Рішення № 140098325, 23.09.2026, Носівський районний суд Чернігівської області

Провадження номер 2/741/811/26

Єдиний унікальний номер 741/533/26

РІШЕННЯ

іменем України

23 вересня 2026 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Крупини А.О.,

з участю секретаря судового засідання Богдан Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Носівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Носівської міської ради Чернігівської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року представник позивача адвокат Яцун Володимир Михайлович, представляючи інтереси позивача ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом про визначення позивачеві додаткового строку тривалістю три місяці для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті матері позивача ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 , яка на момент смерті була зареєстрована в АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на земельну частку (пай), яка перебувала у колективній власності КСП «Мічурінець», що знаходиться в с. Адамівка (раніше Носівського району) Чернігівської області, площею 4,07 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належала померлій на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0221358, виданого на підставі рішення Носівської РДА Чернігівської області від 01.07.1996 року № 155 Носівською РДА Чернігівської області 20.08.1996 року, зареєстрованого 20.08.1996 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай).

Останні роки життя стан здоров`я ОСОБА_2 суттєво погіршувався. За деякий час до її смерті позивач переїхала проживати до матері, оскільки остання потребувала постійного стороннього догляду. Позивач забезпечувала такий догляд, супроводжувала матір в медичні заклади, після смерті матері здійснила її поховання та організовувала поминальні обряди. У зв`язку з цим позивач уважала, що вона фактично прийняла спадщину після смерті матері. У травні 2025 року представник позивача в інтересах позивача звернувся до Носівської державної нотаріальної контори з метою оформлення спадкових прав після померлої. Нотаріус роз`яснив про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилася, відсутні документи, які б підтверджували факт постійного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а позивач не зверталася із заявою про прийняття спадщини після її смерті.

Причиною пропуску строку стало те, що позивач вважала, що вона фактично прийняла спадщину, оскільки постійно на день смерті проживала разом із матір`ю, постійно здійснювала за нею догляд, здійснювала поховання, поминальні обряди, не знаючи, що у 2004 році змінилося законодавство щодо порядку спадкування. Позивач декілька разів після смерті матері з`являлася до державного нотаріуса в м. Носівка з метою оформлення спадщини, але станом на 2004 рік у м. Носівка тривалий час не було нотаріуса, що і призвело до пропуску строку на прийняття спадщини. Крім позивача інших спадкоємців, які б претендували на право на прийняття спадщини після померлої, немає. Позивач є єдиним спадкоємцем, заповіту її мати не складала.

Позивач уважає, що вона пропустила строк для прийняття спадщини із поважних причин, тому представник позивача просив визначити ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю три місяці для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 .

Ухвалою судді від 03 квітня 2026 року відкрито провадження в цивільній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 22 червня 2026 року, витребувано з Державного нотаріального архіву Чернігівської області інформаційні довідки зі Спадкового реєстру та відомості щодо спадкової справи до майна померлої ОСОБА_2 (а. с. 15).

27 квітня 2026 року до суду з Державного нотаріального архіву Чернігівської області надійшли витребувані документи.

Ухвалою суду від 22 червня 2026 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 23 вересня 2026 року (а. с. 37).

У судове засідання позивач та представник позивача Яцун В.М. не з`явилися, до початку підготовчого судового засідання представник позивача подав до суду заяву, у якій указав, що він підтримує позовні вимоги та пояснення, викладені в позовній заяві, просить розглянути справу за відсутності позивача та представника позивача (а. с. 36).

Представник відповідача Носівської міської ради Чернігівської області в судове засідання не з`явився, але до початку судового засідання представник міської ради подала до суду заяву, у якій указала, що Носівська міська рада просить розглянути справу без участі свого представника за наявними в ній матеріалами та дослідженими в судовому засіданні доказами, рішення винести на розсуд суду відповідно до вимог чинного законодавства України (а. с. 33).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Суд проводить судове засідання за відсутності учасників справи та вважає за можливе за його результатами ухвалити рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд розглядає справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши й дослідивши матеріали справи, суд робить нижченаведений висновок.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Адамівка Носівського району Чернігівської області померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 5).

Судом установлено, що на день своєї смерті ОСОБА_2 проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , одна, що підтверджується копією довідки виконавчого комітету Носівської міської ради Ніжинського району Чернігівської області № 131 від 31 березня 2025 року (а. с. 6).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на земельну частку (пай), яка перебувала у колективній власності КСП «Мічурінець», що знаходиться в с. Адамівка (раніше Носівського району) Чернігівської області, площею 4,07 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належала померлій на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0221358, виданого на підставі рішення Носівської РДА Чернігівської області від 01.07.1996 року № 155 Носівською РДА Чернігівської області 20.08.1996 року, зареєстрованого 20.08.1996 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що підтверджується повідомленням ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 09 травня 2025 року (а. с. 7).

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За життя ОСОБА_2 заповіту не складала, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) (а. с. 29-30). Отже, спадкування після смерті ОСОБА_2 здійснюється за законом.

Позивач ОСОБА_1 є дочкою померлої ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 (а. с. 8) та копією свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а. с. 9).

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Частиною 1 ст. 1270 ЦК України встановлено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Із інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) (а. с. 27) та повідомлення Державного нотаріального архіву Чернігівської області № 786/01-17 від 15 квітня 2026 року (а. с. 31) слідує, що до майна померлої ОСОБА_2 спадкова справа не заводилася. Тобто позивачем пропущено строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , визначений ч. 1 ст. 1270 ЦК України. У позовній заяві представник позивача вказує, що вона на момент смерті спадкодавця ОСОБА_1 фактично проживала разом із матір`ю, здійснювала за нею догляд, якого остання потребувала в силу віку та стану здоров`я, здійснювала поховання та поминальні обряди, а тому вважала, що прийняла спадщину після смерті матері фактично. Крім того, із копії паспорта позивача судом встановлено, що із 1988 року позивач була прописана (зареєстрована) в с. Серединка Чернігівського району Чернігівської області (а. с. 11-12).

Згідно з ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

У абз. 6 п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз`яснено, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідно до правової позиції, викладеної в Постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №565/1145/17 поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини, як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27 червня 2000 року при вирішенні питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру.

Як слідує з правової позиції Верховного Суду у справі ВС/КЦС № 681/203/17-ц від 17 жовтня 2018 року, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності. Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Так, при вирішенні питання про визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 суд ураховує, що позивач на момент смерті спадкодавця була зареєстрована в с. Серединка Чернігівського району, що є територіально віддаленим від місця знаходження спадкового майна, що свідчить про поважність причин пропуску нею строку для подання заяви про прийняття спадщини. Також суд бере до уваги, що Носівська міська рада є належним відповідачем по справі, оскільки має право на спадкове майно (у розумінні ст. 1277 ЦК України відумерлість спадщини), інші спадкоємці як за законом, так і за заповітом, які прийняли б спадщину після смерті ОСОБА_2 , відсутні, відповідачем не подано жодних заперечень щодо задоволення позову, відповідач просив розглянути справу на підставі досліджених в судовому засіданні доказів.

Ураховуючи, що строк для звернення із заявою про прийняття спадщини пропущений позивачем з поважної причини, спадщина після смерті ОСОБА_2 на час розгляду справи ніким не прийнята, позивач є єдиним спадкоємцем за законом після її смерті, інші спадкоємці за законом і за заповітом, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 , відсутні, суд робить висновок про можливість задоволення позовних вимог та визначення позивачеві додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1217, 1223, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 247, 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Носівської міської ради Чернігівської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , додатковий строк тривалістю три місяці з дати набрання законної сили цим рішенням суду для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Адамівка Носівського району Чернігівської області.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасника справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Носівська об`єднана територіальна громада в особі Носівської міської ради Чернігівської області, код ЄДРПОУ 04061984, місцезнаходження: м. Носівка Чернігівської області, вул. Центральна, буд. 20.

Повний текст судового рішення складено 23 вересня 2026 року.

Суддя Анатолій КРУПИНА