Рішення № 140099031, 28.09.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/4355/26

Провадження № 2/357/4613/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кошель Б. І. ,

при секретарі Кардаш О. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 м. Біла Церква за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з цивільним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просили: 1. Поновити строк позовної давності для подання позову до гр. ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 200280393 від 13.05.2015 року. 2. Стягнути з гр. ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за договором № 200280393 від 13.05.2015 року у загальному розмірі 32898,13 грн., яка складається з: суми заборгованості - 25140,28 грн., суми інфляційних втрат 5497,29 грн., суми 3% річних - 2260,56 грн. 3. Стягнути з гр. ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судовий збір 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 7000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 13.05.2015 між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський», далі Банк, та гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), далі Відповідач, укладено угоду № 200280393 щодо кредитування, далі Кредитний договір. Відповідно до умов Кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) Банк надав Позичальнику у користування кредитні кошти з встановленим строком користування з 13.05.2015 р. (видана кредитна картка), а Відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений в Кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами. 20 липня 2020 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», далі Позивач, набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020р., укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020р., що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021р. у справі № 910/11298/16 відповідно до якої Позивач визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», в тому числі і за Кредитним договором. Додатком до договору є реєстр кредитних договорів. До позовної заяви надано витяг з додатку 1 до договору від 15.06.2020 №7_БМ про відступлення прав вимоги, який мав місце станом на дату укладання договору із зазначенням, окрім іншого, суми заборгованості. 23 травня 2016 року згідно з рішенням Правління НБУ України №14/БТ ПАТ "Банк Михайлівський" віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №812 розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації. Фактично управління банком перейшло до Фонду. Фонд має право передати право грошової вимоги до позичальника (боржника) за кредитним договором іншому банку на підставі договору про відступлений права вимоги. При цьому згода відповідного боржника (позичальника) на укладення такого договору не вимагається. Приймаючий банк набуває усіх прав та обов`язків кредитора щодо позичальника (боржника), вимоги до якого передані відповідно до договору про відступлення прав вимоги, разом із правами за договором забезпечення таких вимог. Вимогами чинного законодавства України та умовами договору факторингу не передбачена передача програмного забезпечення, що здійснює нарахування заборгованості по сплаті тіла кредиту, нарахуванню відсотків та пені, а також його детального розрахунку з формулою її формування. Це пов`язано з тим, що в разі відступлення права вимоги вже за існуючою заборгованістю Фактор, відповідно до умов договору факторингу, не має право нарахувати відсотки, комісію, неустойку що передбачені умовами кредитного договору. Таким чином, Банк, правонаступником якого є Позивач, виконав свої зобов`язання за Кредитним договором належним чином, в той же час Відповідач порушив умови Кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та в визначений строк. Станом на 18.03.2026 р. загальний розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем за Кредитним договором становить 25140,28 грн., з яких: 8160,43 грн. заборгованість за кредитом; 16979,85 грн. заборгованість за відсотками. Заборгованість розрахована станом дату укладання до договору факторингу №7_БМ від 20.07.2020 укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» та зафіксована у додатку до договору реєстрі кредитних договорів. Господарські операції на підставі договору № 200280393 від 13.05.2015 року в тому числі розрахунок заборгованості проводились ПАТ «Банк Михайлівський», відповідно до вимог НБУ та умов договору на основі зарахованих на розрахунковий рахунок сум та за допомогою ліцензованого програмного забезпечення, як визначено чинним законодавством України. Заборгованість відповідача за кредитним договором № 200280393 від 13.05.2015 року - 25140,28 грн. Сума збитків з урахуванням 3% річних 2260,56 грн. Сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань - 5497,29 грн. Разом заборгованість становить - 32898,13 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 19.03.2026 року головуючим суддею по справі було визначено Кошеля Б.І.

Ухвалою від 30 березня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

Судом 24.04.2026 р. за вх.№26206 отримано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача Андрущак С. В., який діє на підставі довіреності, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У відзиві зазначив, що твердження Позивача, що Кредитний договір від 13.05.2015 №200280393 був укладений та є чинним, не відповідає дійсності. Позивачем не надано жодного доказу щодо отримання Відповідачем коштів у кредит на виконання Кредитного договору від 13.05.2015 №200280393. Разом із позовом Позивачем надано додаток 4, що містить виписки від 09.12.2025 за період з 23.05.2016 по 27.07.2020 за рядом особових рахунків. При цьому Позивач не надає пояснень, яке відношення дані особові рахунки мають до Кредитного договору від 13.05.2015 №200280393, в тому числі, але не виключно: які кошти на них обліковуються; як на підставі цих рахунків та виписок можна встановити розмір заборгованості за Кредитним договором від 13.05.2015 №200280393. Наданий Позивачем додаток 4, а саме виписки на 684-ох сторінках не містять відомостей щодо рахунку НОМЕР_2 , який вказано у Кредитному договорі. Водночас згідно з умовами Кредитного договору від 13.05.2015 №200280393, для обслуговування кредиту було відкрито саме рахунок № НОМЕР_2 . Надані виписки стосуються інших рахунків (наприклад, №24500015191159, №22073519115900 тощо). Позивач не довів, що операції за вказаними у виписках рахунками мають пряме відношення до виконання саме цього Кредитного договору. Відсутність виписки за основним рахунком, вказаним у договорі, унеможливлює перевірку факту видачі кредиту та правомірності нарахування заборгованості. Позивачем не надано жодного розрахунку заборгованості за Кредитним договором від 13.05.2015. Позивачем не надано належні, допустимі, достовірні та достатні докази заборгованості Відповідача в розмірі 25 140,28 грн за кредитним договором від 13.05.2015 №200280393. Водночас, за своєю природою збитки (нарахування) у вигляді 3% річних та інфляційних втрат є похідними вимогами (зобов`язаннями) від основної суми боргу, а саме залишку тіла кредиту та нарахованих відсотків. Таким чином, їх стягнення можливе лише за умови, якщо Позивачем доведено дійсність зобов`язання за основною сумою боргу. Отже, такі похідні вимоги не підлягають задоволенню судом. Позивач при відступленні права вимоги мав можливість перевірити дійсність права вимоги, якість переданих доказів, їх необхідність та достатність. Якщо наявних у Позивача доказів недостатньо для обґрунтування позовних вимог, відповідальність покладається на первісного кредитора ПАТ «Банк Михайлівський».

Ухвалою суду від 13 травня 2026 року було задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів та витребувано у ТОВ «Діджи Фінанс» для дослідження у судовому засіданні оригінали письмових доказів: - заяви (оферта) від 13.05.2015 №200280393; - тарифів за продуктом «Visa Platinum Cash Back» від 13.05.2015; - розписки про отримання платіжної картки та/або ПІН-коду від 13.05.2015; - реєстру боржників ПАТ «Банк Михайлівський» до Договору 7_БМ про відступлення прав вимоги від 20.07.2020.

Судом 23.06.2026 р. за вх.№40694 отримано відповідь на ухвалу суду від 13.05.2026 від представника позивача з оригіналами витребуваних доказів.

Позивач в судове засідання свого представника не направив, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, представник позивача направив до суду заяву, в якій просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, представник позивача направила до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити у відсутності відповідача та представника, відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, у зв`язку з їх недоведеністю.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, 13.05.2015 між ПАТ «Банк Михайлівський» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено угоду № 200280393 шляхом підписання заяви щодо кредитування. За змістом вказаної заяви (оферти) відповідачка отримала платіжний засіб тип картки «Visa Platinum CashBack» із встановленим максимальним кредитним лімітом у розмірі 50000 грн. зі сплатою 58,8% річних.

Факт отримання ОСОБА_1 платіжної картки та/або ПІН-коду підтверджується оригіналом розписки від 13.05.2015.

20 липня 2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору № 7_БМ від 20.07.2020 ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 25140,28 грн, з яких 8160,43 грн - заборгованість за кредитом, 16979,85 грн - заборгованість за відсотками.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 р. у справі №910/11298/16 встановлено, що ТОВ «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020.

Правовідносини, що склалися між сторонами, підлягають врегулюванню наступними законодавчими нормами.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч.1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до умов договору № 200280393 від 13.05.2015 строк кредитування 3 роки з 13.05.2015 до 13.05.2018, тобто строку повернення заборгованості завершувався 2018 року та з вказаного моменту було розпочато відлік строку на звернення з позовом до відповідача.

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392, враховуючи зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 500.

Тобто з березня 2017 року строки позовної давності продовжені. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відповідно до розділу «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Окрім того, згідно розділу «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 19, за змістом якого, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

З набранням чинності ЗУ «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо поновлення перебігу позовної давності», а саме 04 вересня 2025 року, відновився перебіг строків позовної давності, які діяли до введення воєнного стану.

Таким чином, позивачем не було пропущено строк для звернення з позовом до суду про стягнення заборгованості.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд зауважує, що належними доказами, які підтверджують наявність кредитної заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 по справі №755/2284/16-ц.

Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Як вбачається з переліку додатків до позовної заяви позивачем до позову було долучено виписку з особового рахунку відповідача та перевірено її судом в системі АСДС в електронному вигляді.

Так, позивачем надано виписку по особовим рахункам за період з 23.05.2016 по 27.07.2020.

Зі змісту заяви (оферти) № 200280393 від 13.05.2015, долученої позивачем до матеріалів справи, вбачається, що на ім`я відповідача 13.05.2015 відкрито рахунок № НОМЕР_2 .

В той час як, на підтвердження наявності заявленої позивачем заборгованості, останній додає виписку по рахунку (період з 23.05.2016 по 27.07.2020), зі змісту якої вбачається, що така сформована за рахунком № НОМЕР_3 , який є відмінним від обумовленого сторонами рахунку, а саме № НОМЕР_2 .

Жоден із наведених документів, які подано позивачем в якості підтвердження заборгованості та її розміру, не містять посилання на рахунок № НОМЕР_2 , який зазначено у виписці по рахунку. Крім того, позивачем не долученого жодного доказу на підтвердження того, що позичальнику відповідно до умов кредитного договору, за період його дії, відкрито чи змінено рахунок.

У зв`язку з цим суд позбавлений можливості перевірити погоджені між сторонами істотних умов договору та підтвердження факту отримання кредитних коштів, а також користування кредитними коштами не можливо визначити розмір заборгованості.

Також суд зауважує, що позивач долучив до позовної заяви розрахунок суми заборгованості за кредитним договором № 200280393 від 13.05.2015, інфляційних втрат та 3% річних

Однак позивачем не надано суду розрахунок заборгованості за кредитним договором, який містив би детальний розпис нарахованої заборгованості, як поточної так і простроченої (тіла кредиту та відсотків), відповідно до графіку погашення кредиту, з вказівкою на щомісячні платежі, дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом та дати здійснення платежів позичальником.

Оскільки позивач не надав суду детальний розрахунок заявленої суми заборгованості, з якого було б можливо зробити висновок про період утворення заборгованості, чи сплачувались взагалі кошти відповідачем та в яких сумах, за які періоди, в якому розмірі, та на які суми боргу нараховувались відсотки за користування кредитом, тобто на підставі якого та виписки суд був би спроможний самостійно визначити розмір заборгованості.

Без надання детального розрахунку заборгованості суд позбавлений можливості перевірити правильність такого розрахунку та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

До аналогічного висновку щодо необхідності доведення позивачем розміру заборгованості дійшов Верховний Суд у постановах від 27 березня 2019 року у справі №334/1746/15-ц, від 01 лютого 2023 року у справі №199/7014/20.

Варто зазначити, що передача права вимоги за договором відступлення на певну суму сама по собі не підтверджує обґрунтованість та фактичну наявність такої заборгованості.

Таким чином, передача права вимоги між кредиторами не звільняє нового кредитора від обов`язку довести належними та допустимими доказами наявність і розмір заборгованості, що підлягає стягненню.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частина перша, п`ята-шоста статті 81 ЦПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Суд наголошує, що за правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 01 листопада 2023 року у справі № 462/2056/20 засадничі принципи цивільного судочинства змагальність та диспозитивність покладають на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Згідно з цивільним процесуальним законом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків.

З урахуванням того, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами факт надання кредитних коштів, а також розмір заявленої заборгованості, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог.

Враховуючи наведене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу наданого позивачем окремо, а також в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судові витрати позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються, оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На підставі викладеного, ст. ст. 81, 133, 141, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»; адреса: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ, 04112; ЄДРПОУ: 42649746.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 28 вересня 2026 року.

Суддя Б. І. Кошель