Рішення № 140097627, 28.09.2026, Зборівський районний суд Тернопільської області

Справа № 607/9327/26

н.п.2/599/549/2026

/ЗАОЧНЕ/

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року Зборівський районний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Снігурського В.В., за участю секретаря судового засідання Куриляк О.Г. розглянувши в м.Зборові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють вимог на предмет спору: Перша Тернопільська державна нотаріальна контора, Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють вимог на предмет спору: Перша Тернопільська державна нотаріальна контора, Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння та скасування записів про державну реєстрацію права власності.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що 28 квітня 2010 року на підставі договору дарування вона придбала в ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,1500 га для житлової та громадської забудови, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер 6122689500:04:001:0143. Договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Зборівського районного нотаріального округу Олійник О.Є. та зареєстровано в реєстрі за №315. Дана земельна ділянка належала ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №211516 від 10 грудня 2009 року. Таким чином позивач набула право власності на земельну ділянку на підставі договору дарування від 28.04.2010 року. Позивач звернулася до приватного нотаріуса Зборівського районного нотаріального округу Олійник О.Є. для проставлення відмітки про перехід права власності на державному акті серії ЯЕ №211516 від 10 грудня 2019 року. Приватний нотаріус Зборівського районного нотаріального округу Олійник О. Є. проставила на даному державному акті відмітку про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 28.04.2010 року за №315. Як вбачається з відмітки на даному державному акті Управління держкомзему у Зборівському районі перехід права власності на дану земельну ділянку до ОСОБА_1 зареєстровано в поземельній книзі 05.05.2010 року за зареєстрованим номером 649040010143001. Таким чином належна земельна ділянка належним чином була зареєстрована, тож з моменту переходу права власності на дану земельну ділянку до ОСОБА_1 , право власності за ОСОБА_4 припинилося.

Як вбачається з інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.04.2026 року за ОСОБА_2 зареєстровано повторно право спільної часткової власності на 1/2 частину даної земельної ділянки(номер запису про право власності 63406459) та за ОСОБА_3 зареєстровано повторно право спільної часткової власності на 1/2 частину даної земельної ділянки (номер запису про право власності 63406503) 06.02.2026 року на підставі свідоцтва про право на спадщину серія та номер 5-94 виданого державним нотаріусом першої Тернопільської державної нотаріальної контори Рудніцьким А. Я.

Земельна ділянка площею 0,1500 га, кадастровий номер 6122689500:04:001:0143, яка знаходиться за адресою; АДРЕСА_1 вибула із володіння ОСОБА_1 не з її волі, а внаслідок неправомірного заволодіння ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без відповідної правової підстави без відома та без дозволу ОСОБА_1 . Остання не надавала дозволу на відчуження даного майна, не укладала жодних угод які б слугували підставою на вибуття з власності останньої даного майна. За таких обставин позивач вважає що його права та інтереси були порушені відповідачами і вказані порушені права та інтереси підлягають захисту судом.

Позивачка позовні вимоги підтримує з мотивів, наведених у позовній заяві, просить їх задовольнити у повному обсязі, справу просить розглянути без її участі.

Відповідачі були неодноразово повідомлені про час і місце розгляду справи, однак у судове засідання не з`явилися, відзиву чи будь яких клопотань від них не надходило.

Представники третіх осіб, які не заявляють вимог на предмет спору - Першої Тернопільської державної нотаріальної контори та Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області надали заяви про розгляд справи без їх участі.

Суд, в силу ст.ст. 211, 280-282 ЦПК України, вважає за можливе розглянути дану справу без участі сторін на підставі наявних матеріалів, провести заочний розгляд справи та постановити заочне рішення.

Суд, дослідивши та оцінивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 211516, кадастровий номер 6122689500:04:001:0143, площею 0,1500 га, виданий 10 грудня 2009 року, засвідчує, що власником цієї земельної ділянки був ОСОБА_4 .

У вказному державному акті вчинено напис про те, що ОСОБА_1 , приватним нотаріусом Зборівського районного нотаріального округу Тернопільської області, 28 квітня 2010 року за реєстром № 315 посвідчено договір дарування земельної ділянки на підставі якого право власності на цю земельну ділянку переходить до ОСОБА_1 .

28 квітня 2010 року між ОСОБА_4 (Дарувальник) та ОСОБА_1 (Обдаровувана) був укладений договір дарування земельної ділянки, площею 0,1500 га, цільове призначення: землі житлової та громадської забудови (для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд), що розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6122689500:04:001:0143, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №211516 виданого Чернихівською сільською радою Зборівського району Тернопільської області. Вказаний договір дарування 28 квітня 2010 року посвідчений приватним нотаріусом Зборівського районного нотаріального округу Олійник О.Є. та зареєстрований в реєстрі № 315.

05 травня 2010 року державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 211516, кадастровий номер 6122689500:04:001:0143, площею 0,1500 га, виданого 10 грудня 2009 року, з написом нотаріуса, за реєстровим номером 649040010143001, зареєстровано в поземельній книзі Управлінням Держгеокадастру у Тернопільському районі.

Відповідно до частини 1 статті 126 Земельного кодексу України, в редакції чинній на момент дарування земельної ділянки, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Крім цього у своїх письмових поясненнях представник Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2009 № 430 «Про деякі питання посвідчення права власності на земельну ділянку», яка втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.03.2016 № 205, затверджено Порядок здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку.

Відповідно до цього Порядку, на державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 211516 проставлено відмітку Управління Держкомзему у Зборівському районі про те, що перехід права зареєстровано у Поземельній книзі 05.05.2010 за реєстровим номером № 649040010143001.

Відповідно до пункту 14 Порядку ведення Поземельної книги у разі здійснення нотаріусом у встановленому законом порядку відмітки про перехід права власності на земельну ділянку на підставі цивільно-правового договору або свідоцтва про право на спадщину вносяться відомості до розділу 3 Поземельної книги «Земельна ділянка. Права власності, постійного користування».

Дата внесення відомостей є датою державної реєстрації переходу права власності на земельну ділянку.

Як зазначено вище, на державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №211516 проставлено відмітку Управління Держкомзему у Зборівському районі про те що перехід права зареєстровано у Поземельній книзі 05.05.2010 за реєстровим номером № 649040010143001.

Зазначене свідчить про набуття у встановленому законодавством порядку на підставі цивільно-правової угоди ОСОБА_1 у власність земельної ділянки за кадастровим номером 6122689500:04:001:0143.

Таким чином позивач правомірно набула у власність спірну земельну ділянку.

Водночас, згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.04.2026 року за ОСОБА_2 зареєстровано право спільної часткової власності на 1/2 частину даної земельної ділянки (номер запису про право власності 63406459) та за ОСОБА_3 зареєстровано повторно право спільної часткової власності на 1/2 частину даної земельної ділянки (номер запису про право власності 63406503) 06.02.2026 року на підставі свідоцтва про право на спадщину серія та номер 5-94 виданого державним нотаріусом першої Тернопільської державної нотаріальної контори Рудніцьким А. Я.

За встановлених вище обставин, до правовідносин, які виникли між сторонами підлягають застосуванню наступні норми матеріального та процесуального права.

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (стаття 3 ЦПК України).

За положенням статті 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді (статті 15, 16 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України). Шляхом вчинення провадження у справах суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Згідно із частиною другою статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних (а так само інших зобов`язальних) відносин, і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У такому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною правочину, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, визначених частиною першою статті 388 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц та інших.

Для застосування такого дійсно ефективного та правомірного способу захисту права власності, як віндикація, не вимагається дезавуювати (скасовувати, визнавати незаконними, недійсними тощо) усі проміжні рішення та правочини, на підставі яких чи у зв`язку з виконанням яких попередні набувачі спірного майна ставали їх зареєстрованими власниками.

Також Велика Палата Верховного Суду виснувала, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є неодмінним для ефективного відновлення його права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц).

Наведені висновки зроблені з урахуванням пункту 9 частини першої статті 27 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якого державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Тобто Велика Палата Верховного Суду послідовно викладала висновки про те, що у разі пред`явлення позову про витребування - інші способи захисту є неефективними, оскільки рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є самостійною і достатньою підставою для здійснення (проведення) державної реєстрації речових прав за позивачем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2025 року, справа №911/906/23).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року в справі № 233/4365/18 (провадження № 14-96цс21) вказано, що «Вирішуючи питання про можливість витребування від відповідача майна, зокрема про наявність або відсутність підстав для застосування статті 388 ЦК України, слід враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінювати добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна, а також висновок про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону.

У даному спорі суд беззаперечно встановив, що ОСОБА_1 правомірно отримала спірну земельну ділянку у дар від ОСОБА_4 , провела необхідні дії щодо її державної реєстрації та є її законним власником.

В свою чергу відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 діяли недобросовісно, адже зареєстрували за собою право власності на земельну ділянку, яка не перебувала у власності спадкодавця та у їх власності, про що вони могли знати, адже вбачається, що вони є близькими родичами спадкодавця. Згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державна реєстрація земельної ділянки за відповідачами була проведена 06 лютого 2026 року, в порядку реєстрації спадкового майна, яке на час відкриття спадщини вибуло з власності спадкодавця ОСОБА_4 про що у державному акті про право власності на спірну земельну ділянку було проставлено напис нотаріуса та Управління Держкомзему у Зборівському районі.

Зазначені обставини достатньо доводять, що спірна земельна ділянка вибула з володіння позивачки не з її волі, іншим шляхом, що відповідно до п.3 ч.1 ст.388 ЦК України є правомірною підставою для витребування земельної ділянки від відповідачів та повернення її позивачці.

За встановлених обставин, порушене право позивачки підлягає захисту шляхом витребування з незаконного володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 1/2 частині земельної ділянки площею 0,1500 га, кадастровий номер: 6122689500:04:001:0143, з цільовим призначенням землі житлової та громадської забудови (для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд), яка розташована в АДРЕСА_1 .

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, ст.ст. 328, 330, 387,388 ЦК України,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити. Витребувати із незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1500 га, кадастровий номер 6122689500:04:001:0143, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Витребувати із незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1500 га, кадастровий номер 6122689500:04:001:0143, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасувати запис про право власності, що міститься у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_2 на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1500 га, кадастровий номер 6122689500:04:001:0143, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасувати запис про право власності, що міститься у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_3 на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1500 га, кадастровий номер 6122689500:04:001:0143, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1331 грн. 20 коп. судових витрат (судового збору) в рівних частинах.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у разі подання апеляційної скарги, якщо рішення не скасовано, після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга може бути подана позивачем до Тернопільського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його прийняття.

Суддя Зборівського

районного суду В.В.Снігурський