Ухвала суду № 140099114, 25.09.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/7341/21

Провадження № 2-з/361/112/26

25.09.26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року м.Бровари

Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Писанець Н.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №361/7341/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КПП Центр» про витребування майна, -

ВСТАНОВИВ:

24.09.2026р. позивачем ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на об`єкт незавершеного будівництва Дослідний завод інституту проблем матеріалознавства ім.І.М.Францевича Національної академії наук, розташований за адресою: Київська область, м.Бровари, бульвар Незалежності, 34-а, загальною площею 32137,1 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1767716432106, а також накласти арешт на земельну ділянку кадастровий номер 3210600000:01:061:0010, на якій знаходиться вищевказаний об`єкт незавершеного будівництва, крім цього просив суд заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та нотаріусам вчиняти будь=які реєстраційні дії стосовно вищевказаного об`єкта незавершеного будівництва, із забороною вчинення дій, спрямованих на його відчуження та державну реєстрацію переходу права власності на нього до набрання законної сили рішенням суду у справі №361/7341/21.

У якості підстави застосування арешту майна, заявником ОСОБА_1 зазначено наявність реєстрації іпотеки на спірний об`єкт нерухомості, що, на його думку, свідчить про існування реальної та істотної загрози невиконання чи ускладнення виконання майбутнього рішення суду, а також ризик реалізації предмета іпотеки, що призведе до необхідності ініціювання нових судових процесів, ускладнить або зробить неможливим повернення спірного майна позивачу.

У порядку автоматизованого розподілу справ раніше визначеному складу суду, заяву передано на розгляд судді Писанець Н.В.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «КПП Центр» Колісник А.О., через систему «Електронний суд», подав заперечення на заяву про забезпечення позову. Зазначає, що вказана заява не підлягає задоволенню, оскільки позивач ОСОБА_1 , на думку представника відповідача, не був і не є власником майна, яке є предметом позову, і вказане майно за ним ніколи не реєструвалося на праві власності та ці обставини вже є неодноразово встановленими численними рішеннями судів, які набрали законної сили. Також є встановленим фактом, що майно, придбане позивачем за договором купівлі=продажу від 15.08.2003р. не відповідає майну, яке визначено позивачем як предмет даного позову. Поряд з цим, зазначає про недоведеність заявником необхідності вжиття заходів забезпечення позову, оскільки іпотека не свідчить про існування реальної загрози невиконання рішення суду у майбутньому та така дія існує вже кілька років та умови кредитного договору виконуються товариством належним чином. Враховуючи наведене, у задоволенні заяви ОСОБА_1 просив відмовити.

Дослідивши заяву про забезпечення позову суддя дійшла такого висновку.

Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується, зокрема забороною вчиняти певні дії (п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з ч.1 ст. 153 ЦПК України суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

У Рішенні від 31 травня 2011 року N 4-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини). Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Таким чином, забезпечення позову вживається у випадку якщо позивач має побоювання, які викликані тим, що відповідачем протягом розгляду справи по суті буде вчинено дії, що призведуть до неможливості виконання рішення суду, у разі ухвалення судом рішення про задоволенні позовних вимог.

Вживаються заходи забезпечення позову у всіх видах судочинства адміністративному, господарському, цивільному та кримінальному. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Різноманітність видів забезпечення позову визначається складністю та численністю правовідносин, до яких вступають учасники судового процесу. Кожен окремий вид забезпечення позову певною мірою відображає специфіку відповідних правовідносин.

Слід вказати на те, що види забезпечення позову нерозривно пов`язані з позовом. Від обґрунтованості та доведеності позовних вимог залежить вжиття або не вжиття судом певного виду забезпечення позову. При цьому питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що: «Під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.».

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має здійснити: 1) оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; 2) забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; 3) з`ясувати зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; 4) ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; 5) запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у зв`язку з вжиттям таких заходів.

При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.

У даній заяві, ОСОБА_1 посилається на наявність реєстрації іпотеки на спірний об`єкт нерухомості як підставу застосування арешту майна, про наявність якої йому стало відомо = однак, вивченням долученого заявником витягу з Державного реєстру речових прав за №488330323 від 31.07.2026р. вбачається, що запис про державну реєстрацію іпотеки об`єкту незавершеного будівництва Дослідний завод інституту проблем матеріалознавства ім.І.М.Францевича Національної академії наук, розташований за адресою: Київська область, м.Бровари, бульвар Незалежності, 34-а = вчинено державним реєстратором 06.11.2020р. та правовий статус цього майна, з того моменту, не був змінений.

По суті заявник просить накласти зобов`язання наперед (про всяк випадок). Відтак, у разі ухвалення рішення про задоволення заяви про забезпечення позову, без визначення наміру вчинити конкретні порушення зі сторони потенційних відповідачів, та підтвердження цього належними та допустимими доказами, останнє буде носити свавільний характер.

Враховуючи наведене, суд виснує, що обставини, наведені позивачем в обґрунтування заяви про забезпечення позову, не є такими, які б свідчили про можливе істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або позбавлення позивача можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів забезпечення позову про які просить заявник.

При цьому, самі лише посилання на потенційну можливість вчинення будь-яких дій без відповідного доказового обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Зважаючи на викладене, суддя дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 149, 150, 153, 247, 258260 ЦПК України, суддя -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №361/7341/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КПП Центр» про витребування майна.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя: Н.В.Писанець