Рішення № 140099987, 28.09.2026, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/464/26

номер провадження 2-др/546/5/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Зіненка Ю.В., за участі секретаря судового засідання Гудзенко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні без виклику сторін заяву представниці відповідачки Хворост Дарії Михайлівни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У провадженні суду перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 17 вересня 2026 року позовні вимоги було задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0952506395 від 06 вересня 2019 року у сумі 14487 (чотирнадцять тисяч чотириста вісімдесят сім) гривень 50 копійок, з яких: заборгованість за тілом кредиту 9500 гривень 00 копійок та заборгованість за процентами 4987 гривень 50 копійок; у іншій частині позовних вимог щодо стягнення нарахованих процентів відмовлено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судові витрати по справі у виді судового збору у розмірі 380 (триста вісімдесят) гривень 99 копійок та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 858 (вісімсот п`ятдесят вісім) гривень 60 копійок.

Під час вступного слова представницею відповідачки було заявлено, що докази понесених витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

22 вересня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представниці відповідачки Хворост Д.М. до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якому вона зокрема, зазначила, що у п.6 прохальної частини відзиву на позовну заяву були заявлені вимоги про: застосувати взаємне зарахування судових витрат сторін відповідно до частини 10 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, за результатами якого стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 різницю судових витрат у розмірі 8044,90 грн. ОСОБА_1 просить ухвалити додаткове рішення яким розподілити її судові витрати на правничу допомогу. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, то сторона відповідача має право на відшкодування понесених нею судових витрат на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідач ОСОБА_1 вважає, що заявлена сума правничої допомоги є обґрунтованою та співмірною.

Посилаючись на вищезазначені обставини, представниця відповідачки просила ухвалити додаткове рішення, яким розподілити судові витрати ОСОБА_1 по справі № 546/464/26 на правничу допомогу в сумі 10000 грн 00 коп.

25 вересня 2026 року від представника позивача ОСОБА_2 до суду надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат, у яких позивач вважає розмір витрат на правничу допомогу, що зазначив представник відповідача, не пропорційним, а заяву такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У своїй заяві представник відповідача зазначив, шо враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, то сторона відповідача має право на відшкодування понесених нею судових витрат на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 10000, 00 грн. Сторона позивача вважає, що зазначений розмір витрат не відповідає складності розглянутої справи, тому що підготовка відповідних документів не вимагає значного обсягу юридичної й технічної роботи. У мережі Інтернет міститься велика кількість практики з аналогічних справ про стягнення заборгованості по кредитним договорам, та нормативно - правове регулювання аналогічних спірних правовідносин не змінювалося. Підготування документів по малозначній справі не потребує спеціальних знань у галузі права.

Таким чином надані адвокатом послуги (їх обсяг) на надання таких послуг по розглянутій справі не відповідають критерію співрозмірності.

При цьому представниця позивача посилалася на практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, згідно якої заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Обсяг наданих правничих послуг, зазначений у заяві, є завищеним та не відповідає фактичній складності справи. Суд має оцінити відповідність заявлених витрат фактичній складності справи та розумності таких витрат. З урахуванням загальноприйнятої практики, заявлена сума витрат є завищеною та не відповідає об`єму виконаної роботи. Враховуючи, що розгляд справи здійснювався у порядку спрощеного провадження, заявлена відповідачем сума витрат на правничу допомогу в розмірі 10000, 00 грн. є необґрунтованою.

На підставі викладеного представниця позивача вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу не відповідають критеріям розумності, необхідності та співмірності із фактично виконаною представником відповідача (адвокатом) роботою у справі.

Крім того представниця позивача звертала увагу, що Решетилівський районний суд Полтавської області у своєму рішенні від 17.09.2026 року по даній справі вирішив питання стягнення судових витрат на сплату судового збору. Таким чином, будь-яка нова заява щодо стягнення витрат на правову допомогу є безпідставною, оскільки питання вже було вирішене судом і не підлягає повторному розгляду.

Оскільки рішення суду є остаточним щодо питання витрат на правову допомогу, будь- яке нове звернення з аналогічним питанням не може бути прийняте, оскільки суперечить принципам правової визначеності та стабільності судових рішень. Якщо відповідач не погоджується з ухваленим рішенням, він має право оскаржити його в апеляційному порядку в межах, передбачених законодавством.

З огляду на зазначені підстави, представниця позивача просила залишити без задоволення заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 судових витрат в сумі 10 000.00 грн.

Відповідно до частини третьої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Розглянувши без повідомлення учасників справи заяву представниці відповідачки про ухвалення додаткового рішення, дослідивши матеріали цивільної справи, суд доходить наступних висновків.

Відповідно до частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 137 ЦПК України).

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження факту понесення витрат на правничу допомогу представницею відповідачки було подано копії:

Ордеру на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 адвокатом Хворост Д.М. (а. с. 237);

акту приймання - передачі наданої правової допомоги №1 до Договору про надання правової допомоги №71 від 18 травня 2026 року (а. с. 232);

детального опису робіт (наданих послуг) адвокатом Хворост Д.М. (а. с. 233);

квитанції від 18 травня 2026 року, відповідно до якої за надання правової допомоги ОСОБА_1 було сплачено гонорар адвокату Хворост Д.М. у сумі 10000,00 грн (а. с. 234).

договору про надання правової допомоги від 18 травня 2026 року №71, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Хворост Д.М. (а. с. 235 - 236);

Так, відповідно до пункту 1.1. договору про надання правової допомоги від 18 травня 2026 року (далі - Договір) у відповідності до статті 59 Конституції України, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору на умовах, визначених даним договором.

Пунктом 3.2. Договору визначено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються даним договором про надання правової допомоги або додатковою угодою до даного договору.

Відповідно до пункту 3.3. Договору гонорар (порядок обчислення): юридичний супровід справи клієнта №546/464/26 в суді першої інстанції включає в себе: надання правничої допомоги клієнту в його справі, зокрема консультування клієнта, підготовка та написання відзиву на позовну заяву, представлення інтересів клієнта в суді, підготовка та подача до суду заяв/клопотань, які адвокат вважає за необхідне подати по справі з метою отримання очікуваного результату, плата є фіксованою і становить 10000,00 грн.

Отже, розмір винагороди та порядок її сплати за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми.

Як зазначено у детальному описі робіт (наданих послуг) адвокатом Хворост Д.М., адвокат виконав, а клієнт прийняв наступні послуги за договором: юридичний супровід справи клієнта №546/837/25: консультація клієнта про порядок розгляду спорів щодо стягнення заборгованості в судовому порядку, роз`яснено право на відзив, проаналізовано позов та запропоновано стратегію захисту прав відповідача; підготовка та написання відзиву на позовну заяву в інтересах Клієнта, написання заяви про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції від 05.06.2026; написання клопотання про зупинення розгляду справи від 24.08.2026; участь у судових засіданнях від 24.08.2026 та від 17.06.2026; фіксована оплата 10000 грн.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вищевказаний висновок Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду зазначений у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Представниця позивача Костіна Н.В. указувала, що обсяг наданих правничих послуг, зазначений у заяві, є завищеним та не відповідає фактичній складності справи.

Суд частково погоджується з доводами представниці позивача з таких підстав.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Верховного Суду у складі у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2025 у справі № 369/849/18).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Суд, оцінюючи пропорційність та співмірність витрат відповідача на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатами робіт відповідно до детального опису наданих правничих послуг, взявши до уваги незначний рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у даній справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду представницею відповідачки відзиву та клопотань, ураховуючи, що по даній справі відбулося лише два судових засідання, на одному з яких було розглянуто тільки питання про витребування доказів, їх значення для спору, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ принципи та виходячи із засад розумності та справедливості вважає, що співмірним розміром правничої допомоги має бути сума у 6000,00 грн. Саме така сума, на думку суду, відповідатиме обсягу виконаних адвокатом робіт.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 137 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи, що позовні вимоги суд задовольнив частково (14,31% від ціни позову), з позивача на користь позивача підлягають до стягнення витрати на професійну правничу допомогу на 85,69% від визначеного судом розміру правничої допомоги у 6000,00 грн, що відповідно становитиме 5141,40 грн.

Щодо вимоги представниці відповідачки застосувати взаємне зарахування судових витрат сторін відповідно до частини 10 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України суд звертає увагу на наступне.

У рішення суду від 17 вересня 2026 року, зокрема, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судові витрати по справі у виді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 858 (вісімсот п`ятдесят вісім) гривень 60 копійок.

Відповідно до положення частини десятої статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Однак ураховуючи, що питання покладення витрат на професійну правничу допомогу на обидві сторони вирішується двома окремими рішеннями суду, на підставі яких у разі набрання ними законної сили видаються окремі виконавчі листи, з метою уникнення будь яких протирічь під час їх виконання, суд вважає, що застосування положень частини десятої статті 141 ЦПК України у даному випадку є недоцільним.

Щодо твердження представниця позивача про те, що рішенням суду по даній справі вже було вирішено питання стягнення судових витрат на сплату судового збору і будь-яка нова заява щодо стягнення витрат на правову допомогу є безпідставною суд зазначає наступне.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на положення частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження судові дебати не проводяться.

Суд вже звертав увагу, що під час вступного слова при розгляді справи №546/464/26 представницею відповідачки було заявлено, що докази понесених витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

У зв`язку із цим суд у рішенні від 17 вересня 2026 року зазначив, що питання понесених судових витрат на професійну правничу допомогу відповідачкою у рішенні суду не вирішується.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У свою чергу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша та третя статті 133 ЦПК України).

У зв`язку із цим вирішення судом питання стягнення судових витрат на сплату судового збору, ураховуючи те, що заява представниці відповідачки про ухвалення додаткового рішення була подана у визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України строк, не звільняє суд від обов`язку вирішити також і питання понесених витрат відповідачки на правничу допомогу.

Таким чином, заява представниці відповідачки - Хворост Д.М. про ухвалення додаткового рішення підлягає до часткового задоволення.

На підставі викладеного та, керуючись статтями 134, 141, 246, 270 ЦПК України суд

ухвалив:

Заяву представниці відповідача Хворост Дарії Михайлівни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5141 (п`ять тисяч сто сорок одна гривня) гривня 40 копійок.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місцезнаходження: вул. Мечнікова, 3, оф. 306, м. Київ, 01133, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 44276926.

Представниця позивача Синиченко Дір`я Валеріївна, адреса: вул. Мечнікова, 3, оф. 306, м. Київ, 01133, РНОКПП НОМЕР_1 .

Представниця позивача Чайковська Марина Ігорівна, адреса: вул. Мечнікова, 3, оф. 306, м. Київ, 01133, РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник позивача Таран Владислав Анатолійович, адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідачка ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Представниця відповідача ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Суддя Ю.В. Зіненко