необхідних для подальшої реалізації злочинного наміру. Виконуючи вказівки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 30.07.2026 о 18 год. 01 хв. перевів з власного карткового рахунку грошові кошти в сумі 9500 гривень на картковий рахунок НОМЕР_4 , що був вказаний ОСОБА_8 .

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_8 01.08.2026, о 10 год. 05 хв., використовуючи мессенждер WhatsАрр», скинув для ОСОБА_9 геолокацію обумовленого місця подальшої зустрічі, що знаходиться на території 233 навчального полігону (військової частини НОМЕР_3 , що в АДРЕСА_2 ).

Надалі, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 20 год. 12 хв. 01.08.2026, ОСОБА_8 , залучив як пособника на даний час невстановлену особу для реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на організацію безперешкодного виводу з розташування підрозділу курсанта навчального взводу навчальної роти 4 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_9 за межі зазначеної військової частини. Так, на даний час невстановлена особа, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_8 , реалізовуючи спільний злочинний умисел, 01.08.2026 о 20 год. 12 хв. та о 22 год. 16 хв. в ході телефонних розмов з ОСОБА_9 надав поради та інструкції останньому як рухатися по території полігону до визначеного ОСОБА_8 місця зустрічі, як поводити себе під час руху територією полігону, як уникати патрулів, та надав контактні дані особи, які необхідно назвати в разі зупинки його військовим патрулем.

В подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 02 год. 15 хв. 02.08.2026, ОСОБА_8 , залучив як пособника військовослужбовця Збройних Сил України за призовом під час мобілізації на особливий період солдата ОСОБА_5 для реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на організацію самовільного залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби військовослужбовцем ЗСУ ОСОБА_9 ,

Так, 02.08.2026 близько 02 год. 15 хв. ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_8 , реалізовуючи спільний злочинний умисел, прибули до попередньо обумовленого місця, що знаходиться на території 233 навчального полігону (військової частини НОМЕР_3 , що в АДРЕСА_2 ), де зустрілися з військовослужбовцем ОСОБА_9 . В подальшому ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , рухаючись у пішохідному порядку з ОСОБА_9 , оминаючи блокпости та інші перешкоди, забезпечили доставку останнього до с. Річиця Рівненського району Рівненської області, де 02.08.2026 о 03 год. 38 хв. всі разом сіли в попередньо замовлене ОСОБА_8 таксі, а саме в автомобіль марки «Renault Scenic», д.н.з. НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_10 , який не будучи обізнаним у злочинних діях останніх, привіз їх на автостоянку біля супермаркету «АТБ», що в с. Бармаки Рівненського району Рівненської області, масив Бурштиновий, 45, де ОСОБА_9 передав для ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 4000 доларів США (що згідно курсу НБУ становить 178 760 гривень) за організацію його дезертирства.

Підозру ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, слідчий обґрунтовує зібраними під час досудового слідства доказами, а саме: матеріалами службового розслідування військової частини НОМЕР_1 щодо самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_5 ; показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ; показаннями підозрюваного ОСОБА_5 ; показаннями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 ; протоколом огляду місця події від 02.08.2026, в ході якого вилучені мобільні телефони ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , а також грошові кошти в сумі 4000 доларів США, отриманні ОСОБА_8 від ОСОБА_9 за організацію дезертирства останнього; протоколами оглядів мобільних телефонів, вилучених у ОСОБА_8 та ОСОБА_5 ; протоколами огляду мобільного телефону ОСОБА_9 ; протоколом за результатами проведення негласної (слідчої) розшукової дії контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту; протоколом за результатами проведення негласної (слідчої) розшукової дії аудіо-, відеоконтроль особи ОСОБА_9 ; протоколом за результатами проведення негласної (слідчої) розшукової дії аудіо-, відеоконтроль особи ОСОБА_8 ; протоколами за результатами проведення негласних (слідчих) розшукових дій зняття інформації з електронних комунікаційних мереж; речовими доказами та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

09.09.2026 ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області щодо підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, терміном до 02.10.2026 включно.

Строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 закінчується 02.10.2026, однак внаслідок складності провадження, досудове розслідування неможливо закінчити у визначений строк, оскільки для цього потрібно провести ряд процесуальних дій.

У зв`язку з чим, 24.09.2025 постановою керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону у даному кримінальному провадженні продовжено строк досудового розслідування до трьох місяців, тобто до 02.11.2026.

Слідчий зазначає, що потреба у продовженні застосованого запобіжного заходу обумовлена наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що є ризиком передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років та від 5 до 12 років, а тому, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих злочинів, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання.

Особливу увагу слід звернути на військовий статус та спеціальні навички ОСОБА_5 , які значно підвищують його здатність ухилятися від правосуддя, зокрема останній, як військовослужбовець пройшов базову підготовку, яка включає читання мап, використання GPS-навігаторів, орієнтування за природними ознаками, що в свою чергу дозволяє йому ефективно пересуватися незнайомою місцевістю, уникаючи контрольованих маршрутів, а знайомство з тактикою маскування, яке проходять всі військовослужбовці незалежно від спеціалізації навчає приховувати своє місцеперебування, що може бути використане для ухилення від пошуку, вищевикладене констатує, що обвинувачений має значно більший потенціал для успішного ухилення від слідства, ніж цивільна особа.

Вказані обставини є вагомим психологічним фактором, який може сприяти переховуванню підозрюваного від органу досудового розслідування суду.

Підозрюваний може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, які разом з ним проходили військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України. У такий спосіб, підозрюваний як особисто, такі і через інших осіб, будучи обізнаним із колом осіб, котрим відомо або може бути відомо згадані обставини, шляхом умовлянь, вчинення тиску, погрозами та/або будь-яким іншим чином може вплинути на цих осіб з метою серед іншого зміни показань про обставини провадження, або взагалі відмови від них під час судового розгляду. Отже, існує ризик передбачений п.3 ч.1 ст. 177 КПК України.

Підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 , з метою ухилитись від кримінальної відповідальності, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хвороби, підробивши для цього відповідні документи, оформлювати документи щодо набуття ним інвалідності або опікунства над непрацездатними особами, щоб не перебувати в умовах ізоляції від суспільства. Крім цього, ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем перебував поза військовою службою та військові обов`язки, покладені на нього відповідними статутами як військовослужбовця не виконував, а отже схильний до невиконання покладених на нього обов`язків, він може ухилятися від органу досудового розслідування та суду, не з`являтися за викликами та не виконувати інші покладені на нього обов`язки, перешкоджаючи встановленню істини у справі, тому існує ризик передбачений п.4 ч.1 ст. 177 КПК України.

Існує ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки останній схильний до вчинення кримінальних правопорушень. Вказаний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_5 двічі притягався до кримінальної відповідальності.

Заявлені ризики при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 не зменшилися та не перестали існувати, а нових обставин, які б не виправдовували подальше тримання підозрюваного під вартою органом досудового слідства не встановлено і стороною захисту не надано.

Застосування інших більш м`яких запобіжних заходів до підозрюваного не зможуть запобігти вищевказаним ризикам, та забезпечити належну процесуальну поведінку.

В судовому засіданні прокурор та слідчий просили задовольнити клопотання.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_6 просила застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді домашнього арешту, у випадку вирішення питання про продовження строку тримання його під вартою, застосувати альтернативний захід у виді застави.

Підозрюваний підтримав думку захисника.

Ознайомившись з клопотанням та доданими матеріалами, заслухавши учасників кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

У кримінальному провадженні №42025182490000573 від 23.07.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч.5 ст. 27 ч. 4 ст. 408 КК України.

09.09.2026 ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області щодо підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, терміном до 02.10.2026 включно.

24.09.2025 постановою керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону у даному кримінальному провадженні продовжено строк досудового розслідування до трьох місяців, тобто до 02.11.2026.

Надані стороною обвинувачення докази, вказують що на цьому етапі кримінального провадження, до встановлення судом фактичної істини у ньому, сукупність зазначених матеріалів є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, відповідає критеріям, сформованих в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, позиції у рішенні від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», якою відзначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення; а також позиції у рішенні від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», якою відзначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Загальні підстави і порядок застосування та продовження запобіжного заходу визначені у ст. 194, 199 КПК України, конструкції яких передбачають такі критерії дослідження слідчим суддею обставин (фактів): 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження дії запобіжного заходу; 3) обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України» тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Також, слід зазначити Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які можуть виправдувати навіть попереднє ув`язнення, як виключну міру.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, та дають достатні підстави вважати, що підозрюваний при обранні іншого запобіжного заходу може здійснити наступні дії: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Під час розгляду клопотання, прокурором доведено, що заявлені раніше ризики, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного не перестали існувати.

Отже, ризиками, які суд оцінює у сукупності із тяжкістю покарання, що загрожує підозрюваному за вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, у разі визнання його винуватим, являються об`єктивні дані можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, впливу на свідків, вчинення інших кримінальних правопорушень, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки останній, підозрюється у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 407, ч.5 ст. 27 ч. 4 ст. 408 КК України.

В своїх рішеннях ЄСПЛ за скаргою № 40107/02 від «10» лютого 2011 року по справі «Харченко проти України», п. 80; за скаргою № 20808/02 від 04.03.2010 р. у справі «Шалімов проти України», суд визнає порушенням Конвенції продовження/обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за умови, якщо національні суди «…не розглянули жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів…».

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_5 строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, зокрема п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати, а також, з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчинення яких останній підозрюється відповідно до ст. 12 КК України, та обставини кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

З огляду на обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_5 , підозрюється, їх тяжкість відповідно до ст. 12 КК України за наявності реальних ризиків передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які не перестали існувати, а також, що строк дії застосованого запобіжного заходу спливає, і строк досудового розслідування продовжено, слід продовжити строк тримання підозрюваного під вартою.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р(II)/2026 від 24.06.2026, частину 8 ст. 176 КПК України, якою було визначено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною).

ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч.5 ст. 27 ч. 4 ст. 408 КК України.

Отже, враховуючи тяжкість інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, які є тяжким та особливо тяжким злочинами, слід визначити останньому альтернативний захід, заставу у розмірі, відповідно до ч.5 ст. 182 КПК України.

Даних, які б вказували на неможливість застосування до підозрюваного вказаного запобіжного заходу не встановлено.

Керуючись ст.ст.176-178,183,193-194,196 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою підозрюваного у кримінальному провадженні №42025182490000573 від 23.07.2025 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 КК України - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Рівне Рівненської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , військовослужбовця Збройних Сил України, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив службу на посаді оператора безпілотних літальних апаратів 2 інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», не судимому відповідно до ст. 89 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, тобто до 02.11.2026..

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , утримувати в Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор» - м. Рівне, вул. Дворецька, 116.

Одночасно визначити розмір застави 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26259988, Банк отримувача, ДКСУ, м.Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA048201720355229002000010559.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на підозрюваного у разі внесення застави обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого чи прокурора із встановленою періодичністю; прибувати на виклик слідчого, прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування підозрюваними та свідками у кримінальному провадженні.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».

У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Строк дії ухвали до 02.11.2026.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали направити на виконання уповноваженій особі ДУ «Рівненський слідчий ізолятор», вручити учасникам судового розгляду.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_14