Рішення № 140098938, 28.09.2026, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/1285/26

Номер провадження 2/289/1324/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2026 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Сіренко Н.С.,

за участі секретаря судового засідання Василенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

23.06.2026 представник ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № Р29.462.70103 від 29.11.2016 в розмірі 38876,94 грн., а також судові витрати 2662,40 грн. сума сплаченого судового збору та 8000,00 грн. витрати на професійну правничу допомогу.

Як на підставу позовних вимог позивач вказує, що 02.03.2020 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 був укладений Договір № Р29.462.70103, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику споживчий кредит, а відповідач зобов`язався повернути його разом із процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього договору, однак відповідач не виконав своєчасно і в повному обсязі свої зобов`язання своєчасно та в повному обсязі, не вносив платежі на повернення отриманих кредитних коштів у строки та на умовах, визначених договором, в зв`язку з чим виникла заборгованість, загальний розмір якої становить 38876,94 грн., з яких заборгованість за тілом крендиту 12393,58 грн., заборгованість за відсотками 26483,36 грн.

26.11.2020 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено Договір факторингу №12/85, відповідно до якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників, в тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором Р29.462.70103 від 29.11.2016.

Ухвалою від 29.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, розгляд справи призначено на 30.07.2026 (а.с.35), копію ухвали направлено сторонам, відповідач отримав 04.07.2026 (а.с.44), проведення якого було відкладено на 31.08.2026, та в подальшому на 28.09.2026.

В судове засідання сторони не з`явились, позивач в заяві просив розглянути справу за його відсутності, не заперечує проти постановлення по справі заочного рішення (а.с.4,40).

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином, шляхом направлення на його адресу рекомендованим листом повісток про виклик до суду, однак направлена судом кореспонденція повертається до суду неврученою адресату з поміткою «адресат відсутній» (а.с.52,62) що згідно усталеної практики Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 753/114/22, від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18) вважається належним повідомленням, таким чином, з урахуванням положень п. 4 ч. 8 статті 128 ЦПК України, відповідач вважається належним чином повідомлений про судове засідання.

Окрім того, відповідача про судовий розгляд було повідомлено шляхом направлення SMS-повідомлення щодо документу «Судова повістка-повідомлення про судове засідання» на вказаний у позовній заяві номер телефону (а.с.55), однак не доставлено з причини «Некоректно вказано номер телефону», відтак судом вжито всі можливі заходи для повідомлення відповідача про дати судових засідань.

Таким чином судом застосовано всі передбачені ЦПК України заходи для належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового розгляду, однак ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, заяви про відкладення розгляду справи або про її розгляд за його відсутності відповідач не надав, відзив проти позову до суду не надходив.

За таких обставин, згідно ч. 5 ст. 259 та ч. 1 ст. 281 ЦПК України, не виходячи до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. 280, 281 ЦПК України.

У зв'язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи, з урахуванням положень статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 29.11.2016 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Р29.462.70103, відповідно до якого позичальник отримав кредит у розмірі 12452,00 грн.

Згідно з вимогами п.1.2. Договору Банк надає кредит у день підписання даного Договору строком на 36 місяців. Датою видачі кредиту, є дата списання коштів з позичкового рахунку для зарахування на банківський поточний рахунок, вказаний Позичальником, надалі по тексту - «БПР» (при видачі кредиту у готівковій формі).

За п.1.3. позичальник доручає та дає розпорядження Банку переказати в безготівковій формі кредитні кошти; 1) Позичальнику в належній до виплати частині за такими реквізитами ПАТ «КБ «ГЛОБУС», 380526, 35591059, 2620000137136 2) Страховику в частині суми страхового платежу, належного Страховику, через транзитний рахунок Банку.

Згідно п.1.4. Договору, за користування кредитом позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається, як змінна частина ставки, збільшена на 6,00% (Маржу Банку).

За п.1.5. станом на день укладення Договору змінна частина ставки, визначена за Рішенням Правління Банку, становить 9,50%, що разом з Маржею Банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 15,5000%.

За п.1.7. банк може в будь-який момент за Рішенням Правління Банку визначити змінну частину процентної ставки нижчу ніж ставка, яка розрахована відповідно до п. 1.5. цього Договору на основі зміни ключових ринкових показників.

Згідно п.1.8. банк повідомляє Позичальника про зміну розміру процентної ставки та надсилає Позичальнику новий Графік щомісячних платежів за кредитним договором листом без внесення змін (доповнень) до Договору не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої почне Діяти нова ставка. Таке повідомлення вважається надісланим в день його відправлення на адресу Позичальника, що зазначена в цьому Договорі. До направлення повідомлення на адресу Позичальника поштою прирівнюється також і його вручення Позичальнику, члену його родини чи представнику Позичальника під розписку. Новий Графік щомісячних платежів стає невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно п.1.9 Договору максимальний розмір, до якого може бути збільшена змінювана процентна ставка за кредитом, протягом всього строку кредитування становить 60% річних.

За п.1.10. позичальник стверджує, що розуміє суть і принципи визначення процентної ставки, усвідомлює ризики, які випливають із змінної частини ставки протягом всього строку кредитування, і погоджується на ці ризики.

Крім цього, у вищевказаному договорі наявна інформація про умови кредитування, зокрема порядок та умови надання кредиту, періодичність внесків, строк дії договору, процентна ставка за користування кредитом та порядок повернення кредиту, а також наявний графік платежів.

Договір № Р29.462.70103 від 29.11.2016, укладений між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , письмова згода фізичної особи-клієнта банку (а.с.7), заява, яка містить персональні дані ОСОБА_1 (а.с.7 на звороті), Заява-приєднання (Акцепт) (а.с.8) підписані власноручним підписом позичальника.

Виконання кредитором АТ «Ідея Банк» обов'язку щодо надання позичальнику грошових коштів підтверджується Ордером-розпорядженням №1 про видачу кредиту на суму 10001,61 грн., про сплату страхового платежу на суму 2450,39 грн., як підстава для перерахування коштів вказано договір № Р29.462.70103 від 29.11.2016 (а.с.11 на звороті).

Натомість, відповідач ОСОБА_1 в порушення умов Кредитного договору взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, за період з 01.01.2000 по 26.11.2020 погасив заборгованість на суму 988,82 грн. 01.01.2017 (а.с.12); внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 38876,94 грн., з яких: заборгованість за основним боргом 12393,58 грн., заборгованість за відсотками 26483,36 грн., про що свідчить копія Довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 станом на 26.11.2020 (а.с.12 на звороті).

26.11.2020 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу № 12/85, відповідно до якого АТ «Ідея Банк» передає (відступає) ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», а останній приймає належні АТ «Ідея Банк» права грошової вимоги до Боржників за Кредитними Договорами, укладеними між АТ «Ідея Банк» і Боржниками (а.с.13-16), у тому числі за кредитним договором № Р29.462.70103 від 29.11.2016, боржник ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості 38876,94 грн., що підтверджується Витягом з реєстру Боржників (а.с.16).

Таким чином, суд приходить до висновку, що ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» є правонаступником у зобов`язанні, що виникло за кредитним договором № Р29.462.70103 від 29.11.2016 укладеними між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 в обсязі набутих прав.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності укладеного ним договору про надання кредиту Р29.462.70103 від 29.11.2016. Зазначений договір недійсними не визнано.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позивач у передбаченому законом порядку набув право вимоги до відповідача за вище вказаними кредитними договорами.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором чи спростувати розмір існуючої заборгованості.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», доказів, які б спростовували установлені судом обставини на підставі доказів наданих стороною позивача, відповідачем не надано та не спростовано розмір заборгованості, заявлений позивачем.

На підставі наведеного вище, виходячи з «балансу ймовірностей» як стандарту доказування, котрий ЄСПЛ у рішенні «J.K. AND OTHERS v. SWEDEN» (заява № 59166/12) від 23.08.2016 визнає притаманним саме цивільним справам, відповідно до якого доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж не мав, суд доходить до висновку, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Разом з тим, дослідивши надану АТ «Ідея Банк» Довідку-розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № Р29.462.70103 від 29.11.2016, суд встановив, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості за відсотками у розмірі 26483,36 грн. не підтверджена належним і детальним розрахунком, фактично позивачем детального розрахунку на підтвердження заявленої суми заборгованості за відсотками за період кредитування не надано.

Дослідивши наявний в розділі 6 Кредитного договору Р29.462.70103 від 29.11.2016 Графік щомісячних платежів за кредитним договором, суд встановив, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості за відсотками у розмірі 26483,36 грн. фактично не є виключно сумою процентів за користування кредитом.

Так, із Графіку щомісячних платежів за кредитним договором вбачається, що вказана сума складається із внесків за тілом кредиту в розмірі 12452 грн., за процентами за користування кредитними коштами у розмірі 3844,07 грн. та заборгованості за комісіями у розмірі 19384,63 грн. При цьому у позовній заяві позивач зазначив усю вказану суму як «заборгованість за відсотками», без окремого виокремлення комісійних платежів та належного обґрунтування правових підстав для їх стягнення.

За таких обставин суд приходить до висновку, що встановлення такої комісії фактично спрямоване на приховане збільшення вартості кредиту, що суперечить принципам добросовісності, розумності та справедливості, закріпленим у цивільному законодавстві України, а також порушує баланс прав та обов`язків сторін договору.

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно з абзацем другим, третім частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 № 168 (у редакції, чинній на момент укладення Кредитного договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційними та такими, що суперечать моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21.04.2021 в справі № 677/1535/15, від 21.07.2021 в справі № 751/4015/15, від 15.12.2021 в справі № 209/789/15, від 12.04.2022 в справі № 640/14229/15 та від 20.07.2022 № 343/557/15-ц.

Враховуючи наведене, положення п. 1.12. Кредитного договору Р29.462.70103 від 29.11.2016 щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно, суперечить положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемним з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за комісією.

З огляду на викладене, підлягає стягненню з відповідача сума наданого кредиту 12452,00 грн. та сума щомісячно нарахованих процентів 3844,07 грн., а з урахуванням здійсненого відповідачем 01.01.2017 платежу на суму 988,82 грн. загальна сума становить 15307,25 грн.

Відповідно до ст. 137 та ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Матеріали справи містять платіжну інструкцію № 34779 від 09.06.2026 (а.с.30), що підтверджує понесення позивачем судових витрат пов`язаних зі сплатою судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Також матеріали справи містять докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу : копію договору про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025, укладеного між АО «Апологет» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (а.с.19 на звороті); копію Акту № 1433 від 08.06.2026 наданих послуг на суму 8000,00 грн. (а.с.20) та детальний опис наданих послуг до Акту №1433 (а.с.20 на звороті).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо, на її думку, є недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, а також у постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19.

Разом з тим, відповідач не скористався правом на подання клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору та професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі:

-судовий збір 1048,28 грн. (15307,25 /38876,94 х 2662,40);

-професійна правнича допомога 3149,89 грн. (15307,25 /38876,94 х 8000,00).

Керуючись ст.ст. 2, 12, 81, 141, 263-265, 274-279, 280-284, 289 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4-й поверх, ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором № Р29.462.70103 від 29.11.2016 в розмірі 15307,25 грн., а також судові витрати 1048,28 грн. сума сплаченого судового збору та 3149,89 грн. витрати на професійну правничу допомогу, а всього 19505,42 грн. (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот п`ять грн. 42 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте Радомишльським районним судом Житомирської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Наталія СІРЕНКО