Рішення № 140098973, 28.09.2026, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 756/10913/25

Провадження № 2/355/199/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Троценко Т. А.

за участю секретаря Ліберацької Ю. В.

представника відповідача адвоката Титаренко Н. Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с. Баришівка Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ФК «Кредит капітал» звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 4426777 від 11.07. 2021 року в розмірі 33 530 грн. та сплачений судовий збір в сумі 2 422,40 грн., а також витрати на правову допомогу 8 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 11 липня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 4426777, згідно умов якого відповідач отримав від позивача 7 000,00 грн. і зобов`язався повернути їх, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та у строки, визначені Договором.

Згідно п. 7.1 Договір набирає чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін з моменту отримання кредиту , який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п. 2. 1 Договору.

Строк дії цього договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення до моменту повного фактичного виконання, при цьому сторони домовилися, що повне виконання зобов`язання повинно відбутися не пізніше дати, встановленої у п. 1. 4 Договору.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надало відповідачу грошові кошти в обсязі та на умовах, визначених Договором.

27.10. 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 78-МЛ, відповідно до умов якого та у відповідності зі ст.512 ЦК України позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб - боржників ТОВ «Мілоан», включаючи і відповідача за кредитним договором № 4426777 від 11. 07. 2021 року.

Термін повернення кредиту настав, проте заборгованість погашена не була, і станом на дату звернення до суду заборгованість становила: за тілом кредиту 7000 грн., за відсотками 25 200грн., за комісією 1330 грн.

Ухвалою суду від 22 жовтня 2025 року було відкрито провадження у цивільній справі та вирішено розгляд цивільної справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом і повідомленням сторін.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про день час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Від представника позивача надійшло клопотання, в якому просить проводити розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить позов задовольнити.

Представник відповідача надав відзив на позовом, у якому зазначив, що пунктом 1. 2 Кредитного договору встановлена сума кредиту 7000 грн., строк кредитування 30 днів з 11. 07. 2021 року, дата повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом (дата платежу) 10. 07. 2021 року.

Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника згідно умов п. 1. 5 Договору, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника, становить 12 530,00 грн.

Відповідно до п. 1.5.1 Кредитного договору комісія за надання кредиту 1330 грн., яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Згідно п. 1. 5. 2 Кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, а відповідно до п. 1. 6 Кредитного договору стандартна (базова) процента ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Таким чином будь якої іншої орієнтовної загальної вартості кредиту чи загальних витрат Позичальника за кредитом договір не містить.

Вважає, що позивач не довів наявності пролонгацій чи автопролонгацій строку кредитування за вказаним кредитним договором.

При настанні пролонгації строку кредитування в порядку п. 2. 3.1.1 Кредитного договору чи автопролонгації в порядку п. 2.3.1.2 Договору первісний кредитор зобов`язаний був розмістити в особистому кабінеті Позичальника оновлені графіки платежів, що містять інформацію, передбачену ЗУ «Про споживче кредитування»

Вважає, що по Кредитному договору строк кредитування закінчився 10. 08. 2021 року, після цієї дати первісний кредитор втратив право нараховувати проценти в порядку ст. 1048 ЦК України та мав право нараховувати проценти річних виключно як міра відповідальності в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, однак таких вимог позивачем заявлено не було.

Вважає, що позивач не довів підстав для стягнення щомісячної комісії за надання кредиту і погодження їх зі споживачем на підставі ст. 12 ЗУ «Про споживчий кредит».

Таким чином, відповідач визнає позов частково в сумі заборгованості за тілом кредиту - 7000 грн. та за заборгованості за процентами в розмірі 4200 грн., в решті позову просить відмовити.

У відповіді на відзив представник позивача вважає доведеними обставини, що свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредитування та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом на підставі ст. 1048 ЦК України.

Що стосується нарахування комісії, то ОСОБА_1 при укладанні договору кредиту підтвердила, що повністю розуміє усі умови договору, погоджується з ними та прийняла на себе зобов`язання сплатити кошти згідно умов кредитного договору.

Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача підтримала заперечення на позов і просить врахувати судову практику по розгляду аналогічних справ, яка передбачає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після визначеного договором строку кредитування, чи у разі пред"явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, а після закінчення строку кредитування можливе лише нарахування відсотків, передбачених ст. 625 ЦК України, та задовольнити позов частково, в розмірі тіла кредиту 7000 грн., та процентів за користування кредитом в розмірі 4200 грн., вважає інші позовні вимоги не доведеними.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, суд приходить до наступного.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 11 липня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 4426777, згідно умов якого відповідачка отримала від позивача кредитні кошти в розмірі 7 000,00 грн. і зобов`язалася повернути їх, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та у строки, визначені Договором.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надало відповідачу грошові кошти в обсязі та на умовах, визначених Договором.

Факт отримання кредитних коштів не заперечується відповідачем, отже додаткового підтвердження не потребує.

Позивач вказує, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за тілом кредиту 7000 грн., за відсотками 25 200грн., за комісією 1330 грн., а всього 33530 грн.

27.10. 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 78-МЛ, відповідно до умов якого та у відповідності зі ст.512 ЦК України позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб - боржників ТОВ «Мілоан», включаючи і відповідача за кредитним договором № 4426777 від 11. 07. 2021 року.

За таких обставин позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Згідно ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України встановлює, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 1048 ЦК України передбачає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредито-давець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

За правилами ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не виконала прийнятих на себе зобов`язань, тому виник борг за кредитним договором.

Відповідач визнала факт отримання кредитних коштів в розмірі 7000 грн., згодна їх сплатити, тому у цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення.

Проте відповідачка не визнає розмір процентів та нарахування комісії у зв`язку недоведеністю позивачем їх нарахування.

Так, пунктом 2. 3. 2 Кредитного договору зазначено, що розділ 2.3 є домовленістю сторін про змін умов кредитного договору на умовах відкладальної (их) обставин (и) щодо яких невідомо настане вона чи ні, відповідно до ст. 212 ЦК України, які полягають у: а) здійснення платежу позичальником після вибору доступних умов пролонгації на пільгових умовах згідно п. 1. 3, п. 2. 3. 1. 1 та розділу 6 Правил; продовженні користування кредитними коштами позичальником після спливу строку кредитування, визначеними п. 1.3,2.3.1.1, 2.3.1.2.

Після настання визначених в підпунктах «а» та (або) «б» цього пункту обставин умови кредитного договору, зокрема строк кредитування згідно п. 1. 3 (термін (дата) повернення кредиту і сплати винагород, визначений п. 1. 4 змінюються пропорційно строку пролонгації.

Нова дата платежу разом з актуальною сумою заборгованості відображаються кредитодавцем в оновленому графіку платежів, що за формою та за змістом може відрізнятися від додатку № 1, який розміщується в особистому кабінеті позичальника, який уповноважує кредитодавця на таке оновлення та не потребують будь якого іншого оформлення.

Відповідач наполягає, що у випадку настання відкладальної обставини пролонгації строку кредитування в порядку п. 2. 3. 1.1 кредитного договору чи автопролонгації в порядку п. 2.3.1. 2 кредитного договору, первісний кредитор зобов`язаний був розмітити в особистому кабінеті позичальника оновлені графіки платежів, що містять інформацію, передбачену п. 9 ч. 1 ст. 12 Закону України « про споживче кредитування».

Однак матеріали справи не містять жодного доказу того, що первісний кредитор виконав свої зобов`язання за кредитним договором та розмістив оновлені графіки платежів в особистому кабінеті позичальника.

Відповідач вважає, що по Кредитному договору строк кредитування закінчився 10. 08. 2021 року, після цієї дати первісний кредитор втратив право нараховувати проценти в порядку ст. 1048 ЦК України та мав право нараховувати проценти річних виключно як міра відповідальності в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, однак таких вимог позивачем заявлено не було.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 28. 03. 2018 року у справі № 444/9519/12 п. п. 53-5490-91) , постановою Великої Палати Верховного Суду від 25. 05. 2021 року у справі № 149/1499/18 визначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після визначеного договором строку кредитування, чи у разі пред"явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, а після закінчення строку кредитування можливе лише нарахування відсотків, передбачених ст. 625 ЦК України.

Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно несплачувати кредитору борг.

Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України та охоронна норма ч. 2 ст. 625 ЦК України не можуть застосовуватись одночасно.»

За таких обставин суд вважає, що позиція відповідача щодо нарахування заборгованості за процентами в розмірі 4200 грн. заслуговує на увагу, і проценти стягуються саме у такому розмірі.

Що стосується нарахування комісії в розмірі 1330,00 грн., суд виходить зі сталої судової практики щодо розгляду судових справ відносно ТОВ «Мілоан» і нарахування комісії (постанова Верховного Суду від 09. 10. 2024 року у справі № 582/202/22), з якої вбачається, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які поВ2язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позивачу, та за які банком встановлена щомісячна комісія, а тому ТОВ «Мілоан» не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваних кредитних договорів, а тому положення договорів про споживчий кредит щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати комісії за надання кредиту, є нікчемними відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги щодо нарахування комісії задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ТОВ «ФК «Кредит -Капітал» сплатило судовий збір в розмірі 2 422 гривень 40 копійок. Ця обставина підтверджується платіжною інструкцією № 15327 від 11.07. 2025 року (а.с.8).

Пред`явлений позов задоволений частково.

З огляду на це суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь позивача належить стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 809 грн., а саме:11200,00 грн.- розмір задоволених позовних вимог х 2422,40 (сума сплаченого судового збору) / 33530,00 грн. (розмір заявлених позовних вимог).

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги ТОВ «ФК «Кредит - Капитал» надало суду: договір про надання правничої допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, укладеного між позивачем та АО «Апологет», Акт № 666 наданих послуг з правничої допомоги, зі змісту яких вбачається, що АО «Апологет» надало позивачу послуги загальною вартістю 8000 грн. 00 коп. з детальним описом наданих послуг.

Відповідач заявив про необхідність зменшення витрат на правову допомогу у зв`язку з масовим характером аналогічних справ, типовістю позовів, економічною необгрунтованістю, і просить зменшити розмір до 2000 грн.

Суд вважає за необхідним зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 4000 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, в розмірі 11200 грн, то у відсотковому вираженні це складає 33,40%, а саме: 11200 грн. * 100% / 33530,00 грн., до дорівнює 33,40 %.

Таким чином необхідно стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу з наступного розрахунку: 4000,00 грн. * 33,40% /100% =1336,00 грн.

Відповідачка також заявила про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000 грн., надала Договір про надання правничої допомоги від 04. 08. 2025 року з Додатком № 1, Акт приймання передачі послуг № 1 від 28. 10. 2025 року, копію розрахункової квитанції № 22/10/25 від 22. 10. 2025 року.

Суд вважає за необхідне вимоги відповідача задовольнити частково і стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 3340,00 грн. виходячи з аналогічного розрахунку.

Керуючись ст. ст. 512,514,516,526,625,1050,1054 ЦК України, суд, ст.10-13,133,137,141,259,263-265,268,279 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит капітал» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (юридична адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236, рахунок № НОМЕР_2 ) заборгованість за кредитним договором у розмірі 11 200,00 грн.(одинадцять тисяч двісті) грн., судові витрати в розмірі 809,00 грн. та витрати на правову допомогу 1336,00 грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (юридична адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236, рахунок № НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3340,00 (три тисячі триста сорок) грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Баришівського

районного суду Т. А. Троценко