Рішення № 140099837, 25.09.2026, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/1365/26

Номер провадження 2/541/1333/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25 вересня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання Циганової Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 10 травня 2024 року № 5378046 в розмірі 35 144 грн 40 коп., мотивуючи вимоги наступним. 10 травня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5378046, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 5 000 грн 00 коп., з терміном повернення, сплатою процентів за користування кредитом, інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Вищевказаний кредитний договір було укладено в електронній формі. ТОВ «Мілоан» зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі та надало відповідачці кредит у розмірі, передбаченому умовами договору. Відповідачка зобов`язання щодо повернення коштів не виконала, у зв`язку із чим у неї утворилася заборгованість в розмірі 35 144 грн 40 коп., з яких: 5 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 24 669 грн 40 коп. - заборгованість за відсотками; 575 грн 00 коп. - прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту; 4 900 грн 00 коп. заборгованість за порушення грошового зобов`язання. 24 вересня 2024 року між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 110-МЛ, за умовами якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Мілоан», в тому числі і до відповідачки за кредитним договором № 5378046 від 10 травня 2024 року. З метою врегулювання спору в досудовому порядку позивач в письмовій формі звертався до відповідачки з вимогою про погашення заборгованості, однак заборгованість залишилася не погашеною, тому він просив стягнути її з відповідачки у судовому порядку.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив розглядати справу без його участі (а.с. 4).

Відповідачка та її представник в судове засідання не з`явилися, представник подав заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги визнав частково в розмірі 5 000 грн 00 коп., просив зменшити розмір правничої допомоги, судовий збір стягнути відповідно до розміру задоволених позовних вимог. Зазначив, що відповідачка не визнає позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у заявленому розмірі та вважає їх необґрунтованими. Копія кредитного договору не підтверджує належним чином факту його укладення саме відповідачкою, оскільки надані документи не містять одноразового ідентифікатора, а позивачем не доведено належного зв`язку ідентифікатора «967224» з договором та волевиявленням відповідачки. Оригінал електронного доказу суду не надано. Також позивач не довів фактичного перерахування відповідачці кредитних коштів. Надане платіжне доручення містить неналежні та неповні реквізити, які не дають можливості достовірно встановити факт зарахування 5 000 грн 00 коп. саме ОСОБА_1 .. Крім того, позивачем заявлено 24 669 грн 40 коп. процентів, хоча з наданих документів вбачається суперечність щодо строку кредитування: зазначено як 30 днів із датою повернення 09 червня 2024 року, так і 360 календарних днів. Нарахування процентів поза межами фактично погодженого строку є необґрунтованим. Вимога про стягнення комісії у розмірі 575 грн 00 коп. не підлягає задоволенню, оскільки позивач не довів надання відповідачці окремої послуги, за яку така комісія може справлятися. Заявлені 8 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям реальності, розумності та співмірності, у зв`язку з чим підлягають зменшенню до 2 000 грн 00 коп. (а.с. 92-98).

Дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст. 509 Цивільного Кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, що ґрунтується на засадах добровільності, розумності та справедливості. При цьому, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться - ст. 526 ЦК України, в строки, що вказані у зобов`язанні - ст. 530 ЦК України. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту, ст. 527 ЦК України. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за договором про надання споживчого кредиту банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Ст.ст. 610, 611 ЦК України зазначають, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, і за порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Судом встановлено, що 10 травня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 5378046, відповідно до п. 1.1. якого кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4. договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Пунктами 1.2.-1.4. вищевказаного кредитного договору передбачено, що сума кредиту становить 5 000,00 грн. Кредит надається строком на 360 днів з 10 травня 2024 року (дата надання кредиту) до 05 травня 2025 року.

Відповідно до п.п. 1.5.2, 1.5.3 проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховуються за ставкою 511,00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 511,00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту, починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів.

У заявці на отримання кредиту перший період становить 30 днів.

Згідно з п.п. 1.5.1. договору комісія за надання кредиту становить 575 грн 00 коп., яка нараховується за ставкою 11,50 відсотків від суми кредиту одноразово.

У відповідності до п. 2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок НОМЕР_1 .

В заявці відповідачкою зазначена платіжна картка позичальника, на яку має бути перерахована сума кредиту: VISA DEBIT CLASSIC НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 4.2 договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог кредитодавця.

Відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення за період з 10 травня 2024 року по 05 травня 2025 року, розрахунку заборгованості за кредитним договором нараховувалися відсотки в розмірі 24 669 грн 40 коп.

Укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки (п. 6.4, 6.5 договору).

Також відповідачкою підписано в електронній формі додаток № 1 графік платежів за договором про споживчий кредит від 10 травня 2024 року № 5378046, анкету-заяву, заяву на отримання кредиту № 5378046, в яких зазначені умови надання кредиту.

У відповідності до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За приписами п. п. 6, 12 ч. 1 ст. 3 цього Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір;

П. 12 ст. 11 Закону передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За приписами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, генерація і надсилання одноразового ідентифікатора відповідачці, використаного для підписання та укладення договору, проведено вищезазначеним методом на підставі п. 6 і 12 ч. 1 ст. 3, ст. 12, ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 ЦК України.

Відповідно до довідки про ідентифікацію за підписом представника ТОВ «Мілоан», Вдовцова Є.О., з якою укладено договір від 10 травня 2024 року № 5378046, ідентифікована товариством. Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор «967224»; час відправки ідентифікатора позичальнику: 10 травня 2024 року о 13:35; номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор: +380685825454.

Відповідно до повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» від 27 квітня 2026 року на ім`я ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку зараховано 5 000,00 грн за період 10 травня 2024 року 17 травня 2024 року (а.с. 81).

Анкета-заява на кредит від 10 травня 2024 року № 5378046 містить надану позичальником згоду, процес оформлення та розгляду заяви, прийняття рішення по заяві та погоджені умови кредитування по заяві.

Відповідно до платіжного доручення від 10 травня 2024 року № 130675404 ТОВ «Мілоан» перерахувало на ім`я отримувача ОСОБА_1 кредитні кошти згідно договору № 5378046 в сумі 5 000 грн 00 коп.

У відповідності до відомостей про щоденні нарахування та погашення, виписки з особового рахунка за кредитним договором від 10 травня 2024 року станом на 05 травня 2025 року заборгованість складає 35 144 грн 40 коп., з яких: 5 000 грн 00 коп. заборгованість за тілом кредиту; 24 669 грн 40 коп. заборгованість за відсотками; 575 грн 00 коп. прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту; 4 900 грн 00 коп. заборгованість за порушення грошового зобов`язання.

Розрахунок заборгованості містить детальну інформацію про нарахування процентів за кожен період користування кредитом. Банківські виписки є належними та допустимими доказами руху коштів, що підтверджено практикою Верховного Суду (постанови від 30.01.2018 у справі №161/16891/15-ц, від 16.09.2020 у справі №200/5647/18, від 15.01.2025 у справі №753/16762/15-ц).

Верховним Судом у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц зроблені висновки про те, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеними кредитними договорами та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. П. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитними договорами.

Згідно з п. 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Крім того, виписка по рахунку формується на підставі обумовленого сторонами договору банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Таким чином, ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання перед відповідачкою виконало в повному обсязі, а остання отримала грошові кошти у порядку та на умовах, що визначені укладеним між ними кредитним договором, згідно якого сторонами було погоджено всі його істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, умови кредитування.

П. 3.2.6. вищезазначеного кредитного договору передбачено, що кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу чи делегувати (доручати здійснення) свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника.

Згідно з договором відступлення прав вимоги від 24 вересня 2024 року № 110-МЛ ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «Мілоан» і боржниками.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимог від 24 вересня 2024 року № 110-МЛ, акту приймання-передачі реєстру боржників від 24 вересня 2024 року ТОВ ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідачки по кредитному договору від 10 травня 2024 року № 5378046, загальна сума заборгованості по якому становить 35 144 грн 40 коп.

02 березня 2026 року ТОВ ФК «Кредит-Капітал» направило претензію відповідачці, в якій повідомило про відступлення прав вимоги, із зазначенням реквізитів для сплати заборгованості.

Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Ст. 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо правомірності нарахування банком відсотків за кредитним договором суд зазначає таке.

Відповідно до положень кредитного договору п.п. 1.5.2., 1.5.3 відсоткова ставка становить 1,4% в день (511/365).

24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким було внесено зміни до ряду законів, зокрема до Закону України «Про споживче кредитування».

Так, положеннями ч.ч. 4, 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» установлено, що денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t х 100 %, де ДПС денна процентна ставка; ЗВСК загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК загальний розмір кредиту; t строк кредитування у днях.

Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 % (п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення ЗУ «Про споживче кредитування»).

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Оскільки договір про надання кредиту № 5378046 між сторонами було укладено 10 травня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», нарахування відсотків, має здійснюватися відповідно до положень статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» з урахуванням пункту 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону.

Таким чином, згідно з Законом України «Про споживче кредитування», розмір відсоткової ставки за вищезазначеним кредитним договором мав становити: у період з 10 травня 2024 року до 20 серпня 2024 року (103 дні) не більше 1,5%, з 21 серпня 2024 року по 05 травня 2025 року (257 днів) не більше 1%.

Судом було проведено розрахунок заборгованості за процентами по договору про надання кредиту від 10 травня 2024 року № 5378046 з урахуванням вищенаведених положень Закону України «Про споживче кредитування», згідно з яким розмір заборгованості за нарахованими відсотками за період з 10 травня 2024 року по 20 серпня 2024 року становить 7 210 грн 00 коп. (5 000,00 грн х 1,4% х 103 дні); з 21 серпня 2024 року по 05 травня 2025 року - 12 850 грн 00 коп. (5 000,00 грн х 1 % х 257 днів).

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що з відповідачки на користь позивача слід стягнути суму прострочених платежів по процентах у розмірі 20 060 грн 00 коп. (7 210,00 грн + 12 850,00 грн).

Щодо правомірності нарахування банком комісій за кредитним договором суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління НБУ постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до кредитного договору, банк нараховує комісію за надання, обслуговування кредиту. Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит). Таким чином, відповідачка, підписавши кредитний договір, погодилася на те, їй буде нараховано комісію за видачу кредиту, тобто їй була відома вказана умова договору, на яку вона погодилася. Крім того, відповідачка не зверталася до суду з вимогою про визнання вказаного пункту договору недійсним.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачка взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконала, у передбачений у договорі строк кошти (суму позики) не повернула, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за тілом кредиту 5 000 грн 00 коп., 20 060 грн 00 коп. заборгованість по процентам; 575 грн 00 коп. комісія за надання кредиту, тому вимога позивача в цій частині є доведеною та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідачки штрафних санкцій суд зазначає наступне.

17 березня 2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ, яким були внесені зміни до Цивільного кодексу України та Закону України «Про споживче кредитування», а Національним банком України прийнято «Правила роботи банків у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану», затверджені постановою правління НБУ від 25 березня 2022 року № 23 «Про деякі питання діяльності банків України та банківських груп».

Зокрема, «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено п. 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи викладене, позов в частині стягнення з відповідачки штрафних санкцій в розмірі 4 750 грн 00 коп. задоволенню не підлягає.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги те, що відповідачка взятих на себе кредитних зобов`язань в строки, передбачені кредитним договором, не виконала, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню в розмірі 25 635,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, ч. 8 цієї статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 942 грн 00 коп. (25 635,00 х 2 662,40 / 35 144,40).

Згідно з положенням п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Водночас, згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання, на її думку, вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Сторона відповідача просила зменшити розмір витрат на правничу допомогу та зазначила, що розмір гонорару адвоката, визначений стороною, є завищеним з огляду на складність справи та витрачений адвокатом час на надання правничої допомоги.

В постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Правнича допомога позивачу надавалася адвокатським об`єднанням «Апологет» на підставі договору про надання правової допомоги від 01 липня 2025 року № 0107. Вартість послуг згідно з актом про надання юридичної допомоги від 09 березня 2026 року № Д/19684, складає 8 000 грн 00 коп.

Дослідивши матеріали справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, суд приходить до висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000 грн 00 коп. не є співмірним із складністю справи, кількістю судових засідань, виконаними адвокатом роботами, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, та підлягає зменшенню до 3000 грн 00 коп.

Керуючись ст.ст. 5, 10, 12, 13, 81, 141, 263, 264, 265, 268, 273, 354ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, адреса: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів, НОМЕР_4 в АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614, заборгованість за кредитним договором від 10 травня 2024 року № 5378046 в розмірі 25 635 (двадцять п`ять тисяч шістсот тридцять п`ять) гривень 00 копійок, судовий збір в розмірі 1 942(одна тисяча дев`ятсот сорок дві)гривні 00 копійок, витрати на правничу допомогу в сумі 3 000 (три тисячі) грн 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: О. М. Вірченко