Рішення № 140099660, 28.09.2026, Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/2014/26

провадження 2/527/1527/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м.Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Олефір А.О.,

з участю секретаря судового засідання Папенко Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 527/2014/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС», поданим представником позивача Усенком Михайлом Ігоровичем до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

20 липня 2026 року представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, сформованим в системі «Електронний суд».

В обґрунтування позовних вимог представник зазначив, що 19.05.2024 між ТОВ «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 88501540, згідно з умовами якого відповідач отримала 4000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Позивач умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві кредит на потрібну їй суму, але відповідач зі свого боку не виконала умов Кредитного договору, у зв`язку з чим, утворилася заборгованість у розмірі 24780,00 грн, яка складається з: простроченої заборгованісті за сумою кредиту 4000,00 грн, простроченої заборгованісті за сумою відсотків 18780,00 грн, простроченої заборгованісті за штрафами 2000,00 грн.

Посилаючись на викладене, представник позивача просив суд, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 24780,00 грн, судовий збір в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилася, судові повістки про виклик до суду направлялися за зареєстрованим місцем проживання відповідача.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як вбачається з Рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, судові повістки про виклик ОСОБА_1 до суду на 09:00 год 24.08.2026 та на 09:00 год 28.09.2026 повернулися до суду не вручені з відміткою «адресат відсутній».

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що відповідно до положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, повістка вважається такою, що вручена відповідачу.

Відзиву відповідач не подала.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

19.05.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 88501540 (далі Договір), який підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором b1vqj29I. Відповідно до п. 1.2 Договору, сума кредиту 4000,00 грн. Згідно п. 1.3. Кредит надається/видається 2024 року загальним строком на 360 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів, з 19.05.2024. Повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом має здійснюватися Позичальником відповідно до Графіку платежів. Остаточний термін (дата) повернення кредиту і сплати процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 14.05.2025 (п.1.4.). За користуванням Кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: Пільгова процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,2% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується лише протягом пільгового періоду користування Кредитом. Після закінчення строку пільгового періоду періоду нараховується Стандартна процентна ставка. Стандартна процента ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується з першого дня Стандартного періоду. Пільговий період - 30 календарних днів з 19.05.2024 по 18.06.2024, стандартний період - 330 календарних днів з 19.06.2024 по 14.05.2025 (п.2.2.3.). У разі прострочення строку повернення кредиту передбаченого п.1.4. Кредитного договору на 1 календарний день, позичальник зобов`язується сплатити на користь кредитодавця штрафні санації (штраф), у розмірі 10 % від суми отриманого кредиту (п.4.6). У разі прострочення строку повернення кредиту передбаченого п.1.4. Кредитного договору на 10 календарних днів, позичальник зобов`язується сплатити на користь кредитодавця штрафні санації (штраф), у розмірі 40 % від суми отриманого кредиту (п.4.6.1). Реквізити платіжної карти позичальника: НОМЕР_1 (п.12) (досліджено в електронному вигляді в системі «Електронний суд»).

19.05.2024 ОСОБА_1 підписала одноразовим ідентифікатором b1vqj29I паспорт споживчого кредиту (досліджено в електронному вигляді в системі «Електронний суд»).

На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, вищезазначений договір, укладений у відповідності до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовим наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №561/77/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено в ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

В п. 12 Договору, позичальник ОСОБА_1 зазначила номер особистого електронного платіжного засобу: НОМЕР_1 .

Як вбачається з квитанції листа ТОВ «Фінансова компанія «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ», останнє повідомило про успішне зарахування від ТОВ «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» 19.05.2024 11:19 суму 4000,00 на номер картки: 4731219653635411, призначення платежу: Видача кредитних коштів (досліджено в електронному вигляді в системі «Електронний суд»).

Судом встановлено, що позивач виконав зобов`язання та надав відповідачу кошти у розмірі 4000,00 грн, як встановлено у кредитному договорі.

Згідно з наданим розрахунком заборгованості за договором № 88501540 від 19.05.2024, заборгованість ОСОБА_1 : 4000,00 грн тіло кредиту, 18780,00 грн проценти, 2000,00 штраф (досліджено в електронному вигляді в системі «Електронний суд»).

Вирішуючи позовну вимогу в частині стягнення з відповідача на користь позивача 4000,00 грн - простроченої заборгованості за кредитом, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Приймаючи до уваги те, що відповідач отримавши кредитні кошти в сумі 4000,00 грн зобов`язання з їх повернення не виконала, не надала суду доказів сплати заборгованості за тілом кредиту в повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 4000,00 грн простроченої заборгованості за кредитом є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовну вимогу в частині стягнення з відповідача на користь позивача 18780,00 грн простроченої заборгованості за нарахованими процентами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1ст.1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

З розрахунку заборгованості за договором № 88501540 від 19.05.2024 вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за процентами становить 18780,00 грн (досліджено в електронному вигляді в системі «Електронний суд»).

З вказаного розрахунку судом встановлено, що з 19.05.2024 по 17.07.2024 проценти відповідачу було нараховано виходячи з розміру відсоткової ставки 1,2 % на день, а з 18.07.2024 по 14.05.2025 проценти відповідачу було нараховано виходячи з розміру відсоткової ставки 1,5 % на день.

Судом встановлено, що позивачем було нараховано відсотки в межах дії договору, після закінчення строку дії договору позивач не здійснював нарахування відсотків, що відповідає вимогам закону.

Разом з тим, розмір нарахованих проценти не в повній мірі відповідає вимогам ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», з огляду на таке.

Пунктом 5 розділу І ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (Закон № 3498-IX від 22.11.2023), статтю 8 ЗУ «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Згідно п. 2 Розділу ІІ. Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3498-IX від 22.11.2023 ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023.

Як встановлено судом, договір між сторонами укладено 19.05.2024, отже договір було укладено після набрання чинності Законом № 3498-IX від 22.11.2023, тому дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на кредитний договір укладений між сторонами, який є підставою даного позову.

Згідно п. 17 Розділу IV Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що в період з 19.05.2024 по 19.08.2024 розмір денної процентної ставки відповідав умовам договору, проте з 20.08.2024 по 14.05.2025 розмір проценти згідно вказаного закону не міг перевищувати 1 %, разом з тим, позивач нараховував проценти виходячи з розміру процентної ставки 1,5 %.

Отже, за період з 19.05.2024 по 19.08.2024 розмір процентів нарахований позивачем, за підрахунками суду, становить 4464,00 грн відповідає розміру визначеному договором.

Натомість за період з 20.08.2024 по 14.05.2025 - розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1,0 %.

Разом з тим, судом встановлено, що за вказаний період позивачем було нараховано проценти, виходячи із процентної ставки 1,5% в день, що не відповідає вимогам ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування».

Так, за підрахунками суду, розмір процентів за період з 20.08.2024 по 14.05.2025 виходячи з розміру несплаченої заборгованості за тілом кредиту в сумі 4000,00 грн та з розміру денної процентної ставки 1,0 % становить 10720,00 грн (40 грн (розмір відсотків в день) х 268(днів в періоді).

Таким чином, загальний розмір процентів становить 15184,00 грн.

Як вбачається з відомості про отримання грошових коштів, 17.06.2024 ОСОБА_1 сплачено 1392,00 грн та 02.07.2024 720,00 грн в рахунок погашення процентів, що в загальному розмірі становить 2112,00 грн.

Таким чином, за підрахунками суду, загальний розмір не сплачених процентів за період з 19.05.2024 по 14.05.2025 терміну дії договору становить 13072,00 грн (15184,00 -2112,00).

Приймаючи до уваги те, що відповідач отримавши кредитні кошти зобов`язання з повернення процентів за користування кредитними коштами в повному обсязі не виконала в повному обсязі, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти за користування кредитними коштами.

Разом з тим, приймаючи до уваги те, що позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача процентів в сумі 18780,00 грн, які нараховано без урахування граничного розміру денної процентної ставки, визначеної ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти в розмірі за підрахунками суду в сумі 13072,00 грн, тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи позовну вимогу в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2000,00 грн заборгованості за штрафами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктами 4,6 та 4.6.1 Кредитного договору передбачено, що У разі прострочення строку повернення кредиту передбаченого п.1.4. Кредитного договору на 1 календарний день, позичальник зобов`язується сплатити на користь кредитодавця штрафні санації (штраф), у розмірі 10 % від суми отриманого кредиту. У разі прострочення строку повернення кредиту передбаченого п.1.4. Кредитного договору на 10 календарних днів, позичальник зобов`язується сплатити на користь кредитодавця штрафні санації (штраф), у розмірі 40 % від суми отриманого кредиту.

Разом з тим, відповідно до п. 18. Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (не виконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Приймаючи до уваги те, що штраф нарахований відповідачу у період дії в Україні воєнного стану, у зв`язку з чим позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2000,00 грн заборгованості по штрафу до задоволення не підлягають.

Вирішення питання стягнення судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як зазначено в п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду було заявлено позовні вимоги в загальному розмірі 24780,00 грн, судом задоволено позовні вимоги на суму 17072,00 грн, що становить 68,89% від ціни позову.

Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1834,12 грн, що складає 68,89% від 2662,40 грн.

Як зазначено в ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, адвокат Усенко М.І. надавав правничу допомогу позивачу, вартість послуг становить 8000,00 грн (досліджено в електронному вигляді в системі «Електронний суд»).

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем не подано суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Разом з тим, відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) зроблено висновки про те, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу під час розгляду справи у суді першої інстанції, суд враховує, що адвокат це кваліфікований юрист з повною вищою юридичною освітою. При підготовці позовної заяви до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором відсутня необхідність у вивченні та опрацюванні великої за обсягом законодавчої бази, що регулює спірні відносини, оскільки існує усталена судова практика, представник позивача участі в судових засіданнях не приймав.

За таких обставин, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу в сумі 8000,00 грн є занадто завищеним, виходячи з критерію розумності та враховуючи конкретні обставини справи, тому суд дійшов висновку, що загальна вартість виконаних представником робіт (наданих послуг), які є реальними та необхідними становить 4000,00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що оскільки позов задоволено частково, які поніс позивач на професійну правничу допомогу, підлягають стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог на суму 2755,60 грн, що складає 68,89% від 4000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2,19,76-81,89,133,141,258,259,263-265,268,273, 352 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» (ЄДРПОУ 43561909, адреса: 79018, м. Львів, вул. СмальСтоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_3 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335), заборгованість за Кредитним договором № 88501540 від 19.05.2024:

4000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту,

13072,00 грн заборгованість за процентами,

а всього 17072,00 грн (сімнадцять тисяч сімдесят дві грн 00 коп).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» судовий збір у розмірі 1834,12 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2755,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів до Полтавського апеляційного суду.

Повне найменування сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, код ЄДРПОУ: 43561909);

відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_2 ).

Суддя А. О. Олефір